Постанова № 16570634, 23.06.2011, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

Копія

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

23.06.11Справа №2а-1353/11/2770

м. Севастополь

16 год. 24 хв.

Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Мінько О.В.;

при секретарі - Трігуб Г. В.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1 - довіреність б/н від 10.05.2011р.

представника відповідача - ОСОБА_2 - довіреність № 356/10-004 від 11.06.2010р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовомПриватного підприємства "Сервет"доДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя, за участю прокуратури м. Севастополяпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Сервет» (далі ПП «Сервет») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000050232/0 від 21.03.2011р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у загальному розмірі 7232511,00 грн., з яких сума завищення бюджетного відшкодування 7232510,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція 1,00 грн. Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем при прийнятті податкового повідомлення-рішення вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та зменшення суми бюджетного відшкодування та нарахування штрафних (фінансових) санкцій без врахування усіх обставин (первинних документів), що впливають на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Протягом розгляду справи, 25.05.2011р., позивач уточнив позовні вимоги, фактично зменшив розмір позовних вимог, та просив частково визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000050232/0 від 21.03.2011р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 5926550,00 грн.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 28.04.2011р. відкрито провадження в адміністративній справі, № 2а-1353/11/2770.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги, з врахуванням уточнення позову, підтримав, надав суду пояснення в обґрунтування вимог, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі, просив у задоволенні позову відмовити з підстав вказаних у запереченнях, а саме: вважає, що оскільки при перевірці позивача по ланцюгу до виробника не встановлений факт надходження податку на додану вартість, що включається до ціні товарів постачальників, до Державного бюджету України, тому не виникає факт надмірної сплати податку до бюджету. За цих обставин ПП «Сервет» завищений заявлений до відшкодування податок на додану вартість у загальному розмірі 7232510,00 грн.

Прокуратура м. Севастополя, яка діє в інтересах держави в особі ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя, в судове засідання повноважного представника не направила, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

У раніше проведеному судовому засіданні представник прокуратури м. Севастополя надавав пояснення, просив у задоволенні позову відмовити.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника прокуратури м. Севастополя, за наявними неї матеріалами.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.03.2011р. ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя складений акт позапланової документальної невиїзної перевірка ПП «Сервет» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по правових відносинах з ПП «Металфорт», ПП «Укрспецсоюз», ПП «Ферро-Ю», ПП «ОЛТРЕЙД-А», ТОВ «Кримсплав», ТОВ «Металонг-Інвест», ТОВ «Атлас-2001» за вересень 2009р., жовтень 2009р., листопад 2009р., грудень 2009р., квітень 2010р. серпень 2010р., вересень 2010р., жовтень 2010р., листопад 2010р., грудень 2010р., з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2011р. (акт перевірки № 12/23-2/33166154/2145/10).

Згідно висновку акту перевірки ПП «Сервет» у порушення підпунктів 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 статті 7, пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 200.7, пункту 200.9 статті 200 Розділу V Податкового кодексу України, підпункту 5.12.3 пункту 5.12 статті 5 Порядку заповнення і надання податкової декларації з податку на додану вартість, завищена сума податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету на розрахунковий рахунок за вересень 2009р. у розмірі 22919,00 грн., жовтень 2009р. у розмірі 544804,00 грн., листопад 2009р. у розмірі 577941,00 грн., грудень 2009р. у розмірі 860008,00 грн., квітень 2010р. у розмірі 220883,00 грн., серпень 2010р. у розмірі 437519,00 грн., вересень 2010р. у розмірі 1352796,00 грн., жовтень 2010р. у розмірі 230104,00 грн., листопад 2010р. у розмірі 704041,00 грн., грудень 2010р. у розмірі 975535,00 грн., січень 2011р. у розмірі 1305960,00 грн.

На підставі акту перевірки № 12/23-2/33166154/2145/10 21.03.2011р. ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000050232/0 про зменшення ПП «Сервет» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 7232510,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1,00 грн.

Суд, заслухавши представників позивача та відповідача, встановивши обставини по справі, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Встановлено, що 21.03.2011р. ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ПП «Сервет» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по правових відносинах з ПП «Металфорт», ПП «Укрспецсоюз», ПП «Ферро-Ю», ПП «ОЛТРЕЙД-А», ТОВ «Кримсплав», ТОВ «Металонг-Інвест», ТОВ «Атлас-2001» за вересень 2009р., жовтень 2009р., листопад 2009р., грудень 2009р., квітень 2010р., серпень 2010р., вересень 2010р., жовтень 2010р., листопад 2010р., грудень 2010р., з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2011р. (акт перевірки № 12/23-2/33166154/2145/10).

