Постанова № 16574836, 22.06.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Чернявська Т.І.

Суддя-доповідач - Карпушова О.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2011 року справа №2а-2101/11/1270

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Карпушової О.В.

суддів Ляшенка Д.В. , Чумака С.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства «БВР-Ресурс» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2011 року в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства «БВР-Ресурс» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

10.03.2010 р. Приватне підприємство «БВР-Ресурс» звернулося до суду з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення від 01.03.2011р. № 0000062320/0 про збільшення податку на прибуток на суму 123439 грн. та штрафні санкції 30859,75грн. та № 0000052320/0 про збільшення податку на додану вартість на суму 130347 та штрафні санкції 32568,75грн., які прийнято за результатами планової виїзної перевірки, на підставі акту перевірки № 41/23/32690803 від 11.02.2011р. Позивач зазначив, що згідно акту визначено як порушення заниження податку на прибуток у сумі 213786грн. і заниження податку на додатну вартість на суму 130237грн. Після подачі скарги до відповідача щодо незгоди з висновками акту, податковим органом відповіддю № 7700/23-223 від 24.02.2011 р. змінено висновки перевірки в частині суми заниження податків, а саме заниження податку на прибуток на суму 123439грн. і заниження податку на додану вартість на суму130347грн. Позивач вказує, що вказані податкові рішення прийняті відповідачем, у звязку з тим, що вважає, що оскільки позивач мав взаємовідносини з підприємством ПП «КФ «Парадігма», директор якого, ОСОБА_2 за вироком Ленінського районного суду м. Луганська засуджений за ч.1 ст. 358, ч.3 ст.358, ч.2 ст.27, ч.1 ст.205 КК України, то всі правочини між вказаними підприємствами з продажу та придбання товарів, послуг, є нікчемними. Позивач вважає, що висновки відповідача відносно нікчемності правочинів з ПП «КФ «Парадігма» є безпідставними, необґрунтованими та не мають під собою правового підґрунтя, оскільки відповідачем не зясовано фактичних обставин, не зроблено жодного детального аналізу правочинів з участю ПП «КФ «Парадігма», не приведено ніяких доказів. Позивач зазначив, підприємство мало договірні відносини з ПП «КФ «Парадігма» задовго до винесення вищевказаного вироку суду, що підприємство мало правовідносини не з фізичною особою ОСОБА_2, який засуджений за вироком суду, а з юридичною особою ПП «КФ «Парадігма», яке є діючим підприємством та знаходиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Позивач у позові вказує, що підприємство не знало і не могло знати, що договір чи інші документи підписані не директором, а особами, які не мають на це відповідних повноважень, що це може бути підставою для визнання правочинів з позивачем нікчемними. Відповідно до вимог ст.228 ЦК України, вказує позивач, правочини, що суперечать інтересам держави і суспільства, не є самі по собі нікчемними, вони можуть бути визнані недійсними тільки судом.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2011 року у задоволені позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що податкові та видаткові накладні від імені ПП «КФ «Парадігма» виписані та підписані не директором ОСОБА_2, а іншою особою, яку неможливо ідентифікувати, що підтверджено поясненнями ОСОБА_2 та вироком Ленінського районного суду м.Луганська від 21.10.2010 р. у справі № 1-887, тобто, накладні складені в порушення вимог чинного законодавства, не мають ознак належного первинного документа в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», не мають юридичної сили і не можуть слугувати документом, який підтверджує право позивача на включення сум до складу валових витрат та податкового кредиту.

Позивачем подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, в якій просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2011 року, яку прийнято з порушенням процесуальних та матеріальних норм, та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що при винесені рішення судом першої інстанції не враховано, що на момент укладення договорів з ПП «КФ «Парадігма» підприємство не мало відомостей, що правоздатність і дієздатність юридичної особи обмежена, що це підприємство зареєстровано з порушенням вимог чинного законодавства. Жодним нормативним документом чи законодавчим актом не встановлений обовязок та порядок перевірки субєктом господарювання свого контрагента для встановлення дійсності його державної реєстрації, правоздатності і дієздатності. Апелянт вказує, що підприємство укладаючи правочини з ПП «КФ «Парадігма» та приймаючи первинні документи, що засвідчують їх виконання до бухгалтерського обліку, додержувалось вимог чинного законодавства, що регламентує порядок ведення бухгалтерського і податкового обліку, тобто діяло правомірно. Відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що ПП «БВР- Ресурс» було обізнано про обставини фіктивного підприємництва. Вирок Ленінського районного суду м. Луганську від 21.10.2010 року у справі № 1-887 не може бути підставою недійсності всіх правочинів, укладених ПП «КФ «Парадігма» та недійсності всіх виданих підприємством документів і господарських зобовязань за ними, оскільки цим вироком встановлені протиправні дії лише ОСОБА_2, та й лише, щодо обставин створення юридичної особи. Апелянт зазначив, що судом першої інстанції не була надана належна оцінка тим документам, які підтверджують здійснення господарської діяльності та виконання зобовязань, а саме договори, податкові накладні, видаткові накладні, довіреності на отримання товарів, товарно-транспортні накладні, акти списання основних засобів, інвентаризаційні описи товарно-матеріальних цінностей, акти виконаних робіт. Податкові накладі, що були видані ПП «КФ «Парадігма», містять всі передбачені Законом України «Про податок на додану вартість» обовязкові дані.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду сторони до суду не прибули, що, відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, не є перешкодою для судового розгляду справи. Відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАСУ справу розглянуто у порядку письмового провадження.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню, з наступних підстав.

