Постанова № 16569165, 22.06.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2011 р. Справа № 14/181

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуюча суддя Сініцина Л.М.

судді Гудак А.В. , судді Олексюк Г.Є. Олексюк Г.Є.

при секретарі судового засідання Михайлюк К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН" від 09.02.2011 р. на рішення господарського суду Рівненської області від 02.02.11 р. (підписане 07.02.2011 р.)

у справі № 14/181

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон", м.Миколаїв

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Острозьке хлібоприймальне підприємство",с.Оженин, Острозький район

про стягнення завданих збитків у розмірі 1 423 305 грн. 01 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1-представник, довіреність в справі

від відповідача - не з'явився

Рішенням господарського суду Рівненської області від 02.02.2011 р. у справі №14/181 (суддя Марач В.В.) відмовлено в позові Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" до Публічного акціонерного товариства "Острозьке хлібоприймальне підприємство" про стягнення завданих збитків у розмірі 1423305,01 грн. При прийнятті рішення суд виходив з того, що позивач не довів того, що він на момент звернення до господарського суду являється власником складського документу, який би давав йому право вимагати від відповідача, як зберігача виконання обов'язку по поверненню зерна, а в разі його втрати, недостачі або пошкодження-відшкодування збитків; позивач не підтвердив те, що відповідач не повернув йому після закінчення терміну зберігання зерно ячменю 3-го класу і відповідно безпідставними є вимоги позивача про відшкодування йому вартості втрати (нестачі) зерна.

Не погоджуючись з даним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" звернулося з апеляційною скаргою від 09.02.2011 р., в якій просило скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 02.02.2011 р. та прийняти нове, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" до Публічного акціонерного товариства "Острозьке хлібоприймальне підприємство" задоволити повністю, посилаючись на те, що рішення винесено з порушенням вимог процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права. Факт передачі на зберігання зерна ячменю підтверджується витягом з реєстру складських документів на зерно №85 від 26.10.2010 р., виданого Державним підприємством "Держреєстри України", який підтверджує виписку відповідачем складської квитанції №108 від 18.10.2007 р. (бланк серії АС №521665). Цей витяг є належним доказом виписки складської квитанції. Судом першої інстанції неправильно застосовано пункт 22 статті 1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" та повністю проігноровано приписи статті 45 цього ж Закону та Порядку ведення основного реєстру складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання і реєстру зернового складу, внаслідок чого зроблено помилковий висновок про те, що єдиним підтвердженням прийняття зерна на зберігання є виписка складських документів передбачених статтею 37 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні". У разі повернення зерна частинами зерновий склад повинен видати його власнику новий складський документ на зерно, що залишилося, в обмін на оригінал раніше виданого складського документа на зерно, перший та другий примірник якого повинні бути погашені в установленому порядку. При винесенні судового рішення судом не досліджено та не надано обєктивної оцінки всім доказам наданими сторонами процесу. Залишилося поза увагою суду та не отримала належного дослідження інформація надана Рівненською обласною державною хлібною інспекцією у листі від 09.03.2010 р. №01-02/41. Інформація Рівненської обласної державної хлібної інспекції , яка міститься в листі носить офіційний характер. В результаті проведеної перевірки було встановлено відсутність зерна ячменю. Лист №01-02/41 від 09.03.2010 р. є достатнім доказом того, що на Публічному акціонерному товаристві "Острозьке хлібоприймальне підприємство" обліковується залишок зерна ячменю власності Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" у кількості 834,8 тонни та факт його відсутності. Зазначені факти судом першої інстанції були проігноровані та не досліджувалися, що призвело до порушення положень статті 43 та частини 2 статті 82 Господарського кодексу України, а як наслідок і прийняття незаконного рішення. Висновок суду, що квитанції про приймання вантажу не є належними доказами, так як відправником в даних квитанціях значиться Товариство з обмеженою відповідальністю "Мелагрейн", а не відповідач, є хибним. Квитанція про приймання вантажу до перевезення підтверджує факт передачі відправником вантажу для перевезення. В порушення статтей 34,43 Господарського процесуального кодексу України судом не досліджено та не надано належної правової оцінки договору на транспортно-експедиційне обслуговування №01/01-10-08 ОТЛ від 10.01.2008 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарським підприємством "Нібулон" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мелагрейн», наданий суду для огляду в судовому засіданні 02.02.2011 р. Господарським судом Рівненської області було проігноровано приписи статті 35 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" відповідно до якої зерновий склад зобовязаний за першою вимогою володільця складського документа повернути зерно. Поза увагою суду залишився той факт, що на вимогу позивача від 29.10.2008 р. №2451/1-4-7 про термінове відвантаження зерна ячменю у кількості 1737,1 тонни і відповідачем 08.11.2008 р. було відвантажено лише його частку у кількості 783,800 тонни. Зазначений факт відповідачем не спростовується, а залишок зерна ячменю у кількості 834,783 тонни підтверджувався. При винесенні рішення було неправильно застосовані положення статті 948 Цивільного кодексу України. Закінчення строку зберігання не припиняє обовязок зберігача забезпечувати схоронність речі. Крім того господарським судом Рівненської області грубо порушено права позивача, не було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" до розгляду його заяви про забезпечення позову; ухвала про відмову чи задоволення заяви про забезпечення позову на адресу позивача не надходила, чим порушено право позивача на оскарження зазначеної ухвали.

