Рішення № 16570945, 05.07.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

05.07.2011Справа №5002-15/2074-2011

За позовом Прокурора м. Ялта (98600, АР Крим, м. Ялта, вул. Кірова, 18) в інтересах держави в особі Масандрівської селищної ради (98650, АР Крим, смт. Масандра, вул. Стаханівська, 21)

До відповідача Приватного акціонерного товариства «Джемієт» (98652, АР Крим, м. Ялта, смт. Восход, вул. Аврори, 28)

Про стягнення 2216020,41 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А.Іщенко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача ОСОБА_5, представник, дов. №419 від 22.02.2011 р.

Від відповідача ОСОБА_6, представник, дов. №01 від 25.05.2011 р.

Від прокуратури не зявився.

Обставини справи: Прокурор м. Ялта звернувся до господарського суду АР Крим в інтересах держави в особі Масандрівської селищної ради з позовом до Спільного українсько-російського підприємства у формі акціонерного товариства закритого типу «Джемієт» про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 2216020,41 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 14.11.2006 р. між Масандрівською селищною радою та Спільним українсько-російським підприємством у формі акціонерного товариства закритого типу «Джемієт» був укладений договір оренди земельної ділянки, за яким відповідачеві в строкове сплатне користування була передана земельна ділянка площею 11,0000 га по вул. Аврори, 3 в смт. Восход. Прокурор зазначає, що до договору неодноразово вносилися зміни, зокрема: додатковими угодами від 13.09.2007 р. розмір орендної плати був зменшений до 205300,00 грн. та до 31130,00 грн. на рік, укладеними в подальшому додатковими угодами до 7361,20 грн. та 5570,95 грн. на рік, однак державна реєстрація цих додаткових угод не проводилася, через що прокурор вважає їх неукладеними. На підставі цього, Прокурор м. Ялта вважає, що орендна плата за земельну ділянку має сплачуватися відповідачем, виходячи з розміру, закріпленого в пункті 4.1 Договору від 14.11.206 р. в сумі 849260,00 грн. на рік, у звязку з чим просить суд стягнути з відповідача заборгованість у вигляді недоплаченої орендної плати за період з 2008 року по 2010 рік в розмірі 2216020,41 грн.

Ухвалою ГС АР Крим від 09.06.2011 р. відповідач у справі Спільне українсько-російське підприємство у формі акціонерного товариства закритого типу «Джемієт», був замінений на його правонаступника Приватне акціонерне товариство «Джемієт» в порядку статті 25 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач проти позову заперечував з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, звертаючи при цьому увагу на те, що додані прокурором до позову дві додаткові угоди без дати взагалі не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки були укладені не з відповідачем, а з Товариством з обмеженою відповідальністю Інвестиційною компанією «Стиролхиминвест», тобто не стосуються спірних правовідносин. Відповідач зазначив, що прокурором в порушення вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження викладених в позові тверджень про наявність заборгованості з орендної плати, як-то відповідної довідки, виданої державною податковою інспекцією тощо. Приватне акціонерне товариство «Джемієт» також зазначає, що чинне законодавство України не передбачає обовязкової державної реєстрації додаткових угод до договорів оренди землі, оскільки відповідно до статті 30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. Відповідач вважає непереконливими посилання прокурора на статтю 654 Цивільного кодексу України, оскільки вказана норма закріплює, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту, а інше було закріплено сторонами в пунктах 12.1, 16.1 та 16.2 Договору оренди землі та передбачено, що державній реєстрації підлягає лише основний договір, тоді як зміни до нього вносяться за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткових угод. При цьому, ПАТ «Джемієт» звертає увагу на те, що в додаткових угодах від 13.09.2007 р. було передбачено, що вони набувають чинності після їх підписання сторонами. Крім того, відповідач звертає увагу на те, що поняття «державна реєстрація» не відноситься до поняття «форма правочину», а додаткові угоди від 13.09.2007 р. були укладені в тій самій формі, що і основний договір в письмові формі. З урахуванням цього, відповідач просить суд відмовити в позові.

