Постанова № 16569724, 20.06.2011, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2011 р. Справа № 2а/0270/2405/11 м. Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Чернюк Алли Юріївни,

при секретарі судового засідання: Бурбела О.В.

за участю представників сторін:

позивача : Данилюк В.М.

відповідача : ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

про: стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені

ВСТАНОВИВ :

В травні 2011 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені

Позов мотивовано тим, що в порушення статті 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” відповідач не забезпечив встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів в кількості 2 особи, в звязку з чим зобовязаний сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі з підстав викладених в адміністративному позові.

Представник відповідача в судовому засіданні не погодився із заявленими позовними вимогами з мотивів, які викладені в наданих через відділ прийому суду письмових запереченнях (вх. № 15180).

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, обєктивно дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Статтею 19 Закону України від 21.03.1991 р. "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідачем, у звіті про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2010 рік, поданому до Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, чітко зазначено, що на його підприємстві в 2010 році середньооблікова кількість штатних працівників становила 60 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законадавства встановлена інвалідність - 1 особа.

Однак, відповідно до вищезазначеної норми закону кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях повинна становити 2 особи.

Відповідно до п. 10 Положення про робоче місце інваліда і порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою КМ України від 03.05.1995р. № 314 працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Відповідно до п. 14 Положення про робоче місце інваліда і порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою КМ України від 03.05.95 № 314 підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженим постановою КМ України від 03.05.1995 р. N 314, визначено, що робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда (п. 1). Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (п. 3).

Згідно з п. 5 Положення підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Виходячи з даних положень Закону, на підприємстві відповідача повинно бути створене два робочих місця для працевлаштування інвалідів. Як вбачається зі звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2010 рік (а.с. 4), середньорічна заробітна плата штатного працівника на підприємстві за 2010 рік становила 11 512 грн. 50 коп.. Відповідачем самостійно розраховано розмір адміністративно-господарських санкцій в сумі 5756 грн. 25 коп.

Відповідно до абз. 4 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України", адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007р. № 70.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України" та Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Мінпраці № 223 від 15.05.2007р., порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Для роботодавців із середньообліковою чисельністю штатних працівників 15 осіб і більше, сума коштів адміністративно-господарських санкцій визначається у розмірі середньомісячної заробітної плати за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте ним.

Таким чином, відповідач не виконав норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості 2 робочих місць, як наслідок, самостійно розрахував адміністративно-господарські санкції, не забезпечив встановлення нормативу 2 робочих місць для працевлаштування інваліда та самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції, що зумовило нарахування пені в розмірі 97 грн. 30 коп.

Листом від 18.04.2011р. № 05-12/1062 Хмільницький міськрайонний центр зайнятості повідомив відділення Фонду про те, що відповідач у 2010 році надавав центру зайнятості інформацію про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до абз. 2, 3, 4 ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України", підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Задовольняючи вказаний позов суд виходить із того, що відповідачем звіти форми № 3-ПН про наявність вакансій до центру зайнятості в 2010 році подавались лише починаючи з квітня 2010 року.

В судовому засіданні представником відповідача не спростовувалась та обставина, що у період з січня 2010 року по березень 2010 року відповідні звіти до центру зайнятості відповідачем не подавались.

Частиною 4 статті 20 Закону України "Про зайнятість населення" передбачено, що підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що відповідачем вжито не всіх залежних від нього заходів для виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості 1 робочого місця.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що відповідач не забезпечив виконання абз. 2 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України" та не вжив всіх залежних від нього заходів по недопущенню порушення.

В силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини справи та вищезазначені положення чинного Законодавства України, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, а тому підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (22000, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1, банківські реквізити: р/р 2600031335914, Вінницьке обласне управління "Ощадбанк", МФО 302076) на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (21100, вул. Пирогова, 135 А, м. Вінниця, одержувач: Держбюджет м. Хмільник, р/р 31217230700010, код ЄДРПОУ 34701015, ГУ ДКУ у Вінницькій області, м Вінниця, МФО 802015, символ звітності 230, код бюджетної класифікації 50070000) адміністративно-господарські санкції в розмірі 9283 грн. 33 коп. (дев'ять тисяч двісті вісімдесят три гривні тридцять три копійки) та пеню в розмірі 97 грн. 30 коп. (дев'яносто сім гривень тридцять копійок).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

СуддяЧернюк Алла Юріївна