В доповненні до апеляційної скарги позивач зазначив, що норми статті 43 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", пункту 6.12.3 Технічного регламенту зернового складу чітко встановлюють обовязок зернового складу видати власнику зерна новий складський документ, незалежно від наявності вимоги чи заяви про це поклажодавця. 03.11.2010 р. Публічне акціонерне товариство "Острозьке хлібоприймальне підприємство" на залишок зерна ячменю 3-го класу у кількості 834,783 тонни власності Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" виписано складську квитанцію на зерно №71. Факт виписки складської квитанції підтверджується витягом з реєстру складських документів на зерно №851 від 22.02.2011 р., виданого Державним підприємством "Держреєстри України". Факт зберігання відповідачем залишку зерна ячменю 3-го класу власності Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" у кількості 834,783 тонни врожаю 2007 року підтверджується складською квитанцією №71 від 03.11.2010 р. (бланк серії АУ 080770). Висновки суду першої інстанції про недоведеність позивачем факту відвантаження відповідачем частини зерна ячменю 3-го класу та зберігання на зерновому складі відповідача залишку зерна ячменю у кількості 834,783 тонни є помилковим. 17.02.2011 р. було проведено інвентаризацію зерна ячменю власності Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон", яке зберігається на складі відповідача, за результатами якої виявлено, що в наявності на зерновому складі відповідача зерно ячменю власності позивача відсутнє.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" відмовити, рішення господарського суду Рівненської області залишити без змін, посилаючись на те, що докази надані позивачем не є належними, відсутній причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та вимогою про відшкодування збитків; рішення господарського суду у даній справі є законним та обгрунтованим; позивач на підтвердження своїх вимог не надав суду першої інстанції складського документа, який засвідчував би право власності скаржника на дане зерно. Складського документа скаржник зерновому складу не надав; порядок приймання на зберігання, зберігання та видачу із зберігання товару регулюється регламентом сертифікованого складу. В результаті перевірок, які проводились хлібною інспекцією на Відкритому акціонерному товаристві "Острозьке хлібоприймальне підприємство" будь-яких порушень у діяльності зернового складу не виявлено; фактами Рівненської обласної державної хлібної інспекції про сертифікацію послуг із зберігання зерна на відповідальність регламенту на Відкритому акціонерному товаристві "Острозьке хлібоприймальне підприємство" від 12.07.2007 р. та 10.07.2008 р. встановлено, що діяльність зернового складу відповідає вимогам технічного регламенту. Відповідальність зберігача на загальних підставах за втрату або пошкодження речі прийнятої на зберігання передбачена статтею 950 Цивільного кодексу України; особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності)..., якщо інше не встановлено договором або законом. У зв'язку із закінченням терміну дії договору відповідальність за порушення зобов'язання наступає відповідно до закону. В даному випадку позивач мав довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків, докази невиконання зобов'язань відповідачем, причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань відповідачем та заподіяними позивачу збитками. Апелянтом цього не доведено. За зерном урожаю 2007 р. зі сторони відповідача на протязі всього періоду зберігання зерна до 2010 року здійснювався постійний контроль щодо якісних показників зерна, його вологості, знезараження спеціальними засобами. У грудні 2009 р. Рівненською державною хлібною інспекцією було проведено обстеження і перевірку і встановлено, що підприємство дотримується вимог виробничої санітарії. У діях відповідача відсутні факти порушення господарського зобов'язання або установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності по відношенню до скаржника, факт нанесення збитків позивачу.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, у відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив провести судове засідання у відсутності його представника.

