Рішення № 16569064, 20.06.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2011 р. Справа № 5023/4543/11

вх. № 4543/11

Суддя господарського суду Тихий П.В.

при секретарі судовогозасідання Михайлюк В.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність від 15.06.11;

відповідача - ОСОБА_2., довіреність від 01.12.10;

відповідача 2 за зустрічним позовом - не з"явився;

розглянувши справу за позовом ТОВ "Екосвіт Україна", м. Київ;

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ТОВ "Сервіс трейдінг", м. Київ,

до ТОВ "Центр Автозапчастин", с. Комунар;

про стягнення коштів

та зустрічний позов ТОВ "Центр Автозапчастин", с. Комунар;

до 1) ТОВ "Екосвіт Україна", м. Київ;

та до 2) ТОВ "Сервіс трейдінг", м. Київ,

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 50000,00грн., судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 09.06.11 за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ТОВ "Сервіс трейдінг" (03150, м. Київ, вул. Горького, 97).

До суду надійшов зустрічний позов відповідача до позивача та до ТОВ "Сервіс трейдінг" про визнання недійсним договору, в якому просить суд визнати авторський договір №12062 від 06.12.10 між ТОВ "Сервіс трейдінг" та ТОВ "Центр Автозапчастин" (в т.ч. додаток №1 до договору від 06.12.10), а також, укладений в зв"язку з ним, договір уступки права вимоги №ЕУ 033 від 01.03.11 між ТОВ "Екосвіт Україна" та ТОВ "Сервіс трейдінг", недійсними; судові витрати стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача. Разом із зустрічним позовом були надані документи для долучення до матеріалів справи.

Суд, розглянувши зустрічну позовну заяву відповідача визнав її такою, що відповідає вимогам ст. ст. 1, 2, 3, 5, 10, 12, 21, 32-38, 45, 54-58, 60 Господарського процесуального кодексу України та підлягає прийняттю до розгляду сумісно з первісним позовом.

Відповідно до ст. 24 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за наявністю обставин достатніх підстав має до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Дослідивши обставини, викладені в позовній заяві та в зустрічній позовній заяві, суд залучив до участі у справі в якості другого відповідача по зустрічній позовній заяві, ТОВ "Сервіс трейдінг" (03150, м. Київ, вул. Горького, 97).

20.06.11 позивач надав до канцелярії суду заяву (вх.№11927) про долучення до матеріалів справи поданих ним документів.

20.06.11 відповідач надав до суду заяву (вх.№11928) про долучення до матеріалів справи поданих ним документів.

20.06.11 до канцелярії суду надійшла телеграма (вх.№15612), в якій відповідач 2 за зустрічним позовом просить суд розглянути справу без участі представника ТОВ "Сервіс трейдінг".

Відповідач 2 за зустрічним позовом у судове засідання не з"явився.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, суд встановив, що 06 грудня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіс трейдінг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр Автозапчастин" (Відповідач) було укладено Договір № 12062.

Згідно з умовами Договору (п.п. 2.1. та п.п. 2.3.), Продавець передав у власність Покупця (Відповідача) майнові права на вказані у договорі об'єкти. За передачу у власність Покупця прав Покупець зобов'язувався сплатити Продавцю винагороду в розмірі, передбаченому Додатком №1 до Договору.

Згідно п. 3.1. Договору, Продавець зобов'язаний підтвердити передачу Прав у власність Покупця шляхом підписання Акту прийому-передачі виключних прав. Зазначений у п. З.1. Договору акт був підписаний сторонами одночасно з укладенням Договору.

Як передбачено ч. 1 ст. 1113 ЦК України, за договором про передання виключних майнових прав одна сторона (особа, що має виключні майнові права) передає другій стороні частково або у повному складі ці права відповідно до закону та на визначених договором умовах.

Таким чином, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіс трейдінг" та Відповідачем було укладено договір, предметом якого була передача за винагороду виключних майнових прав на об'єкти, які передбачені у Додатку № 1 до Договору.

