Рішення № 16569050, 20.06.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2011 р. Справа № 5023/3418/11 (нір. 49/206-10)

вх. № 3418/11 (н.р. 8629/3-49)

Суддя господарського суду Смірнова О.В.

при секретарі судовогозасідання Липко О.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - не прибув

відповідача- ОСОБА_1, довіреність № 06/17 від 04.01.11 р.;

розглянувши справу за позовом ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" м. Київ

до ВАТ по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз" м. Харків

про стягнення 7 562 967,03 грн.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2010 р. позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в який просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за угодою про заміну зобов'язань № 02/02-1522-39/5, укладеною між сторонами 17.10.2002 року. Згідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 7 562 967,03 грн., з яких 4 983 863,07 грн. - сума основного боргу, 2 143 761,94 грн. - інфляційні витрати та 435 351,02 грн. - три відсотки річних. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не сплачує заборгованість у добровільному порядку.

Рішенням господарського суду Харківської області від 10 листопада 2010 року у справі № 49/206-10 позовні вимоги було задоволено частково, а саме було присуджено до стягнення з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз" на користь Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „ Нафтогаз України” 2 687 360,16 грн. - основного боргу, 2 143 761,94 грн. інфляційних витрат, 426 832,64 грн. - 3% річних, витрати по сплаті державного мита у сумі 17 728,21 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 164,07 грн.; у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 2 296 502,91 грн. основного боргу та 8 518,38 грн. трьох відсотків річних було відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17 січня 2011 року по справі № 49/206-10 апеляційну скаргу позивача було залишено без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 10 листопада 2010 року у справі № 49/206-10 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 30 березня 2011 року касаційну скаргу було задоволено частково, постанову Харківського апеляційного господарського суд від 17.01.2011 р. та рішення господарського суду Харківської області від 10.11.2010 р. у справі № 49/206-10 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 2 296 502,91 грн. основного боргу та 8 518,38 грн. трьох відсотків річних було скасовано, а справу в скасованій частині було передано до господарського суду Харківської області на новий розгляд.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 травня 2011 р. було призначено справу до розгляду на 18 травня 2011 р.

Відповідно до ч.3 ст. 2-1 ГПК України, визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних документів за принципом вірогідності, який враховує кількість справ, що перебувають у провадженні суддів, заборону брати участь у перегляді рішень для судді, який брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого порушується питання, перебування суддів у відпустці, на лікарняному, у відрядженні та закінчення терміну повноважень.

Відповідно до протоколу повторного розподілу справи між суддями від 17.05.11 (обгрунтування проведення повторного автоматичного розподілу справи: хвороба), для розгляду справи № 5023/3418/11 (н.р. 49/206-10) було призначено суддю Смірнову О.В.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 травня 2011 р. було відкладено розгляд справи на 06 червня 2011 р.

26 травня 2011 р. позивач надав до суду пояснення, в яких зазначив, що 17.10.02 р. між сторонами було укладено угоду про заміну зобов"язань № 02/02-1522-39/5, згідно з якою зобов"язання боржника по внесенню оплати за спожитий природний газ за договором № 10/16-43-28/1 від 18.01.00 з урахуванням всіх змін та доповнень змінюються зобов"язаннями за даною угодою, проте відповідач за вказаною угодою виконав свої зобов"язання частково, а саме розрахувався частково на суму 2 470 349,09 грн., у зв"язку з чим просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 червня 2011 р. було відкладено розгляд справи на 20 червня 2011 р.

20 червня 2011 р. відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просив суд застосувати строк позовної давності та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 2296502,91 грн. боргу.

20 червня 2011 р. відповідач надав уточнення до відзиву, в якому зазначив, що у відзиві було помилково зазначений період застосування строку позовної давності з 10 липня 2011 р. по 10 вересня 2011 р., а повинно бути зазначено- з 10 червня 2011 р. по 10 вересня 2011 р.

Представник позивача у судове засідання не з*явився, про причини неявки суд не повідомив.

Проедставник відповідача проти позову заперечував з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 17 жовтня 2002 року між ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України (позивач/кредитор) та ВАТ по газопостачанню та газифікації «Харківміськгаз» (відповідач/боржник) було укладено угоду про заміну зобов'язань № 02/02-1522-39/5. Згідно з п.1.1 даної угоди зобов'язання боржника по внесенню оплати за спожитий природний газ за договором № 10/16-43-28/1 від 18.01.00 укладеного між кредитором та боржником, з врахуванням всіх змін та доповнень до договору, змінюються зобов'язаннями за даною угодою.

Згідно п. 1.2 угоди сума зобов'язань боржника за договором складає 29 687 360,16 грн. У відповідності до п.2.1 вищезазначеної угоди виконання зобов'язань боржника перед кредитором за даною угодою буде здійснюватися у порядку, визначеному в додатку № 1 до цієї угоди, який є її невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 1 Додатку № 1 визначений порядок погашення, відповідно до якого відповідач був зобов'язаний сплатити 29 687 360,16 грн. згідно графіку до 10.12.2007 року.