Представник позивача-апелянта в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, з підстав викладених в скарзі, вважає рішення господарського суду незаконним, прийнятим з порушенням норм чинного законодавства, судом не враховані всі обставини справи, а тому просив рішення скасувати, а апеляційну скаргу задоволити.

Заслухавши пояснення представника позивача-апелянта; розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та доповнень до неї, відзиву на апеляційну скаргу; перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд,-

ВСТАНОВИВ:

03.10.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарським підприємством "Нібулон" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вента Київ" (продавець) укладено договір поставки №200/2007, згідно пункту 1.1 якого продавець зобов'язується поставити і передати у власність покупцю сільськогосподарську продукцію в асортименті, за ціною, якістю, кількістю та на умовах, узгоджених з покупцем і вказаних у додатках до даного договору, а покупець зобов'язується здійснити приймання та оплату товару (а.с.7-8,т.I).

Відповідно до пункту 2.1 даного договору кількість/вага поставленого продавцем товару визначається на умовах EXW-"франко-єлеватор" (в редакції "Інкотермс"на наступних елеваторах: ВАТ "Острозьке ХПП" Рівненська область, в подальшому-"Елеватор") і вважається остаточною згідно із складським документом на зерно встановленої форми, виписаного на імя покупця та підписаного директором і головним бухгалтером Елеватора.

Пунктом 5.1 договору поставки передбачено, що товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем: за кількістю-відповідно до залікової ваги, зазначеної в складському документі, оформленому на імя покупця; за якістю-відповідно до сертифікату якості (картки аналізу зерна), наданої лабораторією Елеватора на товар, вказаний у складському документі.

Додатком №1 до договору №200/2007 від 03.10.2007 р. визначено товар по договору-ячмінь у кількості 1737,143 тонни на загальну суму 2232228 грн. 76 коп., термін поставки-05.10.2007 р. (а.с.9,т.I).

03.10.2007 р. між Відкритим акціонерним товариством "Острозьке хлібоприймальне підприємство" (зерновий склад) та Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" (поклажодавець) укладено договір №51 про відповідальне зберігання зерна (а.с.10-12,т.I).

Згідно пунктів 2.1, 2.3 даного договору приймання зерна за кількістю здійснюється поклажодавцем шляхом зважування зерна на вагах зернового складу, за якістю-шляхом проведення аналізів лабораторією зернового складу; в підтвердження приймання зерна або її частини зерновий склад видає поклажодавцю складську квитанцію або просте чи подвійне складське свідоцтво (за вимогою поклажодавця), не раніше ніж через 2 доби після отримання зерна.

Відповідно до підпунктів 3.1.1; 3.1.5; 3.1.7 пункту 3.1 договору про відповідальне зберігання зерна, зерновий склад зобовязаний: прийняти зерно фактичної якості, але не вище обмежувальних кондицій, забезпечити кількісне та якісне зберігання зерна та здійснити відпуск його поклажодавцю; видати поклажодавцю складські документи на зерно не раніше ніж через 2 доби після отримання зерна на зберігання; на першу вимогу поклажодавця, протягом не більше 2-х днів від дати отримання відповідного клопотання поклажодавця, видати чи переоформити зерно за умови повного розрахунку поклажодавця із зерновим складом за цим договором і за наявності нижче вказаних документів наданих поклажодавцем: оригінальний лист з проханням видати або переоформити зерно, підписаний керівником поклажодавця, скріплений печаткою; довіреність на отримання зерна; оригінал складського документу на зерно, виданого зерновим складом (а.с.10,т.I).

Додатком №2 від 08.01.2008 р. цього ж договору пункт 9.1 викладено в новій редакції: "цей договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань за договором, але не пізніше ніж до 31.05.2008 р." (а.с.14,т.I).

Листами від 23.06.2008 р., від 09.07.2008 р. та від 08.05.2009 р. Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" просило Публічне акціонерне товариство "Острозьке хлібоприймальне підприємство" продовжити термін зберігання зерна за договором (а.с.114-116,т.I).

Додатком №1 та №3 до договору №51 від 03.10.2007 р. про відповідальне зберігання зерна визначено порядок розрахунку поклажодавцем за надані послуги та тарифи на послуги зернового складу, а також термін дії договору до 31.12.2008 р. (а.с.13,15,т.I).

