Рішення № 16569043, 14.06.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2011 р. Справа № 38/332-09

вх. № 9288/6-38

Суддя господарського суду Жельне С.Ч.

при секретарі судовогозасідання Федорова Т.О.

за участю представників сторін:

позивача - (відповідача) ОСОБА_1, довіреність №834 від 02.03.2011р., відповідача (позивача) не зявився, 3-ї особи: не зявився.

розглянувши справу за позовом КП "Міський інформаційний центр", м. Харків

до ФОП ОСОБА_2, м. Харків

про про стягнення 16779,52 грн. та зобовязання вчинити певні дії

та за зустрічним позовом: ФОП ОСОБА_2, м.Харків, 3-я особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3, м.Харків

до КП «Міський інформаційний центр», м.Харків

про визнання недійсною угоди №8298 від 27.11.2008р.

ВСТАНОВИВ:

Рішення виноситься 14.06.2011 р., оскільки в судовому засіданні оголошувалась перерва.

Позивач, КП „Міський інформаційний центр”, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, ФОП ОСОБА_2, в якій просить суд:

- стягнути грошові кошти у сумі 16779,52 грн., в т.ч. заборгованість за щомісячне користування місцем за Договором №8298 від 27.11.2008р. у розмірі 1032,91 грн.; пеня за неповну сплату платежів за Договором №8298 від 27.11.2008р. у розмірі 233,60 грн.; неустойка за розміщення спеціальної конструкції на місці без отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами за Договором №8298 від 27.11.2008р. за період з 27.11.2008р. по 23.02.2009р. у розмірі 1825,33 грн.; неустойка за прострочення повернення місця за Договором №8298 від 27.11.2008р. за період з 03.03.2009р. по 10.11.2009р. у розмірі 10939,72 грн.; витрати за проведення демонтажу спеціальної конструкції за Договором №8298 від 27.11.2008р. у розмірі 1885,60 грн.; витрати за зберігання демонтованої спеціальної конструкції за Договором №8298 від 27.11.2008р. у розмірі 862,36 грн.;

- зобовязати відповідача повернути на підставі акту прийому-передачі місце, що знаходиться у комунальній власності, за адресою: м.Харків, пр.Московський пр.Фрунзе. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

03 грудня 2009 р. позивач змінив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача заборгованість за щомісячне користування місцем за Договором №8298 від 27.11.2008р. у розмірі 1032,91 грн.; пеня за неповну сплату платежів за Договором №8298 від 27.11.2008р. у розмірі 233,60 грн.; неустойка за розміщення спеціальної конструкції на місці без отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами за Договором №8298 від 27.11.2008р. за період з 27.11.2008р. по 23.02.2009р. у розмірі 1825,33 грн.; неустойка за прострочення повернення місця за Договором №8298 від 27.11.2008р. за період з 03.03.2009р. по 10.11.2009р. у розмірі 10939,72 грн.; витрати за проведення демонтажу спеціальної конструкції за Договором №8298 від 27.11.2008р. у розмірі 1885,60 грн.; витрати за зберігання демонтованої спеціальної конструкції за Договором №8298 від 27.11.2008р. у розмірі 862,36 грн.; зобовязати відповідача повернути на підставі акту прийому-передачі місце, що знаходиться у комунальній власності, за адресою: м.Харків, пр.Московський пр.Фрунзе, а також стягнути з відповідача витрати по сплаті державного мита у розмірі 253,00 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн., та 17,00 грн. судових витрат, повязаних із розглядом справи, а саме, за отримання довідки з ЄДР про включення відповідача до ЄДРПОУ.

15.01.2010 року ФОП ОСОБА_2 надав до суду зустрічнупозовну пзаявою (за вхідним №481) до КП “Міський інформаційний центр” про визнання недійсним договору №8298 від 27.11.2008р. про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій, укладеного між КП “Міський інформаційний центр” та ФОП ОСОБА_2, на тій підставі, що на спірному Договорі стоїть підпис не ОСОБА_2, а іншої особи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20 січня 2010 року було прийнято до сумісного розгляду з первісним позовом у справі №38/332-09 зустрічний позов ФОП ОСОБА_2.

