Рішення № 16568055, 23.06.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

23.06.2011Справа №5002-2/1678-2010 за позовом Громадської організації "Євпаторійська громадська правозахистна організація" (97416, м.Євпаторія, вул. Санаторська, 8/17, поштова адреса: 97416, м. Євпаторія, вул. 60 років ВЛКСМ, буд. 28, кв. 61)

до Євпаторійської міської ради (м. Євпаторія, пр.-т. Леніна, 2)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1)Комунальне підприємство "Гарант" (97416, АР Крим, м. Євпаторія, вул. Льва Толстого, 75); 2) КП «Житловик-2» (м. Євпаторія, вул. Перекопська, 8).

про визнання права на приватизацію та спонукання до виконання певних дій

Суддя Толпиго В.І.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача ОСОБА_1 представник, довіреність у справі..

Від відповідача ОСОБА_2 зам. начальника відділу, довіреність у справі.

Треті особи не зявились.

За участю експерту ОСОБА_3. посв НОМЕР_1

Суть спору:

Громадська організація "Євпаторійська громадська правозахистна організація" звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до Євпаторійської міської ради, яким просить суд визнати право за позивачем на приватизацію цокольного приміщення загальною площею 442 кв.м., розташованого за адресою: м. Євпаторія, вул. Л.Українки, 14, також просить суд зобовязати Управління економіки Євпаторійської міської Ради включити приміщення площею 442 кв.м. в будинку №14 по вул. Лесі Українки міста Євпаторії в перелік обєктів, що підлягають приватизації шляхом викупу.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що між позивачем та Комунальним підприємством "Гарант" укладено договір оренди нежитлового приміщення від 18.07.2005 року, відповідно до умов якого Громадська організація "Євпаторійська громадська правозахистна організація" приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення №4, 6, 7, 8, 9, 10, 13, 14, 15, 16, 19, 20, 29, 32, 3, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 46, 48, 49, частину приміщення №2, №3. При обстеженні приміщення було встановлено, що у орендаря фактично знаходиться у користуванні 442 кв.м., а не визначені договором 416,7 кв.м., після чого між сторонами було укладено додаткову угоду від 22.06.2008 року до договору оренди від 18.07.2005 р. В подальшому позивачем було поліпшено та збільшено вартість орендованого майна. Зважаючи на вищенаведене позивач звернувся до органів приватизації із проханням про включення орендованого приміщення в число обєктів, які підлягають приватизації шляхом викупу на підставі закону, проте, до наступного часу відповідачем не здійснено всіх необхідних мір по підготовці приватизації, що і стало підставою для звернення із позовом до суду.

Представник відповідача у судовому засіданні надав суду відзив на позовну заяву від 15.04.2010 року №614, в якому зазначено, що відповідачем було відмовлено позивачу у включені орендованих приміщень цокольного поверху в перелік обєктів що підлягають приватизації.

Від Комунального підприємства "Гарант" у судовому засідання було надано заперечення на позовну заяву від 15.04.2010 року № 432, у якому зазначено, що підвальне приміщення по вул. Л.Українки, 14 в м. Євпаторії призначене для забезпечення експлуатації багатоквартирного житлового приміщення жильців та не підлягає відчуженню. Крім того, КП "Гарант" повідомив у своєму відзиві, що згідно рішенню виконавчого комітету Євпаторійської міської ради від 10.04.2009р. №196/1 та акту прийому-передачі домоволодіння №14 по вул. Л.Українки, 14 з 01.05.2009 р. передано на баланс КП «Житловик-2».

27 квітня 2010 року представник позивача у судовому засіданні надав суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд визнати за позивачем право на приватизацію нежитлових приміщень загальною площею 442кв.м., розташованих у цокольному поверсі будинку за адресою: м.Євпаторія, вул..Л.Україники, 14 та зобовязати відповідача включити вказані приміщення у перелік обєктів, що підлягають приватизацію шляхом викупу.

