Постанова № 16570119, 30.06.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2011 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/4546/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Алєксєєвої Н.Ю.,

за участю секретаря Горбач Д.О.,

представника позивача - Бурсової О.В., Расторгуєвої О.В.,

представника відповідача - Лободи А.К., Балашової Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Апеляційного суду Полтавської областідо Контрольно-ревізійного управління в Полтавській областіпро визнання нечинною та скасування вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

30 травня 2011 року Апеляційний суд Полтавської областізвернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Контрольно-ревізійного управління в Полтавській областіпро визнання нечинною та скасування вимоги, посилаючись на те, що з 28 березня 2011 року по 29 квітня 2011 року Контрольно-ревізійним управлінням в Полтавській області проведено планову виїзну ревізію фінансово-господарської діяльності Апеляційного суду Полтавської області за період з 01 січня 2009 року по 28 лютого 2011 року. За результатами ревізії складено акт № 08-21/64 від 06 травня 2011 року, на підставі якого 12 травня 2011 року винесено вимогу №16-08-2/17/3355 "Про усунення порушень, виявлених плановою виїзною ревізією фінансово-господарської діяльності Апеляційного суду Полтавської області". Вказав, що КРУ в Полтавській області неправомірно та безпідставно вказано про наявність порушень з боку апеляційного суду Полтавської області в частині витрачання бюджетних коштів в частині виплати вихідної допомоги суддям, що вийшли у відставку, адже порушень щодо збереження та використання державних фінансів позивачем не допускалося. Також позивачем вказано про невірне визначення КРУ в Полтавській області порушення використання коштів спеціального фонду, призначених на витрати на інформаційно-технічне забезпечення судових процесів, адже кошти спеціального фонду використані позивачем із дотриманням вимог Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, повязаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року №1258. У звязку із цим, вважає надану контрольно-ревізійним управлінням вимогу про усунення порушень незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили визнати нечинною та скасувати письмову вимогу Контрольно-ревізійного управління в Полтавській області від 12 травня 2011 року.

Представники відповідача в ході судового розгляду справи проти задоволення позовних вимог заперечували, посилаючись на обставини встановлення в ході проведення перевірки порушень законодавства при нарахуванні та виплаті працівникам допомоги, премій, заохочувальних та компенсаційних виплат, а також при використанні власних надходжень відповідно до визначених платежів. Вказували на правомірність винесення письмової вимоги від 12 травня 2011 року про усунення порушень, виявлених плановою виїзною ревізією фінансово-господарської діяльності Апеляційного суду Полтавської області, просили у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Позивач, має статус юридичної особи відповідно до Закону України "Про судоустрій та статус суддів", наділений власними повноваженнями в межах яких діє самостійно і несе відповідальність за свою діяльність відповідно до встановленого законодавства, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію від 15 травня 2008 року №02893077, зареєстрований юридичною особою, основним видом діяльності якої є, згідно довідки від 29 травня 2008 року №101800, за КВЕД 75.23.0 діяльність у сфері юстиції та правосуддя. Форма власності державна.

Згідно статті 8 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" Головне контрольно-ревізійне управління України, контрольно-ревізійні управління в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі мають право проводити у підконтрольних установах ревізії фінансово-господарської діяльності, використання і збереження фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильності визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, стану і достовірності бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що контрольно-ревізійним управлінням в Полтавській області згідно з планом контрольно-ревізійної роботи КРУ в Полтавській області на І квартал 2010 року на підставі направлення на проведення ревізії від 28 березня 2011 року №255, №256, від 12 квітня 2011 року №321 та від 27 квітня 2011 року №365 проведено планову виїзну ревізію фінансово-господарської діяльності Апеляційного суду Полтавської області за період з 01 січня 2009 року по 28 лютого 2011 року. За результатами ревізії складений акт від 06 травня 2011 року №08-21/164.

Відповідно до пункту 7 статті 10 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" органи ДКРС мають право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів. Частиною 2 статті 15 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" встановлено, що законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються.

Контрольно-ревізійним управлінням в Полтавській області за результатами ревізії направлено позивачу вимогу від 12 травня 2011 року №16-08-2/17/3355 "Про усунення порушень, виявлених плановою виїзною ревізією фінансово-господарської діяльності Апеляційного суду Полтавської області".

Позивач, не погодившись із зазначеною вимогою контрольно-ревізійного управління, звернувся до суду щодо визнання її незаконною та скасування.