У судовому засіданні, що відбулося 30.06.2011 р., представником Приватного акціонерного товариства «Джемієт» була надана суду заява про застосування строків позовної давності, в якій відповідач зазначив, що право на предявлення позову виникло у прокурора в вересні 2007 року, у той час як позов був поданий до суду лише в травні 2011 року. Вказана заява була прийнята судом до розгляду.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України. По справі оголошувалася перерва. Після закінчення перерви розгляд справи був продовжений.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, у звязку з чим не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

14.11.2006 р. між Масандрівською селищною радою (Орендодавець) та Спільним українсько-російським підприємством у формі акціонерного товариства закритого типу «Джемієт» (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Джемієт», Орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки, пунктом 1.1 якого передбачено, що Орендодавець надає, а Орендар приймає в оренду земельну ділянку (згідно Українського класифікатора цільового використання землі УКЦВЗ): «іншої комерційної діяльності» КОД 1.11.6 за адресою: смт. Восход, вул. Аврори, 3 (а. с. 8-11).

Відповідно до пункту 2.1 Договору в оренду надається земельна ділянка загальною площею 11,0000 га (ділянка 1 10,0000 га, ділянка 2 1,0000 га) за адресою: смт. Восход, вул. Аврори, 3.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає: ділянка 1 14458500,00 грн.; ділянка 2 1488375,00 грн. (п. 2.3 Договору).

В пункті 4.1 Договору сторони передбачили, що орендна плата встановлюється Орендодавцем в сумі 849260,00 грн. (ділянка 1 770000,00 грн.; ділянка 2 79260,00 грн.) на рік та вноситься Орендарем щомісячно, протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця (стаття 17 Закону 2505-ІУ) в АРК, на р/р 33216812600044 в Управлінні державного казначейства в АР Крим м. Сімферополя, МФО 824026, код ЗКПО 24040636, код платежу 13050200, «орендна плата з юридичних осіб».

Згідно з пунктом 5.1 Договору земельна ділянка надається в оренду для будівництва та експлуатації Бізнес-центру з готельним комплексом.

Цільове призначення земельної ділянки для будівництва та експлуатації Бізнес-центру з готельним комплексом (п. 5.2 Договору)

Відповідно до пункту 3.1 Договору він укладений строком на 50 років.

Договір оренди був зареєстрований в Ялтинському відділенні Кримської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», про що в Державному реєстрі земель зроблений відповідний запис від 25.07.2007 р. за №040707000110.

Матеріали справи свідчать, що 13.09.2007 р. між Масандрівською селищною радою та Спільним українсько-російським підприємством у формі акціонерного товариства закритого типу «Джемієт» були укладені дві додаткові угоди до вищевказаного договору оренди, якими розмір орендної плати за користування земельними ділянками №1 та №2 був зменшений відповідно до сум 205300,00 грн. та 21130,00 грн. на рік, які підлягають сплаті щомісячно, протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця (а. с. 12-13).

Додані прокурором до позову додаткові угоди без дати, укладені між Масандрівською селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Інвестиційною компанією «Стиролхиминвест» (а. с. 14-15), судом до уваги на приймаються, оскільки не стосуються спірних правовідносин.

Звертаючись до суду з позовом у цій справі, Прокурор м. Ялта посилається на те, що вказані додаткові угоди від 13.09.2007 р. не пройшли державної реєстрації, у звязку з чим є неукладеними, а тому розмір орендної плати за користування земельної ділянкою має визначатися на підставі пункту 4.1 Договору оренди від 14.11.2006 р. в сумі 849260,00 грн. на рік. На підставі цього, прокурор просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в сумі 2216020,41 грн. за період з 2008 року по 2010 рік включно.

Суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 1 статті 20 Закону передбачено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (стаття 18 Закону).

Отже, чинним законодавством України передбачено, що договір оренди землі підлягає обовязковій державній реєстрації.

Матеріали справи свідчать, що укладений між сторонами договір оренди земельної ділянки від 14.11.2006 р. пройшов державну реєстрацію, тобто є чинним.

У той же час, твердження прокурора про те, що відсутність державної реєстрації додаткових угод до договору оренди землі свідчить про їх неукладення, суд вважає передчасними.

Так, згідно зі статтею 30 Закону України «Про оренду землі», який є спеціальним нормативним актом, що регулює відносини з оренди землі та підлягає переважному застосуванню, зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. Норма щодо обовязкової державної реєстрації додаткових угод про внесення змін до договору оренди землі Законом України «Про оренду землі» не закріплена.

Стаття 654 Цивільного кодексу України, на яку прокурор посилається в своєму позові, передбачає, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Отже, вказана норма має диспозитивний характер та визначає, що сторони в договорі можуть визначати форму, в якій мають вноситися зміни до нього.

В пункті 12.1 Договору оренди землі від 14.11.2006 р. сторонами було передбачено, що зміна умов договору здійснюється в письмовій формі за взаємною згодою сторін, що відповідає вищевказаним приписам статті 30 Закону України «Про оренду землі».

