Постанова № 16572982, 29.06.2011, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2011 року Справа № 39/263-09(25/142-08)

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Мороз В.Ф., Науменко І.М.,

секретар судового засідання Колесник Д.А.,

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1, довіреність від 20 квітня 2011 року б/н;

від відповідача та третіх осіб не зявилися;

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Дніпрофарм”, м.Дніпропетровськ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2010 року у справі №39/263-09(25/142-08)

за позовом Відкритого акціонерного товариства “Дніпрофарм”, м.Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства “Фортуна-банк”, м.Київ,

третя особа-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю “ФАІН”, м.Київ,

третя особа-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків, м.Дніпропетровськ,

третя особа-3 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м.Дніпропетровська,

третя особа-4 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, м.Дніпропетровськ

про визнання недійсним договору іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2010 року у справі № 39/263-09(25/142-08) (судді Ліпинський О.В., Дубінін І.Ю., Красота О.І.) відмовлено в задоволенні позову ВАТ “Дніпрофарм” про визнання недійсним договору іпотеки від 29 липня 2004 року.

При винесенні рішення господарський суд виходив із відсутності підстав для визнання недійсним оскаржуваного позивачем договору.

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач ВАТ “Дніпрофарм”, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення вимог матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати повністю та задовольнити позовні вимоги, визнати недійсним з моменту кладення договір іпотеки від 29 липня 2004 року.

В апеляційній скарзі позивач зазначає про невідповідність договору вимогам ст.ст.92, 161, 203 ЦК України, п.п.8.16, 8.17.4, 8.17.11, 8.19 Статуту ВАТ “Дніпрофарм”; вказує про недійсність рішення Ради товариства від 25 червня 2004 року, яке прийняте неправомочним складом, укладення спірного договору Радою не погоджувалося; висновки суду про схвалення договору вчиненням дій, направлених на його виконання, вважає такими, що не відповідають обставинам справи; стверджує, що укладаючи договір іпотеки ОСОБА_4, діючи за межами наданих прав, вирішив питання, які належать до виключної компетенції Ради товариства, чим перевищив свої повноваження.

Відповідач ПАТ “Фортуна-банк”, у поданих поясненнях проти апеляційної скарги заперечує, просить в її задоволенні відмовити а рішення господарського суду залишити без змін.

Відповідач та треті особи у судове засідання не зявились, своїм правом участі в судовому засіданні не скористалися, явку представників не забезпечили. Про час та місце судового засідання повідомлені належним чином /а.с.3 т.7/ (п.19 листа ВГСУ від 13 серпня 2008 року № 01-8/482). Також судова колегія вважає за необхідне зазначити що відповідачем ПАТ “Фортуна-банк” та третьою особою ТОВ “ФАІН”, після винесення ухвали від 22 червня 2011 року про поновлення апеляційного провадження та призначення справи до розгляду, 23 та 24 червня 2011 року до канцелярії суду повторно подані касаційні скарги на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25 травня 2011 року, що додатково свідчить про їх обізнаність щодо призначення справи до розгляду. Враховуючи, що наявні у справі докази дозволяють визначитися щодо законності оскаржуваного рішення, судова колегія прийшла до висновку про можливість розгляду справи у відсутності відповідача та третіх осіб.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

18 грудня 2003 року між позивачем ВАТ “Дніпрофарм” (позичальник) та відповідачем ПАТ “Фортуна-банк” (кредитор) укладений договір про надання кредитної лінії № 04К-КЛ/216, згідно умов якого відповідач надав позивачу кредитну лінію в межах максимального ліміту заборгованості до 1400000 грн. із строком повернення до 15 квітня 2005 року під 20 відсотків річних. З урахуванням змін внесених до кредитного договору додатковими угодами сума максимального ліміту заборгованості збільшилася до 12000000 грн. і було встановлено строк повернення кредитних коштів до 10 жовтня 2005 року.

У забезпечення виконання зобовязань позичальника за вказаним кредитним договором, 29 липня 2004 року між відповідачем (іпотекодержатель) та позивачем (іпотекодавець) укладено договір іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі за №575.

