Рішення № 16569091, 30.06.2011, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" червня 2011 р.Справа № 10/5025/969/11 За позовом дочірнього підприємства фірми „Екотехніка-М” м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю „ТД Говерла” м. Хмельницький

про стягнення 68036,00 грн. заборгованості, з яких 57237,50 грн. - основного боргу, 3640,68 грн. - інфляційних витрат, 2806,99 грн. - 10% річних, 4350,83 грн. - пені

Суддя Виноградова В.В.

Представники сторін:

позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю № б/н від 13.05.2011р.

відповідача: не з'явився

Суть спору: Позивач звернувся до суду з позовом, враховуючи заяву про збільшення позовних вимог, яка прийнята судом, про стягнення з відповідача 68036,00 грн., з яких 57237,50 грн. - основного боргу за поставлений товар за договором дистрибуції №38 від 01.03.2010р., 3640,68 грн. - інфляційних витрат, 2806,99 грн. - 10% річних, 4350,83 грн. пені, посилаючись на умови договору, ст.ст. 526,625 ЦК України, ст. 193,232 Господарського кодексу України.

В судовому засіданні повноважний представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що вони обґрунтовані та підтверджені поданими доказами. При цьому повідомив, що на день судового засіданні оплати за товар не поступало.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, письмовий відзив на позов з документальним обґрунтуванням своїх доводів не подав, причини неявки та неподання не повідомив своїм процесуальним правом не скористався, хоча був належним чином у відповідності до ст. 64 ГПК України повідомлений про судовий розгляд спору.

При цьому адреса останнього та його правовий статус підтверджені витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відповідно на цю адресу та адресу, зазначену у позовній заяві, направлялися ухвали суду. Направлення ухвали суду підтверджується штампом господарського суду та Реєстром відправленої кореспонденції. При цьому Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007р. № 1149 затверджено Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів. Згідно п.4.1 вказаних нормативів у редакції наказу Міністерстватранспорту та зв'язку України від 08.12.2009 р. N 1267 встановлено, що нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): 4.1.1. Місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; 4.1.2. У межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+1; 4.1.3. Між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+2; 4.1.4. Між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. Згідно п.4.2 Нормативів при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 4.1 нормативні строки пересилання збільшуються на один день. Враховуючи, що ухвали суду надсилаються рекомендованою кореспонденцією та зважаючи на місцезнаходження відповідача , останнім мала бути отримана ухвала суду протягом зазначеного терміну (аналогічна позиція в постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 14.03.2011 р. по справі №22/1829-10). Правова позиція Вищого господарського суду України щодо того, що штамп (відмітка про відправку ухвали) вважається належним підтвердженням повідомлення учасників судового процесу про час і місце судового засідання викладена у п.32 листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України” № 01-08/530 від 29.09.2009. За таких обставин спір вирішується з врахуванням ст.75 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Між дочірнім підприємством фірмою „Екотехніка-М” (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю „ТД Говерла” (дистрибютор) 01.03.2010р. укладено договір дистрибюції №38, відповідно до умов якого продавець зобовязався систематично передавати товар у власність дистрибютора, а дистрибютор - приймати цей товар, продавати його від свого імені і за свій рахунок третім особам на своїй території, і вчасно здійснювати оплату товару на умовах і в порядку, передбаченому даним договором, в асортименті, кількості і за цінами, які зазначені у видатковій та податковій накладних (п. 1.1. ).

Відповідно до п. 1.2. договору право власності на товар, що передається, а також ризик його випадкового зіпсування (випадкової загибелі), переходить від продавця до дистрибютора в момент підписання уповноваженими представниками сторін приймально-здавальних документів.

Пунктом 5.2 на дистриб'ютора покладено обов'язок прийняти товар і оплатити його згідно п. 3 даного договору .

Згідно п. п. 3.2., 3.4., 3.5 договору вартість товару, що поставляється по даному договору, вказується у видатковій накладній на кожну партію товару. Дистрибютор сплачує вартість кожної партії товару, що поставляється, протягом 21 календарного дня з підписання приймально-здавальних документів. Моментом виконання грошового зобовязання вважається дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Пунктом 7.1. договору дистрибюції №38 від 01.03.2010р. сторони передбачили відповідальність за порушення терміну оплати за договором, а саме: за несвоєчасне виконання грошових зобовязань дистрибютор сплачує продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Пеня обчислюється від суми простроченого платежу за кожну добу прострочення платежу з урахуванням офіційного індексу інфляції і 10% річних за весь період прострочення платежу.