При цьому, згідно з пунктом 16.2 Договору доповнення до договору та зміна окремих його положень здійснюється в письмовій формі за згодою сторін, тобто умова щодо необхідності державної реєстрації внесених до договору змін сторонами закріплена не була.

Більш того, суд звертає увагу на те, що в самих додаткових угодах від 13.09.2007 р. сторони визначили, що вони вступають в силу після їх підписання сторонами.

Суд також зазначає, що відповідно до частини 1 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Отже, законодавчо визначено лише дві форми правочину усну та письмову, у звязку з чим суд погоджується з посиланням відповідача на те, що поняття «державна реєстрація правочину» не є тотожним з поняттям «форма правочину».

З урахуванням цього, суд вважає, що сторонами в належній формі були внесені зміни до договору оренди землі шляхом підписання додаткових угод від 13.09.2007 р. до нього, що відповідає положенням статті 30 Закону України «Про оренду землі» та статті 654 Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень статті 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Однак, як вже було вказано вище, законодавчо закріплена обовязкова реєстрація лише договору оренди землі, а не додаткових угод до нього, та унормована можливість визначення сторонами на власний розсуд форми угод про внесення таких змін.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що порядок укладення господарських договорів встановлений в статті 181 Господарського кодексу України, яка чітко регламентує процес досягнення сторонами згоди за істотними умовами договору.

При цьому відповідно до положень частини 8 статті 181 Господарського кодексу України договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся) лише у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору.

Закріплення поняття «неукладений договір» у статті 181 Господарського кодексу України, яка має назву «Загальний порядок укладання господарських договорів», свідчить про те, що вказані положення можливо застосувати до спірних правовідносин лише на стадії укладання господарського договору у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов, а не за наслідками виконання цього договору сторонами.

Ця правова позиція підтверджується й положеннями частини 2 статті 640 Цивільного кодексу України, у якій вказується на те, що договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

На неможливість визнання неукладеним виконаного договору звертається увага й у листі Вищого господарського суду України від 27 липня 2010 року № 05-05/78/4.

Наявні в матеріалах справи банківські виписки та платіжні доручення (а. с. 71-98) свідчать про те, що відповідачем виконуються умови договору оренди землі в частині внесення орендних платежів саме в розмірі, визначеному в додаткових угодах від 13.09.2007 р., які зараховувалися до місцевого бюджету смт. Масандра. Крім того, визначений додатковими угодами від 13.09.2007 р. розмір орендної плати зазначався Спільним українсько-російським підприємством у формі акціонерного товариства закритого типу «Джемієт» у відповідних податкових деклараціях (а. с. 45-49).

З наведеного вбачається, що договірні умови щодо розміру орендної плати, визначені в додаткових угодах від 13.09.2007 р., сторонами виконуються, що, на думку суду, свідчить про непереконливість тверджень прокурора про неукладеність зазначених додаткових угод.

Суд також звертає увагу на те, відповідно до положень статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

Однак, прокурором та позивачем не були представлені суду належні та допустимі докази наявності у відповідача заборгованості з орендної плати за землю в заявленому до відшкодування розмірі. Такими доказами можуть бути, зокрема, наприклад, довідки, видані державною податковою інспекцією про наявність (або відсутність) заборгованості по земельному податку та оренді землі. В свою чергу, про необхідність надання відповідних документів зазначила Президія Вищого господарського суду України в пункті 3.4.8 Рекомендацій від 02.02.2010 р. N 04-06/15 «Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства».

За таких обставин, суд вважає, що викладені прокурором в позовній заяві твердження про наявність у Приватного акціонерного товариства «Джемієт» заборгованості з орендної плати за землю в сумі 2216020,41 грн. належним чином відповідними доказами не підтверджені, матеріали справи свідчать, що укладені між сторонами на підставі договірних та законодавчих приписів додаткові угоди від 13.09.2007 р. фактично виконуються, у звязку з чим твердження прокурора про їх неукладення не відповідають фактичним обставинам справи.

Таким чином, суд вважає, що правові підстави для задоволення позову відсутні.

При цьому, враховуючи безпідставність вимог Прокурора м. Ялта в особі Масандрівської селищної ради, в позові має бути відмовлено саме через його необґрунтованість, у звязку з чим заява відповідача про пропуск строку позовної давності судом до уваги на приймається.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В|розв'язав|:

В позові відмовити.

Рішення оформлено відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 05.07.2011.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримІщенко І.А.