Пунктом 1 вимоги у Апеляційного суду Полтавської області вимагається дотримуватись Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 07 липня 2010 року №2453-VI, при виплаті вихідної допомоги суддям, які пішли у відставку. Забезпечити нарахування та виплату вихідної допомоги шести суддям, які звільнені у відставку протягом 2010 року та січня-лютого 2011 року на загальну суму 1020,75 тис грн., у тому числі, шляхом вирішення на рівні Державної судової адміністрації України питання затвердження необхідного фінансування.

В ході судового розгляду справи встановлено про визначення за наслідками проведення перевірки відповідачем, що позивачем, у порушення Закону України "Про статус суддів" в 2010 та січні-му 2011 року не нараховано по бухгалтерському обліку та не виплачено вихідну допомогу шести суддям, які звільнені у відставку протягом 2010 та січня-лютого 2011 року на загальну суму 1020,75 тис. грн.

Кредиторська заборгованість по розрахунках по виплаті вихідної допомоги по бухгалтерському обліку станом на 01 січня 2011 року та 01 березня 2011 року не обліковується.

З вказаного відповідачем зроблений висновок про недоотримання коштів на загальну суму 1020750 грн., в результаті ненарахування та не перерахування вихідної допомоги фізичним особам.

Відповідно до статті 130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів.

Згідно частини 1 статті 121 Закону України "Про судоустрій України", чинного на час виникнення правовідносин, суди загальної юрисдикції фінансуються на підставі кошторисів і помісячних розписів видатків, затверджених відповідно до вимог цього Закону, в межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік у порядку, передбаченому Бюджетним кодексом України.

Відповідно до статті 122 цього Закону матеріально-технічне забезпечення місцевих судів покладається на Державну судову адміністрацію і здійснюється на підставі замовлень відповідного суду, в межах кошторису на утримання даного суду. Суди та інші установи, що мають статус юридичної особи, забезпечують поточні потреби своєї діяльності самостійно або на підставі окремих замовлень через державну судову адміністрацію.

Пунктом 2 Указу Президента України "Про заходи щодо забезпечення наповнення державного бюджету та посилення фінансово-бюджетної дисципліни" від 28.02.1997 року №187 встановлено, що витрачання коштів органами виконавчої влади, їх структурними підрозділами, іншими організаціями, які фінансуються за рахунок Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, здійснюється на підставі їх кошторисів доходів і видатків, які затверджуються у встановленому порядку не пізніше, ніж в місячний строк після затвердження відповідних бюджетів.

Листом Державної судової адміністрації від 15 лютого 2011 року №1-975/11, зазначено на адресу, зокрема, апеляційного суду Полтавської області про необхідність при установленні надбавок та вирішенні питання про преміювання суддів, суворого дотримання вимог статті 51 Бюджетного кодексу України, відповідно до пункту першого якої керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату та грошове забезпечення, включаючи видатки на премії та інші виплати заохочень і винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Міністерством фінансів України 24 березня 2011 року надане розяснення №31-04330-13-9/7749 щодо відображення у фінансовій звітності бюджетної кредиторської заборгованості виплати допомоги суддям у звязку із виходом у відставку. Так, вказано, що статтею 51 Бюджетного кодексу України та абзацами другим, третім статті 60 Закону України ?Про державний бюджет України на 2010 рік? встановлено вимогу про взяття розпорядниками бюджетних коштів бюджетних зобовязань та здійснення відповідних видатків за загальним фондом бюджету тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобовязань минулих років, узятих на облік в органах державного казначейства України, та у разі їх відповідності бюджетним паспортам. За спеціальним фондом бюджету встановлено вимогу про взяття зобовязань виключно в межах відповідних фактичних надходжень до цього фонду бюджету.

Одноразова грошова допомога у звязку із виходом у відставку судді, відповідно до Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом державного казначейства України від 25 листопада 2008 року №495, обліковується за кодом економічної класифікації видатків бюджету 1110 "оплата праці працівників бюджетних установ".

Відповідно до статті 63 Закону України ?Про державний бюджет України на 2010 рік? керівники бюджетних установ здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ в кошторисах.

За твердженням представників відповідача в судовому засіданні, позивач мав відобразити суми невиплаченої вихідної допомоги суддям, які вийшли у відставку як кредиторську заборгованість. Однак, у звіті про виконання Закону України ?Про державний бюджет України на 2010 рік?, схваленому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2011 року №131-р, затвердженому постановою Верховної Ради України від 15 березня 2011 року №3128-VІ, звіту про бюджетну заборгованість за Державною судовою адміністрацією, як головним розпорядником бюджетних коштів, кредиторська заборгованість за кодом економічної класифікації видатків бюджету 1110 "оплата праці працівників бюджетних установ" не обліковується.