Апеляційною інстанцією встановлено, що Приватне підприємство «БВР-Ресурс», ідентифікаційний код 32690803, зареєстроване 01.10.2003р. виконавчим комітетом Луганської міської Ради, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію юридичних осіб (т.1 а.с169). Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України підприємство займається видами діяльності за КВЕД: добування декоративного та будівельного каменю, оптова торгівля будівельними матеріалами, діяльність автомобільного вантажного транспорту, виробництво вибухових речовин, оптова торгівля хімічними продуктами та інші види оптової торгівлі (т.1 а.с.186).

Приватне підприємство «КФ «Парадігма», податковий номер 360067612362, зареєстроване Ленінською МДПІ м. Луганську, як платник податку на додану вартість, з 11.09.2008р (т.1 а.с. 196).

Приватне підприємство «БВР-Ресурс» в період з жовтня 2008 року по вересень 2010 року здійснювало господарські операції з Приватним підприємством «КФ «Парадігма» щодо купівлі-продажу піску, шлаку, щебіня, насосу, плитка, тощо, на підставі договорів № 174 від 01.12.2008 р. (а.с.103- т.5), інших товарно-матеріальних цінностей: провід магістральний, ліхтарі, прибори, на підставі накладних; отримання консалтингових послуг, на підставі договорів № 156 від 30.09.2008 р., № 73 від 29.05.2009р., № 97/1 та № 160 від 17.11.2008р. (т.2 а.с.201-206); отримання товарів народного споживання и продукції на підставі договору № 159/1 від 01.101.2008р. (а.с.87 т.2). Вказані документи знаходяться в матеріалах справи і згідно листа позивача на запит Ленінської МДПІ від 02.09.2010 р. були надані відповідачу (а.с.234 т.2).

Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську за результатами планової виїзної перевірки, на підставі акту перевірки № 41/23/32690803 від 11.02.2011р., були прийняті податкові повідомлення-рішення від 01.03.2011р. № 0000062320/0 про збільшення податку на прибуток на суму 123439 грн. та штрафні санкції 30859,75грн. та № 0000052320/0 про збільшення податку на додану вартість на суму 130347 та штрафні санкції 32568,75грн. (т.1 а.с.142, 143). Згідно висновку вказаного акту позивачем занижено податок на прибуток у сумі 213786грн. і занижено податок на додатну вартість на суму 130237грн. (т.1 а.с. 17).

За висновками відповідача, оскільки ПП «БВР-Ресурс» мало взаємовідносини з підприємством ПП «КФ «Парадігма», директор якого за вироком Ленінського районного суду м.Луганська засуджений за ч.1 ст. 358, ч.3 ст.358, ч.2 ст.27, ч.1 ст.205 КК України, всі правочини між вказаними підприємствами є нікчемними.

Після подачі ПП «БВР-Ресурс» заперечень щодо висновків акту від 17.02.2011р. № 69(т.1а.с.108), податковим органом листом № 7700/23-223 від 24.02.2011 р. були враховані зауваження, і змінено висновки перевірки в частині суми заниження податків, а саме заниження податку на прибуток на суму 123439грн. і заниження податку на додану вартість на суму 130347грн. (т.1 а.с.141).

Вищенаведені обставини підтверджені відповідними доказами і не є спірними.

Відповідно до п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно п.п. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону № 168 платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2. ст. 7 Закону № 168, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Колегія суддів зазначає, що на підставі п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 цього Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Факт здійснення позивачем господарських операцій по вищевказаним договорам, укладеним із ПП «КФ «Парадігма», підтверджуються відповідні документи: податкові накладні, видаткові накладні, довіреності на отримання товарів, товарно-транспортні накладні, акти списання основних засобів, інвентаризаційні описи товарно-матеріальних цінностей, акти виконаних робіт (т.1 а.с.197- т.5 а.с.191).

Крім того, факт поставки ПП «БВР-Ресурс» товарів іншим підприємствам підтверджено листами підприємств ТОВ «Телерадіокомпанія «ЛКТ-Плюс», ДП «Укрпошта» Луганська дирекція, МКП «Луганськелектротранс», ТОВ «Луганський ремонтно-будівельний центр», АТЗТ «Луганський торгівельний будинок», ТОВ «Промтовари», ТОВ «Виробничо-монтажний центр «Енергомаш», ПАТ «Луганський електроапаратний завод», КП «Облтепло» (т.1 а.с.145-154).

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарських операцій (ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»).

