Постанова № 16569185, 22.06.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2011 р. Справа № 6/49/2011/5003

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Гудак А.В.

суддів Сініцина Л.М. суддів Олексюк Г.Є. при секретарі судового засідання Михайлюк К.В.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" на рішення господарського суду Вінницької області від 05.05.11 р. у справі № 6/49/2011/5003 (суддя Говор Н.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія "1+1"

до Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут"

про стягнення заборгованості в сумі 135 348 грн. 36 коп.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1. дов.10 від 19.05.10р.

відповідача - не з"явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від05.05.11р. по справі № 6/49/2011/5003 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія "1+1" до Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" про стягнення заборгованості в сумі 135 348 грн. 36 коп. позов задоволено частково в сумі 97 500,00 грн. Стягнуто з ВАТ "Вінніфрут" (вул. Фрунзе, 45, м. Калинівка, Вінницька область, 22400, код ЄДРПОУ 30807701) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" (вул. Хрещтик, 7/11, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 23729809) 97 500,00 грн. основного боргу, 975,00 грн. державного мита та 170,01 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду Відповідач ВАТ "Вінніфрут" звернувся з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, яка прийнята до провадження та призначена до розгляду на 22.06.11р.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення винесено з порушенням норм матеріального права, судом не в повному обсзя з"ясовані обставини, що мають значення для справи.

В обгрунтування посилається на те, що позов заявлено до ТзОВ "Вінніфрут", при цьому, що організаційно-правовою формою Вінніфрут - є відкрите акціонерне товариство, а не товариство з обмеженою відповідальністю.

Судом не вірно застосовано статтю 264 ЦК України, а саме в тому, що строк позовної давності перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дій, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов"язку; позовна давність переривається у разі пред"явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач; після переривання перебіг позовної давності починається закново; час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Тобто суд вважає, що часткова оплата боргу вважається дією, що свідчить про визнання Боржником боргу і перебіг позовної давності був перерваний зокрема 03.09.09 р., що стверджується платіжним дорученням № 985 від 03.09.09 р. і відповідно відлік строку позовної давності за вимогою про оплату послуг за Договором № 701 від 10.05.07р. розпочався з 04.09.09 р. і на час розгляду справи у суді не є пропущеним.

Суд зазначає, що відлік строку позовної давності за вимогою про оплату послуг розпочався з 04.09.2009 року. Разом з тим, вимоги про оплату послуг в межах встановленого законом позовної давності від Кредитора на адресу Боржника не надходило, а тому вважає, що не можливо визнавати чи не визнавати борг, якщо відсутня вимога про його сплату. Судом не досліджувалось питання щодо пред"явлення Позивачем (Студією) претензії, вимоги про погашення заборгованості, наявність чи відсутність фактів підписання між сторонами Акту звірення розрахунків, відповідно до я кого боржником визнаний чи не визнаний борг.

Відповідно до п.2 Додатку № 2 від 10.05.2007 року, Додатку №2/1 від 31.08.2007 року до Договору №р701 від 10.05.2007 року вартість Послуг, наведена в п.1 даного додатку сплачується Спонсором (тобто ВАТ "Вінніфрут") протягом 5 (п"яти) банківських днів після надання рахунків.

Договором чітко визначений термін (строк) протягом якого ВАТ "Вінніфрут" зобов"язаний був виконати свій обов'язок зі сплати наданих послуг.

Як вказує Позивач останній рахунок, що був виставлений ним № рс-701-1 від 31 серпня 2007 року мав бути оплачений Відповідачем відповідно вимог Договору не пізніше 07 вересня 2007 року.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Стаття 257 ЦК України встановлює загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Згідно із ч.5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня. коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Строк виконання, що згідно Договору - 5 банківських днів з моменту надання рахунків. Тож, крайній термін пред'явлення вимоги (подання позову) для Позивача збіг 07 вересня 2010 року.

Крім того, відповідно до п.7.1. Договору термін дії Договору встановлено до 31 грудня 2007 року. А тому, якщо вважати кінцевий термін виконання обов'язків - 31.12.2007 року, то в такому випадку крайній термін пред'явлення вимоги (подання позову) для Позивача можна б було вважати 31 грудня 2010 року.

