Рішення № 16569083, 20.06.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2011 р. Справа № 5023/4729/11

вх. № 4729/11

Суддя господарського суду Тихий П.В.

при секретарі судовогозасідання Михайлюк В.Ю.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1,

першого відповідача Кривошеєнко О.Ю.,

другого відповідача Нємикін А.Ю.,

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Майра»до ТОВ «Виробничо-кондитерська група «Лісова казка», м. Харків,

та до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Харків,

про стягнення 10000,00 грн.

та за зустрічним позовом ТОВ «Виробничо-кондитерська група «Лісова казка», м. Харків та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Харків

до ТОВ «Майра»

про визнання договорів дійсними

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до ТОВ «Виробничо-кондитерська група «Лісова казка» та фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 10000,00 грн.

Ухвалою суду від 14.06.11 було порушено провадження по справі.

20.06.11 позивач надав змінену позовну заяву, в якій просить визнати недійсними договори купівлі-продажу № М-0108-3-КП від 01.08.2010 року та № М-0108-4-КП від 01.08.2010 року укладені між позивачем та відповідачами. В обґрунтування зміненої позовної заяви ТОВ «Майра» вказує, що укладені між позивачем та відповідачами договори не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а отже, відповідно до ч.1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України, ст. 207 ГК України є недійсними.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Суд, розглянувши заяву позивача, визнав її такою, що не суперечить чинному законодавству та не порушує чиї - небудь права та охоронювані законом інтереси, відповідає вимогам ст. 22 ГПК України та підлягає прийняттю.

Відповідачі ТОВ «Виробничо-кондитерська група «Лісова казка» та фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулися до суду з зустрічним позовом до ТОВ «Майра» де просять визнати дійсними договори купівлі-продажу № М-0108-3-КП від 01.08.2010 року та № М-0108-4-КП від 01.08.2010 року.

Відповідно до ст. 60 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має право до початку розгляду справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом.

Суд, розглянувши зустрічну позовну заяву відповідача визнав її такою, що відповідає вимогам ст. ст. 1, 2, 3, 5, 10, 12, 21, 32-38, 45, 54-58, 60 Господарського процесуального кодексу України та підлягає прийняттю до розгляду сумісно з первісним позовом.

В судовому засіданні 20.06.2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав, проти зустрічного позову заперечував.

Представники Відповідачів проти первісного позову заперечували, просили у його задоволенні відмовити, зустрічний позов задовольнити.

Заслухавши присутніх представників сторін, дослідивши матеріали справи та додані документи, суд встановив наступне.

Між позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю «Майра» (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-кондитерська група «Лісова казка» (покупець) був укладений договір купівлі-продажу № М-0108-3-КП від 01 серпня 2010 року відповідно до умов якого позивач ТОВ «Майра» (продавець) передає у власність позивача ТОВ ВКГ «Лісова казка», а позивач приймає та своєчасно сплачує товар цукор-пісок виробництва України, у строки та на умовах, встановлених договором.

Крім того, між позивачем (продавець) та другим відповідачем ФОП ОСОБА_4 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу № М-0108-4-КП від 01 серпня 2010 року, відповідно до умов якого позивач ТОВ «Майра» (продавець) передає у власність другого відповідача ФОП ОСОБА_4, а відповідач приймає та своєчасно сплачує товар цукор-пісок виробництва України в строки та на умовах зазначених в договорі.

Судовий захист майнових інтересів осіб, вказаних в ст.1 ГПК України, в силу положень п.3 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та ч.2 ст.20 Господарського кодексу України (далі ГК України) здійснюється шляхом розгляду справи, зокрема, за позовами про визнання правочину недійсним.

Згідно вимог частини 2 статті 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Матеріали справи містять додаткові угоди до оскаржуваних договорів, де зокрема інших положень сторони встановили можливість, як оскарження правочинів шляхом визнання їх недійсними, так і можливість визнання правочину дійсним. З урахуванням наведеного суд вважає не порушеним спосіб захисту прав, визначений у зустрічних позовних заявах.

