Постанова № 16574285, 22.06.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції -

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2011 року справа №2а-9967/10/1270

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Губської Л.В.

суддів Арабей Т.Г. , Геращенка І.В.

при секретарі: Дровніковій К.В.,

за участю:

представника позивача: ОСОБА_2 довіреність від 21.06.2011р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Донецького апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2011 року в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ: 20 грудня 2010 року представник позивача ОСОБА_4 звернувся в інтересах ОСОБА_3 до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області, в якому просив визнати протиправними та скасувати повідомлення-рішення форми «Р» № 0002131702/0 від 25.06.2010 на суму 11250,00 грн., № 0002141702/0 від 25.06.2010 на суму 197964,28 грн., першу податкову вимогу форми «Ф1» від 06.07.2010 № 1/521, якою визначено суму податкового боргу позивача в розмірі 209164,28 грн., другу податкову вимогу форми «Ф2» від 09.08.2010 № 2/552, якою визначено суму податкового боргу позивача в розмірі 209164,28 грн. На обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що відповідачем 17.06.2010 складено Акт № 1372/17-НОМЕР_1 «Про результати планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивача за період з 01.04.2007 по 31.03.2010». Позивачіз зазначеними в акті порушеннями ст. 13 Декрету КМУ від 26.12.1992 № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», статей 4, 8, 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», статей 2, 4, 6, 7, 9 Закону України «Про податок на додану вартість» не згоден, вважаючи, що відповідачем помилково було встановлено перевищення позивачем, як платником єдиного податку, за 2007 рік загальної суми від здійснення операцій з поставки товарів протягом останніх 12 календарних місяців, яка не може перевищувати 300000,00 грн. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2011 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано повідомлення-рішення форми «Р» № 0002131702/0 від 25.06.2010 на суму 11250,00 грн., № 0002141702/0 від 25.06.2010 на суму 197964,28 грн. , першу податкову вимогу форми «Ф1» від 06.07.2010 № 1/521, якою визначено суму податкового боргу позивача в розмірі 209164,28 грн., тадругу податкову вимогу форми «Ф2» від 09.08.2010 № 2/552, якою визначено суму податкового боргу позивача в розмірі 209164,28 грн.

Не погодившись з цим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. На обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що висновки суду першої інстанції відображають лише позицію позивача та не спростовують доводи податкового органу. Апелянт наголошує, що в результаті планової виїзної документальної перевірки було виявлено перевищення ОСОБА_3 (платником єдиного податку) за 1 рік загальної суми від здійснення операцій з поставки товарів протягом останніх 12 календарних місяців, яка не може перевищувати 300 000,00 грн., в той час, як перевіркою встановлений обсяг поставки товарів за 2007 рік на суму 340 939,52 грн., про що складено акт № 13 "2 НОМЕР_1 від 17.06.2010р. Договори комісії, на які посилається позивач, під час перевірки надані не були, і про їх існування не було повідомлено. Крім того, своїм підписом ОСОБА_3 підтвердила, що первинні документи, використані при проведенні перевірки, достовірні, надані в повному обсязі і додаткових документів, що свідчать про її діяльність за перевіряємий період немає, при цьому акт було підписано позивачем без заперечень. Крім того, в платіжному дорученні № 548 від 09.10.2007р. в призначенні платежу вказано: „Передплата за новорічні подарунки згідно договору та рахунку № 4-00000001 від 09.10.07р.", тобто вказана господарська операція не пов'язана з отриманням комісійної винагороди.

Апелянт просив справу розглянути без його участі. Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню з огляду на наступне.

Судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3 зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради з 02.11.1999 року, перебуває на спрощеній системі оподаткування як платник єдиного податку.

Відповідач Державна податкова інспекція в м.Сєвєродонецьку Луганської області, відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні», є суб»єктом владних повноважень в розумінні ст..3 Кодексу адміністративного судочинства України.

У період з 01.06.2010 по 14.06.2010 року уповноваженими особами відповідача проведена перевірка дотримання позивачем вимог податкового законодавства в період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року за наслідками якої складено Акт № 1372/17-НОМЕР_1 від 17.06.2010, у висновка якого зазначені порушення позивачем ст.13 Декрету КМУ від 26.12.1992 №13-92 «Про прибутковий податок з громадян»; п.п. 4.2.8. п. 4.2. ст.4, п.п. 8.1.3. п. 8.1. ст. 8, абз. «а», «б» п. 19.1. ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», внаслідок чого занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 11250,0 грн., у т.ч. за 2007р. - 11250,0 грн.; п.п. 2.3.1. п. 2.3. ст. 2, п.п. 4.1. ст. 4, п.п. 6.1.1. п.п. 6.1. ст. 6, п.п. 7.3.1. п. 7.3. ст.7, п, 9.3, ст. 9, абз. 2 п. 9.4. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за період, що перевірявся, у розмірі 129029,52грн.

Підставою для зазначених висновків стало виявлення під час перевірки перевищення позивачем, як платником єдиного податку, за 2007 рік загальної суми від здійснення операцій з поставки товарів протягом останніх 12 календарних місяців, яка не може перевищувати 300000,00 грн., в той час, як перевіркою встановлено, що обсяг поставки товарів за 2007 рік склав 340939,52 грн.

