Рішення № 16570958, 30.06.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

30.06.2011Справа №5002-22/1520-2011 за позовом Приватного підприємства з іноземними інвестиціями «Агенція з спеціальних авіаційних послуг «Авіаспецсервіс», 67800, Одеська область, смт Овідіополь, вул. Кірова, 35

до відповідача Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення 91204,00 грн.

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивача ОСОБА_2., представник, дов від 26.04.2011 року

від відповідача ОСОБА_1., паспорт

Обставини справи:

Позивач Приватне підприємство з іноземними інвестиціями «Агенція з спеціальних авіаційних послуг «Авіаспецсервіс» звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, просить суд заборгованість в сумі 91204,00 грн., у тому числі: сума основного боргу 79300,00 грн., збитки від інфляції 2745,00 грн., 3% річних 985,00 грн., пеня 8174,00 грн., мотивуючі позовні вимоги тим, що відповідач, у порушення прийнятих на себе зобовязань за договором купівлі продажу цивільного гелікоптера від 13.05.2010 року, не здійснив сплату вартості придбаного товару, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в сумі 79300,00 грн.

19.05.2011 року до суду надійшли заперечення відповідача проти поданого позову, відповідно до яких відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 30.05.2011 року строк розгляду справи продовжено за клопотанням сторін, відповідно до статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

17.06.2011 року до суду надійшли пояснення позивача по суті спору.

В судовому засіданні 21.06.2011 року було оголошено перерву до 30.06.2011 року до 14 години 00 хвилин, про що сторони повідомлені під розпис в бланку перерви в судовому засіданні.

24.06.2011 року до суду надійшли пояснення відповідача по суті спору.

30.06.2011 року, після перерви, розгляд справи продовжено за участю позивача та відповідача.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

Відповідно до контракту № 26 від 22.11.2006 року, укладеним позивачем з ГАК «AGROAVIA», а.с. 13-15, позивачем було придбано три гелікоптера Ка-26: № НОМЕР_1, за номер НОМЕР_2, № НОМЕР_3, заводський номер НОМЕР_4, № НОМЕР_5, заводський номер НОМЕР_6.

13.05.2010 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) був укладений договір № 13/05-2010, відповідно до пункту 1.1. якого продавець зобовязується продати покупцю цивільний гелікоптер Ка-26, реєстраційний № НОМЕР_1, за номер НОМЕР_2, рік випуску 31.07.1973 року сільськогосподарський, оббризкувач № 200-84.

Відповідно до пункту 2.2. укладеного між сторонами договору, загальна вартість договору складає 79300,00 грн.

Згідно пунктів 3.2., 3.3. договору поставка майна здійснюється протягом 30 днів з моменту надходження грошових коштів на рахунок продавця, згідно пункту 4.1.1. даного договору; датою поставки майна за даним довго ром буде вважатись дата оформлення акту прийому передачі виробу на території продавця.

Згідно розділу 4 укладеного між сторонами договору встановлено, що розрахунки за даним договором будуть здійснюватись наступним чином: покупець сплачує вартість виробу, вказаного в пункту 1.1. по 20000,00 грн. щомісячно в період з 1 по 5 число кожного місяця, починаючи з 01.07.2010 року. По закінченню виплати продавець та покупець підписують акт виконаних робіт.

13.05.2010 року між позивачем та відповідачем був складений та підписаний акт прийому передачі, а.с. 10, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв цивільний гелікоптер Ка-26, реєстраційний № НОМЕР_1. Крім того, в акті вказано, що претензій за технічним станом та зовнішньому вигляду у приймаючої сторони немає.

Однак, за вих. № 229 від 17.11.2010 року позивач звернувся до відповідача з листом, а.с. 11, з попередженням про примусове стягнення вартості придбаного товару в сумі 79300,00 грн. у звязку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобовязань в частині оплати вартості товару.

Листом від 25.11.2010 року, а.с. 12, відповідач повідомив, що об'єкт договору купівлі продажу був придбаний ним у третьої особи, а позивач необґрунтовано вимагає сплати грошових коштів відповідачем у розмірі 79300,00 грн.

Таким чином, сума основного боргу відповідача складає 79300,00 грн.

Але, відповідач заперечує проти позовних вимог, посилаючись на те, що сторонами, при укладенні договору купівлі продажу від 13.05.2010 року не були дотримані вимоги, обовязковість яких встановлена для укладення договору купівлі продажу нерухомого майна, як то нотаріальне посвідчення та державна реєстрація такого договору.

