Постанова № 16573055, 30.06.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2011 № 17/021-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Андрієнка В.В.

суддів:

заучастю представників:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № юр-348від 06.07.2010 року;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 160 від 18.01.2011 року.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства „Українська пожежно-страхова компанія”

на рішення господарського суду Київської області

від 11.04.2011 р.

у справі № 17/021-11 (суддя Горбасенко П.В.)

за позовом Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства „Акціонерний банк „Експрес-Банк”

до Акціонерного товариства „Українська пожежно-страхова компанія”

про стягнення 248794,44грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк „Експрес-Банк” в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку „Експрес-Банк”, позивач по справі, звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Акціонерного товариства „Українська пожежно-страхова компанія”, відповідач по справі, з позовними вимогами про стягнення страхового відшкодування у розмірі 248794, 44 грн., з яких 195929,06 грн. страхового відшкодування по заборгованості з кредиту, 2954,93 грн. страхового відшкодування по заборгованості з відсотків та 49910,45 грн. пені. В процесі слухання справи в суді першої інстанції позивачем було уточнено розрахунок суми заборгованості, згідно якого останній зменшив розмір заявлених вимог та просив суд стягнути з відповідача 187845,96 грн. страхового відшкодування по заборгованості з кредиту, 2637,93 грн. страхового відшкодування по заборгованості з відсотків та 47765,95 грн. пені.

Рішенням господарського суду Київської області від 11.04.2011 р. припинено провадження у справі в частині стягнення з Акціонерного товариства „Українська пожежно-страхова компанія” пені в розмірі 2144,50 грн. Позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства „Українська пожежно-страхова компанія” на користь Дніпропетровської філії ПАТ Акціонерний банк „Експрес-Банк” 187845,96 грн. страхового відшкодування по заборгованості з кредиту, 2637,93грн.страхового відшкодування по заборгованості з відсотків, 20538, 73 грн. пені, 2110, 23 грн. державного мита та 200,17 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення господарського суду Київської області у справі №17/021-11 прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що підставами для скасування даного рішення є неповне зясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи. Зокрема позивач посилається, що господарський суд Київської області порушив норми процесуального права, розглянув позов за відсутністю представника відповідача, який не був належним чином повідомлений про місце та час судового засідання, що позбавило відповідача можливості належним чином захистити свої права в суді.

Позивач в відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що вважає рішення суду законним, вмотивованим, а апеляційну скаргу безпідставною з підстав зазначених в тексті відзиву. Також позивач в відзиві на апеляційну скаргу просив суд припинити апеляційне провадження на підставі п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України посилаючись на те, що апеляційна скарга подана представником юридичної особи, якої вже не існує.

В судове засідання 30.06.2011 р. зявились представники позивача та відповідача. Представник позивача заявив клопотання про припинення провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України, при цьому позивач послався на зміну назви відповідача, а саме з Акціонерного товариства „Українська пожежно-страхова компанія” на Приватне акціонерне товариство „Українська пожежно-страхова компанія” та на зміну адреси відповідача. В обґрунтування своєї позиції позивач надав до матеріалів справи свідоцтво про державну реєстрацію відповідача, довідку Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві, витяг з Статуту відповідача, витяг з протоколу зборів акціонерів.

Судовою колегією розглянуто клопотання позивача про припинення провадження та додані до нього документи, якими позивач мотивував припинення діяльності позивача та його існування, як юридичної особи. Оглянувши подані позивачем документи, заслухавши думку , як позивача так і відповідача, Київський апеляційний господарський суд вирішив що підстав для припинення провадження у справі №17/021-11 не існує з огляду на наступне.

Відповідно до ст.59 ГК України припинення діяльності субєкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації-за рішенням власника(власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб засновників субєкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках передбачених цим кодексом, - за рішенням суду.

Відповідно до ст.25 ГПК України в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Судова колегія вважає, що зміна назви підприємства не є його реорганізацією та в звязку з цим не погоджується з позивачем, що Приватне акціонерне товариство „Українська пожежно-страхова компанія”(ПрАТ „УПСК”) є правонаступником Акціонерного товариства „Українська пожежно-страхова компанія”(АТ „УПСК”).