На підтвердження факту передачі зерна на зберігання поклажодавцем зерновому складу, Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" (далі ТзОВ СП "Нібулон") надало суду витяг №85 з реєстру складських документів на зерно від 26.10.2010 р., з якого вбачається, що ТзОВ СП "Нібулон" зберігало на ВАТ Острозьке ХПП зерно згідно договору складського зберігання від 03.10.2007 р. №51, а саме-ячмінь 3-го класу у кількості 1737143 кг, на зерно було видано складську квитанцію АС521665 від 18.10.2007 р., поточний номер у реєстрі зернового складу-108; дата погашення складського документа 06.11.2008 р. (а.с.16,т.I).

Поняття реєстру складських документів визначено у пункті 22 статті 1 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», а саме-реєстр складських документів на зерно - це система обліку інформації про видані зерновими складами складські документи на зерно та володільців таких документів.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1,3 статті 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності; договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

Відповідно до частини 1,3 статті 957 ЦК України за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності; договір складського зберігання укладається у письмовій формі. Письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене складським документом.

Згідно частини 1 статті 961 ЦК України та частин 1,2 статті 37 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" від 04.07.2002 р., з подальшими змінами та доповненнями, зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію; складський документна зерно виписується після передачі зерна на зберігання не пізніше наступного робочого дня.

Частинами 1,2 статті 949 ЦК України передбачено, що зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості; річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Згідно статті 32 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" від 04.07.2002 р. зерновий склад зобов'язаний повернути поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, зерно у стані, передбаченому договором складського зберігання та законодавством.

На вимоги позивача від 02.07.2008 р. та від 31.07.2008 р. терміново відвантажити до 15.07.2008 р. та у липні-серпні 2008 р. 30 вагонів-1737,14 тонн ячміня власності ТзОВ СП "Нібулон" (а.с.17-18,т. I), відповідач відвантажив у листопаді 2008 року та квітні 2009 року зерно ячменю в кількості 783,800 тон згідно квитанцій приймання вантажу №33269369, №33269370, №33269374, №33605126, №33605127, №33224264, №33224267, №33224269, №33605136, №33605137 (а.с.19-28,т. I).

Листом від 18.05.2009 р. ВАТ "Острозьке хлібоприймальне підприємство" повідомило позивача про неможливість продовження терміну дії угоди №51 від 03.10.2007 р. та запропонувало забрати ячмінь у кількості 953,343 тонн врожаю 2007 року (а.с.117,т. I).

Однак, на вимогу позивача від 04.07.2009 р. (а.с.31,т. I), відповідач відвантажив в липні 2009 р. позивачу всього 118,550 тонн ячменю згідно квитанції про приймання вантажу №33605178 та №33605179 (а.с.29-30,т. I).

Залишок зерна ячменю становить 834,790 тон (1737,14-783,800-118,550=834,790 тон).

26.02.2010 р. позивач звернувся до Рівненської обласної державної хлібної інспекції з клопотанням провести перевірку для підтвердження кількості зерна власності ТзОВ СП "Нібулон", що зберігається на сертифікованому зерновому складі Публічного акціонерного товариства "Острозьке хлібоприймальне підприємство" (далі ПАТ "Острозьке ХПП") (а.с.33,т.I).

Рівненська обласна державна хлібна інспекція на дане клопотання повідомила, що станом на 01.03.2010 р. зерно ячменю відсутнє; директор ПАТ "Острозьке ХПП" пояснив, що зерно, яке являється власністю ТзОВ СП "Нібулон", використано на власні цілі підприємства-перероблено на комбікорм; у звязку з цим згідно Постанови КМУ від 21.05.2009 р. за №502 терміном на 30 днів (з 09.03.2010 р. по 07.04.2010 р. включно) призупинено дію сертифікату відповідності послуг із зберігання зерна за №2848 від 03.08.2009 р.; якщо на протязі обумовленого терміну не буде вирішено питання про повернення ячменю, то сертифікат відповідності зернового складу ПАТ "Острозьке ХПП" буде анульовано з 08.04.2010 р.(а.с.34,т.I).

