Постанова № 16569192, 15.06.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2011 р. Справа № 5019/56/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Гудак А.В. суддів Сініцина Л.М.

при секретарі судового засідання Юрчук Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Державний комітет України з державного матеріального резерву на рішення господарського суду Рівненської області від 29.03.11 р.

у справі № 5019/56/11 (суддя Крейбух О. Г. )

позивач Острозький міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Державного комітету України з державного матеріального резерву

відповідач Публічне акціонерне товариство "Острозьке хлібоприймальне підприємство"

про стягнення в сумі 623 848 грн. 78 коп.

і зустрічним позовом ПАТ " Острозьке хлібоприймальне підприємство" до Державного комітету України з державного матеріального резерву

про стягнення в сумі 90856 грн. 14 коп.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

прокурора відділу представництва інтересів держави і громадян прокуратури Рівненської області Кривецької-Люліч Т.

Судом роз’яснено представникам сторін права та обов’язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 29 березня 2011 року у справі № 5019/56/11 ( суддя Крейбух О.Г.) задоволено частково первісний позов Острозького міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Державного комітету України з державного матеріального резерву (м.Київ), яким : зобов’язано публічне акціонерне товариство "Острозьке хлібоприймальне підприємство" ( с.Оженин, Острозького району, Рівненської області ) виконати наряд № 0.64/10 від 13.05.2010р. та стягнуто з публічного акціонерного товариства "Острозьке хлібоприймальне підприємство" : в доход державного бюджету України на реєстраційний рахунок Державного комітету України з державного матеріального резерву : Одержувач коштів ГУДКУ код ЄДРПОУ 26077968; рахунок 31117106700011; Банк одержувача: ГУ ДКУ у м.Києві, МФО 820019, код КЕКД –21081100) - 571498 гривень штрафу та 50894,64 гривень пені; в доход державного бюджету України - 6223 грн. 93 коп. державного мита. В задоволенні вимог про стягнення 1456,14 гривень пені по первісному позову відмовлено.

Також, частково задоволено зустрічний позов публічного акціонерного товариства "Острозьке хлібоприймальне підприємство" та стягнуто на його користь з Державного комітету України з державного матеріального резерву за зберігання матеріальних цінностей заборгованість у сумі 30689,96 гривень, державне мито за подання позовної заяви у сумі 306,90 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 157,39 В задоволенні вимог по зустрічному позову про стягнення 12317,16 гривень заборгованості за зберігання матеріальних цінностей та 3010,50 гривень штрафу відмовлено.

Частково задовольняючи первісний позов , місцевий господарський суд з посиланням на положення ст. 1, 2,4,12,14 Закону України «Про державний матеріальний резерв», ст.546,548,594 Цивільного кодексу України, ст.232 Господарського кодексу України дійшов висновку, що ПАТ "Острозьке хлібоприймальне підприємство" неправомірно притримало зерно, що йому передано за договором № юр-2зб/323-2005 відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву від 31.08.2005 року та не виконало наряд № 0.64/10 від 13.05.2010 року на переміщення матеріальних цінностей Державного комітету України з державного матеріального резерву, та вважав обґрунтованими позовні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 100 відсотків вартості не відвантажених у строк матеріальних цінностей, однак, не прийняв розрахунок пені, який здійснений за період більше шести місяців, так як вважав, що підлягає стягненню пеня у розмірі 50894,64 гривень за період з 20.05.2010 року по 20.11.2010 року.

Частково задовольняючи зустрічний позов, місцевий господарський суд з посиланням на положення ст.11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" та Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов’язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2002р. № 532 дійшов висновку, що Державний комітет України з державного матеріального резерву не відшкодував ПАТ "Острозьке хлібоприймальне підприємство" витрати зберігача на утримання матеріальних цінностей, виходячи із розрахунку - 2,50 грн. (в т.ч.ПДВ) за тонно-місяць, як це передбачено договором № юр-2зб/323-2005 за період з 22.02.2008 року по 20.05.2010 року та стягнув з Державного комітету України з державного матеріального резерву на користь позивача за зустрічним позовом 30689,96 гривень та відмовив у задоволенні зустрічних вимог в частині стягнення решти вартості зберігання та пені з огляду на те, що договір № юр-2зб/323-2005 відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву від 31.08.2005 року в частині зберігання зазначених матеріальних цінностей закінчився 13.05.2010 року з видачею Держкомрезервом наряду № 0.64/10, а штрафні санкції договором не передбачені.