16 лютого 2010 року через канцелярію суду від відповідача надійшла заява про призначення по справі №38/332-09 почеркознавчої експертизи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.04.2010р. по справі №38/332-09 було задоволено клопотання відповідача про залучення до участі у справі 3-ї особи та залучено в якості 3-ї особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3.

28 квітня 2010 року через канцелярію суду надійшли письмові пояснення від 3-ї особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3, в яких 3-я особа повідомила, що нею замість ОСОБА_2 було помилково підписано Договір № 8298 від 27.11.2008р.

16.06.2010 року через канцелярію суду від позивача за первісним позовом надійшов відзив на зустрічну позовну заяву відповідача, в якому позивач вважає даний зустрічний позов безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 вересня 2010 року по справі №38/332-09 було призначено судову почеркознавчу експертизу, провадження якої доручено Харківському науково-дослідному Інституту судових експертиз ім. Заслуж. професора М.С.Бокаріуса, та провадження по справі №38/332-09 було зупинено.

14.10.2010р. від експерта Харківського науково-дослідного Інституту судових експертиз ім. Заслуж. професора М.С.Бокаріуса надійшло клопотання (за вхідним №3863) про надання додаткових доказів по справі, а саме:

1) оригінали та інші примірники досліджуваних документів: договору №8298 від 27.11.2008р., перелік місць, які надаються “Користувачу”для розташування спеціальних конструкцій та розмір плати за їх користування в місяць (додаток №1 до договору №8298 від 27.11.2008р.), акту встановлення спеціальної конструкції для розміщення зовнішньої реклами від 24.11.2008р., акту прийому-передачі місць, які перебувають у комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій до договору №8298 від 27.11.2008р., акту проведення демонтажу спеціальної конструкції від 29.04.2009р.;

2) вільні зразки (оригінали) підписів (25-30 під.) та почерку (на 15-20 арк.) ОСОБА_2 в різнохарактерних за цільовим призначенням документах: копії паспорта належної якості, форми №1, заявах, договорах, довіреностях, посвідченнях, деклараціях, квитанціях, відомостях, листах, щотижневиках, блокнотах, особистих записах тощо, виконані до 2009р.;

3) експериментальні зразки підписів (на 5-8 арк.) ОСОБА_2, виконані як з правим, так і лівим нахилом, у швидкому темпі на лінованих аркушах паперу;

4) експериментальні зразки почерку (на 8-10 арк.) ОСОБА_2 у вигляді рукописних записів: “ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, шина, шило, гімн”, виконані як з правим, так і з лівим нахилом, у швидкому темпі на лінованих аркушах паперу;

5) експериментальні зразки підписів (на 5-8 арк.) ОСОБА_2, виконані від імені “ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7”як з правим, так і лівим нахилом, у швидкому темпі на лінованих аркушах паперу. Всі зразки необхідно завірити.

З метою сприяння проведенню експертизи Судом було задоволено клопотання експерта, провадження по справі №38/332-09 було поновлено.

У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом підтримує уточнені позовні вимоги у повному обсязі, наполягає на їх задоволенні, проти вимог зустрічного позову заперечує з підстав викладених у відзиві на зустрічний позов, залучений до матеріалів справи.

Відповідач у судове засідання не зявився, відзив на позов та витребуваних судом документів не надав, вимоги суду щодо виконання клопотання експерта про надання додаткових доказів для проведення експертизи, не виконав, хоча про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином.

3-я особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, у судове засідання не зявилася, хоча про час та місце слухання справи була повідомлена належним чином.

Згідно з ч.3 ст.22 ГПК України сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, що закріплені п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст.4-3 та ст.33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи на підставі ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

27 листопада 2008 року між комунальним підприємством “Міський інформаційний центр ” (позивач за первісним позовом) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (відповідач за первісним позовом) було укладено договір №8298 про надання у користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій (далі Договір).

Відповідно до Договору та Акту прийому-передачі від 27 листопада 2008 року до Договору позивач надав в користування відповідачу місце, що знаходиться у комунальній власності, для розміщення спеціальної конструкції щит стаціонарний (3,00х2,00х2) за адресою: м.Харків, пр. Московський пр. Фрунзе строком з 27 листопада 2008р. по 30 червня 2009р. (п.1.4 Договору).