Згідно з ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 ГК України).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Стаття 203 ЦК України визначає загальні вимоги, додержання яких с необхідним для чинності правочину зокрема:

1 - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

2 - особа, яка вчинять правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

3 - волевиявлення учасника правочину мас бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

4 - правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

5 - правочин мас бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

6 - правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Крім того, відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Положеннями ст. 228 ЦК України (в редакції, що була чинна на момент укладення та виконання спірних правочинів) визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Вирішуючи спір про визнання угоди недійною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон повязує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків: відповідність угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чом конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Судом встановлено, що на виконання умов договору купівлі-продажу № М-0108-3-КП від 01.08.2010 року позивачем було здійснено поставку товару цукру першому відповідачу на загальну суму 1017000,00 грн..

Так, на виконання умов договору купівлі-продажу № М-0108-3-КП позивач ТОВ «Майра» передав у власність першого відповідача ТОВ «ВКГ «Лісова казка», а останній прийняв цукор-пісок. Факт передачі товару підтверджений наступними видатковими накладними: № РН-0001382 від 26.10.2010р., № РН-0001348 від 21.10.2010р., № РН-0001707 від 29.11.2010р., № РН-0001657 від 22.11.2010р., № РН-0001605 від 15.11.2010р., № РН-0001585 від 09.11.2010р, № РН-0001471 від 02.11.2010р., № РН-0000024 від 24.01.2011р., № РН-0000015 від 29.07.2010р., № РН-00001814 від 08.12.2010р., № РН-0001883 від 22.12..2010р., № РН-0000035 від 03.08.2010р., № РН-0000148 від 11.08.2010р., № РН-0000266 від 19.08.2010р., № РН-0000354 від 26.08.2010р., № РН-0000405 від 30.08.2010р., № РН-0000502 від 01.09.2010р., № РН-0000698 від 10.09.2010р., № РН-0000773 від 14.09.2010р., № РН-0000825 від 17.09.2010р., № РН-0000850 від 20.09.2010р., № РН-0000895 від 22.09.2010р., № РН-0000944 від 27.09.2010р., № РН-0000990 від 29.09.2010р., № РН-0001231 від 12.10.2010р., № РН-0001220 від 06.10.2010р.

Також позивачем ТОВ «Майра» було виписано податкові накладні про здійснення поставки товару на користь першого відповідача на загальну суму фактично здійснених господарських операцій.

За поставлений позивачем на виконання вимог договору купівлі-продажу № М-0108-3-КП товар перший відповідач ТОВ ВКГ «Лісова казка» здійснив оплату на загальну суму 1017000,00 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями платіжних доручень № 4150 від 03.08.2010р., № 4189 від 10.08.2010р., № 4270 від 26.08.2010р., № 4281 від 30.08.2010р., № 4343 від 07.09.2010р., № 4385 від 14.09.2010р., № 4404 від 16.08.2010р., № 4420 від 17.08.2010р., № 4428 від 20.09.2010р., № 4473 від 24.09.2010р., 4496 від 29.09.2010р., № 4530 від 06.10.2010р., № 4548 від 08.10.2010р., № 4604 від 19.10.2010р., № 4637 від 25.10.2010р., № 4656 від 28.10.2010р., № 4668 від 01.11.2010р., № 4732 від 10.11.2010р., № 4766 від 15.11.2010р.. № 4773 від 16.11.2010р., № 4817 від 19.11.2010р., № 4925 від 03.12.2010р., № 4940 від 06.12.2010р., № 4953 від 08.12.2010р., № 5111 від 24.12.2010р., № 5242 від 18.01.2011р., № 5303 від 26.01.2011 р., № 5334 від 31.01.2011р.

Судом також встановлено, що на виконання умов договору купівлі-продажу № М-0108-4-КП від 01.08.2010 року позивач ТОВ «Майра» передав у власність другого відповідача ФОП ОСОБА_4, а остання прийняла цукор-пісок на загальну вартість 998250,00 грн. Факт передачі товару підтверджений наступними видатковими накладними: № РН0001874 від 21.12.2010р., № РН0001874 від 20.12.2010р., № РН0001859 від 16.12.2010р., № РН0001834 від 10.12.2010р., № РН0001796 від 06.12.2010р., № РН0001728 від 02.12.2010р., № РН0001631 від 17.11.2010р., № РН0001550 від 04.11.2010р., № РН0001525 від 03.11.2010р., № РН0000925 від 24.09.2010р., № РН0000758 від 14.09.2010р., № РН0000635 від 07.09.2010р., № РН0000615 від 06.09.2010р., № РН0000573 від 03.09.2010р., № РН0000503 від 01.09.2010р., № РН0000377 від 27.08.2010р., № РН0000137 від 10.08.2010р., № РН0000043 від 04.08.2010р., № РН0000027 від 02.08.2010р.