Державним комітетом України з державного матеріального резерву на означене рішення подано апеляційну скаргу, якою вважає оскаржуване рішення таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процессуального права, з неповним з»ясуванням обставин, що мають значення для справи. Вважає, що частково відмовляючи у задоволенні первісного позову в частині стягнення пені поза межами шестимісячного строку, суд першої інстанції не вірно застосував ст.232 ГК України та залишив поза увагою норми п.6 ст.268 ЦК України, за якими позовна давність не поширюється на вимогу центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління держжавним резервом, стосовно виконання зобов»язань, що випливають із Закону України "Про державний матеріальний резерв". На переконання апелянта, що частково задовольняючи зустрічні позовні вимоги , суд першої інстанції порушив ст.526 ЦК України та не застосував приписи пункту 3, 6 Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов’язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого постановою № 532 Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 року.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні стягнення штрафних санкцій, а саме пені та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Державного комітету України з державного матеріального резерву задовольнити повністю та скасувати рішення в частині задоволення зустрічних вимог ПАТ "Острозьке хлібоприймальне підприємство".

У судовому засіданні прокурор відділу представництва інтересів громадян і держави в судах прокуратури Рівненської області апеляційну скаргу підтримав з мотивів, які у ній викладені та просив її задоволити.

Державний комітет України з державного матеріального резерву та ПАТ "Острозьке хлібоприймальне підприємство" не скористалися правом участі під час апеляційного перегляду справи та не забезпечили явку своїх представників у судове засідання апеляційного господарського суду.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Зважаючи на те, що копії ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 17.05.2011 року про відкладення розгляду справи на 15.06.2011 року отримані сторонами 02.06.2011 року, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень ( а.с.109,110) судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників Державного комітету України з державного матеріального резерву та публічного акціонерного товариства "Острозьке хлібоприймальне підприємство".

У відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Заслухавши пояснення прокурора відділу представництва інтересів громадян і держави в судах прокуратури Рівненської області, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Державного комітету України з державного матеріального резерву підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, 31 серпня 2005 року між Державним комітетом України з державного матеріального резерву та відкритим акціонерним товариством "Острозьке хлібоприймальне підприємство" було укладено Договір № юр-2зб/323-2005 відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву, відповідно до умов якого комітет передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання цінності згідно з специфікацією у кількості та за вартістю згідно з актом форми Р-16 (а.с.7-9).

Згідно з п.1.5 Статуту публічне акціонерне товариство "Острозьке хлібоприймальне підприємство" є правонаступником відкритого акціонерного товариства "Острозьке хлібоприймальне підприємство" (а.с.31-32).

Листом Рівненської обласної державної хлібної інспекції від 09.04.2010р. № 01-04/66 підтверджується , що на відповідальному зберіганні ПАТ «Острозьке хлібоприймальне підприємство» знаходяться матеріальні цінності державного матеріального резерву України, а саме: пшениця 4-й клас, урожаю 2007 року в кількості 187,3 тонни; пшениця 5-й клас, урожаю 2007 року в кількості 267,2 тонни та жито в кількості 1,5 тонни.

Розпорядженням (нарядом) № 0.64/10 від 13 травня 2010 року Державного комітету України з державного матеріального резерву вказано ПАТ "Острозьке хлібоприймальне підприємство" відпустити (відвантажити) для ДП «Радивилівський КХП» в порядку переміщення пшениці 4-й клас, урожаю 2007 року в кількості 187,3 тонни; пшениці 5-й клас, урожаю 2007 року в кількості 267,2 тонни та жита в кількості 1,5 тонни ( а.с.10).

Листами № 79 від 20.05.2010 року та № 97 від 03.06.2010 року ПАТ "Острозьке хлібоприймальне підприємство" повідомило, що для забезпечення відвантаження зерна необхідно сплати відповідно до п. 4.1 договору № юр-2зб/323-2005 кошти у розмірі 62790,11 гривень та зазначило, що відвантаження зерна можливе після сплати заборгованості відповідно до пункту 1 договору.