11.05.2010 року від Євпаторійської міської ради надійшов відзив на позовну заяву від 06.05.2010 року №2941/02-22, у якому зазначено, що рішенням комісії виконавчого комітету по оренді комунального майна від 21.06.2006 року орендатору було надано згоду на проведення за його рахунок ремонтних робіт в орендованому приміщенні, відповідно дефектного акту при умові оформлення проектно-кошторисної документації та акту виконаних робіт, проте, орендарем після проведення ремонтних робіт зазначена документація не була надана у встановленому законом порядку. Також у вказаному відзиві зазначено, що по результатам розгляду комісією було прийнято рішення про відмову позивачу про включення орендованого приміщення в перелік обєктів, що підлягає приватизації шляхом викупу. Відповідачем зазначено, що для правильного вирішення спору необхідно встановити, чи є спірні приміщення допоміжними, оскільки відмова робочої групи мотивований висновками, що орендоване позивачем нежитлове приміщення розташовані в підвалі будинку №13 по вул. Л.Українки.

Представник відповідача у судовому засіданні 27.01.2011 року надав суду відзив на позов, яким просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Також відповідач зазначає, що Євпаторійська міська рада не порушувала право позивача на приватизацію орендованих приміщень.

Представник позивача 23.6.2011р у судовому засіданні надав суду заяву про відмову по п.4 ч.1 ст.80 ГРК України від частини позовних вимог щодо зобовязання Євпаторійської міської Ради включити у перелік обєктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, приміщення №5,11,12,17,18,32,33,34, 35,36,37,38,39,40,41,47, всього 16 штук, загальною площею 54,7кв.м. з загальної кількості орендованих позивачем по договору оренди нежитлових приміщень від 18.7.2005р за адресою по вул. Лесі Українки, б. 14 міста Євпаторії, в іншій частині позовних вимог просить суд задовольнити позов.

Треті особи у судове засідання не зявились, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін та експерту, суд встановив:

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду звертаються особи за захистом своїх порушених чи оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, що кореспондується із положеннями статті 21 ГПК України, де до позивачів віднесено осіб, які предявили позов або в інтересах яких предявлено позов саме про захист порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.

Згідно статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом установлення, зміни і припинення господарських правовідносин, іншими способами, передбаченими законом.

Стаття 23 Господарського кодексу України передбачає, що спори про поновлення порушених прав суб'єктів господарювання та відшкодування завданої їм шкоди внаслідок рішень, дій чи бездіяльності органів, посадових або службових осіб місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень вирішуються в судовому порядку.

Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 цього Кодексу закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України (далі ГК України), якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, які здійснюються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом (ч.2). Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами (ч.3).

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені також у статті 16 частині 2 Цивільного кодексу України, а саме такими способами можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Ця норма також визначає, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Позивач, з урахуванням заяв від 27.4.2011р та 23.6.2011р, звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом до відповідача про визнання за позивачем права на приватизацію нежитлових приміщень частина № 2, частина № 3, № 4, № 6, № 7, № 8, № 9, № 10, № 13, № 14, № 15, № 16, № 19, № 20, № 29, № 42, № 46, № 48 і № 49, в кількості 19 штук, загальною площею 387,3кв.м, розташованих у цокольному поверсі будинку за адресою: м.Євпаторія, вул..Л.Україники, 14, та зобовязати відповідача включити вказані приміщення у перелік обєктів, що підлягають приватизації шляхом викупу.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне:

18 липня 2005 між Громадською організацієюї "Євпаторійська громадська правозахистна організація" і Комунальним підприємством "Гарант" укладено договір оренди, відповідно до п.1.1 якого КП «Гарант» передає, а позивач приймає у строкове платне користування індивідуально визначені нежитлові приміщення № 4, 6, 7, 8, 9, 10, 13, 14, 15, 16, 19, 20, 29, 32, 33, 34, 35 , 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 46, 48, 49, частина приміщення № 2 (площею 53,2 кв. метрів) частину приміщення № 3 (площею 16,3 кв. метрів), загальною площею 416,7 кв. метрів, розташовані за адресою: місто Євпаторія, вул. Л. Українки, б. 14, вартість якого визначена відповідно висновку експерту про вартість обєкта незалежної оцінки у сумі 53800,00грн за станом на 30.01.2005р.

