Рішення № 16570976, 04.07.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

04.07.2011Справа №5002-32/2239-2011

Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Публічного акціонерного товариства «Криммолоко» (95013, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Севастопольська, 35 ідентифікаційний код 00450693)

До відповідача Військової частини А 1370 (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул.. Генерала Горбачова, 5 ідентифікаційний код 08275305)

За участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління Державного казначейства у м. Сімферополі (95051, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Павленка, 48).

Про стягнення 182792, 46 грн.

За участю представників:

Від позивача ОСОБА_1. представник, дов. № 407 від 16.05.2011р.

Від відповідача ОСОБА_2 ю/к, дов. № 50 від 15.02.2011р.

Від третьої особи не зявився.

Представникам роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Публічне акціонерне товариство «Криммолоко» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Військової частини А 1370 за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління Державного казначейства у м. Сімферополі про стягнення 182792, 46 грн. заборгованості, у тому числі 163431, 43 грн. суми основного боргу, 9785, 74 грн. пені, 7681,28 грн. інфляційних втрат, 1894,01 грн. суми 3% річних.

Ухвалою господарського суду від 30.05.2011 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 09.06.2011 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем обовязків за договорами поставки 102/09Ф від 09.04.2009р., 103/09Ф від 09.04.2009р., 104/09Ф від 10.04.2009р., 12 від 16.04.2010р., 23 від 16.04.2010р., 24 від 23.04.2010р. в частині повної та своєчасної оплати отриманого товару, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість, що і стало приводом для звернення позивача до суду із позовом про стягнення вказаної заборгованості у примусовому порядку.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач у судовому засіданні надав заперечення на позов, в якому зазначив, що суму основного боргу визнає у повному обсязі, також просить у задоволені позову щодо стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних відмовити.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Публічним (Відкритим) акціонерним товариством «Криммолоко» (Постачальник) (позивач) та Військовою частиною А 1370 (Феодосійський центральний військовий клінічний санаторій до 26.05.2009р. ( а.с.25)) (Замовник) ( відповідач) були укладені договори № 102/09Ф від 09.04.2009р., 103/09Ф від 09.04.2009р., 104/09Ф від 10.04.2009р., 12 від 16.04.2010р., 23 від 16.04.2010р., 24 від 23.04.2010р. (а.с. 9-21).

За своєю правовою природою, зазначені договори є договорами поставки, які укладено відповідно до вимог статті 712 Цивільного кодексу України.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки, продавець (постачальник) якій здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття, або прийняття його товаро-розпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з пунктом 1.1 Договорів, Постачальник за заявкою Замовника зобовязується передати у власність Замовника Товар, який Замовник зобовязується прийняти та оплатити відповідно до умов дійсного договору.

Пунктом 4.3 Договорів сторони погодили, що Замовник здійснює оплату товару протягом 30 днів, а в договорі № 104/09Ф протягом 21 дня з моменту фактичного отримання партії товару на підставі виставлених рахунків.

Сторонами не представлено доказів розірвання договорів, визнання їх недійсними, тощо.

Так, на виконання умов Договору позивачем був поставлений відповідачу, а відповідачем прийнятий товар, що підтверджується видатковими накладними ( а.с. 67-150 т.1, а.с. 1-51 т.2).

Товар був отриманий відповідачем, про що свідчить підпис уповноваженої особи, факт отримання товару й не заперечується відповідачем у заяві, надісланій до Господарського суду.

Невиконання відповідачем обовязків зі сплати товару призвела до утворення заборгованості в розмірі 163431, 43 грн.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Беручи до уваги вищенаведене, суд вважає, що матеріалами справи підтверджується заборгованість в розмірі 163431, 43грн., визнана відповідачем у підписаному сторонами акті звірки та ця сума підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у звязку з невиконанням відповідачем своїх зобовязань у розмірі 7681, 28 грн., 3% річних у розмірі 1894, 01 грн.

Позивач не позбавлений права зменшити період нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, починаючи нараховувати з 31.12.2010р.

Так, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача за період з січня 2011р. по травень 2011р. повинна обраховуватися наступним чином:

Інфляційні втрати = ( ( 163431,43 грн. х 101,0 х 100,9 х 101,4 х 101,3х100,8) / 100 ) 163431, 43 грн. = 9015, 7 грн.

Проте, оскільки суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог, заявлена позивачем сума інфляційних втрат в розмірі 7681, 28 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що сума 3% річних за період з 31.12.2010р. по 20.05.2011р. повинна обраховуватись таким чином:

163431,43 грн. х 141 день прострочення х 3%/ 365 = 1894, 01 грн., а отже, в цій сумі підтверджується матеріалами справи, а отже підлягає стягненню з відповідача.

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 9785, 74 грн.

Пеня передбачена пунктом 5.3 договорів та становить подвійну облікову ставку НБУ за кожен день прострочення платежу.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з пунктом 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивач не позбавлений права зменшити період нарахування пені, йдучи на зустріч відповідачеві та задовольняючи його прохання відстрочення платежу відповідно до гарантійного листа № 1191 від 15.11.2010р., відповідно до якого оплата була гарантована до 15.12.2010р. ( а.с. 24 т.1).

Сума пені за період з 31.12.2010р. по 20.05.2011р. повинна бути обрахована наступним чином:

163431, 43 грн. х 141 день прострочення х 15,5% ( подвійна облікова ставка НБУ з 10.08.2010р.)/365 = 9785, 74 грн.

Сума пені в розмірі 9785,74 грн., заявлена позивачем до стягнення, підтверджується матеріалами справи.

Статтею 233 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Враховуючи той факт, що Військова частина А 1370 є бюджетною організацією та повністю фінансується з державного бюджету України, беручи до уваги важливість напрямку діяльності Військової частини А 1370, суд вважає винятковим випадком та приводом до зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Виходячи із загальних засад цивільного законодавства, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності, беручи до уваги те, що відповідачем сума основного боргу визнана у повному обсязі, та те, що розміри пені, яка підлягає сплаті відповідачем на користь позивача можуть суттєво вплинути на фінансовий стан відповідача, а також враховуючи, що порушення грошових зобовязань з боку відповідача сталось з обєктивних причин, наведених відповідачем у поданому до суду відзиві на позовну заяву, відповідно до частини 2 статті 233 Господарського кодексу України, керуючись правами, наданими пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе, як виняток, зменшити нарахований розмір пені, стягнувши з відповідача 978,57 грн. пені.

При цьому, судом встановлено, що порушення відповідачем зобовязань за договором не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин.

Іншого, всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України суду не доведено.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Військової частини А 1370 (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул.. Генерала Горбачова, 5 ідентифікаційний код 08275305) на користь Публічного акціонерного товариства «Криммолоко» (95013, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Севастопольська, 35 ідентифікаційний код 00450693) 163431,43 грн. заборгованості, 7681,28 грн. інфляційних втрат, 978,57 грн. пені, 1894,01 грн. суми 3% річних, 1827,92 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Наказ видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 04.07.2011р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписана 05.07.2011р. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБарсукова А.М.