Постанова № 16575380, 29.06.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Солоніченко О.В.

Суддя-доповідач - Блохін А.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2011 року справа №2а-1675/11/1270

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Блохіна А.А.

суддів Лях О.П. , Юрко І.В.

при секретарі Діденко О.С., Задоєнку О.В., представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3, представників відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Ремо» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2011 року по справі № 2а- 1675/11/1270 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Ремо» до Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 10 лютого 2011 року № 0000141742/0, -

ВСТАНОВИВ:

24 лютого 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційної фірми «Ремо» до Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 10.02.2011 № 0000141742/0.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що в грудні 2010 - січні 2011 відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку за результатами якої відповідачем 10.02.2011 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000141742/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку з доходів найманих працівників в сумі 212204,76. грн. З прийнятим відповідачем рішенням позивач не погоджується, стверджуючи про помилковість висновків відповідача щодо необхідності включення до складу загального місячного оподатковуваного доходу сум, виплачених працівникам підприємства як позику, а також сум, отриманих працівниками підприємства як фізичними особами - субєктами підприємницької діяльності за цивільно-правовими договорами про надання послуг. Так, позивач, посилаючись на норми Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» вказує, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу має включатися лише дохід, отриманий від працедавця як додаткове благо, до якого не може бути віднесено суми позики, наданої працівникам підприємства, оскільки ці суми відповідно до норм ст. 1046 Цивільного кодексу України підлягають поверненню, тому не можуть вважатися додатковим благом. Також позивач вказує, що суми, виплачені субєктам підприємницької діяльності за договорами про надання послуг також в даному випадку не підлягають оподаткуванню, оскільки всі фізичні особи, яким здійснювались виплати за цими договорами, є платниками єдиного податку, тому згідно з чинним законодавством України подвійне оподаткування є неприпустимим.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду адміністративного суду від 26 квітня 2011 року по справі № 2а- 1675/11/1270 в задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як незаконну та необґрунтовану, яка прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні представники позивача підтримали доводи апеляційної скарги, а представники відповідача проти задоволення скарги заперечували, вважали постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності з частиною 3 статті 2 КАС України у справах про оскарження рішень суб'єктів владних повноважень слід перевіряти чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України на Законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Ремо» зареєстрований якості юридичної особи виконавчим комітетом Луганської міської ради 24.121991. Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців позивач знаходиться у стані припинення підприємницької діяльності, призначено ліквідаційну комісію.

З 15.12.2010 по 26.01.2011 відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.09.2009 по 30.09.2010., за результатами якої 02.02.2011 складено акт № 53/23/19076980 (а.с.5-86). Підстави та порядок проведення перевірки позивачем не оскаржуються.

Висновками акту перевірки зазначено, серед іншого, порушення позивачем пп.4.2.9 «г» п.4.2. ст.4, пп. «а» п.19.2. ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» у результаті чого допущено порушення вимог законодавства щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб на суму 38156,92 грн., а також порушення пп.8.1.2 п.8.1. ст.8. пп. «а» п.19.2. ст. 19 цього Закону в результаті чого допущено несвоєчасне перерахування цього податку в сумі 132086,89 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем 10.02.2011 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000141742/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок з доходів найманих працівників в розмірі 212804,76 грн., в тому числі за основним платежем 170243,81 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 42560,95 грн. (а.с.87).

У акті перевірки зазначено, що протягом 2010 року працівникам підприємства позивача виплачено 233800 грн., працівникам, що звільнилися - 17492,58 грн. Виплати здійснено в якості поворотної позики, без нарахування, утримання та сплати податку з доходів фізичних осіб, що позивачем не заперечувалось.

До 01.01.2011 року порядок нарахування, сплати, обєкт оподаткування, платників податку з доходів фізичних осіб визначав Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-IV (надалі Закон 889). Закон 889 втратив чинність на підставі Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010.

Враховуючи, що перевіркою, яку проведено відповідачем, охоплено період з 01.09.2009 року по 30.09.2010 року, судом першої інстанції перевірялась відповідність висновків відповідача, щодо зазначених у акті перевірки порушеннь позивачем вимог щодо нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб саме нормам Закону 889, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин.