Відповідно до ст. 1,3 Закону України "Про державний матеріальний резерв" державний резерв є особливим запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях, і в порядку, передбачених цим Законом. У складі державного резерву створюється незнижуваний запас матеріальних цінностей (постійно підтримуваний обсяг їх зберігання). Державний резерв призначається для забезпечення потреб України в особливий період; надання державної підтримки окремим галузям народного господарства, підприємствам, установам і організаціям з метою стабілізації економіки у разі тимчасових порушень термінів постачання важливих видів сировини і паливно-енергетичних ресурсів, продовольства, виникнення диспропорції між попитом і пропонуванням на внутрішньому ринку та участь у виконанні міждержавних договорів; подання гуманітарної допомоги; забезпечення першочергових робіт під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

За п. 6 ст. 8 Закону України "Про державний матеріальний резерв" нормативно-правові акти центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом (позивач у справі згідно Положення про Державний комітет України з державного матеріального резерву), щодо порядку і умов поставки (закладення), зберігання і відпуску матеріальних цінностей державного резерву, зареєстровані в порядку встановленому законом, є обов’язковими для міністерств, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, постачальників і відповідальних зберігачів незалежно від форм власності.

Обов’язковість рішень Держкомрезерву для виконання підприємствами, установами, організаціями також передбачена п.7 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про Державний комітет України з державного резерву" від 08.06.2006р. № 810.

За умовами п. 2.5 договору відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву, зберігач (ПАТ «Острозьке хлібоприймальне підприємство») зобов’язаний проводити відпуск цінностей тільки за нарядами Комітету.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов’язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Зберігач зобов’язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ (ст. 953 ЦК України). Зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання (ст. 944 ЦК України).

Державний резерв матеріальних цінностей є недоторканним і може використовуватися лише за рішенням Кабінету Міністрів України (ст. 12 Закону України "Про державний матеріальний резерв").

Притримання зберігачем (відповідач) речі, переданої йому на зберігання поклажодавцем (позивач), слід кваліфікувати як користування цією річчю, що суперечить приписам наведених норм матеріального права та умовам договору.

Зважаючи на те, що ПАТ «Острозьке хлібоприймальне підприємство» всупереч вимогам п. 6 ст. 8 Закону України "Про державний матеріальний резерв", ст. 953 ЦК України відмовилося виконати розпорядження Держкомрезерву № 0.64/10 від 13 травня 2010 року, колегія суддів вважає обґрунтованим рішення суду першої інстанції в частині зобов’язання відповідача виконати наряд Державного комітету України з державного матеріального резерву № 0.64/10 від 13.05.2010р.

Відповідно до п.9 ст.14 Закону України «Про державний матеріальний резерв», за несвоєчасне виконання розпорядження центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, про відвантаження матеріальних цінностей державного резерву підприємства установи і організації - відповідальні зберігачі сплачують штраф у розмірі 100 відсотків вартості не відвантажених у строк матеріальних цінностей і пеню за кожний день прострочення до повного виконання розпорядження.

Як вбачається із службової записки № 0.81/584 від 15.11.2010 року, станом на 20.05.2010 року вартість однієї тонни пшениці 4 кл. складає 1260 гривень, однієї тонни пшениці 5 кл. – 1250 гривень, однієї тонни жита гр. А – 1000 гривень (а.с.15).

Апеляційний суд погоджується із проведеними позивачем та перевіреними судом першої інстанції розрахунками вартості не відвантажених матеріальних цінностей, яка складає 571498 гривень та вважає правильним задоволення позовних вимог в частині стягнення із ПАТ «Острозьке хлібоприймальне підприємство» 571498 гривень штрафу.

Між тим, апеляційний господарський суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції про необхідність застосування ч.6 ст.232 ГК України, стягнення пені за період 20.05.2010 року по 20.11.2010 року у розмірі 50894,64 гривень та відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення пені більше ніж за шість місяців.

Так, згідно із п. 6 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, стосовно виконання зобов'язань, що випливають із Закону України "Про державний матеріальний резерв".

Перевіривши проведені Держкомрезервом розрахунки пені ( а.с.17) , судова колегія погоджується із ними та вважає, що з ПАТ «Острозьке хлібоприймальне підприємство» підлягає стягненню пеня за період прострочення до повного виконання розпорядження № 0.64/10 від 13 травня 2010 року з 20.05.2010 року по 26.11.2010 року розмірі 52359,78 гривень за кожний день прострочення до повного виконання розпорядження.

За таких обставин апеляційний господарський суд на підставі ст.104 ГПК України вважає за необхідне рішення суду першої інстанції в частині відмови в стягненні пені скасувати.

