Ухвала суду № 16572316, 21.06.2011, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" червня 2011 р. Справа № 5019/1121/11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ Альтера-Львів»

до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Моквинська паперова фабрика»

про стягнення 34165 грн. 36 коп.

Суддя Мамченко Ю. А.

Представники:

від позивача : представник не з’явився

від відповідача : представник не з’явився

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СВ Альтера-Львів»звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Моквинська паперова фабрика»про стягнення 34165,36 грн. заборгованості за поставлений товар, з яких 30552,35 грн. основна заборгованість, 1429,57 грн. інфляційні втрати, 354,07 грн. відсотків річних та пеню в розмірі 1829,37 грн..

В судове засідання позивач не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що стверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення №7902101671061. Надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач у судове засідання не з’явився, відзиву на позовну заяву не подав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що стверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення №3509600238389. Причин неявки в судове засідання не повідомив. За таких обставин, керуючись ст.75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Вивчивши подані позивачем письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

При винесенні рішення суд

ВСТАНОВИВ

Згідно видаткової накладної №РН-0000001 від 04.01.2011 року на підставі Рахунку-фактури №4942 від 30.12.2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтера-Львів»за Довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей №364 від 27.12.2010 року, передало Товариству з обмеженою відповідальністю «Моквинська паперова фабрика»товар в кількості, асортименті, за цінами, на суму, що зазначено у видаткових накладних, які підписані сторонами.

Відповідач отримав від позивача товар на загальну суму 30552,35 грн.. В матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем заборгованості за поставлений товар.

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі, сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин для якого не встановлена обов'язкова письмова форма вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч.2 ст.202 Цивільного кодексу правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема у ч.1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Поставка товару позивачем не суперечить вимогам ч.4 ст.202 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст.181 Господарського кодексу України.

Статтею 626 Цивільного Кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 639 Цивільного Кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо оформлення договору не встановлені законом.

Сторони своїми діями засвідчили існування між ними договірних відносин.

Частиною 2 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем на адресу відповідача надіслано вимогу про оплату товару №172 від 08.04.2011 року, відповідно до якої вимагав погасити заборгованість до 10.05.2011 року, проте відповідач заборгованість перед позивачем не оплатив.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься в Господарському кодексі України. Так, в ч.1 ст.193 Господарського кодексу України зазначає, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на суму боргу за прострочення виконання грошового зобов’язання за період з 05.01.2011 року по 25.05.2011 року нараховано 3% річних в розмірі 354,07 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1429,57 грн..

Прострочення виконання грошового зобов’язання в силу ч.2 ст.530 ЦК України, виникло 10.05.2011 року, тобто після спливу строку зазначеного у вимозі №172 від 08.04.2011 року.

Судом здійснено розрахунок за прострочення виконання грошового зобов’язання в розмірі 30552,35 грн. за період з 10.05.2011 року по 25.05.2011 року трьох відсотків річних, що становлять 40,18 грн., та інфляційних втрат, що становлять 252,57 грн..

Позивачем на суму заборгованості нараховано 1829,37 грн. пені за прострочення оплати товару.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до положень ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Оскільки нарахування та стягнення пені не погоджене сторонами в письмовій формі, суд відмовляє позивачу в позові в частині стягнення 1829,37 грн. пені.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в частині стягнення з відповідача 30552,35 грн. боргу за поставлений товар, 40,18 грн. трьох відсотків річних, 252,57 грн. інфляційних втрат з покладенням на відповідача витрат по сплаті держмита та витрат по оплаті інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.49, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Моквинська паперова фабрика»(34634, Рівненська обл., Березнівський район, с.Моквин, вул.Чапаєва, 3, код ЄДРПОУ 002788217014) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтера-Львів»(79000, м.Львів, вул.С.Петлюри, 27, р/р26006053800881 в ЗГРУ КБ «Приватбанк»м.Львів, МФО 325321, код ЄДРПОУ 33252232) 30552,35 грн. боргу за поставлений товар, 40,18 грн. трьох відсотків річних, 252,57 грн. інфляційних втрат, 307,80 грн. державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 212,40 грн.. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Мамченко Ю. А.

Повний текст рішення суддею підписаний «25»червня 2011 року