Як вбачається з матеріалів наданих позивачем про зміну відповідачем назви та адреси, а саме витягом з протоколу №1 чергових загальних зборів акціонерів АТ „Українська пожежно-страхова компанія” від 22 березня та витягом із статуту ПрАТ „УПСК”, відповідач з метою приведення назви Товариства у відповідність до Закону України „Про акціонерні товариства” змінив назву з Акціонерного товариства „Українська пожежно-страхова компанія на Приватне акціонерне товариство „Українська пожежно-страхова компанія”, про що були внесені зміни до статуту товариства. Відповідно до підпункту 2 пункту 5 розділу XVII прикінцевих та перехідних положень Закону України „Про акціонерні товариства” №514- VI від 17.09.2008 р. в редакції 07.04.2011р.приведення діяльності у відповідність із нормами цього Закону, статутів та внутрішніх положень акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, у тому числі зміна найменування акціонерних товариств з відкритого або закритого на публічне або приватне, не є перетворенням та не потребує застосування процедури припинення.

Відповідач заперечував проти припинення провадження у справі, так як АТ „УПСК” створене 1993 року та продовжує існувати і на сьогоднішній день, ідентифікаційний код підприємства не змінився, що свідчить про те, що апеляційна скарга подана належною особою, яка є відповідачем по даній справі.

З огляду на наведене, судова колегія приймає до уваги документи про зміну назви і адреси відповідача та вважає, що застосовувати пункт 1 частини 1 ст. 80 ГПК України у даному спорі не має підстав, так як господарським судом Київської області рішення прийнято відносно АТ „УПСК”, яке продовжує існувати та здійснює діяльність як Приватне товариство, а тому позиція позивача, що відсутній предмет спору між позивачем та особою що подала скаргу є безпідставним. Судова колегія з врахуванням того, що в даному спорі відсутнє правонаступництво, приймаючи до уваги документи про зміну назви відповідача, вважає за можливе продовжити розгляд справи по суті спору.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний суд.

Між Акціонерним банком „Експрес-Банк” в особі Дніпропетровської філії та Акціонерним товариством „Українська пожежно-страхова компанія” 22 лютого 2006 року укладений генеральний договір страхування споживчих кредитів №40.

Відповідно до умов даного договору обєктом страхування є майнові інтереси Страхувальника(позивача), повязані з ризиком виникнення матеріальних збитків внаслідок повного або часткового неповернення Позичальником споживчого кредиту та відсотків, нарахованих на користування кредитом.

Пунктом 1.3. даного договору встановлено, що страховим випадком згідно цього генерального договору є :

- непогашення (несплата) Позичальником чергових (місячних) платежів за кредитним договором та/або відсотків за його користування протягом 2-х місяців підряд згідно графіку щомісячного погашення кредиту відповідно до умов кредитного договору.

- неповне погашення позичальником кредиту та /або відсотків по ньому після закінчення строку дії кредитного договору.

Пунктом 1.3. договору також визначено, що після настання страхового випадку встановлюється період очікування на протязі одного календарного місяця впродовж якого страховиком(відповідачем) приймаються заходи, спрямовані на погашення заборгованості особисто позичальником.

Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся з вимогами про стягнення страхового відшкодування по позичальникам ОСОБА_3.(10000,00грн. заборгованості по кредиту), ОСОБА_4(9538,00 грн. заборгованості по кредиту та 417,00 грн. заборгованості по відсотках), ОСОБА_5(10000,00 грн. заборгованості по кредиту), ОСОБА_6(9030,07 грн. заборгованості по кредиту та 969,93 грн. заборгованості по відсотках), ОСОБА_7(9166,00 грн. заборгованості по кредиту та 834,00 грн. заборгованості по відсотках), ОСОБА_8(10000,00 грн. заборгованості по кредиту), ОСОБА_9(10000,00 грн. заборгованості по кредиту), ОСОБА_10(10000,00грн. заборгованості по кредиту), ОСОБА_11(10000,00 грн. заборгованості по кредиту), ОСОБА_12 (9583,00 грн. заборгованості по кредиту та 417,00 грн. заборгованості по відсотках), ОСОБА_13(9066,77грн. заборгованості по кредиту), ОСОБА_14(10000,00 грн. заборгованості по кредиту), ОСОБА_15(10000,00грн.заборговансті по кредиту), ОСОБА_16 (10000,00 грн. заборгованості по кредиту), ОСОБА_17 (10000,00 грн. заборгованості по кредиту), ОСОБА_18(10000,00 грн. заборгованості по кредиту), ОСОБА_19(8456,32 грн. заборгованості по кредиту), ОСОБА_20 (7908,52 грн. заборгованості по кредиту), ОСОБА_21(5469,28 грн. заборгованості по кредиту), ОСОБА_22(10000,00 грн. заборгованості по кредиту). Факт видачі даним фізичним особам позичальникам споживчих кредитів підтверджується реєстрами виданих кредитів за липень-серпень 2007 року, що були надані позивачем до матеріалів справи.