На підставі Довідки відділу реклами управління містобудування та архітектури про встановлення пріоритету від 24.11.2008р. ФОП ОСОБА_2 (Відповідачу) було встановлено пріоритет на розміщення спеціальної конструкції: щит стаціонарний (3,00х2,00х2) за адресою: м. Харків, пр.Московський пр.Фрунзе три місяці до отримання дозволу на її розміщення.

29 вересня 2008 року Відповідач встановив спеціальну конструкцію - щит стаціонарний (3,00х2,00х2) на місці, що знаходиться у комунальній власності, за адресою: м. Харків, пр.Московський пр. Фрунзе, що підтверджується Актом встановлення спеціальної конструкції від 24.11.2008р., який підписано та скріплено зі сторони Позивача та Відповідача.

Згідно до умов Договору №8298 від 27.11.2008р., а саме: п.п. 3.4.6., 4.1.,4.5. Договору та Додатку № 1 до Договору №8298 від 27.11.2008р. відповідач зобовязаний кожний місяць здійснювати оплату за користування наданими йому місцями авансом до 25 числа місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата, у розмірі - 617 грн. 76 коп., у т.ч. ПДВ 20%.

Відповідно до п. 4.2 Договору №8298 від 27.11.2008р. якщо на момент укладання Договору „Користувач” не має дозволу (дозволів) на розміщення зовнішньої реклами, тоді з дня укладення цього Договору і до отримання дозволу (дозволів) на розміщення зовнішньої реклами на спеціальних конструкціях, які встановлюються на місцях, наданих за цим Договором (в період дії пріоритету на місце), „Користувач” щомісячно вносить плату за користування всіма місцями за Договором у розмірі 25% відсотків від суми, передбаченої п.4.1 цього Договору, що складає 128,70 грн. (без ПДВ) на місяць: ПДВ-20% складає 25,74 грн., загальний розмір плати (з ПДВ) 154,44 грн.

Відповідно до п.4.4. Договору №8298 від 27.11.2008р. плата за фактичне користування місцями, зазначеними у Додатку №1, до укладення цього Договору з 29 вересня 2008 року по 26 листопада 2008 року здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів з дня укладення Договору та складає 1194,34 грн. (з ПДВ).

Відповідач, у свою чергу, порушив своє зобовязання за Договором щодо оплати за місце, надане у користування, а саме, не повністю сплачував платежі, передбачені розділом 4 цього Договору, у звязку з чим, виникла заборгованість у сумі 1032,91 грн.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобовязання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі, боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі, кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також, з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обовязком для виконання сторонами.

Згідно з ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обовязку в натурі (присудження до виконання обовязку в натурі).

Відповідно до ст.598 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент розгляду справи відповідач заборгованість не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобовязання за Договором №8298 від 27.1.2008р. про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст.32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, стст.193, 198 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за щомісячне користування місцем за договором №8298 від 27.11.2008р. у розмірі 1032,91 грн., належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення.

У відповідності до п. 6.1. Договору сторонами встановлено відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого (або не повністю сплаченого) платежу за кожен день прострочення.

За прострочення внесення платежів по договору позивач нарахував відповідачу пеню за несвоєчасну та неповну сплату платежів за договором №8298 від 27.11.2008р. у розмірі подвійної облікової ставки Національноого банку України, яка складає -233,60 грн.

У відповідності до ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” розмір пені, передбачений ст..1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочення платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

У відповідності до п.6.6. договору сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано, не припиняється.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідач не виконав, передбачені договором зобовязання по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, пеня у сумі 233,60 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Згідно з п.3.4.2. договору відповідач зобовязувався не розміщувати спеціальні конструкції на місцях, переданих у користування за цим договором, до отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами у встановленому порядку.

У відповідності до ст.526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно п.6.3. Договору відповідач у разі порушення зобовязань, передбачених підпунктом 3.4.2 п.3.4. розділу 3 Договору, сплачує позивачу неустойку у розмірі плати за користування місцями, встановленої п. 4.1 цього Договору, пропорційно часу розміщення спеціальних конструкцій з порушенням зобовязань.

Як свідчить акт встановлення спеціальної конструкції для розміщення зовнішньої реклами від 24.11.2008р., відповідачем було встановлено спеціальну конструкцію на місці, переданому в користування, ще 29 вересня 2008 року. Проте дозвіл на розміщення зовнішньої реклами відповідачем взагалі не отримано.