За умовами вказаного договору іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю майно обєкти нерухомості, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, а саме: Б-3 будівля головного виробничого корпусу, Г-2 будівля інтерферону, Ч склад склопосуду та допоміжний склад № 1, Д-1 виробнича будівля віварія, О трансформаторний кіоск, Л,И блок майстерень, К склодувна майстерня, М склад обладнання, Н корпус підсобних допоміжних служб, склад склотари та обладнання, Ж будівля господарчих та медичних складів, З склад зберігання обладнання, Т прохідна заводу, Ш допоміжний склад № 2, С підземне вакциносховище, Р підземне бензосховище, Щ допоміжний склад №3, А-2,3 будівля сушки та фасування, адміністративно-виробничий корпус, будівля автоматичної лінії пакування лікарських засобів, В-1,2 будівля центральної котельні, будівля пральні, будівля водопідготовки, І градирня, IV металева труба котельні, II градирня бетонна, 1-10 огорожа, Е-1 будівля банку (приміщення №2), ґанок е2, VI мостіння, Ю,L навіси, III естакада, розташовані на земельній ділянці площею 1,6849 га, що належить іпотекодавцю на праві тимчасового користування землею; балансова вартість предмету іпотеки складає 1857118,31 грн. без ПДВ.

Додатковою угодою від 06 жовтня 2004 року №1 до договору іпотеки, у звязку із збільшенням забезпеченого іпотекою основного зобовязання, сторонами внесено зміни до іпотечного договору, а саме збільшено розмір основного зобовязання, яке забезпечено іпотекою, до 12000000 грн.

Позивач ВАТ “Дніпрофарм” звернувся до господарського суду з позовом про визнання договору іпотеки недійсним. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає про порушення при укладенні спірного договору вимог п.п.8.6.3 п.8.6 ст.8 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, з посиланням на перебування переданого в іпотеку майна у податковій заставі, а також порушення вимог ст.62, 161, 203, 207 ЦК України з посиланням на укладення договору від імені позивача не уповноваженою особою без необхідного обсягу дієздатності.

Судова колегія не погоджується з висновком господарського суду про відмову в задоволенні вимог позивача.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюються печаткою.

Згідно ст.92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обовязків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобовязана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Згідно ч.5 ст.65 ГК України керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Як встановлено ст.161 ЦК України, виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства у межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом.

Договір іпотеки від імені іпотекодавця підписаний генеральним директором ВАТ “Дніпрофарм” ОСОБА_4

Відповідно до п.п.8.27 Статуту ВАТ “Дніпрофарм” /а.с.7-16 т.1/ генеральний директор є виконавчим органом товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю. Генеральний директор обирається Зборами акціонерів товариства, підзвітний у своїй діяльності вищому органу та Раді товариства й організовує виконання їх рішень. Він вирішує всі питання життєдіяльності товариства, крім тих, що входять до компетенції Зборів акціонерів та Ради товариства. У своїй діяльності генеральний директор керується статутом товариства та Положенням про Генерального директора, а також іншими внутрішніми нормативними актами товариства.

Пунктом 8.17 Статуту ВАТ “Дніпрофарм” визначені повноваження Ради товариства та встановлено, що Рада товариства має виключну компетенцію вирішувати, зокрема, питання щодо узгодження будь-якої угоди чи декількох угод повязаних між собою угод на суму, що перевищує 40000 доларів США (п.8.17.4 Статуту) та узгодження застави чи іншим чином обтяження майна товариства (п.8.17.9 Статуту).

Пунктом 8.18 Статуту передбачено, що питання, зазначені в п.п.8.17.1 8.17.27 належать до виключної компетенції Ради товариства і не можуть бути передані на вирішення виконавчого органу товариства.

Отже, укладення генеральним директором договору іпотеки допускалося лише за умови попереднього узгодження Радою товариства, а відсутність такого узгодження свідчить про перевищення генеральним директором своїх повноважень, відсутність у нього необхідного обсягу дієздатності для укладення такого правочину та невідповідність правочину волевиявленню позивача.

Судова колегія вважає безпідставним посилання господарського суду на рішення Зборів ради ВАТ “Дніпрофарм” від 25 червня 2004 року /а.с.82-83 т.3/.

