Рішення № 16571870, 05.05.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          05.05.11                                                                                 Справа № 5015/1165/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Волошин О.Я. за участю помічника прокурора Лотошинської Л.І., представників позивача ДТГО “Львівська залізниця” Бондар М.Л. та Малькута О.Ф., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Львівського міжрайонного транспортного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства транспорту і зв’язку України, м. Київ та Державного територіально-галузевого об’єднання “Львівська залізниця”, м. Львів до відповідача-1 Львівської міської ради та відповідача-2 Відділу приватизації державного житлового фонду Залізничної районної адміністрації, м. Львів про визнання права державної власності на нерухоме майно

В С Т А Н О В И В:

Львівський міжрайонний транспортний прокурор в інтересах держави в особі Міністерства транспорту і зв’язку України, м. Київ та Державного територіально-галузевого об’єднання “Львівська залізниця”, м. Львів звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до відповідача-1 Львівської міської ради та відповідача-2 Відділу приватизації державного житлового фонду Залізничної районної адміністрації, м. Львів про визнання права державної власності на нерухоме майно.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 09.03.2011 р. призначив розгляд справи на 04.04.2011 р. Ухвалою суду розгляд справи відкладався на 18.04.2011 р., 05.05.2011 р. За клопотанням представника сторони строк вирішення спору був продовжений на 15 днів до 17.05.2011 р.

В судових засіданнях прокурор та представники позивача позов підтримали, просили задоволити. З приводу заявленого позову пояснили, що за адресою м. Львів, вул. Талліннська, 3 знаходяться об’єкти нерухомого майна. Зазначені об’єкти були побудовані Львівською залізницею і відображені на балансі Відокремленого підрозділу “Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №6”. Однак, звернувшись із листами до відповідачів про реєстрацію права власності на вказане майно, позивачу було відмовлено з підстав відсутності документів, передбачених в п. 6 Положення про порядок оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №394 від 23.03.2006 р. Оскільки такі документи у позивача відсутні, у відповідності до ст. 328 ЦК України прокурор та представники позивача просили визнати за державою в особі позивачів право власності на адміністративну будівлю, зазначену під літерою “А-3”, загальною площею 1249,3 кв. м.; будівлю деревообробного цеху, зазначену під літерою “Б-1”, загальною площею 442,7 кв. м.; будівлю столярних і механічних майстерень, зазначену під літерою “В-1”, загальною площею 716,7 кв. м.; будівлю залізобетонного і арматурного цеху, зазначену під літерою “Г-1”, загальною площею 561,3 кв. м.; будівлю лісосушки, зазначену під літерою “Д-1”, загальною площею 113,2 кв. м.; будівлю покрівельного цеху, зазначену під літерою “Е-2”, загальною площею 272,2 кв. м.; будівлю гаражу, зазначену під літерою “Є-1”, загальною площею 262,7 кв. м.; будівлю розчинного вузла, зазначену під літерою “Ж-2”, загальною площею 110,1 кв. м.; будівлю для гашення вапна, зазначену під літерою “З-1”, загальною площею 59,5 кв. м.; будівлю гаражу, зазначену під літерою “Ї-1”, загальною площею 136,3 кв. м.; будівлю гаражу, зазначену під літерою “Й-1”, загальною площею 110,8 кв. м.; будівлю складу, зазначену під літерою “К-1”, загальною площею 13,1 кв. м.; будівлю складу, зазначену під літерою “Л-1”, загальною площею 92,4 кв. м.; будівлю вбиральні, зазначену під літерою “М-1”, загальною площею 15,6 кв. м.; будівлю складу, зазначену під літерою “Н-1”, загальною площею 45,9 кв. м.; будівлю асфальтоварочного цеху, зазначену під літерою “О-1”, загальною площею 148,5 кв. м.; будівлю насосної, зазначену під літерою “П-1”, загальною площею 9,4 кв. м.; будівлю складу сипучих матеріалів, зазначену під літерою “Р-1”, загальною площею 80,4 кв. м.; будівлю санпобутблоку, зазначену під літерою “С-2”, загальною площею 126,8 кв. м.; будівлю складу, зазначену під літерою “Т-1”, загальною площею 265,4 кв. м.; будівлю прибудови складу, зазначену під літерою “Т-1”, загальною площею 9,3 кв. м., які знаходяться у м. Львові, вул. Талліннська, 3.