Протягом травня - вересня 2010 року працівникам підприємства позивача було видано позички, а саме: - у травні 2010 року було виплачено 44 000,00 грн. та 38 400,00 грн., про що було складено відомості на виплату грошей - позичка, у зазначених відомостях визначені прізвище працівників, табельний номер, розмір позички та є підпис кожного працівника про одержання позички. З боку працівників на адресу підприємства була направлено колективні заяви, які містять власноручні підписи працівників із визначенням розміру бажаної позички; - у червні і 2010 року було виплачено 46 300,00 грн., про що було складено відомості на виплату грошей - позичка, у зазначених відомостях визначені прізвище працівників, табельний номер, розмір позички та є підпис кожного працівника про одержання позички. З боку працівників на адресу підприємства була направлено колективні заяви, які містять власноручні підписи працівників із визначенням розміру бажаної позички;

у липні 2010 року було виплачено 39 000,00 грн., про що було складено відомості на виплату грошей - позичка, у зазначених відомостях визначені прізвище працівників, табельний номер, розмір позички та є підпис кожного працівника про одержання позички. З боку працівників на адресу підприємства була направлено колективні заяви, які містять власноручні підписи працівників із визначенням розміру бажаної позички; - у серпні 2010 року було виплачено 31600,00 грн. 34500,00, про що було складено відомості на виплату грошей - позичка, у зазначених відомостях визначені прізвище працівників, табельний номер,розмірпозичкитаєпідпискожногопрацівника про одержання позички. З боку працівників на адресу підприємства була направлено колективні заяви, які містять власноручні підписи працівників і звизначенням розміру бажаної позички; - у вересні 2010 року було виплачено 11 000,00 грн., про що було складено відомості на виплату грошей - позичка, у зазначених відомостях визначені прізвище працівників, табельний номер, розмір позички та є підпис кожного працівника про одержання позички. З боку працівників на адресу підприємства була направлено колективні заяви, які містять власноручні підписи працівників з визначенням розміру бажаної позички.

Грошові кошти для надання вказаних позичок були залучені підприємством згідно договору про поворотньо-фінансову допомогу від 28 квітня 2010 року на загальну суму 500 000,00 грн. Вказаний договір є цільовим, призначення надання поворотної допомоги - видача позички працівникам підприємства. На підставі даного договору ТОВ «ВКФ «Ремо» отримало 244 720,00 грн., що підтверджується відповідними виписками.

Судом першої інстанції та апеляційної іестанеції встановлено, що надання працівникам ТОВ «Ремо» поворотної позики позивач підтверджує заявами про надання поворотної позики з погашенням із заробітної плати згідно зі списком працівників позивача, а також видатковими касовими ордерами та відомостями на виплату грошей.

Колегія суддів звертає увагу на презумпцію правомірності правочину, що закріплена у ст. 204 ЦК України, та яка передбачає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

На даний час та на час ухвалення постанови судом першої інстанції відсутнє рішення суду про визнання вказаних правочинів недійсними. Органи податкової служби не наділені вказаними повноваженнями, це є виключною компетенцією та юрисдикцією судів загальної юрисдикції.

Згідно ст. 3.1. Закону 889 об'єктом оподаткування резидента є: 1. загальний місячний оподатковуваний дохід; чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року; доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті; іноземні доходи.

Податковий орган обґрунтовуючи правомірність висновків, що містяться у Акті перевірки, та як слід й у повідомленні-рішенні від 10 лютого 2011 року №00000141742/0 спирається на положення пп. 4.2.9 «г» п. 4.2 ст. 4 Закону 889 , яка передбачає, що «до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді: ...г) суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом;»

Поняття додаткового блага визначено у п. 1.1 ст. 1 Закону 889, згідно якого «додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку (далі - інші виплати і винагороди).

Згідно ст. 827 Цивільного кодексу України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними. До договору позички застосовуються положення глави 58 Цивільного Кодексу.