У відповідності до ч.4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частиною 1 ст. 4 ГПК України визначено, що господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно зі ст. 104 ГПК України: "Підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: ... недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; ... порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права".

А тому, апелянт просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 05.05.11р. у справі № 6/49/2011/5003 та прийняти нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

Позивач вважає що апеляційна скарга необґрунтована, вимоги скаржника незаконні і такі, що не підлягають задоволенню, а рішення місцевого господарського суду є таким, що ґрунтується на загальних засадах і змісті діючого законодавства України, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, про що зазначив у відзиві.

Позивач у відзиві відзначив, що посилання скаржника на те, що у рішенні вказана неправильна організаційно-правова форма юридичної особи скаржника. Замість Відкритого акціонерного товариства зазначається Товариство з обмеженою відповідальністю. Суд першої інстанції визнав, що це була описка, яка не зачіпає суті рішення, та відповідно до ст. 89 ГПК України за власною ініціативою виправив цю описку шляхом винесення ухвали від 20.05.11р.

Скаржник вважає, що суд неправильно застосував ч.1 ст. 264 ЦК України. Зокрема, відзначив, що сплата боржником боргу не є підставою для переривання перебігу строку позовної давності на тій підставі, що таким чином боржник вчинив дії, які свідчать про визнання ним свого боргу.

В судове засідання 22.06.11р. уповноважений представник апелянта не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції здійснює розгляд справи та апеляційної скарги за наявними в матерілах справи доказами.

Заслухавши пояснення представника позивача в судовому засіданні - 22.06.2011 року, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, оцінивши висновки суду, викладені в рішенні на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та відповідачем був укладений договір № р701 від 10.05.07р. про розповсюдження реклами імені або найменування та знака для товарів і послуг споносрів (далі по тексту -договір) (а.с.15-18 т.1).

Відповідно до пункту 2.1. Договору передбачено, що на умовах та в порядку, передбачених Договором та додатками до нього Студія (позивач) на замовлення Спонсора (відповідача) надає йому за плату послуги. Згідно з п. 3.1.3. Договору Спонсор зобов"язаний своєчасно, на умовах та в порядку, передбачених Договором та Додатками до нього, оплатити Послуги, що їх надає йому Студія.

Пунктами 4.1.- 4.2. Договору встановлено вартість Послуг, що їх надає Спонсору Студія за Договором, визначається Сторонами шляхом підписання Додатку № 2 до Договору; оплата Послуг здійснюється Спонсором шляхом попередньої оплати, на підставі рахунків, що їх виставляє Студія, та в терміни, зазначені у таких рахунках.

Пунктами 1-2 Додатку № 2/1 від 31.08.07 р. до Договору (а.с.20 т.1), передбачено, що Студія зобов"язується надати Спонсору в період з зверсеня по грудень 2007 року послуги з популяризації ТМ "Соки України" згідно додатку № 1/1 до Договору (а.с.19 т.1) вартістю 757 500,00 грн., із податком на рекламу в сумі 3787,50 грн. та ПДВ - 151 500,00 грн; а всього 912 787,50 грн. вартість послуг, наведена у п. 1 вище, сплачується Спонсором протягом 5 банківських днів після надання рахунків.

Навиконання Договірних зобов"язань позивач надав відповідачу рекламні послуги за період з 30.09.07 р. - 31.12.07 р. на загальну суму 912 787,50 грн., що підтверджується рахунком № рс701-1 від 31.08.07 р. (а.с.21 т.1), актами здачі - прийому виконаних робіт від 30.09.07 р. по 31.12.07 р. (а. с. 22 - 25 т. 1).

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач свої Договірні зобов"язання стосовно вчасного та повного проведення оплати за надані послуги виконав частково в сумі 814 787,00 грн., що підтверджується банківськими виписками в матеріалах справи (а. с. 26-161 т.1) та платіжним дорученням № 985 від 03.09.09 р. (а. с. 49 т. 2).

А тому, врахувавши часткові проплати заборгованість Відповідача перед Позивачем в частині сплати основного боргу за рекламні послуги становить 97 500,00 грн.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст.530 ЦК України). Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов"зання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, платіжне доручення № 985 від 03.09.2009р. про часткову оплату відповідачем за послуги з популяризації на каналі "Студія "1+1" згідно договору № р701 від 10.05.07р. в сумі 500 грн. (а.с49 т.1).

