Постанова № 16570781, 30.06.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"30" червня 2011 р. Справа № 5005/783/2011

Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Грейц К.В.,

Бакуліної С.В.,

Мачульського Г.М.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Контакт-Моком"

на постановувід 27.04.2011

Дніпропетровського апеляційного господарського суду

у справі господарського суду Дніпропетровської області № 5005/783/2011

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Пері Україна"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Контакт - Моком"

про стягнення 69291,76 грн.,

за участю представників: позивача Дворської І.О.

відповідачаЛисенка П.П.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2011 у справі №5005/783/2011 (суддя Загинайко Т.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.04.2011 (колегія суддів у складі головуючого судді Головка В.Г., суддів Логвиненка А.О., Стрелець Т.Г.), задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Пері Україна" (далі –позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Контакт - Моком" (далі –відповідач) про стягнення 69291,76 грн. заборгованості з орендної плати за договором оперативної оренди обладнання № 1401 від 16.03.2007.

Відповідач з рішенням та постановою у справі не згоден, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати, в позові відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 105, 109, 520 Цивільного кодексу України, ст. 59 Господарського кодексу України та ст. 25 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що позов пред'явлено до нього як до неналежного відповідача.

У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення.

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 29.06.2011 № 03.08-05/358 для розгляду касаційної скарги у даній справі сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Грейц К.В., судді Бакуліна С.В., Мачульський Г.М.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 16.03.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пері Україна" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Контакт - Моком" (орендар) укладено договір оперативної оренди обладнання № 1401, за умовами якого орендодавець надає орендарю у тимчасове платне користування (оренду) будівельну опалубку PERI (у т.ч. окремі елементи опалубки, спеціалізовану тару для її транспортування) - обладнання, асортимент, кількість та вартість якого зазначається в актах приймання-передачі (п. 1.1 договору); передача обладнання здійснюється на підставі акта приймання-передачі (п. 2.1 договору); орендна плата нараховується за повний календарний місяць, а у випадку використання обладнання не повний календарний місяць –орендна плата нараховується за фактичний період часу користування обладнанням (п. 4.1.1 договору); орендна плата сплачується шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок орендодавця (п. 4.1.2 договору); орендодавець до десятого числа кожного місяця, наступного за оплачуваним (в якому були надані послуги), надсилає орендарю поштою (цінним листом з описом вкладення) або кур’єром оригінал акту наданих послуг в двох екземплярах (п. 4.1.4 договору); орендар сплачує орендну плату щомісячно, протягом 35 календарних днів з моменту закінчення оплачуваного (в якому були надані послуги) місяці (п. 4.1.5 договору); за перші 30 календарних днів оренди орендар сплачує орендну плату у вигляді 100% попередньої оплати (п. 4.1.6 договору).

На виконання умов договору позивач передав відповідачеві обладнання в оренду, в зв’язку з чим і на підставі двохсторонніх актів приймання-передачі наданих послуг за період березень 2007р. – лютий 2009р. нарахована орендна плата на загальну суму 238828,49 грн., яку відповідач оплатив частково в сумі 169536,73 грн., заборгувавши таким чином 69291,76 грн., що стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення цієї заборгованості.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли одностайного висновку про їх підставність, ґрунтовність, доведеність належними і допустимими доказами і цей висновок не спростований відповідачем, а його заперечення проти позову, які ґрунтуються на необхідності заміні відповідача його правонаступником відповідно до ст. 25 ГПК України, відхилені судом апеляційної інстанції, оскільки не відбулося вибуття сторони у спірному правовідношенні.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та вважає, що доводи касаційної скарги цього висновку не спростовують, а зводяться до намагання надати їм перевагу над встановленими обставинами і переоцінити докази, що перебуває поза процесуальними межами повноважень суду касаційної інстанції, враховуючи таке.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач вважає, що його боргові зобов’язання перед позивачем за договором оренди № 1401 від 16.03.2007 припинилися внаслідок проведеного ним виділу з його складу новоствореної юридичної особи - ТОВ "Виробниче підприємство "Технобуд", якій ці борги передані за розподільчим балансом. При цьому, відповідач просив суд застосувати приписи статті 25 ГПК України.

Стаття 25 Господарського процесуального кодексу України допускає заміну сторони її процесуальним правонаступником у разі її вибуття у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні, але виключно з підстав, коли таке вибуття сталося внаслідок реорганізації підприємства..

Відповідно до ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов’язків іншим юридичним особам –правонаступникам.

Стаття 59 Господарського кодексу України визначає, що реорганізація може проводитися шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення.

Втім, всі інші види правонаступництва, як-от, відступлення права вимоги та переведення боргу, не тягнуть за собою заміну сторони в порядку ст. 25 ГПК України.

Згідно з положеннями статті 109 ЦК України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. До виділу застосовуються за аналогією положення частин 1, 2 та 4 ст.105, ст. ст. 106, 107 цього Кодексу.

При цьому, хоча виділ не веде до припинення юридичної особи, втім, законодавець вимагає дотримання норм, що стосуються припинення юридичної особи, зокрема, письмове повідомлення державного реєстратора про виділ, призначення за погодженням із ним комісії з виділу, розміщення в друкованому засобі масової інформації повідомлення про виділ, вжиття всіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів та письмове сповіщення їх про порядок і строки заявлення ними вимог до юридичної особи, яка прийняла рішення про виділ.

Окрім того, норма статті 520 ЦК України передбачає, що боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідач не надав належних і допустимих доказів повідомлення позивача як кредитора про виділ і передачу боргу іншій юридичній особі, а позивач як кредитор не давав згоди відповідачеві як боржникові на переведення боргу.

Колегія суддів зазначає, що згідно з положеннями ст. ст. 598, 609 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, у разі ліквідації юридичної особи.

Втім, судами попередніх інстанцій встановлено, що внаслідок добровільного виділу зі свого складу нової юридичної особи - ТОВ "Виробниче підприємство "Технобуд" –відповідач не ліквідований і не припинив своє існування як юридична особа, отже, відсутні підстави як для припинення його зобов’язань перед позивачем, так і для здійснення процесуального правонаступництва в розумінні суті статті 25 ГПК України.

Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на подання ним об’яви про виділ в Бюлетень державної реєстрації як на підставу вважати дотриманим порядок, встановлений нормою ч. 4 ст.105 Цивільного кодексу України, адже, текст поданої відповідачем об'яви взагалі не містить ні відомостей про передання грошових або будь-яких інших зобов’язань третій особі, ані зазначення назви цієї особи.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що повідомлення кредитора про передання боргових зобов’язань не може ототожнюватися із отриманням згоди кредитора на переведення боргу в розумінні суті статті 520 ЦК України.

Таким чином, твердження скаржника про те, що у нього відсутні боргові зобов’язання перед позивачем за договором № 1401 від 16.03.2007 є хибними, оскільки ґрунтуються на довільному тлумаченні положень чинного законодавства України.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарськими судами попередніх інстанцій на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим підстав для скасування оскаржуваних судових актів та задоволення вимог касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України –

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Контакт-Моком" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.04.2011 у справі господарського суду Дніпропетровської області № 5005/783/2011 залишити без змін.

Головуючий суддя                               К.В. Грейц

Судді           С.В. Бакуліна

                                                                                                                                  Г.М.Мачульський