Позивачем було виписано податкові накладні про здійснення факту поставки товару на користь другого відповідача ФОП ОСОБА_4 на загальну суму фактично здійснених господарських операцій 998250,00 грн..

За поставлений позивачем на виконання умов договору купівлі-продажу № М-0108-4-КП від 01.08.2010 року товар другий відповідач ФОП ОСОБА_4 здійснив оплату на загальну суму 998250,00 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями платіжних доручень № 3425 від 02.08.2010р.. № 3436 від 04.08.2010р., № 3458 від 11.08.2010р., № 3483 від 19.08.2010р., № 3519 від 02.09.2010р., № 3533 від 06.09.2010р., № 3546 від 08.09.2010р., № 3552 від 09.09.2010р., 3562 від 10.09.2010р., № 3574 від 15.09.2010р., № 3611 від 22.09.2010р., № 3631 від 28.08.2010р., № 3695 від 13.10.2010р., № 3705 від 15.10.2010р., № 3738 від 26.10.2010р., № 3768 від 03.11.2010р., № 3782 від 08.11.2010р., № 3854 від 23.11.2010р., № 3864 від 24.11.2010р., № 3880 від 26.11.2010р., № 3894 від 30.11.2010р., № 3956 від 13.12.2010р., № 3970 від 14.12.2010р., № 3988 від 17.12.2010р., № 3994 від 21.12.2010р., № 4047 від 20.12.2010р., № 4054 від 05.01.2011р., № 4103 від 14.01.1011р., 4129 від 21.01.2011р.

Аналізуючи вищевказані первинні документи, які долучені позивачем та відповідачами до матеріалів справи, суд дійшов до висновку, що вони складені у відповідності з ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ЗУ «Про податок на додану вартість» та «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» (в редакціях, що були чинні на момент укладення та виконання спірного правочину), якими обумовлено кількість, найменування, асортимент та ціна товару, а також підписані відповідальними особами позивача та відповідачів.

Належне виконання сторонами умов договорів, відсутність будь-яких претензій у кожної зі сторін щодо порядку та якості виконання взятих на себе зобовязань документально підтверджується первинною документацією, що належним чином оформлена та відповідає вимогам законодавчих та нормативних актів.

Підставою недійсності правочину згідно з ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог закону щодо умов його дійсності, які встановлені частинами 1-3, 5-6 ст.203 ЦК України.

Під недійсним правочином відповідно до вимог чинного законодавства слід розуміти дії фізичних і юридичних осіб, які, хоч і спрямовані на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав і обов'язків, але не створюють цих наслідків через невідповідність вчинених дій вимогам закону.

Згідно з частиною 1 статті 173 Господарського Кодексу України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським Кодексом України, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, в тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити кошти, надати інформацію, тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства. (п. 1 ст.626, ст. 627, п.1 ст. 628 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 2 статті 180 ГК України також передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з ч.3 ст.180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Поняття договору купівлі-продажу закріплено в ст. 655 ЦК України. Відповідно до зазначеної норми за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач за первісним позовом не зазначив норму матеріального права, яка була сторонами порушена на момент укладення спірних договорів, а посилання на не правлення правочинів на реальне настання правових наслідків не ґрунтується на Законі та повністю спростоване матеріалами справи.

Суд зауважує, що вирішуючи спір про визнання угоди недійною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон повязує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків: відповідність угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Дослідивши оскаржувані договори купівлі-продажу № М-0108-3-КП від 01.08.2010 року та № М-0108-4-КП від 01.08.2010 року, надані до матеріалів справи, суд встановив, що сторони при їх підписанні домовилися щодо предмету договору, своїх прав та обов'язків, відповідальності, ціни, строків поставки та оплати товару, строку дії договору, порядку його розірвання та інших умов. Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками, що посвідчує його дійсність та реальність наміру сторін на його виконання, оскільки за змістом ч.2 ст.207 ЦК України підпис на правочині, який вчиняє юридична особа, скріплюється печаткою, а тому печатка підтверджує підпис, що проставляється на документі.