Листом №148 від 15.04.2010 р. ПАТ "Острозьке ХПП" повідомило ТзОВ СП "Нібулон" про те, що складська квитанція №146 від 03.10.2007 р. на зерно ячменю власності ТзОВ СП "Нібулон", термін дії якої закінчився 31.12.2007 р. не може бути переоформлена в звязку із тим, що з 08.04.2010 р. рішенням Держконтрольсільгосппроду анульований сертифікат відповідності послуг із зберігання зерна №2848 від 03.08.2009 р. та запропонувало у звязку із використанням зерна ТзОВ СП "Нібулон" заключити нову угоду на відвантаження зерна ячменю в кількості 834 тони на протязі серпня-вересня 2010 р. за рахунок зерна нового врожаю (а.с.35,т.I).

Листом №164 від 27.04.2010 р. ПАТ "Острозьке ХПП" запропонувало ТзОВ СП "Нібулон" погодити ціну 1 тонни ячменю для повернення вартості ячменю в кількості 834 тонн грошовими коштами (а.с.36,т.I).

ТзОВ СП "Нібулон" у відповідь на лист 164 від 27.04.2010 р. повідомило про те, що воно придбало зерно ячменю у ТОВ "Вента Київ" за ціною 1285 грн./тонна і просило відшкодувати вартість зерна ячменю в загальній кількості 834,783 в сумі 1072696,155 грн. (а.с.37,т.I).

Однак, вартість зерна позивачу відповідачем відшкодована не була.

Відповідно до пункту 6.1 Договору №51 від 03.10.2007 р. про відповідальне зберігання зерна за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань передбачених цим договором, сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України: у разі втрати або псування зерна зерновий склад відшкодовує поклажодавцю заподіянні збитки в повному розмірі.

15.11.2010 р. ТзОВ СП "Нібулон" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до ПАТ "Острозьке ХПП" про стягнення збитків, завданих втратою зерна у розмірі 1423305,01 грн. (а.с.2-6,т.I).

Згідно частини 4 статті 24 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад зобов'язаний вживати усіх заходів, передбачених цим Законом, нормативно-правовими актами, договором складського зберігання зерна, для забезпечення схоронності зерна, переданого йому на зберігання.

Статтею 33 цього ж Закону передбачено, що за втрату, нестачу чи пошкодження зерна, прийнятого на зберігання, зерновий склад несе відповідальність на підставах, передбачених законодавством; зерновий склад звільняється від відповідальності за втрату, нестачу і пошкодження зерна, викликаних непереборною силою; за втрату, нестачу чи пошкодження прийнятого на зберігання зерна після того, як настав обов'язок поклажодавця взяти це зерно назад, зерновий склад несе відповідальність лише за наявності з його боку умислу чи грубої необережності.

Відповідно до статті 34 даного Закону збитки, завдані поклажодавцеві втратою, нестачею чи пошкодженням зерна, відшкодовуються зерновим складом: за втрату та нестачу зерна - у розмірі вартості втраченого або такого, що його не вистачає, зерна; за пошкодження зерна - у розмірі суми, на яку знизилася його вартість; у разі, коли внаслідок пошкодження якість зерна змінилася настільки, що воно не може бути використано за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від нього і зажадати від зернового складу відшкодування вартості цього зерна.

Згідно статті 35 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад зобов'язаний за першою вимогою володільця складського документа повернути зерно, навіть якщо передбачений договором складського зберігання строк його зберігання ще не закінчився. У цьому разі володілець складського документа зобов'язаний відшкодувати зерновому складу витрати, спричинені достроковим припиненням зобов'язання, якщо інше не передбачено договором складського зберігання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач до закінчення терміну зберігання зерна по договору неодноразово звертався до відповідача з вимогою терміново відвантажити у липні-серпні 2008 р. зерно ячменю у кількості 1737,14 тон. (термін дії договору закінчувався 31.12.2008 р.). Однак, відповідач вказану кількість зерна не повернув, залишок неповернутого зерна склав 834,783 тони.

Даний факт доводиться складською квитанцією на зерно №71 від 03.11.2010 р., якою підтверджується, що зерновий склад ПАТ "Острозьке ХПП" прийняло від ТзОВ СП " Нібулон" на підставі договору складського зберігання від 03.10.2007 р. №51 ячмінь 3-го класу залишковою вагою 834783 кг.; витягом №851 з реєстру складських документів на зерно від 22.02.2011 р.; відомістю інвентаризації зерна від 17.02.2011 р. (а.с.33,35-36,т.II).