Термін дії договору з 18.7.2005р по 18.7.2012р.

Відповідно до умов зазначеного договору, капітальний та поточний ремонти приміщення виконуються за рахунок орендаря.

22 липня 2008, згідно акту обстеження нежитлового приміщення по вулиці Лесі Українки, 14 міста Євпаторія, встановлено, що в орендаря знаходиться у фактичному користуванні площа 442 кв. метрів.

22 липня 2008 між сторонами договору оренди укладено додаткову угоду до договору від 18 липня 2005 року оренди, згідно якого було узгоджено викласти п.1.1 договору оренди у наступній редакції: орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування майно: нежитлові приміщення підвального поверху, площею 442 кв. метрів. за адресою: місто Євпаторія, вул. Л. Українки, б. 14.

Згідно акту передачі нежитлового приміщення та дефектного акту від 18.7.2005р року, приміщення передано в незадовільному стані, обладнання в санвузлах відсутня. У багатьох приміщеннях потрібна заміна труб гарячого та холодного водопостачання, каналізації, прилади опалення відсутні, електропроводи, штукатурка відсутні частково. Для експлуатації даного приміщення необхідно провести ремонтні та будівельні роботи. Вказаним дефектним актом КП «Гарант» також були затверджені найменування та кількість ремонтних та будівельних робіт.

29 червня 2006 на підставі рішення комісії по оренді державного та комунального майна виконкому Євпаторійської міської ради від 21.06.2006 р. (протокол № 23), КП «Гарант» дав згоду на проведення орендарем за рахунок власних коштів невід'ємних поліпшень орендованого об'єкта комунальної власності - нежитлових приміщень підвального поверху по вулиці Л. Українки, 14, відповідно з дефектним актом і кошторисною документацією.

Згідно експертного висновку щодо ідентифікації поліпшень орендованого майна від 25 січня 2008 року, орендарем за рахунок власних коштів проведений ряд поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди. Сума витрат орендодавця склала 238406 гривень. Витрата цих коштів підтверджено Аудиторським висновком щодо ідентифікації поліпшень орендованого майна від 15 листопада 2007 року на зазначену суму.

На підставі проведених досліджень, експерт робить висновок про позитивному висновку щодо ідентифікації поліпшень орендованого майна на суму 238 406 гривень без урахування ПДВ. Зазначений факт підтверджується також дефектним актом, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт, локальним кошторисом, зведеним кошторисним розрахунком вартості будівництва, розрахунком загальновиробничих витрат, відомостями ресурсів і т.д. Таким чином, позивач якісно поліпшив і збільшив вартість орендованого майна на зазначену суму.

Частиною 2 ст.146 Господарського кодексу України визначено, що приватизація державних (комунальних) підприємств здійснюється не інакше як на виконання державної програми приватизації, що визначає цілі, пріоритети та умови приватизації, і в порядку, встановленому законом.