На підставі зазначеного акту податковим органом було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення та вимоги.

Згідно із п.п.«б» пункту 4.2.2 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі Закон №2181), контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі , якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив наступне.

Первинними документами, підтверджуючими отримання позивачем коштів за безготівковими розрахунками, мають бути платіжні доручення та банківські документи про рух коштів. В пункті 2.2.1 Акту № 1372 міститься посилання на єдине платіжне доручення № 548 від 03.10.2007 року на суму 75000,00 грн.В пункті 2.5.1 акту № 1372 зазначений дохід позивача за липень грудень 2007 року 340939,52грн., з яких в жовтні 2007 року дохід склав 157501,20грн. За даними банку фактично на рахунок позивачки в жовтні 2007 року надійшло 75000,00грн., зазначена сума кореспондується із сумою, зазначеною в платіжному дорученні № 548 від 09.10.2007 року, з призначенням платежу за новорічні подарунки, однак, в акті № 1372 помилково зазначено платіжне доручення № 548 від 03.10.2007 року на суму 75000,00 грн., при фактичній даті 09.10.2007, яка кореспондується з довідкою банку.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до висновку, що в акті № 1372 відсутні обєктивні дані та посилання на первинні документи, які-б підтверджували отримання позивачем в 2007 році доходу в розмірі більш ніж 300000,00 грн., який мав бути підставою реєстрації її платником ПДВ, відповідно до п.п.2.3.1 п.2.3 ст.2, абз.3 п.9.4 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Разом з тим, позивач висновки податкового органу щодо перевищення обсягу надходжень не спростовува, а лише посилався на те, що ОСОБА_3 було укладено з Ровеньківською територіальною організацією вуглепрофсоюзів два договори комісії на придбання товарів дитячих новорічних подарунків на загальну суму 227062,50 грн., на виконання яких вона, як комісіонер, прдбала за гроші, перераховані комітентом на її розрахунковий рахунок, вищезазначені новорічні подарунки та передала їх комітенту, тобто, сума , яка була перерахована комітентом, не є сумою, яка має включатись до валового доходу суб»єкта підприємницької діяльності.

Таким чином, предметом спору є правомірнсть невключення позивачем до валового доходу зазначеної суми.

Закон України «Про податок на додану вартість» (далі - закон № 168), визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Згідно із п.2.3 ст.2 Закону України № 168 особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Незареєстрована платником ПДВ особа, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування та сплачує єдиний податок, перевищила обмеження щодо обсягів виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік, то вона зобовязана подати до органу ДПС заяву про реєстрацію її платником ПДВ, відповідно до п.п.2.3.1 п.2.3 ст.2, абз.3 п.9.4 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Як роз»яснив Вищий адміністративний суд України в інфоромаційному листі від 05.06.2010р. №889/11/13-10, несплата податку з доходів фізичних осіб, як це передбачено для платників єдиного податку, можлива лише в разі дотримання субєктом малого підприємництва умов перебування на спрощеній системі оподаткування. Зазначене стосується також і відповідності граничного обсягу виручки платника єдиного податку розмірам, визначеним Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».

Згідно зі статтею 5 Указу в разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності починаючи з наступного звітного періоду (кварталу). У той же час зазначений Указ не містить положень, які б регулювали питання оподаткування сум, що перевищують граничний обсяг виручки, встановлений законодавцем.За таких обставин оподаткування доходів, отриманих платником єдиного податку з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування, повинно здійснюватися із застосуванням правил загальної системи оподаткування.

Отже, надавати правову оцінку висновкам податкової інспекції про наявність підстав для нарахування субєкту малого підприємництва платнику єдиного податку податкових зобовязань з податку з доходів фізичних осіб із сум, що перевищують граничний обсяг виручки, судам необхідно з урахуванням загальних принципів, закріплених у Конституції України та Законі України “Про систему оподаткування”, виключно якими встановлюються засади податкових відносин в Україні, а також Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, при цьому, адміністративним судам слід ураховувати, що сума виручки платника єдиного податку-комісіонера від продажу товарів, що передані йому на реалізацію комітентом, у повному обсязі зараховується до складу виручки такого платника-комісіонера. Відтак, ця сума враховується при визначенні граничного обсягу виручки, при перевищенні якого субєкт малого підприємництва втрачає право перебувати на спрощеній системі оподаткування.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб»єктів владних повноважень адміністративні суду перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несправедливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, судова колегія вважає, що відповідач довів суду, що діяв правомірно, в межах наданих повноважень, а суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, порушив норми матеріального права, що стало причиною прийняття невірного рішення і є підставою для скасуванн постанови.

Постанова в повному обсязі складена 25 червня 2011 року.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2011 року у справі №2а-9967/11/1270 задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2011 року в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, скасувати.

В задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, відмовити.

Постанова Донецького апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Колегія суддів: Л.В.Губська

Т.Г.Арабей

І.В.Геращенко