Пунктом 2.4.6. Генерального договору страхування споживчих кредитів №40 від 22.02.2006 р.(надалі договір) встановлено, що страхувальник при настанні страхового випадку на протязі 10 (десяти ) робочих днів (за винятком вихідних та святкових днів) повинен офіційно повідомити страховика про затримку виконання зобовязання позичальником по конкретному кредитному договору(неповернення суми кредиту та /або не сплата відсотків за користування кредитом протягом більше 2 (двох) календарних місяців підряд згідно з графіком щомісячного погашення кредиту).

Пунктом 2.4.7. договору встановлено, що після закінчення періоду очікування та невиконання Позичальником умов кредитного договору протягом 10 (десяти) робочих днів страхувальник зобовязаний подати до страховика заяву про сплату страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд Київської області при розгляді справи прийняв до уваги документи, що були направлені позивачем на адресу відповідача, а саме повідомлення про страховий випадок та заяву про сплату страхового відшкодування. Так судом першої інстанції встановлено, що позивач на виконання п.п. 2.4.6.,2.4.7., 3.1., 3.3. договору, направив на адресу відповідача повідомлення та заяву про настання страхового випадку, що підтверджується реєстрами поштових відправлень, що містяться в матеріалах справи.

Прийнявши до уваги повідомлення та заяви позивача про настання страхового випадку суд першої інстанції на думку судової колегії повинен був звернути увагу на число, яким були датовані дані документи, що як вбачається з тексту рішення судом першої інстанції не було зроблено.

З врахуванням пунктів 2.4.6.,2.4.7.,3.1.,3.3 генерального договору страхування споживчих кредитів №40 від 22.02.2006 р. позивачу встановлено терміни звернення з повідомленнями та заявами про настання страхового випадку, що на думку апеляційного суду є суттєвим при вирішенні спору між позивачем та відповідачем.

Відповідно до ст.101 ГПК України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Проаналізувавши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню з таких підстав. Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з повідомленнями про настання страхового випадку за ризиком - непогашення (несплата) чергових (місячних) платежів за кредитним договором та відсотків за його користування протягом 2-х місяців підряд згідно з графіком щомісячного погашення кредиту, а саме: від 27.03.2009 вих. №17-497 щодо ОСОБА_14, від 02.02.2009 вих.№17-22 щодо ОСОБА_15, від 03.02.2009 вих. №17-48 щодо ОСОБА_6, від 02.02.2009 вих. №17-12 щодо ОСОБА_22, від 02.02.2009 вих. №17-25 щодо ОСОБА_17, від 02.02.2009 вих. №17-11 щод ОСОБА_3., від 02.02.2009 вих. №17-15 щодо ОСОБА_21, від 02.02.2009 вих. №17-19 щодо ОСОБА_5, від 27.03.2009 вих. №17-499 щодо ОСОБА_11, від 02.02.2009 вих. №17-17 щодо ОСОБА_19, від 03.02.2009 вих. №17-49 щодо ОСОБА_7, від 02.02.2009 вих. №17-16 щодо ОСОБА_20, від 27.03.2009 вих. №17-502 щодо ОСОБА_8, від 27.03.2009 вих. №17-501 щодо ОСОБА_10, від 02.02.2009 вих. №17-18 щодо ОСОБА_18, від 03.02.2009 вих. №17-51 щодо ОСОБА_4, від 02.02.2009 вих.№17-23 щодо ОСОБА_6

В той же час позивач не звертався до відповідача із заявами про настання страхового випадку - непогашення (несплата) чергових (місячних) платежів за кредитним договором та відсотків за його користування протягом 2-х місяців підряд згідно з графіком щомісячного погашення кредиту, як це передбачено пп. 2.4.7., 3.3. генерального договору страхування споживчих кредитів №40 від 22.02.2006 р.