В ході перевірки встановлено порушення з боку ПП «Сервет» підпунктів 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 статті 7, пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктів 200.7, 200.9 статті 200 Розділу V Податкового кодексу України, підпункту 5.12.3 пункту 5.12 статті 5 Порядку заповнення і надання податкової декларації з податку на додану вартість, у результаті чого допущено завищення суму податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету на розрахунковий рахунок за вересень 2009р. у розмірі 22919,00 грн., жовтень 2009р. у розмірі 544804,00 грн., листопад 2009р. у розмірі 577941,00 грн., грудень 2009р. у розмірі 860008,00 грн., квітень 2010р. у розмірі 220883,00 грн., серпень 2010р. у розмірі 437519,00 грн., вересень 2010р. у розмірі 1352796,00 грн., жовтень 2010р. у розмірі 230104,00 грн., листопад 2010р. у розмірі 704041,00 грн., грудень 2010р. у розмірі 975535,00 грн., січень 2011р. у розмірі 1305960,00 грн.

Відповідно до акту перевірки № 12/23-2/33166154/2145/10 проведення зустрічних перевірок постачальників підприємства по ланцюгу постачання до виробника обумовлено необхідністю встановлення факту віддзеркалення постачальником-виробником податкових зобов'язань у декларації з ПДВ і, відповідно, сплати ПДВ, що міститься в ціні придбання у постачальників ТМЦ (робіт, послуг) до Державного бюджету України. В ході проведених документальних перевірок інформація про постачальників, що здійснюють реалізацію металобрухту чорних металів не одержана, встановити факт надходження ПДВ до Державного бюджету України не надається можливим.

Підставою встановлення порушення норм Закону України «Про податок на додану вартість» згідно акту перевірки є той факт, що при перевірці ПП «Сервет» по ланцюгу до виробника не встановлений факт надходження ПДВ, що міститься у ціні товарів постачальників, до Державного бюджету України, внаслідок чого не виникає факт надмірної сплати ПДВ, що впливає на можливість заявлення позивачем суми податку на додану вартість до відшкодування з бюджету на розрахунковий рахунок за відповідні періоди.

За результатами розгляду матеріалів перевірки 21.03.2011р. ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000050232/0 про зменшення Приватному підприємству «Сервет» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 7232510,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1,00 грн.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування сума, яка підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення суми податку, якій підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлені пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.7.10 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Відповідно до підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому, платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Підпунктом «б» підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

Під час розгляду цієї справи судом встановлено, що підставою для висновку відповідача про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування став аналіз результатів автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України; відповідно до отриманих відомостей за зустрічними перевірками постачальників позивача по ланцюгу до виробника встановлено, що безпосередні постачальники позивача, тобто з якими позивач мав фактичні правовідносини, є посередниками. Однак, провести зустрічні перевірки усіх постачальників брухту з чорних металів, тобто тих підприємств, які не перебували у правових стосунках з позивачем, до виробника не можливо, оскільки деякі постачальники не знаходяться за місцем юридичної адреси, деякі припинені (ліквідовані за рішенням суду), по деякім відповідь на підтвердження податкового кредиту по ланцюгу до виробника по направленим запитам на проведення зустрічних перевірок на момент перевірки ще не отримана.

Зазначені обставини стали підставою для висновку про невідповідність наданих позивачем податкових накладних вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». У зв'язку з викладеним, відповідач також дійшов висновку про непідтвердженність взаємовідносин позивача з його контрагентами та оплату ПДВ до Державного бюджету у сумі 7232510,00 грн., та стосовно того, що позивач, не має права на бюджетне відшкодування.

Згідно з пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до вимог підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону (пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону).

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Тобто, право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оформленої відповідно до вимог Закону, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, якій є підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» за виключенням винятків, передбачених пунктом 7.2. статті 7 Закону.

