Постанова № 16570523, 20.06.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

20 червня 2011 р.                                                                                 №2а-15837/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді - Ізовітової - Вакім О.В.,

при секретарі судового засідання - Король Д.О., Шевчук А.В., Калугіній А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Малого підприємства "К/Т Грамс: промисловість, будівництво, сільське господарство" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Мале підприємство "К/Т ГРАМС: промисловість, будівництво, сільське господарство", звернувся до суду з зазначеною позовною заявою до Харківської об’єднаної державної податкової інспекції, в якій просив скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0000080180/0 від 26.11.2010р. та повідомлення-рішення №0000080180/1 від 27.12.2010р. винесене за результатами розгляду скарги відповідача.

В обґрунтування зазначеного позову вказав, що 09 листопада 2010 року Харківською ОДПІ проведено документальну невиїзну перевірку щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ "СК "Техспецбуд" за період з 01.12.2008 по 30.04.2010р. За результатами перевірки складено акт, яким встановлено завищення податкового кредиту на суму 41259,40 грн. На підставі акту перевірки відповідачем прийняте оскаржуване податкове повідомлення - рішення №0000080180/0 від 26.11.2010р. на суму 61889,10 грн. Позивач вважає вказане податкове повідомлення - рішення незаконним та не обґрунтованим, таким, що порушує його права та законні інтереси. У зв’язку з наведеним він звернувся до відповідача зі скаргою, яка була залишена без задоволення, та прийняте оскаржуване податкове повідомлення - рішення №0000080180/1 від 27.12.2010р., яке позивач також вважає незаконним та необґрунтованим.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити. Не погоджуючись з висновком відповідача щодо заниження податку на додану вартість на суму 41259,40 грн., позивач пояснив, що відповідачем зменшений податок на додану вартість по сумам сплаченим за виконані підрядні роботи контрагенту ТОВ "СК "Техспецбуд" тільки на підставі пояснень директора підприємства ОСОБА_1 що він не мав намір здійснювати господарську діяльність, договорів не підписував та коштів не отримував. Однак, позивач вважає, що зазначене пояснення не може бути належним доказом недійсності виписаних від імені контрагента податкових накладних. На час виписки податкових накладних ТОВ "СК "Техспецбуд" був зареєстрований платником податку на додану вартість та знаходився в Єдиному державному реєстрі. Підрядні послуги були виконані в повному обсязі та отримані позивачем за актам прийому-передачі виконаних робіт, їх вартість сплачена по безготівковому рахунку та у подальшому роботи передані основному замовникові.

Представники відповідача, проти позову заперечували та зазначили, що позивачем були порушені вимоги п.п.7.2.1 п.7.2 та п.п.7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме позивачем внесено до складу податкового кредиту у квітні, червні та серпні 2009 року суми ПДВ по податковим накладним, які виписані з порушенням діючого законодавства від імені ТОВ "СК "Техспецбуд" та підписані не посадовою та не уповноваженою на те особою, а отже не є звітними податковими та одночасно розрахунковим документом.

Представник відповідача зазначив, що оскаржуване рішення винесене у відповідності до норм діючого законодавства, є таким, що відповідає фактичним обставинам справи та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані письмові докази в їх сукупності суд дійшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що за наслідками проведення документальної невиїзної перевірки щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ "СК "Техспецбуд" за період з 01.12.2008р. по 30.04.2010р., Харківською ОДПІ складено акт перевірки №4616/180/2124175 від 09.11.2010р., яким встановлено порушення позивачем податкового законодавства, а саме: п.п.7.2.1 п.7.2 та п.п.7.4.5, п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000080180/0 від 26.11.2010р. яким МП "К/Т ГРАМС" визначено зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 61889,10 грн., з яких за основним платежем на суму податку на додану вартість у розмірі 41259,40 грн., за штрафними (фінансовими санкціями) 20629,70 грн.

Позивач скористався правом адміністративного оскарження, передбаченим статтею 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, та не погодившись з винесеним рішенням, подав скаргу до податкового органу. Рішенням Харківської ОДПІ від 27.12.2010р. за №22409/10/25-18 первинну скаргу директора МП "К/Т Грамс" залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №0000080180/0 від 26.11.2010р. без змін.

На виконання приписів абз.3 пункту 5.3 "Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій", затвердженого наказом Державної податкової адміністрації №253 від 21.06.2001р., з метою доведення до платника граничних строків сплати податкових зобов’язань, податковим органом було винесено та направлено на адресу платника податкове повідомлення-рішення №0000080180/1 від 27.12.2010р.

Приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення з податку на додану вартість, відповідач посилався на порушення норм п.п.7.2.1 п.7.2 та п.п.7.4.5, п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", та зробив висновок, що наявність пояснень директора ТОВ "СК "Техспецбуд" ОСОБА_1, свідчить про те, що податкові накладні видані контрагентом підписані не посадовою та не уповноваженою на те особою, тому у позивача відсутні правові підстави для включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, визначених в податкових накладних виданих контрагентом позивача.

З матеріалів справи вбачається, що між МП "К/Т ГРАМС" та ТОВ "СК "Техспецбуд" були укладені договори підряду №1/1 від 21.01.2009р., №11 від 03.06.2009р. та №13 від 14.07.2009р. на виконання ремонтно-будівельних робіт.

Згідно з умовами вказаних договорів, МП "К/Т ГРАМС" є замовником, а ТОВ "СК "Техспецбуд" підрядником. Ремонтно-будівельні роботи були виконані та прийняті згідно актів приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2 та відомостей ресурсів, а саме за актами №1/1-1 від 14.04.2009р. на суму 79822,62 грн. (у тому числі ПДВ 13303,77 грн.), №1/1-2 від 15.04.2009р. на суму 77869,20 грн. (у тому числі ПДВ 12978,20 грн.), №1/1-3 від 16.04.2009р. на суму 19918,33 грн. (у тому числі ПДВ 3319,72 грн.), №11 від 29.06.2009р. на суму 30130,22 грн. (у тому числі ПДВ 5021,70 грн.), №13 від 18.08.2009р. на суму 39816,08 грн. (у тому числі ПДВ 6636,01 грн.). На адресу замовника були виписані податкові накладні: №0414.003 від 14.04.2009р. на суму 79822,62 грн., №0415.003 від 15.04.2009р. на суму 77869,20 грн., №0416.001 від 16.04.2009р. на суму 19918,33 грн., №0629.001 від 29.06.2009р. на суму 30130,22 грн., та №0818.001 від 18.08.2009р. на суму 39816,08 грн., в яких сума податку на додану вартість виділена окремим рядком.

ТОВ "СК "Техспецбуд" знаходиться на обліку як платник податку в Чугуївській ОДПІ та зареєстрований як платник податку на додану вартість, про що видано свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ №100159141.

Як вбачається із матеріалів справи, вищезазначені роботи були виконані ТОВ "СК "Техспецбуд" на замовлення позивача. Так, між МП "К/Т ГРАМС" та основними замовниками були укладені наступні договори підряду:

- договір №50/1 від 14.11.2008р. з ЗАТ "Комплекс Безлюдівський мясокомбінат" на проведення реконструкції будинку цеху, загальна вартість виконаних робіт відповідно до акту №50/1 складає 242334,32грн.

- договір №б\н від 25.06.2009р. з Благодійним фондом "Меценат" на проведення ремонтно-будівельних робіт в приміщенні КУОЗ "Міської клінічний пологовий будинок із неонатологічним стаціонаром", загальна вартість виконаних робіт відповідно до акту від 17.08.2009р. складає 293736,32 грн.

- договір №10 від 03.06.2009р. з ТОВ "КП Хартранспас" на проведення ремонтно-будівельних робіт першого поверху адміністративного будинку ТОВ "КП Хартранспас", загальна вартість виконаних робіт відповідно до акту №10-1від 30.06.2009р. складає 59519,45грн.

Відповідно до умов зазначених договорів підряду, МП "К/Т ГРАМС" є підрядником. Виконані ремонтно-будівельні роботи були прийняті основними замовниками у повному обсязі згідно актів прийняття виконаних робіт за формою КБ-2, довідок про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3, відомостей ресурсів та розрахунків прямих видатків та витрат.

Згідно вимог статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст.43 Господарського кодексу, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Таким чином, необхідність здійснення тих або інших витрат, а так само їх зв’язок з власною господарською діяльністю визначає сам платник податку, оскільки суб’єкт підприємництва має право без обмеження здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Суд зазначає, що правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Виходячи із змісту положень наведеної норми права формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно – суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Положеннями п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р. визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку, у порядку, передбаченому ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що на час видання податкових накладних, ТОВ "СК "Техспецбуд" було зареєстровано в органах державної податкової служби та мало статус платника податку на додану вартість.

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями.

Згідно п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Пунктом 5 "Порядку заповнення податкової накладної", затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165 (чинного на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Згідно з пунктом 2 Порядку, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі, якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Суд зазначає, що податкові накладні які були виписані ТОВ "СК "Техспецбуд" не мають недоліків, які згідно з п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату вказаними накладними юридичного статусу податкової накладної.