У відповідності до п.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Відповідно до ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. Законом щодо окремих видів зобовязань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до п.3 ст.6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Враховуючи, що відповідач порушив вимоги п.п.3.4.2. п.3.4. Договору щодо нерозміщення спеціальних конструкцій на місцях, переданих у користування, до отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами у встановленому порядку, внаслідок чого, позивачем обґрунтовано нараховано неустойку за розміщення спеціальної конструкції на місці без отримання дозволу за період з 27.11.2008р. по 23.02.2009р. у розмірі 1825,33 грн., яка підлягає задоволенню.

Відповідно до п.п.8.1.5. Договору №8298 від 27.11.2008р. цей договір припиняє свою дію, якщо “Користувач” не отримав дозвіл на розміщення зовнішньої реклами на місцях, переданих у користування за цим Договором протягом строку, на який було встановлено пріоритет (в частині конкретних місць).

Відповідно до абз.3 п.8.2. Договору №8298 від 27.11.08р. у разі припинення дії цього Договору з підстав, передбачених підпунктом 8.1.5. пункту 8.1. розділу 8, договір вважається таким, що припинив свою дію з дня наступного за закінченням строку, на який було встановлено пріоритет.

24.02.09р. на адресу позивача надійшов лист відділу реклами №537 (вх.№689), в якому було проінформовано про те, що на підставі п.6.1.6. “Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Харкові” (у звязку з закінченням терміну дії пріоритету та не отриманням дозволу на розміщення зовнішньої реклами) пріоритет на місце розташування, встановлений за заявкою, відповідачеві скасовано.

Таким чином, станом на 24 лютого 2009 року Договір №8298 від 27.11.2008р. вважається таким, що припинив свою дію.

Відповідно до п.5.1. Договору №8298 від 27.11.2008р. протягом семи календарних днів після припинення дії Договору на будь-яких підставах, передбачених пунктами 8.1., 8.3. Договору, „Користувач” зобовязаний звільнити надані в користування місця і передати їх „КП”. Повернення місць, наданих в користування, здійснюється „Користувачем” на підставі Актів прийому-передачі, які складаються „Користувачем” та підписуються уповноваженими представниками „КП” та „Користувача.

Відповідно до п.5.2 Договору №8298 від 27.11.2008р місця вважаються фактично повернутими „КП” з моменту підписання Актів прийому-передачі.

Відповідно до п. 6.2. Договору №8298 від 27.11.2008р. у разі прострочення повернення місць, наданих у користування, “Користувач”сплачує „КП” неустойку у розмірі 7% від розміру плати за використання місць (ПДВ), встановленої Додатком №1 цього Договору, за кожен день прострочення виконання зобовязання щодо повернення місць за цим Договором.

Враховуючи те, що відповідач прострочив виконання зобовязання по звільненню і передачі місця позивачеві на підставі акту прийому передачі з 03 березня 2009 року (протягом семи календарних днів з моменту припинення дії договору -24.02.2009р.), нарахування йому з цього моменту неустойки на підставі п.6.2. Договору є правомірним.

Таким чином, позовна вимога щодо стягнення з відповідача неустойки за прострочення повернення місця за період з 03 березня 2009 року по 10 листопада 2009 року (на момент подачі позову) у розмірі 10939,72 грн. є належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи, що підлягає задоволенню.

Також, як вбачається із матеріалів справи, відповідачем не було надано доказів, які б свідчили про те, що він повернув позивачеві місце в установленому договором порядку, у звязку з чим, позовні вимоги в частині повернення місця на підставі акту прийому-передачі підлягають задоволенню.

До того ж, пунктом 5.4. Договору передбачено, що у разі невиконання вимог позивача щодо звільнення відповідачем місць позивач має право здійснити роботи з демонтажу спеціальних конструкцій, що розташовані а займаних відповідачем місцях з наступною оплатою відповідачем цих оплат в розмірі фактичних витрат позивача, повязаних з вимушеним проведенням робіт з демонтажу і зберіганням спеціальних конструкцій.