А тому, позивачем подано заяву від 05.05.11р. про зменшення суми основного боргу до 97500 грн. (а.с.50 т.2).

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підтверджуються матеріалами справи, а саме: Договором Додатками № 1/1 від 31.08.07 р. та № 2/1 від 31.08.07 р. до Договору, розрахунком, рахунком від 31.08.07 р.), актами здачі - прийому виконаних робіт від 30.09.07 р. по 31..12.07 р. (а. с. 22 - 25), банківськими виписками (а. с. 26-161) та платіжним дорученням № 985 від 03.09.09 р., а тому підлягають задоволенню в сумі 97 500,00 грн.

Однак, відповідачем подано заяву від 13.04.11р. про застосування позовної давності (а.с.1-3 т.2). В обгрунтування якої посилається на те, що відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України, право на позов виникло у позивача 07.09.07р., а тому строк позовної давності сплив 07.09.07 р.

Дослідивши матеріали справи судом першої інстанції встановлено, що обов"язок оплатити надані послуги за Договором № 701 від 10.05.07 р. виник у відповідача у термін 5 банківських днів після надання рахунку, а саме 06.09.07 р., а право на позов виникло у позивача 07.09.07 р.

Разом з цим, з платіжних документів про оплату наданих послуг відповідачем з посиланням на рахуноу позивача № рс-701-1 від 31.08.08 вбачається, що відповідач вчинив дії, що свідчать про визнання ним свого боргу ( обов"язку оплатити рахунок) (а.с.21,а.с.26-а.с.161, том.1).

Відповідно до ст. ст. 256-257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 ст.264 ЦК України переривання перебігу строку позовної давності полягає в тому, що час, який минув до настання обставин, з якого закон пов"язує перерву, не зараховується в строк позовної давності, і строк позовної давності, після перерви, починає перебіг спочатку на весь строк, передбачений в законі для означених вимог. При цьому обставини, що переривають перебіг строку, можуть виникнути в будь-який момент до його закінчення.

Тобто, перебіг строку позовної давності переривається здійсненням зобов"язаною особою дій, що підтверджують визнання боргу або іншого обов"язку. Такими діями можуть бути, наприклад, часткова виплата боргу, прохання про відстроку виконання зобов"язання, тощо.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що перебіг позовної давності був перерваний зокрема 03.09.09 р., що стверджується платіжним дорученням № 985 від 03.09.09 р., і відповідно відлік строку позовної давності за вимогою про оплату послуг за Договором № 701 від 10.05.07 р. розпочався з 04.09.09 р., на час розгляду справи у суді не був пропущеним(а.с.49,том.2).

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають частковому задоволенню в частині стягнення основного боргу в сумі 97500,00 грн.

В частині відмови судом першої інстанції в стягненні з відповідача пені в сумі 4575,15 грн., річних в сумі 16072,08 грн., збитків від інфляції в сумі 16700,63 грн. сторонами рішення в цій частині не оскаржується.

Разом з тим, враховуючи приписи ч.2 ст.101 ГПК України, які вказують, що апеляційний господарський суд не зв"язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія зааначає, що рішення суду першої інстанції в цій частині законне, обгрунтоване і винесене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Так як, в цій частині відсутні докази вчинення боржником дії, що свідчить про визнання ним обов"язку сплатити пеню, річні, збитки від інфляції, а тому судом правомірно застосовано позовну давність.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу вимог і заперечень. Проте, доказів на обґрунтування своєї позиції та на підтвердження своїх заперечень відповідач ( апелянт) суду не надав.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що доводи, викладені апелянтом ВАТ "Вінніфрут" в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та нормами цивільного та господарського законодавства.

А тому, рішення господарського суду Вінницької області відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально необґрунтовані, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи змін оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення господарського суду Житомирської області від 05.05.2011 р. у справі № 6/49/2011/5003 залишити без змін, апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" - без задоволення.

2.Справу № 6/49/2011/5003 повернути господарському суду Вінницької області.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4.Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуюча суддя Гудак А.В.

Суддя Сініцина Л.М.

Суддя Олексюк Г.Є.