У відповідності с п. 51 Державної програми приватизації, що діє, на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України «Про державні програмі приватизації» від 18.05.2000 року №1723-ІІІ, орендар отримує право на викуп майна, якщо орендарем з відома орендодавця здійснені за рахунок власних засобів поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від відповідного об'єкту без спричинення йому шкоди, вартістю не менше, чим 25 відсотків залишкової (відновною без урахування зносу) вартості майна (будови, споруди, приміщення). До обєктів приватизації групи А відносяться цілісні майнові комплекси державних, орендних підприємств та структурні підрозділи підприємств, виділені у самостійні підприємства (далі - цілісні майнові комплекси підприємств), у тому числі у процесі реструктуризації державних підприємств із середньообліковою чисельністю працюючих до 100 осіб включно або понад 100 осіб, але вартість основних фондів яких недостатня для формування статутних фондів відкритих акціонерних товариств (далі - ВАТ), а також готелі, об'єкти санаторно-курортних закладів та будинки відпочинку, які перебувають на самостійних балансах; окреме індивідуально визначене майно (в тому числі таке, яке не увійшло до статутних фондів ВАТ, будівлі, споруди та нежилі приміщення, майно підприємств, ліквідованих за рішенням господарського суду, та майно підприємств, що ліквідуються за рішенням органу, уповноваженого управляти державним майном); майно підприємств, які не були продані як цілісні майнові комплекси.

З аналізу наявних в матеріалах справи документів, суд доходить висновку, що орендоване позивачем майно, а саме: нежитлові приміщення частина № 2, частина № 3, № 4, № 6, № 7, № 8, № 9, № 10, № 13, № 14, № 15, № 16, № 19, № 20, № 29, № 42, № 46, № 48 і № 49, в кількості 19 штук, загальною площею 387,3кв.м, розташовані у цокольному поверсі будинку за адресою: м.Євпаторія, вул..Л.Україники, 14, відноситься саме до групи А обєктів приватизації.

Проведені позивачем поліпшення були здійснені з відома орендодавця, що підтверджується дефектним актом від 18.7.2005р та листом КП «Гарант» від 29.6.2006р про надання згоди на проведення орендарем за рахунок власних коштів невід'ємних поліпшень орендованого об'єкта комунальної власності - нежитлових приміщень підвального поверху по вулиці Л. Українки, 14.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до Управління економіки Євпаторійської міської ради з заявою про реалізацію права на приватизацію приміщення по вул..Л.Україники, 14, м.Євпаторія, площею 442 кв.м.

Проте, 03.12.2009р. Управління економіки Євпаторійської міської ради в своєму листі №2012 повідомив, що не має можливості провести заходи щодо приватизації вищезгаданого об'єкту, посилаючись на те, що даний об'єкт є підвальним, а тому не підлягає відчуженню.

Суд не може погодитись з висновком управління економіки Євпаторійської міської ради стосовно неможливості здійснити заходи щодо приватизації спірного підвального приміщення з огляду на наступне:

Пунктом 48 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки встановлено, що продаж об'єктів групи А здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Відповідно до статті 25 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” №2269-ХІІ від 10.04.1992 р. приватизація об'єкта оренди здійснюється відповідно до чинного законодавства.

Приватизація державного та комунального майна здійснюється згідно з вимогами Законів України „Про приватизацію державного майна”, „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” та інших нормативних актів, які не суперечать вимогам названих актів.

Частиною 1 статті 2 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” №2171-ХІІ від 06.03.1992 р. передбачено, що обєктами малої приватизації є: цілісні майнові комплекси невеликих державних підприємств, віднесених Державною програмою приватизації до групи А; окреме індивідуально визначене майно; обєкти незавершеного будівництва та законсервовані обєкти.

Відповідно до ст.3 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється, зокрема, шляхом викупу.

Відповідно до статті 4 Закону продавцями обєктів малої приватизації, що перебувають у загальнодержавній та комунальній власності, є відповідно: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва; органи приватизації, створені місцевими Радами.

Покупцями обєктів малої приватизації, згідно зі статтею 5 Закону України №2171, можуть бути фізичні та юридичні особи, які визнаються покупцями відповідно до Закону України “Про приватизацію майна державних підприємств", тобто громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства; юридичні особи, зареєстровані на території України. Не можуть бути покупцями: юридичні особи, у майні яких частка державної власності перевищує 25 відсотків; органи державної влади; працівники органів приватизації та інші особи, яким відповідно до чинного законодавства заборонено займатися підприємницькою діяльністю.