Відповідно до п.п. а) п.2.3 „Порядку демонтажу, обліку та зберігання спеціальних конструкцій, встановлених на місцях, які перебувають у комунальній власності ” (Додаток №5 до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.10.2004 р. №977 ”Про порядок розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові ” із змінами та доповненнями, внесеними рішеннями виконавчого комітету Харківської міської ради від 06.12.2006р. №1060, від 20.06.2007р. № 552, від 18.06.2008 р. №394) спеціальні конструкції підлягають демонтажу у випадках, передбачених договором про надання у користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій.

Відповідно до п.п. б) п.2.8 „Порядку демонтажу, обліку та зберігання спеціальних конструкцій, встановлених на місцях, які перебувають у комунальній власності” (Додаток №5 до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.10.2004 р. №977 „Про порядок розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові” із змінами та доповненнями, внесеними рішеннями виконавчого комітету Харківської міської ради від 06.12.2006р. №1060, від 20.06.2007р. №552, від 18.06.2008 р. №394): демонтаж спеціальних конструкцій здійснюється у випадку, передбаченому підпунктом а) пункту 2.3 цього Порядку за наказами директора КП „МІЦ”.

Підпунктом б) п.3.1.1. Договору №8298 від 27.11.2008р. передбачено, що позивач має право здійснювати роботи з демонтажу спеціальних конструкцій у випадках, а саме, у разі невиконання „Користувачем ” (відповідачем) вимог позивача щодо звільнення місць, у випадках, передбачених цим Договором.

03.03.2009р. Позивачем було направлено на адресу Відповідача повідомлення № 7146 (вих.№1237) з вимогою погасити заборгованість, яка виникла за спірним Договором, та повернути за актом прийому-передачі місце, що знаходиться у комунальній власності, яке було передано в користування за даним Договором, і попередженням про те, що у разі невиконання вимог даного повідомлення у вказаний строк, спеціальну конструкцію буде демонтовано Позивачем. Дане повідомлення Відповідачем було отримано 07.03.2009р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, але на нього не відповідач прореагував, ніяких дій не вчинив.

У звязку з чим, відповідно до умов спірного Договору та на підставі Наказу начальника департаменту зовнішньої реклами КП „МІЦ” від 26.03.2009 року №38-Д Позивачем 29.04.2009 року було здійснено демонтаж спеціальної конструкції щит стаціонарний (3,00х2,00х2) за адресою: м.Харків, пр. Московський пр. Фрунзе, що підтверджується актом проведення демонтажу спеціальних конструкцій від 29.04.2009 року, у результаті чого, позивачем було понесено збитки на суму 1885,60 грн.

Згідно з частиною 1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими Законами та договорами.

Витрати в сумі 1885,60 грн., які позивач поніс на демонтаж спеціальної конструкції, підтверджуються розрахунком витрат на проведення демонтажу спеціальної конструкції, Рахунком-фактурою №СФД-000110 від 30.04.2009 р., калькуляцією витрат на надання послуг, кошторисом та іншими документами, які є в матеріалах справи, а тому вимога позивача щодо стягнення витрат за проведення демонтажу спеціальної конструкції у розмірі 1885,60 грн. є обґрунтованою, підтвердженою належними доказами та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, відповідно до п.2.13. „Порядку демонтажу, обліку та зберігання спеціальних конструкцій, встановлених на місцях, які перебувають у комунальній власності ” (Додаток №5 до рішення виконавчого комітету ХМР від 20.10.2004 р. №977 „Про порядок розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові ”): „Демонтовані спеціальні конструкції зберігаються КП „МІЦ” у спеціально відведених для цього місцях (сховищах, складах тощо)”.

Відповідно до п.2.15 „Порядку демонтажу, обліку та зберігання спеціальних конструкцій, встановлених на місцях, які перебувають у комунальній власності ” (Додаток №5 до рішення виконавчого комітету ХМР від 20.10.2004 р. №977 „Про порядок розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові”):„Власник або інший законний користувач спеціальних конструкцій має право на повернення демонтованих спеціальних конструкцій лише після звернення до КП „МІЦ” і надання документа, що підтверджує оплату вимушених витрат КП „МІЦ”, повязаних з демонтажем спеціальних конструкцій та їх зберіганням”.

Після проведення демонтажу спеціальна конструкція зберігається позивачем у відведеному місці, внаслідок чого, він поніс витрати за зберігання демонтованої спеціальної конструкції.