Відповідно до положень Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів, зокрема, здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень та оцінку ефективності бюджетних програм, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів.

Стаття 48 Бюджетного кодексу України передбачає, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік органами Державного казначейства України; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації - центральним органом виконавчої влади, визначеним Кабінетом Міністрів України.

Зазначене кореспондує положенням пункту 2.1 Порядку обліку зобовязань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства України, затвердженого Наказом Державного казначейства України від 09 серпня 2004 року №136, за яким розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисами (планами використання бюджетних коштів), враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік органами Державного казначейства України; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації - центральним органом виконавчої влади, визначеним Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2.11 Порядку обліку зобовязань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства України, затвердженого Наказом Державного казначейства України від 09 серпня 2004 року №136 встановлено, що органи Державного казначейства не реєструють зобовязання при відсутності у розпорядника бюджетних коштів бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом.

Зобовязання, узяті розпорядником бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань не вважаються бюджетними зобовязаннями і, відповідно до положень пункту 5.1 Порядку обліку зобовязань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства України, затвердженого Наказом Державного казначейства України від 09 серпня 2004 року №136 не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Узяття таких зобовязань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобовязань не здійснюються.

В ході судового розгляду справи представниками позивача пояснено про відсутність бюджетних асигнувань, призначених для здійснення нарахування та виплати одноразової вихідної допомоги суддям, що вийшли у відставку в 2010 році, січні, лютому 2011 року.

Відповідачем не надано суду доказів наявності бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом, для здійснення позивачем виплат вихідної допомоги суддям, які вийшли у відставку в розмірі 1020750,00 грн.

Крім того, відповідно до положень статті 2 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування.

Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Таким чином, перевірка з питання порушення, що полягає у ненарахуванні та невиплаті шести суддям Апеляційного суду Полтавської області коштів у сумі 1020750,00 грн. встановлене відповідачем, проведена КРУ в Полтавській області поза межами повноважень, встановлених статтею 2 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні", оскільки у даному випадку використання і збереження державних фінансових ресурсів не відбулося. Позивач не приймав рішення про виплату державних коштів суддями та фактично їх не проводив за рахунок державних коштів.

Відповідачем під час перевірки не встановлено та не зафіксовано в акті перевірки порушення щодо збереження та використання державних фінансів, оскільки позивачем суддям фактично не було нараховано та виплачено кошти.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимога пункту 1 вимоги КРУ в Полтавській області від 12.05.2011 року №16-08-2/17/3355 в частині забезпечення нарахування та виплати вихідної допомоги шести суддям, які звільнені у відставку протягом 2010 року та січня-лютого 2011 року на загальну суму 1020,75 тис грн., у тому числі, шляхом вирішення на рівні Державної судової адміністрації України питання затвердження необхідного фінансування, винесена відповідачем у порушення частини 1 статті 2, пункту 7 частини 1 статті 10 "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні".

Пунктом 2 вимоги КРУ в Полтавській області від 12.05.2011 року №16-08-2/17/3355 зобов'язано позивача використовувати кошти від оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ в суді на напрями, визначені статтею 81 Цивільного процесуального кодексу України. Вжити заходів по відшкодуванню коштів спеціального фонду, призначених на витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судових процесів на загальну суму 19,3 тис. грн., використаних Апеляційним судом Полтавської області за невідповідними напрямками, в тому числі, шляхом зменшення асигнувань за відповідним кодом на 2011 рік.

В ході перевірки відповідачем зафіксовано, що позивачем у 2009 році та 2010 році спрямовано кошти в сумі 19,3 тис. грн, використаних Апеляційним судом Полтавської області за невідповідними напрямками, в тому числі, шляхом зменшення асигнувань за відповідним кодом на 2011 рік, а саме спрямовано кошти на видатки, які не є витратами на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у суді та не відносяться до переліку витрат, визначених статтею 81 Цивільного процесуального кодексу України та пункту 11 Постанови КМ України, від 21 грудня 2005, № 1258 "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів".