Статтею 7 Закону України №2171-ХІІ передбачено, що Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають відповідно у державній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають: продажу на аукціоні, за конкурсом, викупу. При цьому, включення обєктів малої приватизації до переліків, зазначених у частині першій цієї статті, здійснюється відповідно до Державної та місцевих програм приватизації чи з ініціативи відповідних органів приватизації або покупців.

Пунктом 4 зазначеної статті встановлено, що покупці подають до відповідного органу приватизації заяву про включення підприємства до одного із зазначених у цій статті переліків обєктів, що підлягають приватизації. Орган приватизації розглядає подану заяву і в разі відсутності підстав для відмови у приватизації включає підприємство до переліків, зазначених у частині першій цієї статті. Результати розгляду не пізніш як через місяць з дня подання заяви доводяться до заявника у письмовій формі.

Абзацом 2 п.5 ст.7 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”встановлено, що відмова у приватизації можлива тільки у випадках, коли: особа, яка подала заяву, не може бути визнана покупцем підприємства згідно з цим Законом; є законодавчо встановлене обмеження на приватизацію цього підприємства; не затверджено переліків, передбачених частиною першою цієї статті.

Відмова у приватизації можлива тільки у випадках, коли: особа, яка подала заяву, не може бути визнана покупцем підприємства згідно з цим Законом; є законодавчо встановлене обмеження на приватизацію цього підприємства; не затверджено переліків, передбачених частиною першою цієї статті.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для відмови позивачу в проведенні заходів по приватизації нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Євпаторія, вул. Л.Українки, 14, стало посилання відповідача на неврегульованість питань правового режиму власності допоміжних приміщень житлового комплексу, визначення категорій таких приміщень.

Однак, вказані посилання не є переконливими.

Так, резолютивною частиною рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2004 від 02.03.2004р. передбачено, що в аспекті конституційного звернення і конституційного подання положення частини першої статті 1, положення пункту 2 статті 10 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду” треба розуміти так:

1.1. Допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення обєднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

1.2. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.

1.3. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

Отже, вказаним рішенням дано офіційне тлумачення Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”.

Проте, статтею 4 Житлового кодексу Української РСР передбачено, що до житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Також відповідно до п.п. 2.50 Державних будівельних норм України “Житлові будинки. Основні положення” ДБН В.2.2-15-2005 у першому, другому і цокольному поверхах житлових будинків допускається розміщувати приміщення: адміністративні, магазинів роздрібної торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, відділень зв'язку загальною площею не більше 700 м2, банків, магазинів і кіосків з продажу преси, поліклінік, жіночих консультацій, рентгено-стоматологічних кабінетів (в разі забезпечення вимог НРБУ); роздавальних пунктів молочних кухонь, юридичних консультацій і нотаріальних контор, загсів, філій бібліотек, виставкових залів, контор житлово-експлуатаційних організацій, фізкультурно-оздоровчих занять загальною площею до 150 м2, культурно-масової роботи з населенням (для проведення лекцій, зборів, бібліотек-читалень, кімнат для індивідуальних занять, роботи гуртків, прийому громадян депутатами тощо), дитячих художніх шкіл, центрів соціального захисту населення, центрів зайнятості населення базового рівня до 50 відвідувачів і до 15 співробітників центрів, а також груп короткотривалого перебування дітей дошкільного віку (крім цокольного поверху).

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що рішення Конституційного Суду України стосується лише тих нежитлових приміщень, які є допоміжними приміщеннями.

Згідно зі статтею 1 Закону України „Про обєднання співвласників багатоквартирного будинку” №2866-ІІІ від 29.11.2001 р. допоміжні приміщення багатоквартирного будинку приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Таким чином, критерієм віднесення приміщення до допоміжного є призначення вказаного приміщення для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.