Витрати в сумі 862,36 грн., які позивач поніс за зберігання демонтованої спеціальної конструкції, підтверджуються Рахунком - фактурою №СФХ- 000149 від 04.09.09р. за період з 30.04.09р. по 05.11.09р., калькуляцією витрат послуг зберігання демонтованих рекламних конструкцій, а тому, вимога позивача щодо стягнення витрат за зберігання демонтованої спеціальної конструкції у розмірі 862,36 грн. є обґрунтованою, підтвердженою належними доказами та такою, що підлягає задоволенню.

За таких обставин, суд вважає вимоги позивача за первісним позовом обґрунтованими, такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

15 січня 2010 року ФОП ОСОБА_2 в порядку ст. 60 ГПК України звернувся до Суду з зустрічною позовною заявою (вх.№481) про визнання недійсним договору №8298 про надання в користування місця, що знаходиться у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій від 27.11.2008р., укладеного між комунальним підприємством “Міський інформаційний центр”та ФОП ОСОБА_2, на тій підставі, що спірний договір підписано не ФОП ОСОБА_2, а 3-ю особою.

В якості обґрунтувань своїх вимог позивач за зустрічним позовом заявив клопотання про проведення судової почеркознавчої експертизи, яке судом було задоволено.

Однак, позивач за зустрічним позовом не скористався своїм процесуальним правом, не вжив заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи, не виконав вимоги суду щодо надання додаткових доказів для проведення експертизи, хоча йому було надано судом достатньо часу та створено усі належні умови для надання витребуваних судом документів.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. За приписами частин другої - пятої ст.203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За таких підстав, суд приходить до висновку, що обставини, на які позивач за зустрічним позовом посилається в обґрунтування своїх вимог відносно визнання недійсним договору №8298 про надання в користування місця, що знаходиться у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій від 27.11.2008 р., є безпідставними та недоведеними належними та допустимими доказами, у звязку з чим, вимоги заявленого зустрічного позову є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст.49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, повязані із розглядом справи, покладаються при задоволенні позову на відповідача; при відмові в позові на позивача; при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі за первісним позовом покладаються на відповідача за первісним позовом.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 12, 15, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (61002, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в АКБ “Золоті ворота”, м.Харків, МФО 351931) на користь комунального підприємства „Міський інформаційний центр”(61166, м. Харків, пр. Леніна, 38, оф.618, р/р 2600030114375 в АТ “БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА”, м. Харків, код ЄДРПОУ 32135675, МФО 351931) заборгованість за щомісячне користування місцем за Договором №8298 від 27.11.2008р. у розмірі 1032,91 грн.; пеню за неповну сплату платежів за Договором №8298 від 27.11.2008р. у розмірі 233,60 грн.; неустойку за розміщення спеціальної конструкції на місці без отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами за Договором №8298 від 27.11.2008 р. за період з 27.11.2008 р. по 23.02.2009 р. у розмірі 1825,33 грн.; неустойку за прострочення повернення місця за Договором №8298 від 27.11.2008р. за період з 03.03.2009р. по 10.11.2009р. у розмірі 10939,72 грн.; витрати за проведення демонтажу спеціальної конструкції за Договором №8298 від 27.11.2008р. у розмірі 1885,60 грн.; витрати за зберігання демонтованої спеціальної конструкції за Договором №8298 від 27.11.2008р. у розмірі 862,36 грн., витрати по сплаті держмита в розмірі 253,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн., судові витрати, повязані із розглядом справи, у розмірі 17,00 грн.

Зобовязати Фізичну особу п ідприємця ОСОБА_2 (61002, АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в АКБ “Золоті ворота”, м.Харків, МФО 351931) повернути комунальному підприємству „Міський інформаційний центр”(61166, м. Харків, пр. Леніна, 38, оф.618, р/р 2600030114375 в АТ “БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА”, м. Харків, код ЄДРПОУ 32135675, МФО 351931) на підставі акту прийому-передачі місце, що знаходиться у комунальній власності за адресою: м. Харків, пр. Московський пр. Фрунзе.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні зустрічного позову ФОП ОСОБА_2 до комунального підприємства “Міський інформаційний центр”відмовити повністю.

Повний текст рішення підписано судом 16.06.2011 р.

Суддя Жельне С.Ч.