Таким чином, позичка не є відшкодуванням витрат, позичка підлягає поверненню, вона не вважається доходом особи, що отримала позичку, і, відповідно, протягом строку дії договору не є об'єктом оподаткування. Тобто суми коштів, переданих (наданих) податковим агентом (юридичною особою) фізичній особі - платнику податку за договором позички, які фізична особа (користувач) повинна повернути позичкодавцеві (податковому агенту) у визначений договором термін, не підлягають оподаткуванню згідно з пп. 4.3.35 ст. 4 Закону 889.

Позивач зазначає, що виплачені працівникам кошти поворотною позикою, яка відповідно до розяснень ДПА України, викладених у листі № 10498/6/17-0516 від 23.12.2003, підлягає поверненню, не є доходом фізичної особи протягом строку дії договору і відповідно протягом цього строку не є обєктом оподаткування.

Судом першої інстанції зроблено помилковий, безпідставний висновок, що позивачем здійснювались виплати без урахування дотримання умови повернення коштів, що свідчить про відсутність зацікавленості позивача у поверненні виплачених сум.

Крім того, судом першої інстанції передчасно зроблений висновок про те, що неповернення працівниками виплачених сум та відсутність спрямованості дій позивача на таке повернення, має наслідком необхідність вважати вказані суми доходом позичальника, та відповідно додатковим благом, що підлягає оподаткуванню.

З огляду на зазначене, колегія суддів не погоджує висновок суду першої інстанції про погодження з позицією відповідача щодо того, що виплата вказаних сум працівникам позивача не є договором позики, а відтак ці виплати слід розцінювати додатковим благом, яке підлягає оподаткуванню.

Перевіркою встановлено також, що позивачем здійснено виплати фізичним особам за договорами надання послуг в сумі 880579,29 грн., а саме ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 які зареєстровані як фізичні особи субєкти підприємницької діяльності, що підтверджується відповідними свідоцтвами про реєстрацію (а.с. 162 164). Відповідачем не заперечувалось, що особи, які зареєстровані платниками єдиного податку не мають сплачувати податок з доходів фізичних осіб. Разом з тим відповідачем зазначено, що в даному випадку має місце не плата за надання послуг субєктами підприємницької діяльності, а факт виплати заробітної плати, яка відповідно до наведених норм Закону 889 підлягає оподаткуванню.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що за період з 01.01.09 по 30.09.09 року ТОВ «ВКФ «Ремо» отримувало та включало до складу валових витрат консультаційні послуги з питань комерційної діяльності, послуги по організації роботи по підготовці пропозицій для керівництва підприємства та підготовці внутрішньої документації по забезпеченню безпеки підприємства та структурних підрозділів та послуги по супроводженню використання об'єктів інтелектуальної власності та послуги по вивченню кон'юнктури ринку вугілля.

За період з 01.01.2009 по 30.09.2010 року ТОВ «ВКФ «Ремо» (замовник) було укладено договори з ПП ОСОБА_9 про надання інформаційно-консультаційних послуг №1 від 01.01.2010; №2 від 01.02.2010; №3 від 01.02.1010; №4 від 01.04.2010; №5 від 06.05.2010; №6 від 01.06.2010; №7 від 01.07.2010; №8 від 02.08.2010; №9 від 01.09.2010; №10 від 01.10.2010; №11 від 01.11.2010; №12 від 01.12.2020 .

Відповідно до умов зазначених договорів, замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати йому, відповідно до умов дійсного договору, інформацію, консультацію, а замовник зобов'язується прийняти послугу та оплатити її.

Виконавець інформує/консультує замовника з питань комерційної діяльності та управляння. Замовник виплачує винагороду виконавцю, в розмірах сум, вказаних в актах здачі - приймання послуг, які є невід'ємною частиною договору. Здача - приймання виконаних послуг проводиться сторонами по акту здачі - приймання в місті надходження замовника. Договори передбачають, що консультація/інформація повинна бути надана замовнику усно. На виконання вказаних договорів ПП ОСОБА_9 були надані інформаційні послуги на загальну суму 418117,74 грн., що підтверджується рахунками-фактурами та актами здачі-прийняття виконаних послуг.