Відповідач вважає, що на гелікоптер, придбаний ним у позивача, розповсюджується дія статті 181 Цивільного кодексу України, частина 2 якої встановлює, що режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.

Більш того, відповідач посилається на те, що позивачем не було надано доказів, що підтверджують наявність права власності на гелікоптер Ка-26, реєстраційний № НОМЕР_1. Крім того, відповідач надав суду лист Державної авіаційної адміністрації вих. № 39.2-468 від 14.12.2010 року, а.с. 56, відповідно до якого повідомлено, що гелікоптер Ка-26, заводський номер НОМЕР_2 не був зареєстрований в державному реєстрі цивільних повітряних суден України.

Однак, суд не може погодитись з даними твердженнями відповідача, виходячи з наступного.

Так, під час розгляду справи, позивачем суду були надані перелік технічної документації на гелікоптер Ка-26, копія інвойса № 134/11, копії міжнародних накладних (CMR) №№ 008189, 008191, 290373, копії перепусток №№ 1405, 1406 та 1407; копія довідки банку про підтвердження перерахування вартості придбаних позивачем гелікоптерів за контрактом № 26 від 22.11.2006 року, копії митних декларацій форми МД 2 №№ 511000002/7/002334, 511000002/7/002338, 511000002/7/002342, копія сертифіката експлуатанта АА № 000975, копія ліцензії № 142878, копія свідоцтва про виключення гелікоптера Ка-26, реєстраційний № НОМЕР_1 з Авіаційного реєстру Республіки Молдова, тощо.

Пунктом 5.1. контракту № 26 від 22.11.2006 року встановлено, що продавець передає покупцю право власності на гелікоптери після придбання на аукціоні на підставі акту приймання передачі, після виконання п. 3.2. контракту, тобто, надходження всієї суми контракту на рахунок продавця.

Так, позивачем було сплачено у повному обсязі вартість придбаних гелікоптерів за контрактом № 26, що підтверджується довідкою банку, а.с. 80, та 20.02.2007 року був підписаний акт прийому передачі трьох гелікоптерів Ка-26: № НОМЕР_1, за номер НОМЕР_2, № НОМЕР_3, заводський номер НОМЕР_4, № НОМЕР_5, заводський номер НОМЕР_6 в рамках контракту № 26 від 22.11.2006 року.

Отже, виходячи зі змісту п. 5.1. контракту № 26 від 22.11.2006 року позивачем було виконано всі необхідні умови та набуто право власності на придбані гелікоптери, які ввезені на територію України, згідно наданих підтверджуючих документів.

Що стосується посилань відповідача на те, що придбаний ним у позивача гелікоптер не зареєстрований в державному реєстрі повітряних суден України, слід звернути увагу на наступне.

Статтею 2 Повітряного кодексу України встановлено, що Повітряний кодекс України регулює діяльність користувачів повітряного простору України з метою задоволення інтересів України та її громадян і забезпечення безпеки авіації.

Дія Повітряного кодексу України поширюється на всіх користувачів повітряного простору України в частині, що їх стосується, як на території України, так і за її межами, якщо закони країни перебування користувача не передбачають іншого.

Згідно статті 25 Повітряного кодексу України цивільні повітряні судна підлягають обов'язковій реєстрації і можуть бути зареєстровані тільки в одній державі.

Цивільному повітряному судну, занесеному до державного реєстру повітряних суден України, видається реєстраційне посвідчення, що є фактом визнання його національної належності.

З моменту занесення повітряного судна до державного реєстру повітряних суден України всі записи, зроблені раніше стосовно цього повітряного судна у реєстрах повітряних суден інших держав, не визнаються Україною.

Таким же чином не визнається Україною занесення повітряного судна України до реєстру повітряних суден іншої держави, якщо це повітряне судно не виключено з державного реєстру повітряних суден України.

Цивільні повітряні судна підлягають перереєстрації у державному реєстрі цивільних повітряних суден України у разі зміни власника повітряного судна, а також в інших випадках, передбачених правилами реєстрації цивільних повітряних суден України.

Але, ані приписами Повітряного кодексу України, ані Правилами реєстрації цивільних повітряних судів в Україні, затвердженими Наказом Державіаслужби від 31.01.2006 року № 67 не встановлений строк, протягом якого повітряне судно повинно бути зареєстровано в державному реєстрі цивільних повітряних судів України після його придбання.

