Рішення № 16572713, 23.06.2011, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.06.2011 Справа № 5024/1034/2011

Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Шевченко М. С. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Державного підприємства «Скадовський морський торговельний порт»

до Приватного підприємства «Валдан Люкс»

про стягнення 91321,87 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. юрисконсульт дов.№7 від 05.04.2011 р.;

від відповідача: не прибув.

Державне підприємство «Скадовський морський торговельний порт»(позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства «Валдан Люкс»(відповідач) 7446,59 грн. основного боргу, 111,72 грн. 3% річних, 459,45 грн. інфляційних втрат, 915,11 грн. пені, 200,00 грн. штрафу та судові витрати.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не прибув; в письмовому відзиві визнає заборгованість, пропонує укласти позивачеві мирову угоду.

За таких обставин, у відповідності до ст..75 ГПК України, справа розглядається за наявними матеріалами справи, яких достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

в с т а н о в и в:

Між Державним підприємством «Скадовський морський торговельний порт»(позивач) та Приватним підприємством «Валдан Люкс»(відповідач) укладено договір №92/21-10 від 20.04.2010 р. (далі Договір), за умовами якого позивач та відповідач спільно використовують електричні мережі: позивач зобов»язався забезпечити передачу електричної енергії, а відповідач зобов»язався своєчасно здійснювати оплату за спожиту електроенергію.

Договір підписаний сторонами без зауважень, скріплений печаткою.

В порушення п.4.2. договору, яким передбачено обов»язок відповідача здійснювати оплату за використання електричних мереж, відповідач заборгував станом на 01.05.2011 р. 424,33 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, вимоги щодо стягнення 424,33 грн. за договором є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Пунктом 8.2.1. договору за порушення строків оплати передбачена пеня у розмірі 0,3% за кожний день прострочення платежу.

Позивач з посиланням на вищевказаний пункт договору та ч.1 ст.230 ГК України нарахував та просить стягнути з відповідача 308,10 грн. пені.

Згідно частини 1 статті 230 ГК України пеня й штраф є господарськими штрафними санкціями, які учасник господарських відносин зобов»язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов»язання.

Частиною 4 ст.231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов»язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов»язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Пункт 6 ст.231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов»язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Суд перевірив розрахунки пені та, враховуючи вищевикладене, дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені в сумі 308,10 грн. підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача індекс інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних з простроченої суми.

Суд перевірив розрахунки в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 34,06 грн. та 3 % річних в сумі 8,44 грн. і зазначає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Між Державним підприємством «Скадовський морський торговельний порт»(позивач) та Приватним підприємством «Валдан Люкс»(відповідач) укладено договір №93/21-10 від 20.04.2010 р. (далі Договір), за умовами якого відповідач зобов»язався відшкодовувати витрати з утримання орендованого ним приміщення.

Договір підписаний сторонами без зауважень, скріплений печаткою.

В порушення п.4.3. договору, яким передбачено обов»язок відповідача здійснювати оплату виставлених йому рахунків в 10-денний термін з дати отримання, відповідач заборгував станом на 01.05.2011 р. 5384,43 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, вимоги щодо стягнення 5384,43 грн. за договором є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Пунктом 5.2. договору за порушення строків оплати передбачена пеня у розмірі 0,3% за кожний день прострочення платежу.

Позивач з посиланням на вищевказаний пункт договору та ч.1 ст.230 ГК України нарахував та просить стягнути з відповідача 582,48 грн. пені.

Згідно частини 1 статті 230 ГК України пеня й штраф є господарськими штрафними санкціями, які учасник господарських відносин зобов»язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов»язання.

Частиною 4 ст.231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов»язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов»язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Пункт 6 ст.231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов»язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Суд перевірив розрахунки пені та, враховуючи вищевикладене, дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені в сумі 582,48 грн. підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача індекс інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних з простроченої суми.

Суд перевірив розрахунки в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 341,17 грн. та 3 % річних в сумі 82,92 грн. і зазначає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Херсонській області та Приватним підприємством «Валдан Люкс»(відповідач) укладено договір №806-10-065 від 16.04.2010 р. (далі Договір), за умовами якого відповідач прийняв у строкове платне користування державне майно вбудоване нежитлове приміщення, що знаходиться на балансі Державного підприємства «Скадовський морський торговельний порт». Відповідно до п.3.9. договору сплата орендної плати відбувається на відповідні рахунки відділення державного казначейства та балансоутримувача (позивача) у співвідношенні 70% до 30%.

В порушення п.5.3. договору, яким передбачено обов»язок відповідача здійснювати оплату в повному обсязі та своєчасно, відповідач заборгував станом на 01.05.2011 р. 1637,83 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, вимоги щодо стягнення 1637,83 грн. за договором є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Пунктом 3.6. договору за порушення строків оплати передбачена пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Позивач з посиланням на вищевказаний пункт договору та ч.1 ст.230 ГК України нарахував та просить стягнути з відповідача 24,53 грн. пені.

Згідно частини 1 статті 230 ГК України пеня й штраф є господарськими штрафними санкціями, які учасник господарських відносин зобов»язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов»язання.

Частиною 4 ст.231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов»язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов»язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Пункт 6 ст.231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов»язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Суд перевірив розрахунки пені та, враховуючи вищевикладене, дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені в сумі 24,53 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, пунктом 3.7. договору в разі несплати боргу протягом 3 місяців додатково нараховується штраф у розмірі 10% від несплаченої суми, але не менше 200,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо задоволення вимоги про стягнення штрафу в сумі 200,00 грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача індекс інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних з простроченої суми.

Суд перевірив розрахунки в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 84,23 грн. та 3 % річних в сумі 20,36 грн. і зазначає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані і підлягають задоволенню.

З огляду на неявку представника відповідача, суд зазначає, що в силу статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право брати участь в господарських засіданнях. Сторони зобов»язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об»єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст.28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють в межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Відповідно до ст.77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Суд зауважує, що відкладення на підставі ст.77 ГПК України розгляду справи у разі нез»явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов»язком суду, і використовується ним, якщо причини неявки є поважними та обґрунтованими, та неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст..43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об»активному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивачу на підставі ст..49 ГПК України відшкодовуються судові витрати за рахунок відповідача.

На підставі вищезазначених норм права та керуючись, ст.ст. 49, 75, 82-85 ГПК України, - суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Валдан Люкс»(73000, м.Херсон, вул.. Ілліча, 64, кв.94, р/р 2600301012319 в Херсонській філії ВАТ «Кредо банк», МФО 308092, код ЄДРПОУ 352413) на користь Державного підприємства «Скадовський морський торговельний порт»(75700, Херсонська область, м.Скадовськ, вул.Пролетарська, 2, р/р 26007060251196 в ХВ КБ «Приватбанк», МФО 352479, код ЄДРПОУ 01125703) 7446,59 грн. боргу, 915,11 грн. пені, 200,00 грн. штрафу, 459,45 грн. збитків від інфляції, 111,72 грн. 3% річних, в рахунок відшкодування витрат по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.В.Людоговська

Повне рішення складено 01.07.2011 р.