Консультаційні послуги по організації роботи по підготовці пропозицій для керівництва підприємства та підготовці внутрішньої документації по забезпеченню безпеки підприємства та структурних підрозділів та послуги по супроводженню використання об'єктів інтелектуальної власності ТОВ «ВКФ «Ремо» отримувало від ПП ОСОБА_10 на загальну суму 143710,00 грн. На отримання зазначених послуг між ТОВ «ВКФ «Ремо» та ПП ОСОБА_10 було укладено договір №35 від 05.01.2005 року.

На виконання умов договору №35 від 02.06.05 року, укладеного між ТОВ «ВКФ «Ремо» і ПП ОСОБА_10, останнім було надано, а ТОВ «ВКФ «Ремо» було включено до складу валових витрат послуги по організації роботи по підготовці пропозицій для керівництва підприємства та підготовці внутрішньої документації по забезпеченню безпеки підприємства та структурних підрозділів та послуги по супроводженню використання об'єктів інтелектуальної власності на загальну суму 143710,00 грн., що підтверджується рахунками - фактурами та актами наданих послуг.

Консультаційні послуги по вивченню кон'юнктури ринку вугілля ТОВ «ВКФ «Ремо» отримувало від ПП ОСОБА_11 на загальну суму 389660,00 грн. На отримання вказаних послуг між ТОВ «ВКФ «Ремо» (замовником) і ПП ОСОБА_11 (виконавцем) було укладено договори від 12.01.2009 №12/01-1 та від 12.01.2010 №12/01-1. Відповідно до умов договорів від 12.01.2009 №12/01-1 та від 12.01.2010 №12/01-1 укладених між ТОВ «ВКФ «Ремо» (замовник) і ПП ОСОБА_11 (виконавець), виконавець по завданню замовника зобов'язаний надати послуги по вивченню кон'юнктури ринку вугілля, а замовник зобов'язується оплатити ці послуги, після підписання актів приймання - здачі послуг.

На виконання вказаних договорів ПП ОСОБА_11 були надані інформаційні послуги на загальну суму 389660,00 грн., що підтверджується рахунками-фактурами та актами здачі-прийняття виконаних послуг.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Правомірність правовідносин між вказаними підприємцями та ТОВ ВКФ «Ремо» підтверджено постановою Донецького апеляційному адміністративному суді по справі № 2а-1539/11/1270. Зазначеним рішенням суд встановлений факт того, що вищевказані договори про надання послуг мали місце, послуги підприємцями надавалися та ТОВ «ВКФ «Ремо» правомірно віднесло до складу валових витрат перераховану ТОВ «ВКФ «Ремо» на користь підприємців вартість наданих послуг. Всі вище перелічені виконавці є суб'єктами підприємницької діяльності та знаходяться на спрощеній системі оподаткування - платники єдиного податку.

Згідно п. 6 Указу Президента від 03.07.1998 року № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів): податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва).

Між тим, суд першої інстанції прийшов помилкового про погодження з висновками відповідача щодо того що фактично мала місце виплата заробітної плати за трудовим договором, тому вказані суми відповідачем правомірно включені до загального оподатковуваного доходу.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про правомірність прийнятого ДПІ У м. Свердловську Луганської області оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Пунктом 4 частини 1 статті 202 КАС України визначено, що підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального призвело до неправильного вирішення справи.

Приймаючи до уваги, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог позивача.

Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-197, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ст.ст. 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Ремо» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2011 року по справі № 2а- 1675 /11/1270 задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2011 року по справі № 2а- 1675 /11/1270 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Ремо» до Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 10 лютого 2011 року № 0000141742/0 скасувати.

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Ремо» до Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 10 лютого 2011 року № 0000141742/0 задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 10 лютого 2011 року № 0000141742/0 .

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя А.А. Блохін

СуддіО.П. Лях

І.В. Юрко