Рішення № 16571556, 29.06.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.06.11 р. Справа № 11/55

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія”, ЄДРПОУ 31906433, м.Донецьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний будинок „Амстор”, ЄДРПОУ 32516492, м.Донецьк

про стягнення 9173 грн. 09 коп.

Суддя Соболєва С.М.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія”, м.Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю „Торгівельний будинок „Амстор”, м.Донецьк, про стягнення пені в сумі 6113,00 грн., інфляції в сумі 453,29 грн.та трьох процентів річних в сумі 2606,80 грн.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на рішення господарського суду Донецької області від 30.06.2010р. по справі №6/79, розрахунок суми позову.

У порушення вимог ухвал суду від 28.04.2011 р., від 11.05.2011 р., від 01.06.2011р. та від 22.06.2011р. відповідач відзив на позовну заяву до суду не надіслав.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання. В матеріалах справи міститься довідка з ЄДР серії АЕ № 734965 від 17.05.2011 р. (запис 1), з якої вбачається, що ТОВ „Торгівельний будинок „Амстор”, ідентифікаційний код 32516492, зареєстроване за адресою: 83000, м. Донецьк, вул. Постишева, б. 117. Саме така адреса відповідача вказана позивачем у позовній заяві, та за цією адресою суд направляв відповідачу ухвали у даній справі.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

30.06.2010р. рішенням господарського суду Донецької області по справі №6/79, яке відповідно до ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України має преюдиціальне значення для розгляду цієї справи, було повністю задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія”, м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний будинок „Амстор”, м.Донецьк та стягнено з відповідача на користь позивача заборгованість за поставлений товар в розмірі 64 756 грн. 04 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 647 грн. 56 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп.

Відповідно до описової частини вказаного рішення суду встановлено, що між позивачем та відповідачем був укладений договір постачання №2898 від 30.09.2008р., відповідно з яким позивач (далі по тексту-постачальник) взяв на себе зобов’язання поставляти товар відповідно до поданого покупцем замовлення, а відповідач (далі по тексту-покупець) зобов’язався прийняти товар та своєчасно оплатити його вартість.

Даний договір складений з протоколом розбіжностей від 30.09.2008р.

До вказаного договору сторонами підписана специфікація (додаток №5) в якій визначено код товару покупця, найменування товару, спеціальна ціна з урахуванням знижки в грн. з ПДВ.

Як було встановлено судом, згідно з умовами даного договору позивачем на адресу відповідача був поставлений товар на загальну суму 64 756 грн. 04 коп. з урахуванням часткового погашення з боку відповідача.

Відповідно до п. 5.5. договору відповідач повинен перерахувати кожні 30 банківських днів на рахунок позивача грошові кошти за реалізований товар. Протоколом розбіжностей від 30.09.2008р. п.5.5 договору був погоджений у такій редакції: „Покупець перераховує кожні 5 календарних днів на рахунок постачальника грошові кошти за поставлений товар”.

Проте, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в сумі 64 756,04 грн. всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав, внаслідок чого рішенням суду від 30.06.2010р. по справі №6/79 стягнено з відповідача на користь позивача, зокрема, заборгованість в розмірі 64 756 грн. 04 коп.

За поясненнями позивача, після ухвалення судового рішення по справі №6/79 відповідачем 09.11.2010р. було сплачено позивачу суму основного боргу в розмірі 64 756 грн. 04 коп.

В зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов’язань, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та пред’явлено до стягнення за період з 07.07.2009р. по 09.11.2010р. пеню в сумі 6113,00 грн., інфляцію в сумі 453,29 грн. та три проценти річних в сумі 2606,80 грн.

Відповідач заперечень проти позовних вимог не надав, в судові засідання на виклик суду не з’явився. Поважних причин невиконання вимог суду не встановлено.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об’єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Виходячи зі змісту позовної заяви, предметом позовних вимог є стягнення інфляції в сумі 453,29 грн. та трьох процентів річних в сумі 2606,80 грн. згідно ст.625 Цивільного кодексу України, що нараховані на суму заборгованості 64 756,04 грн. Крім цього, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 6113,00 грн.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов’язань, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 64 756,04 грн., яка стягнута з відповідача за рішенням господарського суду Донецької області від 30.06.2010р. по справі №6/79; заборгованість відповідачем була сплачена 09.11.2010р.

Відповідно до ч.5 ст.124, п.9 ст.129 Конституції України, ст.115 Господарського процесуального кодексу України судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов’язковому виконанню на всій території України.

Згідно приписів ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Оскільки рішенням господарського суду Донецької області від 30.06.2010р. по справі №6/79 встановлений факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 64 756,04 грн. та порушення відповідачем строків виконання грошового зобов’язання, тому ці факти не повинні доводитися знову у відповідності з п.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.09.2010р. рішення господарського суду Донецької області від 30.06.2010р. по справі №6/79 залишено без змін. Для примусового виконання вказаного рішення суду позивачу видано відповідний наказ.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню тільки у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.

За висновками суду, розрахунок суми інфляції та трьох процентів річних є аріфметично вірним, відповідає законодавству та доведений фактичними обставинами справи.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені за період з 07.07.2009р. по 09.11.2010р. у розмірі 6113,00грн. суд зазначає неаступне.

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, до таких наслідків зокрема належать відшкодування збитків та сплата неустойки.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.6.2 договору за несвоєчасну оплату поставленого товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Останнє відповідає положенням Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

Згідно Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Однак відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, отже Позивачем невірно визначений строк нарахування пені за 490 днів.

Суд перевірив арифметичний розрахунок нарахування пені за період з 07.07.2009р. по 05.01.2010р. (за 182 дні) та встановив, що стягненню підлягає пеня у розмірі 6712,45грн., однак оскільки ця сума перевищує розмір суми заявленої позивачем у позові, а суд не може виходити за межі позовних вимог, стягненню підлягає пеня у розмірі 6113,00грн.

За таких обставин, враховуючи, що позов доведений позивачем та обгрунтований матеріалами справи, вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 6113,00 грн., інфляції в сумі 453,29 грн. та трьох процентів річних в сумі 2606,80 грн. підлягають задоволенню в повній сумі.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія”, м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний будинок „Амстор”, м.Донецьк про стягнення пені в сумі 6113,00 грн., інфляції в сумі 453,29 грн. та трьох процентів річних в сумі 2606,80 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний будинок „Амстор” (83000, м. Донецьк, вул Плстишева, 117, р/р 26002301777062 у філії „ГУ Промінвестбанку” в Донецькій області, МФО 334635, код ЄДРПОУ 32516492) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія” (83056, м. Донецьк, вул. Молодих Шахтарів, 37, р/р 26005200008011 у Київській філії ТОВ „Уникомбанк”, МФО 394675, код ЄДРПОУ 31906433) пеню в сумі 6113грн. 00коп., інфляцію в сумі 453грн. 29коп. та три проценти річних в сумі 2606грн. 80 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 102грн. 00коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн. 00коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 29.06.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 04.07.2011р.

Суддя Соболєва С.М.