Натомість позивачем було подано заяви про настання страхового випадку - неповне погашення позичальником кредиту та /або відсотків по ньому після закінчення строку дії кредитного договору, а саме: вих. №17-1586 від 06.08.2009 р. щодо ОСОБА_14; вих. №17-1585 від 06.08.2009 р. щодо ОСОБА_15; вих. №17-1536 від 29.07.2009 р. щодо ОСОБА_6; вих. №17-1452 від 17.07.2009 р. Щодо Кобець; вих. №17-1796 від 31.08.2009 р. щодо ОСОБА_22; вих. №17-1798 від 31.08.2009 р. щодо ОСОБА_17; вих. №17-1804 від 01.09.2009 р. щодо ОСОБА_3; вих. №17-1805 від 01.09.2009 р. Щодо ОСОБА_21 ; вих. №17-1806 від 01.09.2009 р. ОСОБА_5; вих. №17-1722 від 20.08.2009 р. щодо ОСОБА_11; заява вих. №17-1776 від 25.08.2009р. щодо ОСОБА_19; вих. №17-1777 від 25.08.2009 р. щодо ОСОБА_7; вих. №17-1667 від 17.08.2009 р. щодо ОСОБА_20; вих. №17-1666 від 17.08.2009 р. щодо ОСОБА_8; вих. №17-1587 від 06.08.2009 р. ОСОБА_10; вих. №17-1618 від 12.08.2009 р. щодо ОСОБА_18; вих. №17-1642 від 14.08.2009 р. щодо ОСОБА_4; вих. №17-1643 від 14.08.2009 р. щодо ОСОБА_6

Суд першої інстанції при прийнятті рішення не прийняв до уваги той факт, що генеральним договором страхування споживчих кредитів №40 від 22.02.2006 р. визначені дві події, які відносяться до страхових випадків, а саме непогашення (несплата) чергових (місячних) платежів за кредитним договором та відсотків за його користування протягом 2-х місяців підряд згідно з графіком щомісячного погашення кредиту та неповне погашення позичальником кредиту та /або відсотків по ньому після закінчення строку дії кредитного договору.

Також як уже зазначалося вище, пунктами 2.4.6.,2.4.7.,3.1.,3.3. генерального договору страхування споживчих кредитів встановлена процедура повідомлення про настання страхового випадку та обовязки страхувальника при настанні страхового випадку.

Надіславши відповідачу протягом лютогоберезня 2009 року повідомлення про настання страхового випадку, а саме несплата позичальниками чергових платежів за користування кредитом протягом більше 2-х місяців підряд, позивач в порушення умов договору, які встановлюють порядок та термін подання заяв про настання страхового випадку, таких заяв відповідачу не надіслав. Із розділу 3 генерального договору. страхування споживчих кредитів, а саме п. 3.4., 3.5. вбачається, що саме заява про настання страхового випадку є тим документом на підставі яких страховик (відповідач) складає страховий акт про виплату страхового відшкодування.

Як уже зазначалося вище, умовами генерального договору страхування кредитів, визначений обовязок позивача подати відповідачу письмове повідомлення про настання страхового випадку для надання можливості останньому в період очікування здійснити всі необхідні дії та заходи спрямовані на сплату позичальником заборгованості по кредитам.

Відповідно до підпункту 4 п.4.1 договору страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування у випадках коли страхувальник не виконав свої обовязки по договору страхування.

Проаналізувавши умови генерального договору страхування споживчих кредитів №40 від 22.02.2006 р. та документи, що знаходяться в матеріалах справи, судова колегія приходить до висновку, що у відповідача не було підстав для виплати страхового відшкодування по страховому випадку непогашення(несплата) позичальником чергових (місячних)платежів за кредитним договором та відсотків за його користування протягом 2-х місяців підряд .

Судова колегія не може погодитись з позицією позивача, що ним виконано умови договору та для отримання страхового відшкодування ним було подано на адресу відповідача заяви про настання страхового випадку. Як вбачається з матеріалів справи позивач дійсно протягом липня серпня 2009 року подав на адресу відповідача заяви про настання страхового випадку-неповне погашення позичальниками кредиту та відсотків по ньому після закінчення строку дії договору.

В судовому засіданні позивач підтвердив, що страховим випадком на його думку є подія неповне погашення позичальником кредиту та відсотків по ньому після закінчення строку по кредитному договору. Документів які б підтвердили, що позивач належним чином відповідно до умов договору повідомив відповідача про настання страхового випадку-неповне погашення позичальником кредиту та відсотків по ньому після закінчення строку по кредитному договору, позивач так суду і не надав. В матеріалах справи відсутні письмові повідомлення, передбачені пунктом 2.4.6.та 3.1. генерального договору страхування споживчих кредитів №40 від 22.02.2006 р., надання яких є обовязковою умовою договору та обовязком позивача, так як після подання повідомлення про настання страхового випадку настає період очікування передбачений договором та необхідний відповідачу для проведення заходів по поверненню позичальниками кредитів.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції в даному спорі помилково встановив, що відбувся страховий випадок неповне погашення позичальником кредиту та відсотків по ньому після закінчення строку кредитного договору з наступних підстав.