Відповідно до частини 1 статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Враховуючи припис даної статті, судова колегія приймає ці докази, хоча вони і були додані апелянтом до апеляційної скарги, але неможливість їх подання суду першої інстанції обгрунтована причинами, що не залежали від нього (а.с.92-94,т.II).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач дійсно не міг видати своєчасно складську квитанцію на залишок зерна у зв'язку із призупиненням дії сертифікату відповідності послуг із зберігання зерна (підставою чого стало неповернення позивачу зерна), а в подальшому її анулювання, а також визнання відповідачем у своїх листах того що ним дійсно не повернуто позивачу зерно ячменю в кількості 834 тонн (а.с.35, т.I, а.с. 117,т.I) і його переробка у зв'язку із псуванням (а.с.34,т.I), згода повернути кошти за 834 тони зерна (а.с.36, т.I, а.с. 118,т.I).

У підпункті "б" пункту 12 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" від 22 грудня 1995 р. № 20 (з доповненнями від 25 травня 1998 р. № 15) зазначено, що "вирішуючи питання про грошові стягнення у справах за позовами про захист права приватної власності на майно, суди мають виходити з того, що якщо відповідач мав повернути майно в натурі, але з будь-якої причини ухиляється від цього, він відповідно до статті 22 ЦК зобов'язаний відшкодувати кредитору завдані ним збитки, зокрема, повернути таку суму грошей, яку потрібно на час розгляду заяви витратити, для придбання майна, що належало кредитору і не було повернене боржником у натурі. Коли ж виконання рішення суду буде затримане з вини боржника і за цей час ціни на майно збільшаться, кредитор вправі пред'явити з цих підстав додаткові вимоги про відшкодування збитків".

Згідно частин 1,2 статті 224 Господарського кодексу України (далі ГК України) учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частинами 1,3 статті 225 ГК України передбачено, що що складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо)...; при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Отже, позивачем правомірно нараховані збитки у вигляді вартості втраченого майна-зерна ячменю 3-го класу вагою 834783 кг. по цінах внутрішнього ринку України станом на 20.10.2010 р. згідно довідки торгово-промислової палати (а.с.40,т.I) по ціні 1705 грн. за тону (а.с.41,т.I) на суму 1423305,01 грн.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача за наявності сукупності умов, що включають наявність збитків, протиправність його дій, причинного зв'язку між цими діями та збитками, вини особи, що спричинила збитки.

Як уже було встановлено вище, факт неналежного виконання відповідачем договору №51 від 03.10.2007 р. про відповідальне зберігання зерна доведений матеріалами справи, майнові втрати позивача у вигляді втрати зерна ячменю 3-го класу склали 1423305,01 грн., втрат позивач зазнав у зв'язку із неповерненням зерна відповідачем (причинно-наслідковий зв'язок між неналежним виконанням договору та втратою); обставини, які б виключали вину відповідача відсутні.

Отже, позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Рівненської області від 02.02.2011 р. у даній справі підлягає скасуванню у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин справи та невідповідністю висновків, викладених у ньому, обставинами справи (пункти 1,3 частини 1 статті 104 ГПК України), а апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню у повному обсязі.

Доводи апелянта щодо того, що ухвала про забезпечення або про відмову в забезпеченні позову судом першої інстанції не приймалася і його заява про забезпечення позову судом не вирішувалася підтверджуються матеріалами справи, однак станом на сьогоднішній день, апелянт в апеляційній інстанції такої заяви не подавав, а подану в першій інстанції не підтримав.

Відповідно до статті 49 ГПК України на користь позивача необхідно стягнути з відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 14233,05 грн., витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн., витрати по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги в сумі 7116,53 грн.

Керуючись статтями 49,99,101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН" від 09.02.2011 р. задоволити повністю.

Рішення господарського суду Рівненської області від 02.02.2011 р. у справі №14/181 скасувати повністю і прийняти нове рішення.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Острозьке хлібоприймальне підприємство" (35820 Рівненська область, Острозький район, с. Оженин, вул. Котляревського, 1, код ЄДРПОУ 00955785) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН" (54002, м.Миколаїв, вул. Каботажний спуск,1 поштова адреса: вул. Фалєєвська, 9-Б, м.Миколаїв, 54030, код ЄДРПОУ 14291113, ІПН 142911114015) збитки, завдані втратою зерна в сумі 1423305 грн. 01 коп., державне мито в сумі 14233,05 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн., державне мито за розгляд апеляційної скарги в сумі 7116 грн. 53 коп.

Господарському суду Рівненської області на виконання даної постанови видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуюча суддя Л.М. Сініцина

Судді А.В. Гудак

Г.Є. Олексюк