01 березня 2011 року між ТОВ "Сервіс Трейдінг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екосвіт Україна" (Позивач) було укладено Договір уступки права вимоги № ЕУ 033.

Відповідно до п. 1.1. Договору уступки, первісний кредитор (ТОВ "Сервіс трейдінг") передає право вимоги, що належить йому, згідно Договору №12062 від 06.12.10, укладеного між ТОВ "Сервіс трейдінг" та ТОВ "Центр Автозапчастин", а Новий кредитор (ТОВ "Екосвіт Україна") приймає право вимоги, що належить Первісному кредиторові за Договором на перерахування грошових коштів в розмірі, вказаному в п.1.3. цього Договору.

Як передбачено п. 1.2. Договору уступки права вимоги, згідно цього Договору, Новий кредитор займає місце Первісного кредитора в зобов'язаннях, які виникли за Договором в об'ємі і на умовах, які існують на момент укладення даного Договору.

Відповідач був повідомлений про переуступку права вимоги за Договором № 12062 листом № 2/03 від 01.03.2011 року (а.с.23).

Таким чином, після укладення Договору переуступки права вимоги до Позивача перейшло право вимоги оплати виключних майнових прав переданих Відповідачу за Договором № 12062 від 06.12.2010 р.

Відповідно до Додатку № 2 до Договору № 12062 від 06.12.2010 року Відповідач до 15 травня 2011 року мав здійснити оплату чергового платежу у розмірі 50 000грн.

Однак, Відповідач, в порушення умов Договору, у передбачені строки не оплатив Позивачу платіж, передбачений Додатком № 2 від 30.12.2010 року, внаслідок чого станом на 16.05.2011 року у Відповідача виникла заборгованість перед Позивачем у розмірі 50000,00 грн.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 11.5. Договорів, жодна із Сторін не може в односторонньому порядку припинити виконання зобов'язань за Договором, при цьому, не буде вважатись одностороннім припинення виконання зобов'язань за Договором Стороною, або розірвання Договору Стороною, коли можливість такого припинення виконання зобов'язань та/або розірвання Договору прямо передбачена Договором, або іншим чином письмово узгоджена Сторонами.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Спосіб захисту повинен відповідати правовідносинам, що склалися між сторонами та призводити до відновлення порушеного (оспорюваного) права, оскільки саме відновлення такого права є метою захисту та одночасно і його призначенням.

Враховуючи викладене вище та те, що дійсність авторського договору №12062 від 06.12.10 між ТОВ "Сервіс трейдінг" та ТОВ "Центр Автозапчастин" (в т.ч. додаток №1 до договору від 06.12.10), а також, укладений в зв"язку з ним, договір уступки права вимоги №ЕУ 033 від 01.03.11 між ТОВ "Екосвіт Україна" та ТОВ "Сервіс трейдінг" оспорюється відповідачем, суд визнав позовні вимоги позивача такими, що відповідають правовідносинам, що склалися між сторонами, є обгрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Розглянувши зустрічний позов ТОВ "Центр Автозапчастин" до ТОВ "Екосвіт Україна" та до ТОВ "Сервіс трейдінг" про визнання недійсним авторського договору №12062 від 06.12.10 між ТОВ "Сервіс трейдінг" та ТОВ "Центр Автозапчастин" (в т.ч. додаток №1 до договору від 06.12.10), а також, укладений в зв"язку з ним, договір уступки права вимоги №ЕУ 033 від 01.03.11 між ТОВ "Екосвіт Україна" та ТОВ "Сервіс трейдінг", суд визнав його необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У своїй зустрічній позовній заяві позивач зазначає про те, що директор ТОВ «ЦЕНТР АВТОЗАПЧАСТИНИ» при укладенні авторського договору № 12062 від 06.12.2010р. перевищив свої повноваження директора вказаного підприємства та вчинив правочин, який суперечить внутрішній волі та господарським цілям підприємства, в звязку з чим вказаний правочин (а також укладений в звязку з ним договір уступки № ЕУ 033 від 01.03.2011р.) має бути визнано недійсним.