Посилання відповідача на пояснення директора ТОВ "СК "Техспецбуд" ОСОБА_1 з приводу того, що він не має відношення до фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства, не можуть бути прийняті судом як підстава для визнання неправомірним включення сум, визначених у податкових накладних до податкового кредиту позивача, з огляду на наступне.

Відповідно ч.1, ч.2, ч.4, ч.5 статті 57 Господарського кодексу України, установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарювання. Статут затверджується власником майна (засновником) суб'єкта господарювання.

Частиною 1 статті 58 ГК України визначено, що суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.

Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців", який згідно Прикінцевих положень набрав чинності з 01 липня 2004 року регулюються відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та дія якого поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб - підприємців (ст.2, ст.3 Закону).

Товариство з обмеженою відповідальністю "СК "Техспецбуд" зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа виконавчим комітетом Чугуївської міської ради 25.04.2006р., код ЄДРПОУ 34328794, юридична адреса: 63503, Харківська область, м. Чугуїв, вул. Жадановського, буд.7, про що було видане свідоцтво про державну реєстрацію.

Суд зазначає, що всі первинні документи від імені ТОВ "СК "Техспецбуд" були підписані гр. ОСОБА_1, який відповідно до відомостей із ЄДР був зазначений керівником даного суб’єкта господарювання.

Частиною 2 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості стосовно юридичної особи як прізвище, ім'я, по батькові та ідентифікаційні номери фізичних осіб - платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.

Відповідно ч.1, ч.2 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Отже, укладаючи правочини з директором ТОВ "СК "Техспецбуд" – ОСОБА_1, який діяв від імені вказаної юридичної особи, та за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців значився керівником цього суб’єкту господарювання, позивач дотримався розумних меж обачності і тому суд не вбачає підстав для визнання поведінки позивача в даному випадку як недобросовісної.

Оскільки відповідачем не надано жодних документів, які б свідчили про порушення кримінальної справи та притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які неправомірно діяли від імені ТОВ "СК "Техспецбуд" за ухилення від сплати податків (ст.212 КК України), проведення фіктивного підприємництва (ст.205 КК України), службове підроблення (ст.366 КК України) чи підроблення документів, печаток, штампів та бланків підприємства (ст.358 Кримінального кодексу України), посилання відповідача на пояснення директора ТОВ "СК "Техспецбуд" гр. ОСОБА_1 щодо його непричетності до фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства, суд вважає безпідставними.

Зміст договору укладеного між МП "К/Т ГРАМС" та ТОВ "СК "Техспецбуд" не суперечить актам цивільного законодавства. Фактів, які свідчили б про те, що предмет договору не відповідає дійсним намірам сторін і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору, судом не встановлено, вказаних доказів у відповідності до положень ст.71 КАС України на вимогу суду відповідачем також не надано.

Судом встановлено, що правові наслідки, обумовлені вищезазначеним договором, реально настали для обох сторін, тому суд дійшов висновку, що укладений між позивачем та ТОВ "СК "Техспецбуд" договір є правомірним, реальним та відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

З урахуванням вказаного, податкові накладні виписані від імені ТОВ "СК "Техспецбуд" на адресу позивача відповідають вимогам чинного законодавства, та суми податку на додану вартість вказані у податкових накладних у розмірі 41259,40 грн. МП "К/Т ГРАМС" правомірно віднесло до складу податкового кредиту.

Суд також зазначає, що відповідно до вимог ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб’єкт владних повноважень на якого покладено обов’язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованості висновків акту перевірки, то суд приходить до висновку, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України, фактичні обставини об’єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "СК "Техспецбуд" і правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сплачених сум податку на додану вартість, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

З огляду на те, що відповідач не довів правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення Харківської об’єднаної ДПІ №0000080180/0 від 26.11.2010р. та №0000080180/1 від 27.12.2010р. винесені за відсутності належних правових підстав та є такими, що підлягають скасуванню.

Таким чином, вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Згідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8-14, 71, 86, 94, 159, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Малого підприємства "К/Т Грамс: промисловість, будівництво, сільське господарство" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області №0000080180/0 від 26.11.2010р. та №0000080180/1 від 27.12.2010р. про визначення зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 61889,10 грн., з яких за основним платежем на суму 41259,40 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 20629,70 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Малого підприємства "К/Т Грамс: промисловість, будівництво, сільське господарство" (код ЄДРПОУ 21241759, юридична адреса: Харківська область, Харківський район, с.Безлюдовка, вул. Романа Левицького, 28) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 25.06.2011 року.

Суддя                                                             Ізовітова-Вакім О.В.