Відповідач-1 в судові засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, вимог ухвали суду від 09.03.2011 р. не виконав, хоча належним чином про дату, час та місце розгляду справи були повідомлений, тому у відповідності до ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідач-2 явку представника в судові засідання не забезпечив, надіслав поштовим зв’язком пояснення з приводу заявлених позовних вимог. В поясненнях просив змінити статус з відповідача на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, слухати справу без участі його представника.

Прокурору, представникам сторони роз’яснено його права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В судовому засіданні 05.05.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 10.05.2011 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

На балансі відокремленого підрозділу “Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №6” Державного територіально-галузевого об’єднання “Львівська залізниця” згідно інвентарних карток обліковуються об’єкти нерухомого майна, а саме: адміністративна будівля, зазначена під літерою “А-3”, загальною площею 1249,3 кв. м.; будівля деревообробного цеху, зазначена під літерою “Б-1”, загальною площею 442,7 кв. м.; будівля столярних і механічних майстерень, зазначена під літерою “В-1”, загальною площею 716,7 кв. м.; будівля залізобетонного і арматурного цеху, зазначена під літерою “Г-1”, загальною площею 561,3 кв. м.; будівля лісосушки, зазначена під літерою “Д-1”, загальною площею 113,2 кв. м.; будівля покрівельного цеху, зазначена під літерою “Е-2”, загальною площею 272,2 кв. м.; будівля гаражу, зазначена під літерою “Є-1”, загальною площею 262,7 кв. м.; будівля розчинного вузла, зазначена під літерою “Ж-2”, загальною площею 110,1 кв. м.; будівля для гашення вапна, зазначена під літерою “З-1”, загальною площею 59,5 кв. м.; будівля гаражу, зазначена під літерою “Ї-1”, загальною площею 136,3 кв. м.; будівля гаражу, зазначена під літерою “Й-1”, загальною площею 110,8 кв. м.; будівля складу, зазначена під літерою “К-1”, загальною площею 13,1 кв. м.; будівля складу, зазначена під літерою “Л-1”, загальною площею 92,4 кв. м.; будівля вбиральні, зазначена під літерою “М-1”, загальною площею 15,6 кв. м.; будівля складу, зазначена під літерою “Н-1”, загальною площею 45,9 кв. м.; будівля асфальтоварочного цеху, зазначена під літерою “О-1”, загальною площею 148,5 кв. м.; будівля насосної, зазначена під літерою “П-1”, загальною площею 9,4 кв. м.; будівля складу сипучих матеріалів, зазначена під літерою “Р-1”, загальною площею 80,4 кв. м.; будівля санпобутблоку, зазначена під літерою “С-2”, загальною площею 126,8 кв. м.; будівля складу, зазначена під літерою “Т-1”, загальною площею 265,4 кв. м.; будівля прибудови складу, зазначена під літерою “Т-1”, загальною площею 9,3 кв. м., які знаходяться у м. Львові, вул. Талліннська, 3.

ДТГО “Львівська залізниця” звернулося до відповідачів з листом про проведення державної реєстрації права власності на зазначені будівлі.

Відповідач-2 листом за вих. №32/587-11125 від 19.12.2007 р. повідомив ДТГО “Львівська залізниця”, що у зв’язку із відсутністю документів, передбачених п. 6 Положення про порядок оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 23.03.2006 р. №394, проект відповідного рішення виконавчого комітету Львівської міської ради про оформлення права власності було повернуто із зауваженнями та пропонувалось ДТГО “Львівська залізниця” надати додатково необхідні документи, а саме: рішення про надання дозволу на будівництво або про прийняття у державну власність; акт державної комісії про прийняття в експлуатацію об’єкту та рішення про затвердження цього акту, акт про право користування земельною ділянкою.

Факт неподання зазначених у листі за вих. №32/587-11125 від 19.12.2007 р. документів представник позивача не заперечував з огляду на їх відсутність, оскільки об’єкти нерухомого майна збудовані та введені в експлуатацію в 1952-1969 роках.