Правомірно відмовивши у задоволенні позовних вимог Острозького хлібоприймального підприємства в частині стягнення штрафу у сумі 3010,50 грн., нарахованого на підставі ч.2 ст.231 ГК України, колегія суддів вважає помилковим часткове задоволення судом першої інстанції зустрічного позову ПАТ «Острозьке хлібоприймальне підприємство» про стягнення із Державного комітету України з державного матеріального резерву за зберігання матеріальних цінностей у сумі 30689,96 гривень з огляду на пункт п.4.1 Договору № юр-2зб/323-2005, норми п.5 ст.11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" та п.7 Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов’язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 року № 532.

Зі змісту договору № юр-2зб/323-2005 від 31.08.2005 року вбачається, що між сторонами існують відносини щодо зберігання матеріальних цінностей державного резерву. За таких обставин, колегія суддів вважає, що предметом доказування у даній справі є визначення фактичного розміру витрат позивача за зберігання матеріальних цінностей державного резерву у заявлений до стягнення період.

За даним Законом, відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву - зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву. Державний резерв створює Кабінет Міністрів України. Організація формування, зберігання і обслуговування державного резерву, соціальний розвиток забезпечуються уповноваженим на це центральним органом виконавчої влади, який здійснює управління державним резервом, підприємствами, установами і організаціями, що входять до єдиної системи державного резерву України (далі - система державного резерву).

Відповідно до покладених на Комітет завдань, згідно п.4 Положення про Державний комітет України з державного матеріального резерву, Комітет зобов’язаний організовувати відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного, в тому числі мобілізаційного, резерву відповідно до встановлених мобілізаційних та інших спеціальних завдань.

Частиною 5 статті 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" встановлено, що відшкодування витрат підприємствам, установам і організаціям, що виконують відповідальне зберігання, оплата тарифу за перевезення вантажів, спеціальної тари, упаковки, послуг постачальницько-збутових організацій за поставку і реалізацію матеріальних цінностей державного резерву провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Такий Порядок затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2002р. № 532 в п 1. якого зазначається, що цей Порядок запроваджує механізм відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, у тому числі мобілізаційного, і визначення суми цих витрат.

При цьому відшкодування витрат, пов'язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється виключно на підставі договору, укладеного між Держкомрезервом та відповідальним зберігачем за формою згідно з додатком, за рахунок асигнувань державного бюджету та інших джерел, визначених законодавством.

Згідно із п. 3 Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву сума витрат, що підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням:

1) умов зберігання матеріальних цінностей державного резерву;

2) середнього розміру суми витрат;

3) розміру складських приміщень, майданчиків, холодильних камер, резервуарів, підземних сховищ, де зберігаються матеріальні цінності державного резерву;

4) обсягу додаткових витрат з обслуговування таких цінностей.

Пунктом 5 Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов’язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву передбачено, що середній розмір витрат за відповідальне зберігання матеріальних цінностей повинен визначати Держкомрезерв. Витрати на утримання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву складаються: а) з основних витрат: оплати праці складських робітників з відповідними нарахуваннями; вартості паливно-енергетичних ресурсів та водопостачання; оплати земельного податку окремих баз, на яких зберігається мобрезерв; амортизаційних відрахувань від вартості складських приміщень; витрати, пов’язані з вантажно-розвантажувальними роботами; оплата послуг зв’язку; витрат на охорону матеріальних цінностей мобілізаційного резерву; витрат на придбання малоцінного інвентарю для обслуговування мобілізаційного резерву; б) витрат, пов’язаних з придбанням консервантів та лакофарбових матеріалів; витрат, пов’язаних з транспортними перевезеннями матеріальних цінностей мобілізаційного резерву; витрат на поточний ремонт складських приміщень.

Поряд з тим, додатком до Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, встановлено форми кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей державного, який погоджується головою Держкомрезерву та посадовою особою зберігача та калькуляція з надання послуг щодо зберігання 1 тонни зерна державного резерву (за місяць) на кожен рік зберігання.

Також, пункт 2.7 договору № юр-2зб/323-2005 від 31.08.2005 року зобов»язує зберігача до певних періодів подавати комітету звіт по формі 1 та інформацію про результати перевірки якості і умов зберігання цінностей, а також про відповідність цінностей цілям, для яких вони призначені.

Пунктом 4.2 сторони погодили, що відшкодування витрат із зберігання цінностей здійснюється пропорційними частками за узгодженням між комітетом та зберігачем, а у разі коли комітет визнає за можливе, відрахування суми витрат проводиться частинами протягом року.

Згідно зі ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За правилами статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сама по собі наявність у пункті 4.1 договору № юр-2зб/323-2005 від 31.08.2005 року розміру витрат зберігача на утримання цінностей, виходячи із розрахунку -2,5 грн.( в т.ч. ПДВ) за тонно-місяць не може слугувати достатнім доказом в обґрунтування позовних вимог.