В акті ревізії відповідачем вказано, що кошти спеціального фонду в загальній сумі 19284,00 грн спрямовано на видатки, які не є витратами на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а саме на придбання у 2009-2010 роках бланків прибуткових та видаткових касових ордерів та на оплату консультаційних послуг щодо автоматизації бухгалтерського обліку, на проведення оплати за проектування установки охоронної сигналізації в Апеляційному суді Полтавської області, обслуговування охоронної сигналізації та засобів пожежної сигналізації.

Рішенням від 15 квітня 2011 року №20 Ради суддів України встановлено, що 2011 році кошти від оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних із розглядом цивільних та господарських справ, за бюджетними програмами 0501020 "Здійснення правосуддя місцевими господарськими судами", 0501030 "Здійснення правосуддя апеляційними судами", 0501040 "Здійснення правосуддя місцевими судами", 0501080 "Здійснення правосуддя апеляційними господарськими судами" акумулюються відповідними судами та територіальними управліннями Державної судової адміністрації України у розмірі до 30 відсотків та використовуються на фінансування заходів із забезпечення функціонування автоматизованої системи документообігу судів відповідно до договорів, укладених згідно з чинним законодавством України з адміністратором вказаної системи.

Державною судовою адміністрацією надане роз'яснення щодо порядку виконання рішення Ради суддів України від 15 квітня 2011 року №20, де підтверджено про покладання обов'язку щодо фінансування заходів із забезпечення функціонування системи документообігу судів безпосередньо на суди та територіальні управління Державної судової адміністрації України, шляхом акумулювання до 30 відсотків виділених на 2011 рік асигнувань спеціального фонду державного бюджету.

Згідно пояснень головного бухгалтера, ДП "ОблікСофтСервіс" ТОВ "ОБЛІКСОФТ", з яким було укладено договори у 2009-2010 роках про надання консультаційних послуг щодо автоматизації бухгалтерського обліку, обслуговувало програмне забезпечення по інформаційно-технічному забезпеченню судових процесів в цілому.

Як пояснили представники позивача, оплата вище вказаних витрат проведена у зв'язку з тим, що від цього залежить діяльність Апеляційного суду Полтавської області в цілому, в тому числі і безпосередньо забезпечення розгляду цивільних справ.

Витрати на оплату за бланки прибуткових та видаткових касових ордерів на суму 324,00 грн за рахунок коштів від витрат на інформаційно-технічне забезпечення установою у 2009 році, як пояснив представник позивача, також пов'язані з розглядом цивільних справ, оскільки без вказаних документів не можливо відправити справи після їх розгляду та придбати поштові знаки та повідомлення-виклики, так як вони потрібні для розгляду, окрім іншого і, цивільних справ, а отже для забезпечення здійснення позивачем правосуддя.

Із пояснень представників відповідача вбачається, що фактичне отримання позивачем бланків прибуткових та видаткових касових ордерів та послуг, що підтверджуються первинними документами бухгалтерського обліку, не ставилися під сумнів перевіряючими. Не встановлено в ході проведення ревізії і порушень в частині правильності та підставності використання бланків бухгалтерської звітності, зокрема, і в частині обліку поштових знаків, конвертів, необхідних для забезпечення провадження позивачем діяльності суду.

Запровадження витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи поряд із судовим збором є додатковим джерелом фінансування судів.

Відповідно до статті 13 Бюджетного кодексу, чинного на момент виникнення правовідносин, бюджет може складатися із загального та спеціального фондів.

Власні надходження бюджетних установ отримуються додатково до коштів загального фонду бюджету і включаються до спеціального фонду бюджету.

Власні надходження бюджетних установ поділяються на такі групи: перша група - надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законодавством; друга група - інші джерела власних надходжень бюджетних установ (частина 4 статті 13 Бюджетного кодексу).

У складі першої групи виділяються такі підгрупи: підгрупа 1 - плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю; підгрупа 2 - надходження бюджетних установ від додаткової (господарської) діяльності; підгрупа 3 - плата за оренду майна бюджетних установ; підгрупа 4 - надходження бюджетних установ від реалізації в установленому порядку майна (крім нерухомого майна).

У складі другої групи виділяються такі підгрупи: підгрупа 1 - благодійні внески, гранти та дарунки; підгрупа 2 - кошти, що отримують бюджетні установи від підприємств, організацій, фізичних осіб та від інших бюджетних установ для виконання цільових заходів; підгрупа 3 - кошти, що отримують вищі та професійно-технічні навчальні заклади від розміщення на депозитах тимчасово вільних бюджетних коштів, отриманих за надання платних послуг, якщо таким закладам законом надано відповідне право.