Проте, суд проаналізувавши матеріали даної справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України.

Згідно з частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним, а правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків. Крім того, зміст правочину не може суперечити вимогам діючого законодавства.

Зі змісту зустрічної позовної заяви вбачається, що свої вимоги стосовно визнання недійсними укладених між сторонами правочинів (ТОВ «Центр Автозапчастини» та ТОВ «Сервіс-трейдінг», ТОВ «Сервіс-трейдінг» та ТОВ «Екосвіт-Україна» відповідно) позивач за зустрічним позовом обґрунтовує невідповідністю дій директора підприємства Швея Є.С. внутрішній волі товариства в звязку з їх економічною невигідністю для господарської діяльності підприємства в подальшому та суперечністю господарським цілям товариства в цілому, зокрема отриманню прибутку. ( ч. 3 ст. 203 ЦК України), на що суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відповідності до ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно з матеріалами справи установчим документом ТОВ «Центр Автозапчастини» є статут підприємства, який зареєстровано 20.04.2010р. При цьому згідно з розділом 7 статуту товариства вищим органом управління визначено загальні збори учасників, виконавчим органом директор, який згідно з п.7.6. Статуту укладає договори (угоди) і контракти. Жодних обмежень щодо укладення правочинів, в т.ч. на будь-яку значну грошову суму, стосовно директора товариства статутом не передбачено.

Окрім цього, відповідач-1 за зустрічним позовом під час судового розгляду надав копії документів, які спростовують твердження позивача за зустрічним позовом, оскільки вони підтверджують згоду вищого органу управління (загальних зборів) ТОВ «Центр Автозапчастини» на укладення оспорюваного авторського договору № 12062 від 06.12.2010р., а саме: копія протоколу № 25-11/010 загальних зборів учасників ТОВ «ЦЕНТР АВТОЗАПЧАСТИНИ» за № 12-1/011-1 від 12.01.2011р., яким прийнято рішення доручити директору товариства Швею Є.С. здійснити необхідні дії щодо підписання договору на передачу виключних майнових прав на обєкт «Компютерна програма «Інтерфейс комплексної розподіленої інформаційної системи підприємства авто дилера для координації взаємодії центрів продажу запчастин» за ціною 60000000,00 грн.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника відповідача-1 за зустрічним позовом, після підписання авторського договору № 12062 від 06.12.2010р. сторонами були вчинені дії, спрямовані на його виконання, отже, договір виконувався та був схвалений обома сторонами, що підтверджується відповідними документами, копії яких долучені сторонами до матеріалів справи.

Зокрема, позивач за зустрічним позовом прийняв у власність та здійснював оплати (проте, як було встановлено під час судового розгляду з порушенням графіку платежів, передбаченого додатком № 2 до договору) придбаних виключних майнових прав на компютерний твір. Даний факт позивачем за зустрічним позовом не заперечується. У пункті 9.1 Розяснень Вищого Арбітражного суду України від 12.03.1999 р. №02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з визнанням угод недійсними» зазначено, що письмова угода може бути укладена від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта. Пунктом 9.2 Розяснень передбачено, що наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути в тому числі вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні тощо). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди, а також в звязку з невідповідністю дій учасника правочину внутрішній волі підприємства задоволенню не підлягає.

Отже, в звязку з цими обставинами, а також із врахуванням того, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою, а правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання (ст. 241 ЦК України), суд приходить до висновку, що жодних законних підстав для визнання недійсними оспорюваних позивачем за зустрічним позовом правочинів (авторського договору № 12062 від 06.12.2010р. та укладеного в звязку з ним договору уступки № ЕУ 033 від 01.03.2011р.) судом в частині їх невідповідності вимогам ст. 203, 215 ЦК України немає.