Генеральним договором страхування споживчих кредитів №40 від 22.02.2006 р. чітко визначено, а саме пунктом 1.3., що є згідно умов договору страховими випадками. Причому дві події визначені умовами генерального договору страхування кредитів є різними та мають різний момент настання, що і різнить їх між собою. На думку суду два страхових випадки, як дві різних страхових події одна одну не замінює та не доповнює, а трактує їх як два різні випадки, що настають внаслідок різних подій. Так п.1.3.договору чітко визначено, що моментом настання страхового випадку є непогашення позичальником заборгованості протягом більше 2-х місяців підряд, тобто якщо більше двох місяців підряд позичальник не сплачує кредиту у позивача виникає право на звернення до відповідача з повідомленням про настання страхового випадку. Інша подія яка за умовами договору також є страховим випадком це неповне погашення позичальником кредиту та відсотків по ньому після закінчення строку дії кредитного договору. На думку суду дана подія виникає в інших випадках ніж прострочення сплати заборгованості більше ніж два місяці підряд та з врахуванням умов кредитних договорів судова колегія вважає, що в даному спорі не можна керуватися саме цим пунктом договору, так як термін дії кредитних договорів, укладених між позичальниками та позивачем визначений датою повного погашення кредиту та відсотків по кредиту.

З врахуванням викладеного, а також що по всіх зазначених в позовній заяві позичальникам було прострочення сплати (несплата) чергових платежів більше 2-х місяців підряд, що підтверджується матеріалами справи, суд вважає що страховим випадком по зазначеним позичальникам є непогашення (несплата) позичальником чергових (місячних платежів) за кредитним договором та відсотків за його користування протягом більше 2-х місяців підряд та позивач при відносинах з відповідачем повинен був керуватися саме цим пунктом та іншими умовами договору, які регулюють даний страховий випадок.

Також суд погоджується з відповідачем, що причиною відмови у виплаті страхового відшкодування стало неповідомлення його страхувальником про страховий випадок в строки визначені договором страхування без поважних на це причин. Із матеріалів справи вбачається, що прострочення позичальниками сплати кредиту протягом більше ніж 2-х місяців підряд настало в жовтні листопаді 2007 року ( по позичальнику Поддубняк О,В. - в січні 2008 року), позивач же звернувся до відповідача з повідомленнями про настання страхового випадку протягом лютого-березня 2009 р., а з заявами про настання страхового випадку протягом липня-серпня 2009 р.

Статтею 26 Закону України „Про страхування” визначено, що підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків. Поважних причин невчасного повідомлення про настання страхового випадку позивач ні відповідачу, ні суду не надав, будь-яких інших підстав, щодо належного виконання позивачем умов договору суду не було наведено, в звязку з чим судова колегія вважає, що рішення господарського суду Київської області від 11.04.2011 р.прийнято при неповному зясуванні обставин справи, в звязку з чим підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 99,101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Змінити назву скаржника з Акціонерного товариства „Українська пожежно-страхова компанія” на Приватне акціонерне товариство „Українська пожежно-страхова компанія”.

2.Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Українська пожежно-страхова компанія” задовольнити.

3Скасувати рішення господарського суду Київської області №17/021-11 від 11.04.2011р. повністю.

4.Прийняти нове рішення яким відмовити Публічному акціонерному товариству Акціонерний банк „Експрес-Банк” в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк „Експрес-Банк” (49070 м. Дніпропетровськ, вул. Плеханова, 17 код ЄДРПОУ 325724963) в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

5.Стягнути з Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк „Експрес-Банк” в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк „Експрес-Банк” (49070 м. Дніпропетровськ, вул. Плеханова, 17 код ЄДРПОУ 325724963) Публічному акціонерному товариству „Акціонерний банк „Експрес-Банк” (49070 м. Дніпропетровськ, вул. Плеханова, 17 код ЄДРПОУ 325724963) на користь Приватного акціонерного товариства „Українська пожежно-страхова компанія” (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 40, код ЄДРПОУ 20602681) 1055,11 грн. державного мита за перегляд рішення апеляційною інстанцією.

6.Доручити господарському суду господарському суду Київської області видати наказ на виконання даної постанови суду.

7.Матеріали справи №17/021-11 передати господарському суду Київської області.

Головуючий суддя

Судді

06.07.11 (відправлено)