Між тим, матеріали зустрічного позову не містять доказів: надання ПАТ «Острозьке хлібоприймальне підприємство» відповідних звітів та інформації, які передбачені договором, кошторису витрат на зберігання матеріальних цінностей державного резерву, калькуляції з надання послуг щодо зберігання 1 тонни зерна державного резерву (за місяць) на кожен рік зберігання, погодження між сторонами частки на пропорційне відшкодування витрат.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції при розгляді зустрічного позову неповно з»ясував обставини, що мають значення для справи та визнав встановленими обставини, хоча дані обставини належними доказами не підтверджені, а тому рішення місцевого господарського суду про часткове задоволення зустрічного позову ПАТ «Острозьке хлібоприймальне підприємство» підлягає скасування з прийняттям у цій частині нового рішення про відмову публічному акціонерному товариству "Острозьке хлібоприймальне підприємство" у задоволенні зустрічного позову повністю.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України в зв»язку з задоволенням позовних вимог Державного комітету України з державного матеріального резерву в повному обсязі ,колегія суддів вважає за необхідне додатково стягнути з публічного акціонерного товариства "Острозьке хлібоприймальне підприємство" в доход державного бюджету України - 14 грн. 55 коп. державного мита та 0,14 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Крім того, в зв"язку з з задоволенням апеляційної скарги з ПАТ " Острозьке хлібоприймальне підприємство" необхідно стягнути державне мито за подачу апеляційної скарги в розмірі 153 грн.45 коп.

Керуючись ст.ст. 49,99,101,103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву задоволити.

Рішення господарського суду Рівненської області від 29 березня 2011 року у справі № 5019/56/11 в частині відмови в стягненні з Публічного акціонерного товариства "Острозьке хлібоприймальне підприємство" на користь Державного комітету України з державного матеріального резерву пені в розмірі 1456,14 грн. скасувати.

Прийняти в цій частині нове рішення .

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Острозьке хлібоприймальне підприємство" (вул.Котляревського, буд.1, с.Оженин, Острозький район, Рівненська область, 35820, іден.код 00955785) в доход державного бюджету України на реєстраційний рахунок Державного комітету України з державного матеріального резерву : Одержувач коштів ГУДКУ код ЄДРПОУ 26077968; рахунок 31117106700011; Банк одержувача: ГУ ДКУ у м.Києві, МФО 820019, код КЕКД –21081100) - 1456 грн. 14 коп. ( одну тисячу чотириста п»ятдесят шість гривень 14 коп) пені.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Острозьке хлібоприймальне підприємство" (вул.Котляревського, буд.1, с.Оженин, Острозький район, Рівненська область, 35820, іден.код 00955785) в доход державного бюджету України - 14 грн. 55 коп. державного мита.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Острозьке хлібоприймальне підприємство" (вул.Котляревського, буд.1, с.Оженин, Острозький район, Рівненська область, 35820, іден.код 00955785) в доход державного бюджету України - 0 грн. 14 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду Рівненської області від 29 березня 2011 року у справі № 5019/56/11 в частині часткового задоволення зустрічних позовних вимог ПАТ «Острозьке хлібоприймальне підприємство» та стягнення з Державного комітету України з державного матеріального резерву на користь ПАТ «Острозьке хлібоприймальне підприємство» заборгованості за зберігання матеріальних цінностей у сумі 30689 грн. 96 коп., державного мита за подання позовної заяви у сумі 306 грн. 90 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 157 грн. 39 коп. скасувати.

Прийняти в цій частині нове рішення .

В позові ПАТ "Острозьке хлібоприймальне підприємство" до Державного комітету України з державного матеріального резерву про стягнення заборгованості за зберігання матеріальних цінностей у сумі 30689 грн. 96 коп., державного мита за подання позовної заяви у сумі 306 грн. 90 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 157 грн. 39 коп. відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду Рівненської області залишити без змін.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Острозьке хлібоприймальне підприємство" (вул.Котляревського, буд.1, с.Оженин, Острозький район, Рівненська область, 35820, іден.код 00955785) в доход державного бюджету України 153 грн. ( сто п"ятдесят три грн. 45 коп.) державного мита за подачу апеляційної скарги .

Господарському суду Рівненської області видати накази.

Справу скерувати до господарського суду Рівненської області .

Постанова набирає законної сили з дні її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Сініцина Л.М.