Проаналізувавши твердження позивача за зустрічним позовом стосовно недійсності авторського договору № 12062 від 06.12.2010р. у звязку з порушенням під час його укладення публічного порядку за ст. 228 ЦК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Подібні положення містить п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», який визначає перелік правочинів, що є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Під час судового розгляду жодних документів, що підтверджують вчинення оспорюваного позивачем за первісним позовом авторського договору як спрямованого на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, або спрямованого на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, позивачем за зустрічним позовом суду надано не було. Окрім цього, суд, проаналізувавши матеріали справи, приходить до висновку, що будь-які інші ознаки порушень публічного порядку під час укладення оспорюваного авторського договору № 12062 від 06.12.2010р. також відсутні, що вбачається з наступного.

Твердження позивача за первісним позовом про ненадання відповідачем-1 за первісним позовом ліцензії, необхідної для зайняття господарською діяльністю у сфері інтелектуальної власності, спростовується в повному обсязі поясненнями представника відповідача-1 за зустрічним позовом, матеріалами справи.

У якості доказу щодо відсутності у відповідача-1 за зустрічним позовом ліцензії, необхідної для надання передачі права власності на обєкт, найменування якого вказано у додатку № 1 до авторського договору, позивач за зустрічним позовом посилається лише на власні припущення, не обґрунтовуючи свою думку жодним чином. При цьому відповідач-1 за зустрічним позовом пояснив, що для укладення такого правочину на передачу виключних майнових прав на обєкт, визначений у авторському договорі, необхідність отримання окремої ліцензії згідно з Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» не передбачена, На думку суду, така позиція повністю відповідає вимогам чинного законодавства України та жодним чином не спростовується позивачем за зустрічним позовом.

Отже, всі доводи позивача за зустрічним позовом з приводу відсутності ліцензії у іншої сторони договору є припущенням та не підтверджені жодним доказом у порушення приписів ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В порушення вказаних приписів позивачем за зустрічним позовом не надано суду жодного доказу того, що спірні правочини посягають саме на суспільні, економічні та соціальні основи держави, відсутні докази наявності вини (яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін) вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо незаконного заволодіння певним майном, тощо.

Згідно приписів статті 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України.

Судом встановлено, що авторський договір № 12062 від 06.12.2010р. (а тому і укладений в звязку з ним договір уступки № ЕУ 033 від 01.03.2011р.) відповідає вимогам статті 180 ГК України та не містить жодних умов, за яких він може бути визнаний судом недійсним. Крім того, судом встановлено, що дані договори були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що не заперечується позивачем за первісним позовом та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Враховуючи вищевикладене, будь-які ознаки порушень публічного порядку, передбачені ст. 228 ЦК України, а також порушення вимог ст. 227 ЦК України під час укладення оспорюваних правочинів авторського договору № 12062 від 06.12.2010р., договору уступки № ЕУ 033 від 01.03.2011р. відсутні.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи. Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок іншої сторони і в тому разі коли друга сторона звільнена від його сплати; суми які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи покладаються при задоволенні позову на відповідача, а при відмові в позові на позивача.

За таких обставин, суд, керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 60, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов ТОВ "Екосвіт Україна" до ТОВ "Центр Автозапчастин" задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Автозапчастин" (62490, Харківська область, Харківський район, с. Комунар, вул. Озерна, буд. 5, р/р 26007060715870 в Філії РЦ "ЗАТ КБ "Приватбанк", МФО 320649, код ЄДРПОУ 37023683) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екосвіт Україна" (01032, м. Київ, вул. Либідська, 1-А, п/р 26000309849 в АБ "Діамант" м. Київ, МФО 320854, код ЄДРПОУ 37119024) суму боргу у розмірі 50000,00грн., 500,00грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні зустрічного позову ТОВ "Центр Автозапчастин" до ТОВ "Екосвіт Україна" відмовити повністю.

В задоволенні зустрічного позову ТОВ "Центр Автозапчастин" до ТОВ "Сервіс трейдінг" відмовити повністю.

Суддя Тихий П.В.