Також суд звертає увагу відповідача на той факт, що реєстрація повітряного судна в Державному реєстрі повітряних суден України не має правоутворюючої дії в контексті цивільно-правових відносин власності, а спрямована на фіксування національної належності повітряного судна, тобто закон не повязує момент виникнення права власності на повітряно судно з моментом його реєстрації в реєстрі.

Більш того, в матеріалах справи, а.с. 85-86, наявні сертифікат експлуатанта та ліцензія позивача, строк дії яких скінчився 26.08.2007 року та 20.07.2007 року відповідно, що унеможливлює користування повітряним простором з боку позивача як власника придбаних гелікоптерів, та, відповідно, обовязковість їх державної реєстрації, згідно приписів статті 25 Повітряного кодексу України.

Стосовно посилань відповідача на належність придбаного гелікоптера до нерухомого майна, у контексті статті 181 Цивільного кодексу України, то, слід звернути увагу на те, що приписами названої статті встановлюється лише можливість віднесення повітряного судна до нерухомого майна, проте, чинним законодавство України не встановлена обовязковість віднесення літальних апаратів (повітряних суден) до нерухомого майна.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідач під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості в сумі 79300,00 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача збитки від інфляції 2745,00 грн., 3% річних 985,00 грн., пеня 8174,00 грн.

Слід зауважити, що під час розгляду справи позивачем був наданий суду розрахунок суми боргу, а.с. 91-93, відповідно до якого сума боргу відповідача склала 91354,54 грн., у тому числі: сума основного боргу 79300,00 грн., збитки від інфляції 5649,00 грн., 3% річних 1801,00 грн. та пеня в сумі 4604,54 грн.

Згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Але, відповідної заяви, в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, від позивача про стягнення з відповідача 91354,54 грн., у тому числі: сума основного боргу 79300,00 грн., збитки від інфляції 5649,00 грн., 3% річних 1801,00 грн. та пеня в сумі 4604,54 грн. не надходило, у звязку з чим суд розглядає вимоги про стягнення з відповідача 3% річних, збитків від інфляції та пені в редакції, заявлені позивачем при поданні позову, враховуючи те, що сума основного боргу залишилась незмінною.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.2. договору встановлено, що у випадку порушення порядку розрахунків, передбаченого даним договором покупець несе відповідальність у наступному порядку: за кожен день прострочення платежів покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 0,05% від суми не проведених платежів, при цьому, загальна сума штрафу не повинна перевищувати 10% вартості даного договору.

Слід звернути увагу на те, що приймаючи до уваги пункт 5.2., сторонами був встановлений граничний розмір штрафу, який за свою суттю є пенею, у розмірі 7930,00 грн.

Так, позивачем згідно розрахунку пені, а.с. 40, була нарахована пеня на період з 06.07.2010 року по 15.03.2011 року, тобто за 252 дня.

Однак, згідно до частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, суд вважає за необхідне здійснити перерахунок пені, з урахуванням приписів частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, за 182 дня, тобто за період з 06.07.2010 року по 03.01.2011 року. Крім того, при розрахунку пені, суд вважає за необхідне застосувати подвійну облікову ставку НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Розрахунок пені здійснюється судом за наступною формулою:

Пеня = Сх2УСДхД:100, де:

С сума заборгованості за період,

2УСД подвійна облікова ставка НБУ на день прострочення,

Д кількість днів прострочення.

За період з 06.07.2010 року по 07.07.2010 року ставка НБУ складала 9,5000%; з 08.07.2010 року по 05.08.2010 року 8,5000%; з 06.08.2010 року по 09.08.2010 року 8,5000%; з 10.08.2010 року по 05.09.2010 року 7,7500%; з 06.09.2010 року по 05.10.2010 року 7,7500%; з 06.10.2010 року по 03.01.2011 року 7,7500%.

З 06.07.2010 року по 07.07.2010 року 20000,00 грн. х 0,0520 х 2/100=20,80 грн.

З 08.07.2010 року по 05.08.2010 року 20000,00 грн. х 0,0466 х 29/100=270,28 грн.

З 06.08.2010 року по 09.08.2010 року 40000,00 грн. х 0,0466 х 4/100= 74,56 грн.

