Рішення № 16571002, 29.06.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

29 червня 2011 р. Справа 13/89/2011/5003

за позовом:Аграрної біржі (вул.Б.Грінченка,1, м.Київ, 01001; факт.: вул.Копилівська, 67, корп.5, м.Київ, 04073)

до:Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький комбінат хлібопродуктів №2" (вул.Гагаріна,6, смт.Десна, Вінницька область, 23240)

про стягнення 1 982,93 грн.

Головуючий суддя Тісецький С.С.

Cекретар судового засідання Поцалюк Н.В.

Представники

позивача : ОСОБА_1., довіреність

відповідача : не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою суду від 01.06.2011 р. порушено провадження у справі за позовом Аграрної біржі до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький комбінат хлібопродуктів №2" про стягнення 1 982,93 грн., що включає в себе 1607,69 грн. - основної суми боргу; 172,98 грн. - інфляційних нарахувань; 41,49 - 3% річних та 160,77 грн. - штрафу, з призначенням до слухання на 14.06.2011 р., однак в зв'язку з неявкою представників сторін судове засідання було відкладено на 29.06.2011 р.

Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснювалась в звязку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу, оскільки відповідно до ч.7 ст.81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу це право, а не обовязок суду.

На визначену дату з'явився представник позивача.

Відповідач правом участі свого представника у судовому засіданні не скористався, попередньо через канцелярію суду надавши відзив на позовну заяву в якому проти позовних вимог заперечив, з тих підстав що керівництву ТОВ "ВКХП №2" не відомо про факти, які могли бути підставою виникнення у відповідача зобов'язання зі сплати заявленого боргу. Про дату, місце та час слухання справи відповідач повідомлений належним чином, про що свідчить штамп вихідної кореспонденції канцелярії суду від 15.06.2011 р. №1295р-1291р.

Відсутність представника відповідача в судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті.

Крім того, суд звертає увагу на п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року за № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п. 11 інформаційного листа вищого Господарського суду України від 15.03.2007 року за № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

З урахуванням наведеного, справа слухається за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд зясував:

30.06.2010 р., між відповідачем (покупцем) в особі брокера - ОСОБА_2., Брокерська контора № 94 Фізична особо-підприємець "Черниш Ольга Федорівна", який діяв на підставі договору-доручення від 30 червня 2010 р. № 30/6 та довіреності від 25 червня 2010 р. № 1246 та позивачем (продавцем), згідно Правил біржової торгівлі на Аграрній біржі, укладено біржовий контракт № 797 АБ/98 на продаж товару пшениці 4 класу, згідно ДСТУ-3768:2004 урожаю 2008 р. в кількості 766, 843 тонн., вартість якого з ПДВ склала 803 843,17 грн.

Ст. 3 Закону України "Про товарну біржу" зазначає, що Товарна біржа мас право встановлювати і стягувати відповідно до статуту біржі плату за реєстрацію угод на біржі.

У відповідності до вищезазначеного Закону, п. 1.4. Біржового контракту встановлює, що реєстраційний збір Аграрної біржі з урахуванням ГІДВ становить 1 607,69 грн.

Згідно п. 1.9. Біржового контракту, біржовий реєстраційний збір - за рахунок відповідача (покупця).

Свої обов'язки, по названому Біржовому контракту, позивач виконав належним чином, що підтверджується реєстрацією Біржового контракту.

Відповідно до п.4.2 біржового контракту сплата реєстраційного збору згідно а.1.4 здійснюється на рахунок Аграрної біржі покупцем протягом двох робочих днів після укладання контракту.

Однак, в порушення своїх зобов'язань на рахунок позивача відповідачем не був не перерахований реєстраційний збір у розмірі 1 607,69 грн .

Позивачем, з метою досудового врегулювання спору, 21.10.2010 року на адресу ТОВ "Вінницький комбінат хлібопродуктів № 2", було направлено претензію від 20.10.2010 р. за вихідним № 1079, однак яка останнім була залишена без реагування.

Відповідач у відзиві доказів, які б підтверджували заперечення проти позову, а саме що данний правочин відповідачем не вчинявся, суду не надав.

Також заперечення відповідача спростовуються наданими позивачем витяг з протоколу проведення торгів на Аграрній біржі від 30.06.2010 р. та відомістю укладених угод на Аграрній біржі від 30.06.2010 р.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи викладене суд зазначає наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Відповідач доказів в підтвердження своїх заперечень не надав.

Керуючись вказаними статтями, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення 1 607,69 грн. - основної суми боргу, суд вважає доведеними наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими запереченнями відповідача, тому підлягають задоволенню, з покладенням на відповідача відшкодування судових витрат на підставі ст.49 ГПК України .

Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення 160,77 грн. - штрафу за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1,2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного судочинства.

Таким чином, вимога позивача про стягнення 160,77 грн. - штрафу , згідно розрахунку позивача, підлягає задоволенню, з покладанням на відповідача судових витрат, так як вказана вимога передбачена умовам п.4.3 договору укладеного між сторонами, де вказано, що у випадку невиконання покупцем п.4.2 контракту, останній зобов'язується сплатити Аграрній біржі штраф у розмірі 10% від суми реєстраційного збору.

Одночасно позивач просить стягнути з відповідача 172,98 грн. - інфляційних нарахувань та 41,49 - 3% річних, згідно наданого ним розрахунку.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 172,98 грн. - інфляційних нарахувань та 41,49 - 3% річних, відповідають умовам чинного законодавства і підлягають задоволенню, з покладенням на відповідача відшкодування судових витрат.

Керуючись ст.ст.4-3, 4-5, 25, 28, 30, 43, 44, 82, 83, 84, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити .

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький комбінат хлібопродуктів №2" (вул.Гагаріна,6, смт.Десна, Вінницька область, 23240, код ЄДРПОУ 34325039) на користь Аграрної біржі (вул.Б.Грінченка,1, м.Київ, 01001; факт.: вул.Копилівська, 67, корп.5, м.Київ, 04073, код ЄДРПОУ 33947314, б/р №26008010434301 в ЗАТ "Альфа-Банк; МФО 300346; ІПН 339473126599, св.№39124000) 1607,69 грн. - основної суми боргу; 172,98 грн. - інфляційних нарахувань; 41,49 - 3% річних; 160,77 грн. - штрафу; 102,00 грн. - витрат на державне мито та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Тісецький С.С.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 01 липня 2011 р.

віддрук. прим.:1 - до справи; 2 - відповідачу (вул.Гагаріна,6, смт.Десна, Вінницька область, 23240)