За видатковою накладною №00012421 від 22.11.2010р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 62595,26 грн.

Відповідач вчасно та в повному обсязі не оплатив отриманий товар, утворивши заборгованість в сумі 57237,50 грн.

Позивач надіслав відповідачу лист від 25.02.2011р. №25/02 з вимогою сплатити борг за поставлений товар, про що свідчить поштова квитанція №8830 від 01.03.2011р.

31.03.2011р. відповідач надав позивачу гарантійний лист про зобовязання погасити заборгованість протягом місяця. Однак, своїх зобовязань відповідач не виконав.

Сторонами складено, підписано та скріплено печатками акти звірок взаєморозрахунків станом на 31.03.2011р. та 27.05.2011р., згідно яких станом на 27.05.2011р. заборгованість відповідача складає 57238,10 грн.

У відповідності до умов договору позивач нарахував відповідачу 4350,83 грн. пені (за період 13.12.2010р. 10.06.2011р.); 3640,68 грн. - інфляційних витрат (за період грудень 2010р. травень 2011р.) та 2806,99 грн. - 10% річних (за період 13.12.2010р. 10.06.2011р.).

Оскільки відповідач в добровільному порядку не сплатив кошти за отриманий товар, відповідач звернувся до суду із позовом, враховуючи збільшення позовних вимог, про стягнення з відповідача 57237,50 грн. - основного боргу за поставлений товар за договором дистрибуції №38 від 01.03.2010р., 3640,68 грн. - інфляційних витрат, 2806,99 грн. - 10% річних, 4350,83 грн. пені,

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне:

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З матеріалів справи слідує, що між сторонами укладено договір дистриб'юції №38 від 01.03.2010р.

З положень ст.509 ЦК України та ст. 173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Невиконання зобовязання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобовязання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за видатковою накладною №00012421 від 22.11.2010р. поставив відповідачу товар на загальну суму 62595,26 грн., яку відповідач оплатив лише частково, утворивши заборгованість в сумі 57237,50 грн. Доказів по сплату основного боргу суду не подано.

Згідно приписів ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Умовами договору дистриб'юції №38 від 01.03.2010р. сторони погодили розмір процентів -10% річних за прострочення виконання зобов'язання.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 10% річних, суд прийшов до висновку про правомірність нарахування 3640,68 грн. - інфляційних витрат та 2806,99 грн. - 10% річних.

У відповідності до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

У відповідності до ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зі змісту пункту 7.1. договору дистрибюції №38 від 01.03.2010р. вбачається, що сторони передбачили відповідальність за порушення терміну оплати товару за договором, у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши правильність нарахування розміру пені, суд дійшов висновку, що позивач обґрунтовано просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 4350,83 грн. за період 13.12.2010р. - 10.06.2011р.

З огляду на викладене , позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені належними у справі доказами та підлягають задоволенню. Відповідач доказів, які б спростовували позовні вимоги суду не подав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 12, 21, 33, 34, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов дочірнього підприємства фірми „Екотехніка-М” м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю „ТД Говерла” м. Хмельницький про стягнення 68036,00 грн. задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „ТД Говерла” м. Хмельницький, вул. Ватутіна, 14 (код ЄДРПОУ 35305034) на користь дочірнього підприємства фірми „Екотехніка-М” м. Київ, пр-т ак. Палладіна, 44, корп. 8 (код 24363204) 57237,50 грн. (пятдесят сім тисяч двісті тридцять сім гривень 50 коп.) - основного боргу, 3640,68 грн. (три тисячі шістсот сорок гривень 68 коп.) - інфляційних витрат, 2806,99 грн. (дві тисячі вісімсот шість гривень 99 коп.) - 10% річних, 4350,83 грн. (чотири тисячі триста пятдесят гривень 83 коп.) пені, 680,36 грн. (шістсот вісімдесят гривень 36 коп.) - витрат по оплаті державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Суддя В.В. Виноградова

Віддруковано 4 примірника:1 - до справи,

2- позивачу,

3, 4 - відповідачу (м. Хмельницький, вул. Ватутіна,14; м. Хмельницький, Львівське шосе, 55/3, кв. 11).