Власні надходження бюджетних установ використовуються (з урахуванням частини дев'ятої статті 51 цього Кодексу) на:

- покриття витрат, пов'язаних з організацією та наданням послуг, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю (за рахунок надходжень підгрупи 1 першої групи);

- організацію додаткової (господарської) діяльності бюджетних установ (за рахунок надходжень підгрупи 2 першої групи);

- утримання, облаштування, ремонт та придбання майна бюджетних установ (за рахунок надходжень підгрупи 3 першої групи);

- ремонт, модернізацію чи придбання нових необоротних активів та матеріальних цінностей, покриття витрат, пов'язаних з організацією збирання і транспортування відходів і брухту на приймальні пункти (за рахунок надходжень підгрупи 4 першої групи);

- господарські потреби бюджетних установ, включаючи оплату комунальних послуг і енергоносіїв (за рахунок надходжень підгруп 2 і 4 першої групи);

- організацію основної діяльності бюджетних установ (за рахунок надходжень підгруп 1 і 3 другої групи);

- виконання відповідних цільових заходів (за рахунок надходжень підгрупи 2 другої групи).

Статтею 81 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, які витрати відносяться до витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та випадки звільнення від сплати даних витрат. Дана норма не встановлює порядку використання судами отриманих від сторін витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Пунктом 11 Постанови КМ України, від 21 грудня 2005 №1258 "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів" визначено, що кошти від оплати витрат спрямовуються на інформування учасників судових процесів про хід і результати розгляду справ, виготовлення та видачу копій судових рішень, що здійснюються шляхом створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційної системи, веб-порталу судової влади, комп'ютерних локальних мереж, сучасних систем фіксування судового процесу, придбання та обслуговування комп'ютерної і копіювально-розмножувальної техніки, впровадження електронного цифрового підпису та інше.

Таким чином, перелік, на які спрямовуються кошти, оплачені як витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, не є вичерпним, а відтак пункт 2 вимоги КРУ в Полтавській області від 12 травня 2011 року №16-08-2/17/3355, якою позивача зобов'язано вжити заходів по відшкодуванню коштів спеціального фонду, призначених на витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судових процесів на загальну суму 19,3 тис. грн., використаних Апеляційним судом Полтавської області за невідповідними напрямками, в тому числі, шляхом зменшення асигнувань за відповідним кодом на 2011 рік, є протиправним та підлягає скасуванню.

Пунктами 3 та 4 письмової вимоги КРУ в Полтавській області від 12.05.2011 року №16-08-2/17/3355 позивачеві запропоновано бухгалтерський облік здійснювати у відповідності з вимогами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та розглянути результати ревізії на виробничій нараді Апеляційного суду Полтавської області та прийняти відповідне управлінське рішення, при необхідності, розглянути питання щодо притягнення осіб, по вині яких допущені фінансові порушення, до дисциплінарної та матеріальної відповідальності згідно діючого законодавства.

Вимоги пунктів 3, 4 вимоги КРУ в Полтавській області від 12 травня 2011 року №16-08-2/17/3355 носять виключно рекомендаційний, а не зобов'язальний характер щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи протиправність вимог КРУ в Полтавській обласні, що були надані Апеляційному суду Полтавської області за наслідками проведення ревізії фінансово-господарської діяльності підприємства за 2009-2010 роки.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог Апеляційному суду Полтавської області до Контрольно-ревізійного управління в Полтавській області.

Зважаючи на те, що вимога про усунення порушень, виявлених плановою виїзною ревізією фінансово-господарської діяльності Апеляційного суду Полтавської області є правовим актом індивідуальної дії, та згідно частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі її неправомірності, визнається судом протиправною і скасовується, суд вважає за необхідне, згідно частини 2 статті 11 Кодексу, вийти за межі позовних вимог про визнання незаконним та скасування письмової вимоги КРУ в Полтавській області від 12 травня 2011 року та визнати її протиправною і скасувати.

Відповідно до положень частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Апеляційного суду Полтавської областідо Контрольно-ревізійного управління в Полтавській областіпро визнання нечинною та скасування вимоги задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Контрольно-ревізійного управління в Полтавській області від 12 травня 2011 року №16-08-2/17/3355 "Про усунення порушень, виявлених плановою виїзною ревізією фінансово-господарської діяльності Апеляційного суду Полтавської області".

Стягнути з Державного бюджету України на користь Апеляційного суду Полтавської області витрати зі сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 04 липня 2011 року.

СуддяН.Ю. Алєксєєва