Як встановлено п.8.19 Статуту ВАТ “Дніпрофарм”, засідання Ради товариства вважаються правомочними, якщо на них присутні більшість її членів.

У відповідності з п.8.16 Статуту Рада товариства обирається Зборами акціонерів з числа акціонерів або їх представників строком на пять років, складається з семи членів, які обираються Зборами акціонерів з числа осіб, висунутих акціонерами.

Згідно протоколу від 25 червня 2004 року у зборах Ради ВАТ “Дніпрофарм” із пяти присутніх осіб приймали участь дві особи як представники Товариства з обмеженою відповідальністю “Фарм-Інвест”, яке не обиралося до складу Ради ВАТ “Дніпрофарм” та не є акціонером ВАТ “Дніпрофарм” /а.с.104-108 т.4/.

Вищевказане свідчить про неправомочність засідання Ради товариства 25 червня 2004 року та нечинність прийнятих нею рішень.

Також судова колегія вважає невірним та таким що не відповідає фактичним обставинам справи висновок господарського суду про наступне схвалення позивачем спірного договору з посиланням на вчинення дій, направлених на його виконання, зокрема укладення 28 жовтня 2005 року договору про задоволення вимог іпотекодержателя та добровільною передачею предмету іпотеку іпотекодержателю.

Відповідно до ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обовязки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Факт схвалення договору іпотеки від 29 липня 2004 року позивачем ВАТ “Дніпрофарм” заперечується.

Схваленням угоди юридичною особою є вчинення відповідних дій, в тому числі з її виконання, уповноваженим представником. Проте, як вбачається із матеріалів справи, договір про задоволення вимог іпотекодержателя та акт прийому-передачі предмету іпотеки від 28 жовтня 2005 року /а.с.78-90 т.1/ підписані з боку позивача генеральним директором ОСОБА_4, при цьому докази узгодження укладення такого договору Радою товариства відповідно до п.8.17.4 Статуту ВАТ “Дніпрофарм” в матеріалах справи відсутні, вказані дії вчинені ОСОБА_4 з перевищенням повноважень, а тому їх не можна визнати як дії позивача ВАТ “Дніпрофарм”.

При укладенні кредитного договору та договору іпотеки банк мав у себе Статут ВАТ “Дніпрофарм”, а тому повинен був знати про відповідні обмеження повноважень генерального директора при укладенні спірного договору, про умови щодо обовязкового узгодження Радою товариства певних угод та передання майна в заставу, та був обізнаний з положеннями Статуту щодо статусу органів управління позивача.

Вищенаведене свідчить про невідповідність оспорюваного договору іпотеки від 29 липня 2004 року вимогам ст.203 ЦК України, що є підставою для визнання його недійсним.

Що стосується твердження позивача про порушення сторонами вимог п.п.8.6.3 п.8.6 ст.8 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, то, як вбачається з матеріалів справи, рішенням Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську від 30 червня 2004 року № 2/01973118 за заявою платника податків відповідно до п.п.8.9.1 п.8.9 ст.8 Закону № 2181 певна частина активів позивача, в тому числі будівлі, споруди та передатні пристрої балансовою вартістю 2110 684,8 грн. були звільнені з-під податкової застави /а.с.122, 123 т.4/, тобто на момент укладення оспорюваного договору предмет іпотеки під податковою заставою не знаходився.

За вищевказаними обставинами рішення господарського суду, у звязку з невідповідністю викладених в ньому висновків обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позовних вимог ВАТ “Дніпрофарм”.

Господарські витрати у справі підлягають покладенню на відповідача.

Керуючись ст.ст.103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Дніпрофарм” задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2010 року у справі №39/263-09(25/142-08) скасувати.

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати недійсним з моменту укладення договір іпотеки від 29 липня 2004 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством “Дніпрофарм” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Фортуна-банк”.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фортуна-банк” на користь Відкритого акціонерного товариства “Дніпрофарм” 85 грн. витрат по сплаті державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 42,50 грн. витрат по сплаті державного мита при поданні апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати наказ.

Головуючий О.В.Голяшкін

Судді В.Ф.Мороз

І.М.Науменко