Згідно довідки Державного архіву Львівської області за вих. №Ч-158 від 30.05.2008 р., відомостей про введення в експлуатацію вищевказаних будівель не виявлено.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Статтею 141 ГК України передбачено, що до державного майна у сфері господарювання належать цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, акції (частки, паї) держави у майні суб’єктів господарювання різних форм власності, а також майно, закріплене за державними установами і організаціями з метою здійснення необхідної господарської діяльності, та майно, передане в безоплатне користування його у господарській діяльності. Держава через уповноважені органи державної влади здійснює права власника також щодо об’єктів права власності Українського народу, зазначених у частині 1 статті 148 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини 5 статті 22 ГК України, держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб’єктів господарювання, що належать до цього сектору і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання.

Згідно ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 326 ЦК України до державної власності відноситься майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави право власності здійснюють органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб’єктами.

Положеннями ст. 1 Закону України “Про управління об’єктами державної власності” передбачено, що управління об’єктами державної власності –це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб’єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об’єктів, пов’язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Стаття 9 Закону України “Про транспорт” визначає, що транспортні засоби, споруди, фінансові ресурси, устаткування транспорту, шляхи сполучення, закріплені за підприємствами, об’єднаннями, установами та організаціями Міністерства транспорту України, є загальнодержавною власністю і належать до єдиної транспортної системи.

Відповідно до ст. 5 Закону України “Про залізничний транспорт” майно, закріплене за залізницями, підприємствами, установами та організаціями залізничного транспорту загального користування, є загальнодержавною власністю.

Положеннями ч. 2 ст. 73 ГК України передбачено, що орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання.

У відповідності до ч. 1, 3 ст. 136 ГК України, право господарського відання є речовим правом суб’єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником, з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у встановлених випадках. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначені вище об’єкти нерухомого майна складають інфраструктуру залізничного транспорту та розташовані на території відокремленого підрозділу “Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №6” ДТГО “Львівська залізниця”, обліковуються на його балансі, що підтверджується інвентарними картками. Вказані будівлі знаходяться на земельній ділянці площею 1,8508 га, наданій для обслуговування виробничої бази відокремленого підрозділу “Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №6”, що підтверджується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою ЯЯ №177010 від 06.08.2008 р.

Відповідно до ст. 68 Земельного кодексу України до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв’язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Технічні паспорти на вказані об’єкти нерухомості виготовлені Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради “Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки” за зверненням ДТГО “Львівська залізниця”.

Відокремлений підрозділ “Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №6” за рахунок власних коштів утримує і експлуатує зазначену будівлю, самостійно здійснює її обслуговування та ремонти, що є відповідно до п. 7 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/225 від 02.04.1994 р. „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з судовим захистом права державної власності” одним із основних критеріїв визначення законності володіння державним майном і відображення його на балансі підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, листа відповідача-2 та пояснень представників сторони, єдиною причиною відмови в оформленні права державної власності на вказані будівлі є недостатність, на думку відповідачів, правовстановлюючих документів. У відповідності до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності не тільки якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, але й у разі втрати документа, який засвідчує його право власності. Як зазначив прокурор та представник позивача та встановлено судом, правовстановлюючі документи на вищевказані об’єкти нерухомості відсутні.

Листом №12/5-126 від 23.03.1999 р. Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України роз’яснено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів було передбачено постановою Кабінету Міністрів України №449 від 05.08.1992 р. По об’єктах, що збудовані до 05.08.1992 р., тобто до прийняття урядом України документу, яким встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності наявність акту прийняття в експлуатацію не вимагається.

Частиною 5 статті 3 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” встановлено, що право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. Відповідно до цього Закону реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна. А частиною 8 цієї ж статті обов’язок щодо реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень покладений на місцевий орган державної реєстрації прав того реєстраційного (кадастрового) округу, в якому розміщена нерухомість або більша за площею її частина. Статтею 4 цього ж Закону передбачено обов’язковість державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме, право власності на нерухоме майно.