З 10.08.2010 року по 05.09.2010 року 40000,00 грн. х 0,0425 х 27/100=459,00 грн.

З 06.09.2010 року по 05.10.2010 року 60000,00 грн. х 0,0425 х 30/100=765 грн.

З 06.10.2010 року по 03.01.2011 року 79300,00 грн. х 0,0425 х 90/100=3033,23 грн.

В той час як за розрахунками позивача, із застосуванням 0,05% встановленого штрафу (пені) за кожен день прострочення, розрахунок пені здійснювався наступним чином:

За період з 06.07.2010 року по 05.08.2010 року - 31 х 20000,00 грн. х 0,05/100=310,00 грн.

За період з 06.08.2010 року по 05.09.2010 року 31 х 40000,00 грн. х 0,05/100=620,00 грн.

За період з 06.09.2010 року по 05.10.2010 року 30 х 60000,00 грн. х 0,05/100=900,00 грн.

За період з 06.10.2010 року по 15.03.2011 року 160 х 79300,00 грн. х 0,05/100=6344,00 грн.

Таким чином, загальна сума пені, з урахуванням 182 денного періоду нарахування, та із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ складає 4622,87 грн.

Отже, суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, суму пені у розмірі 4622,87 грн., в задоволенні частини вимоги про стягнення з відповідача 3551,13 грн. пені слід відмовити.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак, судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних та збитків від інфляції, зробленого позивачем, за період з 05.10.2010 року по 28.02.2011 року, відповідно до яких позивачем було заявлено до стягнення збитки від інфляції 2745,00 грн., 3% річних 985,00 грн.

Але, за розрахунком суду, збитки від інфляції повинні розраховуватись наступним чином: сума боргу х середній індекс інфляції за період нарахування, за період з 05.10.2010 року по 28.02.2011 року середній індекс інфляції складав 1,035.

Таким чином, збитки від інфляції складатимуть (79300,00 грн. х 1,035)-79300 грн. =2775,50 грн.

Але, приймаючи до уваги те, що позивачем до стягнення заявлено 2745,00 грн. збитків від інфляції, суд вважає за можливе задовольнити вказану вимогу у повному обсязі.

Що стосується розрахунку 3% річних, за розрахунком суду за формулою С х 3 х Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д кількість днів прострочення,

3% річних повинні бути розраховані наступним чином 79300,00 грн. х 3 х 147/365/100=958,12 грн.

Отже, суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, суму 3% у розмірі 958,12 грн., в задоволенні частини вимоги про стягнення з відповідача 26,88 грн. 3% річних слід відмовити.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, на суму 87625,99 грн., у тому числі: сума основного боргу 79300,00 грн., пеня 4622,87 грн., збитки від інфляції 2745,00 грн., 3% річних 958,12 грн., в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, ст. 44-49, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, банківські реквізити невідомі, ІПН НОМЕР_7) на користь Приватного підприємства з іноземними інвестиціями «Агенція з спеціальних авіаційних послуг «Авіаспецсервіс» (67800, Одеська область, смт Овідіополь, вул. Кірова, 35, рахунок № 26009011145201 в ПАТ «Альфа банк», МФО 300346, ЄДРПОУ 32478557) заборгованість в сумі 87625,99 грн., у тому числі: сума основного боргу 79300,00 грн., пеня 4622,87 грн., збитки від інфляції 2745,00 грн., 3% річних 958,12 грн.

3.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, банківські реквізити невідомі, ІПН НОМЕР_7) на користь Приватного підприємства з іноземними інвестиціями «Агенція з спеціальних авіаційних послуг «Авіаспецсервіс» (67800, Одеська область, смт Овідіополь, вул. Кірова, 35, рахунок № 26009011145201 в ПАТ «Альфа банк», МФО 300346, ЄДРПОУ 32478557) 876,23 грн. державного мита.

4.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, банківські реквізити невідомі, ІПН НОМЕР_7) на користь Приватного підприємства з іноземними інвестиціями «Агенція з спеціальних авіаційних послуг «Авіаспецсервіс» (67800, Одеська область, смт Овідіополь, вул. Кірова, 35, рахунок № 26009011145201 в ПАТ «Альфа банк», МФО 300346, ЄДРПОУ 32478557) 226,74 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

5.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6.В задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3551,13 грн. пені та 26,88 грн. 3% річних відмовити.

Повне рішення складено 05.07.2011 року.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКалініченко А.А.