На підтвердження обґрунтованості включення до складу податкового кредиту у вересні 2009р., жовтні 2009р., листопаді 2009р., грудні 2009р., квітні 2010р., серпні 2010р., вересні 2010р., жовтні 2010р., листопаді 2010р., грудні 2010р. по взаємовідносинам ПП «Металфорт», ПП «Укрспецсоюз», ПП «Ферро-Ю», ПП «ОЛТРЕЙД-А», ТОВ «Кримсплав», ТОВ «Металонг-Інвест», ТОВ «Атлас-2001» позивачем до матеріалів справи були залучені податкові накладні за відповідні періоди, що видані ПП «Металфорт», ПП «Укрспецсоюз», ПП «Ферро-Ю», ПП «ОЛТРЕЙД-А», ТОВ «Кримсплав», ТОВ «Металонг-Інвест», ТОВ «Атлас-2001» про поставку товарів (послуг). Податкові накладні містять всі необхідні реквізити, що встановлені Законом України «Про податок на додану вартість». Згідно актів (довідок) перевірок позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя факт реєстрації контрагентів-постачальників ПП «Сервет» платниками податку на додану вартість та оплати з боку ПП «Сервет» отриманих товарів (послуг) підтверджений та відповідачем не оспорюється. Крім того, в акті перевірки та інших документах відсутні відомості про те, що укладені між позивачем та ПП «Металфорт», ПП «Укрспецсоюз», ПП «Ферро-Ю», ПП «ОЛТРЕЙД-А», ТОВ «Кримсплав», ТОВ «Металонг-Інвест», ТОВ «Атлас-2001» угоди не були реально виконані сторонами.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що у відповідача були відсутні підстави для неприйняття вказаних документів та податкових накладних як належних доказів по справі.

Посилання відповідача в обґрунтування своїх заперечень на вимоги підпункту 7.7.10 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині несплати постачальниками до виробника податкових зобовязань з податку на додану вартість до бюджету не можуть бути прийняти судом до уваги, оскільки відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку особа, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д» пункту 10.1 статті 10 зазначеного Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Отже, якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Закон України «Про податок на додану вартість» не встановлює обовязку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень вказаного Закону сума ПДВ, що включена до ціни товару, є податковим зобовязанням продавця товару, і саме продавець товару несе обовязок зі сплати цього податку до бюджету. Сама по собі несплата податку безпосереднім продавцем або одним з його постачальників (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця і суму бюджетного відшкодування. Тобто, покупець платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобовязання безпосереднього продавця або постачальників по ланцюгам постачання.

Під фактичною сплатою отримувачем суми податку в межах розглядуваних норми Закону України «Про податок на додану вартість» слід розуміти здійснення оплати цієї суми постачальникам в складі ціни придбаних товарів (послуг) під час проведення розрахунків за них.

За таких обставин, приписи пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати податку, як ознаки суми бюджетного відшкодування слід розуміти таким чином, що надмірна сплата податку в контексті розглядуваної норми означає як безпосередньо сплату податку до бюджету понад суми, визначеної відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», так і сплату сум податку на додану вартість постачальникам в ціні придбаних платником податків товарів (послуг), передбачену підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, під час встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість, що є підставою для здійснення бюджетного відшкодування, необхідно враховувати суми ПДВ, сплачені покупцем-платником податку постачальникам у складі ціни придбаних товарів та послуг.

Отже, позивач має право на бюджетне відшкодування по зазначених господарських операціях, оскільки ним дотримані всі передбачені Законом України «Про податок на додану вартість» умови щодо виникнення такого права, зокрема, отриманий товар використовувався у господарської діяльності позивача, суми ПДВ сплачені контрагентам у складі вартості товарів, податкові накладні відповідають вимогам статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За цих обставин, суд дійшов до висновку, що встановлення ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя порушення з боку ПП «Сервет» вимог підпункту 7.7.1 та підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7, пункту 1.8 статі 1 Закону України «Про податок на додану вартість» та завищення суми бюджетного відшкодування законодавчо та документально не підтверджуються.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя зобов'язана діяти на підставі та межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, застосовує інші нормативно-правові акти, прийняти відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення в межах заявлених позовних вимог належним чином не довів. Висновки перевіряючих, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами. З огляду на це суд дійшов висновку про відсутність підстав у відповідача для зменшення ПП «Сервет» суми бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 5926550,00 грн., внаслідок чого податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя № 0000050232/0 від 21.03.2011р. у зазначеній частині повинно бути скасовано як таке, що прийнято з порушенням частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З врахуванням наведеного, системного аналізу законодавства України, оцінюючи у сукупності встановлені обставини та перевівши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України постанова складена у повному обсязі та підписана 29.06.2011р.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Сервет", задовольнити.

Визнати частково протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекція у Ленінському районі м. Севастополя № 0000050232/0 від 21.03.2011р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 5926550,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31113095700007, ГУДК в м. Севастополі, МФО 824509, ЄДРПОУ 24035598) на користь Приватного підприємства "Сервет" судові витрати в сумі 3(три) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова не набрала законної сили.

СуддяпідписО.В. Мінько

З оригіналом згідно

СуддяО.В. Мінько