Судом встановлено, що сторонами в момент вчинення правочинів додержані всі необхідні вимоги чинного законодавства України, вони підписані двома сторонами, в договорах зазначені усі суттєві умови, що характерні для договору купівлі-продажу, а саме: предмет, якість та кількість товару, зобовязання сторін, ціна товару та порядок розрахунків, умови та строк поставки, відповідальність сторін, вирішення спорів, форс-мажор,строк дії договору. Крім того, сторони вчинили дії, спрямовані на виконання договорів, а саме: позивач передав товар, а відповідачі прийняли його та сплатили за нього грошові кошти, що підтверджується наданими до матеріалів справи доказами.

Позивач за первісним позовом не навів належного обґрунтування та не довів суду існування жодної з обставин, передбачених Цивільним Кодексом України, що свідчили б про недійсність спірних договорів.

При цьому надані відповідачами (позивачами за зустрічним позовом) письмові докази свідчать про те, що спільні дії позивача та відповідачів при укладенні та виконанні договорів купівлі-продажу № М-0108-3-КП від 01.08.2010 року та № М-0108-4-КП від 01.08.2010 року були направлені на набуття та реалізацію тих прав та обовязків, які випливають саме з договорів купівлі-продажу і таким чином правочини спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Враховуючи наведене, суд констатує, що досліджувані правочини не можуть кваліфікуватися як такі, що укладалися та виконувалися без мети реального настання правових наслідків, що ними обумовлені, оскільки на користь направленості спірних правочинів на реальне настання правових наслідків та реальності їх виконання свідчать такі обставини, як детальне зазначення в тексті договорів всіх істотних умов, а також даних, які детально ідентифікують сторони; розумні строки виконання умов договорів; підтвердження цивільних (господарських) операцій первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, які мають всі необхідні обовязкові реквізити; відсутність відмінностей між визначенням взаємних прав та обовязків сторін та їх виконанням (задекларовані у договорах права та обовязки співпадають зі змістом їх виконання, що має реальний характер).

Враховуючи викладене, судом встановлено, що спірні договори, а саме договір купівлі-продажу № М-0108-3-КП від 01.08.2010 року, укладений між позивачем та першим відповідачем та договір купівлі-продажу № М-0108-4-КП від 01.08.2010 року, укладений між позивачем та другим відповідачем є дійсними, направленими на реальне настання правових наслідків та такими, що відповідають вимогам діючого законодавства України.

За таких обставин справи та з урахуванням наведених вимог чинного законодавства, суд вважає, що первісний позов ТОВ «Майра» позбавлений фактичного та правового обґрунтування, в зв'язку з чим в його задоволенні слід відмовити, а зустрічний позов ТОВ ВКГ «Лісова казка» та ФОП ОСОБА_4 підлягає задоволенню у повному обсязі, як такий, що ґрунтується на законі та підтверджений належними доказами у господарській справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 11, 15, 16, 179, 202, 203, 228, 235, 627, 638, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 43, 44, 174, 180 Господарського кодексу України, ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44 - 49, 60, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Прийняти змінену позовну заяву ТОВ «Майра».

Прийняти до розгляду зустрічний позов ТОВ ВКГ «Лісова казка» та ФОП ОСОБА_4 до ТОВ «Майра» про визнання договорів дійсними.

В позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Майра» до Виробничо-кондитерської групи «Лісова казка» відмовити повністю.

В позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Майра» до ФОП ОСОБА_4 відмовити повністю.

Зустрічний позов ТОВ Виробничо-кондитерської групи «Лісова казка» до ТОВ «Майра» задовольнити повністю.

Зустрічний позов ТОВ Виробничо-кондитерської групи «Лісова казка» до ФОП ОСОБА_4 до ТОВ «Майра» задовольнити повністю.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу № М-0108-3-КП від 01.08.2010 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Майра» (ЗПОУ 36817495) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-кондитерська група «Лісова казка» (ЗКПОУ 33066477).

Визнати дійсним договір купівлі-продажу № М-0108-4-КП від 01.08.2010 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Майра» (ЗПОУ 36817495) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (код НОМЕР_1).

Суддя Тихий П.В.