Пунктом 1.1. Тимчасового положення передбачено, що дане положення визначає порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні та спрямоване на забезпечення визнання та захисту цих прав. Відповідно до п. 6.1. Тимчасового положення оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна проводиться з видачею свідоцтва про право власності органами місцевого самоврядування. Тимчасовим положенням передбачено обов’язкову реєстрацію права власності на підставі правовстановлюючих документів (згідно Додатку № 1 до даного Тимчасового положення), одним з яких є рішення суду про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна (п. 2.1 Тимчасового положення).

Відповідно до листа Міністерства юстиції України № 19-32/2 від 11.01.2007 “Роз’яснення порядку реєстрації прав власності на об’єкти нерухомого майна залежно від форм власності” власником майна, закріпленого за державним комерційним підприємством є держава в особі органу влади, до сфери управління якого входить державне комерційне підприємство, та при реєстрації прав власності робиться відмітка про правовий режим майна, а саме, належність майна підприємству на праві господарського відання.

Згідно ст. 16 ЦК України, ч. 2 ст. 20 ГК України кожен суб’єкт господарювання має право на захист своїх прав та законних інтересів шляхом визнання права.

У відповідності до ст. 329 Цивільного кодексу України юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими поданими доказами, підтверджені матеріалами справи та підлягають до задоволення.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 15, 16, 326, 328 ЦК України, ст. 22, 73, 136, 141 ГК України, ст. 1 Закону України “Про управління об’єктами державної власності” та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити.

2.          Визнати за державою в особі Міністерства транспорту та зв’язку України, м. Київ, пр. Перемоги, 14 (ідентифікаційний код 00017584), як органу управління майном, право державної власності на об’єкти нерухомого майна, які закріплені за Державним територіального-галузевим об’єднанням “Львівська залізниця”, м. Львів, вул. Гоголя, 1 (ідентифікаційний код 01059900) на праві повного господарського відання та обліковані на балансі відокремленого підрозділу “Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №6”, а саме:

-          адміністративну будівлю, зазначена під літерою “А-3”, загальною площею 1249,3 кв. м.;

-          будівлю деревообробного цеху, зазначену під літерою “Б-1”, загальною площею 442,7 кв. м.;

-          будівлю столярних і механічних майстерень, зазначену під літерою “В-1”, загальною площею 716,7 кв. м.;

-          будівлю залізобетонного і арматурного цеху, зазначену під літерою “Г-1”, загальною площею 561,3 кв. м.;

-          будівлю лісосушки, зазначену під літерою “Д-1”, загальною площею 113,2 кв. м.;

-          будівлю покрівельного цеху, зазначену під літерою “Е-2”, загальною площею 272,2 кв. м.;

-          будівлю гаражу, зазначену під літерою “Є-1”, загальною площею 262,7 кв. м.;          

-          будівлю розчинного вузла, зазначену під літерою “Ж-2”, загальною площею 110,1 кв. м.;

-          будівлю для гашення вапна, зазначену під літерою “3-1”, загальною площею 59,5 кв. м.;

-          будівлю гаражу, зазначену під літерою “Ї-1”, загальною площею 136,3 кв. м.;

-          будівлю гаражу, зазначену під літерою “Й-1”, загальною площею 110,8 кв. м.;

-          будівлю складу, зазначену під літерою “К-1”, загальною площею 13,1 кв. м.;

-          будівлю складу, зазначену під літерою “Л-1”, загальною площею 92,4 кв. м.;

-          будівлю вбиральні, зазначену під літерою “М-1”, загальною площею 15,6 кв. м.;

-          будівлю складу, зазначену під літерою “Н-1”, загальною площею 45,9 кв. м.;

-          будівлю асфальтоварочного цеху, зазначена під літерою “О-1”, загальною площею 148,5 кв. м.;

-          будівлю насосної, зазначену під літерою “П-1”, загальною площею 9,4 кв. м.;

-          будівлю складу сипучих матеріалів, зазначену під літерою “Р-1”, загальною площею 80,4 кв. м.;

-          будівлю санпобутблоку, зазначену під літерою “С-2”, загальною площею 126,8 кв. м.;

-          будівлю складу, зазначену під літерою “Т-1”, загальною площею 265,4 кв. м.;

-          будівлю прибудови складу, зазначену під літерою “Т-1”, загальною площею 9,3 кв. м., що знаходяться у м. Львові, вул. Талліннська, 3.

          Суддя                                                                                           Мазовіта А.Б.