Позивач посилається на те, що відповідач свої зобов'язання по зазначеній угоді виконав частково, а саме розрахувався у сумі 2 470 349,09 грн. Таким чином, на момент звернення з позовом до суду, сума боргу відповідача перед ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» становить 4 983 863,07 грн., яка виникла за період з червня 2007 року по грудень 2007 року.

Як вже було зазначено вище дані правовідносини були предметом судового розгляду у справі №49/206-10. Рішенням господарського суду Харківської області від 10 листопада 2010 року у справі № 49/206-10 позовні вимоги було задоволено частково. Стягнуто з відповідача 2 687 360,16 грн. - основного боргу, 2 143 761,94 грн. інфляційних витрат, 426 832,64 грн. - 3% річних, витрати по сплаті державного мита у сумі 17 728,21 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 164,07 грн.; у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 2 296 502,91 грн. основного боргу та 8 518,38 грн. трьох відсотків річних було відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17 січня 2011 року по справі № 49/206-10 апеляційну скаргу позивача було залишено без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 10 листопада 2010 року у справі № 49/206-10 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 30 березня 2011 року касаційну скаргу було задоволено частково, постанову Харківського апеляційного господарського суд від 17.01.2011 р. та рішення господарського суду Харківської області від 10.11.2010 р. у справі № 49/206-10 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 2 296 502,91 грн. основного боргу та 8 518,38 грн. трьох відсотків річних було скасовано, а справу в скасованій частині було передано до господарського суду Харківської області на новий розгляд.

Вищий господарський суд України в своїй постанові від 30 березня 2011 р. дійшов висновку про те, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за червень-вересень 2007 року, судам слід було з'ясувати підстави виникнення та правову природу цих сум, а також останній день сплати заборгованості за угодою. Також Вищий господарський суд України зазначив, що згідно розрахунку основної заборгованості, наданої позивачем (а.с.17-18), останній платіж за спірною угодою на суму 715 000,00 грн. був здійснений відповідачем 24.04.2008 року. При цьому, в призначенні платежу не вказано період, за який здійснювалось погашення заборгованості, а зазначено лише угоду, згідно якої здійснювались платежі, відповідно з чим, у суду були відсутні підстави відокремлювати заборгованість згідно дат, визначених графіком, оскільки її погашення відбувалось нерівномірними частинами та в різні періоди, які судом досліджені не були. Зазначені обставини залишилась поза увагою судів, відповідно з чим, не було надано оцінку наявності переривання позовної давності в силу вимог ст.264 ЦК України.

Відповідно до ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов"язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Таким чином, спір розглядається в межах стягнення з відповідача 2 296 502,91 грн. основного боргу та 8 518,38 грн. трьох відсотків річних.

За приписами ст.526 Цивільного Кодексу України зобов”язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідачем у відзиві на позов та доповненні до нього заявлено про застосування позовної давності щодо основної вимоги позивача за період з 10 червня 2007 р. по 10 вересня 2007 р. .

Відповідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Таким чином, враховуючи, що позивачем позов подано до суду 29.09.2010 року, тобто після закінчення трирічного строку, доказів поважних причин пропуску строку позовної давності суду не подано, вимог про відновлення пропущеного строку позивачем не заявлено, доказів на підтвердження вчинення ВАТ по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз" дій, які б свідчили про визнання ним свого боргу, та відповідно, переривання строку позовної давності, не надано, суд вважає, що в задоволенні позову щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 2 250 000 грн., яка виникла за період з 10 червня 2007 р. по 10 вересня 2007 р., необхідно відмовити за пропуском строку позовної давності.

Враховуючи викладене, позовна вимога про стягнення з відповідача 46 502,91 грн. основного боргу підлягає задоволенню як правомірна та обгрунтована.

В силу вимог ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, позовна вимога щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 8 518,38 грн. за прострочення виконання грошового зобов"язання підлягає задоволенню як правомірна.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 526, ч.1 ст.530, 610, 611, ст. 629 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз" м. Харків (адреса: 61004, м. Харків, вул. Жовтневої революції, 57/59, р/р 260323022986 в ХОУ ВАТ "Ощадбанк", МФО 351823, код ЄДРПОУ 03359552) на користь Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, р/р 26008301970 в ВАТ "Ощадбанк" України, МФО 300012, код ЄДРПОУ 31301827) - 46 502,91 грн. основного боргу, 8 518,38 грн. 3% річних, 550,21 грн. державного мита та 1,71 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В стягненні основного боргу у розмірі 2250000 грн. відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Смірнова О.В.

Повний текст рішення підписано 23 червня 2011 року.