Податковий орган не оспорює, що вищевказані первинні документи оформлені належним чином, тобто, мають необхідні реквізити, яким має відповідати первинний документ, що в свою чергу, вказані первинні документи підтверджують фактичне та реальне виконання вищезазначених договорів.

Підставою для прийняття податковим органом податкових повідомлень-рішень від 01.03.2011р. № 0000062320/0 та № 0000052320/0, є те, що відповідачем визначено нікчемними всі вищевказані правочини, які були укладені між Приватним підприємством «БВР-Ресурс» та Приватним підприємством «КФ «Парадігма», в період з жовтня 2008 року по вересень 2010 року, щодо продажу та придбання товарів, послуг, оскільки вони суперечать інтересам держави та суспільства, порушують публічний порядок (т.1 а.с.109).

За висновками відповідача, податкові накладні, отримані від Приватного підприємства «КФ «Парадигма» не мають юридичної сили. В обґрунтування своїх висновків податковий орган зазначив, що директора Приватного підприємства «КФ «Парадигма» ОСОБА_2 засуджено за фіктивне підприємництво і згідно наданих ним пояснень, він ніяких господарських документів щодо правовідносин з позивачем не підписував. Інших правових та фактичних підстав для збільшення податку на прибуток та для збільшення податку на додану вартість податковий орган не встановив.

Відповідно до статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців ”, відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, на час розгляду даної справи судом першої інстанції, Приватне підприємство «КФ «Парадигма», було зареєстроване. Вказане не спростовано. Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість Приватним підприємством «КФ «Парадигма» отримано від 11.09.2008 за №100138572, видане Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією м. Луганська, індивідуальний податковий номер 360067612362 та відповідно до акту податкового органу №30 від 09.02.2010 анульоване. Вироком Ленінського районного суду м. Луганська від 21.10.2010 р. ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 27, ч.1 ст. 205, ч.1 ст. 358, ч.2 ст. 358 КК України.

Статтею 215 ЦК України встановлені підстави щодо визнання недійсності правочину. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 203 ЦК України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Таким чином, статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, частиною 5 ст.203 ЦК України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст.234 ЦК України встановлено, що правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Недійсність фіктивного правочину не встановлена законом, а отже такий правочин не є нікчемним. Згідно із статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він визнаний судом недійсним.

Суду не представлені докази, а саме судові рішення про визнання недійсними всі вищевказані договори, які були укладені між Приватним підприємством «БВР-Ресурс» та Приватним підприємством «КФ «Парадігма», в період з жовтня 2008 року по вересень 2010 року, щодо продажу та придбання товарів, послуг.

Суду не представлені докази, що Приватне підприємство «БВР-Ресурс» та Приватне підприємство «КФ «Парадігма», ухилялись від сплати податків і заподіяли шкоду державі чи інтересам суспільства.

Колегія суддів зазначає, що проаналізувавши надані позивачем документи на підтвердження здійснення позивачем господарських операцій по договорам купівлі, продажу, послуг з ПП «КФ «Парадігма», вважає, що відносини між вказаними підприємствами носили реальний характер та були спрямовані на отримання прибутку.

З аналізу матеріалів справи слідує, що зміст вищевказаних договорів не суперечать актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст цих угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обовязків чи свідчать про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного обєкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Крім того, доводи податкового органу про безтоварність операцій свого підтвердження не знайшли, та спростовані матеріалами справи; на час здійснення господарських операцій, ПП «КФ «Парадігма» був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, а тому, покупець не може нести відповідальність, ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

На підставі вказаного, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про не обґрунтованість позовних вимог щодо визнання недійсними податкові повідомлення-рішення від 01.03.2011р. № 0000062320/0 про збільшення податку на прибуток на суму 123439 грн. та штрафні санкції 30859,75грн. та № 0000052320/0 про збільшення податку на додану вартість на суму 130347 та штрафні санкції 32568,75грн., які прийнято за результатами планової виїзної перевірки, на підставі акту перевірки № 41/23/32690803 від 11.02.2011р.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга обґрунтована і підлягає задоволенню, позовні вимоги ПП «БВР-Ресурс» підлягають задоволенню.

На підставі вищезазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у звязку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, з винесенням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.87, 94 КАС України, судові витрати підлягають стягненню на користь позивача.

Керуючись статтями 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «БВР-Ресурс» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2011 року задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2011 року в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства «БВР-Ресурс» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення, скасувати.

Позовні вимоги Приватного підприємства «БВР-Ресурс» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення, задовольнити.

Податкові повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 01.03.2011р. № 0000062320/0 про збільшення податку на прибуток на суму 123439 грн. та штрафні санкції 30859,75грн. та № 0000052320/0 про збільшення податку на додану вартість на суму 130347 та штрафні санкції 32568,75грн., визнати недійсними.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «БВР-Ресурс» судові витрати у розмірі 3, 40грн.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів: О.В. Карпушова Д.В.Ляшенко С.Ю.Чумак