Враховуючі характер спору та необхідність отримання відповідей на питання, що вимагають спеціальні пізнання по справі призначалися судово - технічна, судово - економічна та будівельно - технічна експертизи.

Відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання.

Відповідно до висновку експерта №08 від 19.5.2011р (будівельно технічна експертиза) експертом встановлено:

1)Нижче перераховані приміщення: частина № 2, частина № 3, № 4, № 6, № 7, № 8, № 9, № 10, № 13, № 14, № 15, № 16, № 19, № 20, № 29, № 42, № 46, № 48 і № 49, в кількості 19 штук, загальною площею 387,3кв.м. із загального числа орендованих Громадської організація «Євпаторійска громадська правозахисна організація» за договором оренди нежитлових приміщень від 18.07.2005 р., є тільки частково допоміжними, так як не обладнані у повному обсязі пристосуваннями або пристроями для відводу води з орендованих приміщень при зливі води зі стояків. Враховуючи, що в елеваторному вузлі досліджуваного житлового будинку № 14, по вул. Л. Українки, у м. Євпаторія, є перекривні вентилі на всі системи водопостачання (гарячу і холодну) і на систему опалення, є заглушки для скидання води з системи, є спеціальне поглиблення прямокутного обриси в підлозі, куди стікається вода з подальшою фільтрацією в грунт, можна вважати, що труби і стояки опалення у вище перерахованих приміщеннях не мають вплив на забезпечення експлуатації житлового будинку та побутове обслуговування його мешканців у зв'язку з чим, нежитлові приміщення, а саме: частина № 2, частина № 3, № 4, № 6, № 7, № 8, № 9, № 10, № 13, № 14, № 15, № 16, № 19, № 20, № 29, № 42, № 46, № 48 і № 49, в кількості 19 штук, загальною площею 387,3кв.м, розташованих у цокольному поверсі будинку за адресою: м.Євпаторія, вул..Л.Україники, 14, можуть бути об'єктами приватизації.

2)Нижче перераховані приміщення № 5, № 11, № 12, № 17, № 18, № 32, № 33, № 34, № 35, № 36, №37, № 38, № 39, № 40, № 41, № 47, в кількості 16 штук, загальною площею 54,7кв.м із загального числа орендованих Громадської організації «Евпаторийская громадська правозахисна організація» за договором оренди нежитлових приміщень від 18.07.2005 р., є допоміжними, мають вплив на забезпечення експлуатації житлового будинку та побутове обслуговування його мешканців, у зв'язку з чим дані приміщення не можуть бути об'єктами приватизації.

Проте у частині позовних вимог щодо зобовязання відповідача включити нежитлові приміщення № 5, № 11, № 12, № 17, № 18, № 32, № 33, № 34, № 35, № 36, №37, № 38, № 39, № 40, № 41, № 47, в кількості 16 штук, загальною площею 54,7кв.м за адресою по вул. Лесі Українки, б. 14 міста Євпаторії у перелік обєктів, що підлягають приватизацію шляхом викупу провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України, оскільки 23.6.2011 року у судовому засіданні представник позивача відмовився від даної вимоги та відмова прийнята судом.

Судом в ході розгляду справи встановлено, що цокольні нежитлові приміщення частина № 2, частина № 3, № 4, № 6, № 7, № 8, № 9, № 10, № 13, № 14, № 15, № 16, № 19, № 20, № 29, № 42, № 46, № 48 і № 49, в кількості 19 штук, загальною площею 387,3кв.м. за адресою: м.Євпаторія, вул..Л.Україники, 14 не є допоміжними у розумінні ст..1 Закону України „Про обєднання співвласників багатоквартирного будинку” №2866-ІІІ від 29.11.2001 р, а отже, відчуження вказаних нежитлових приміщень не дасть негативного впливу на експлуатацію та використання житлового будинку за адресою: м. Євпаторія, вул. Л.Українки, 14.

Відповідно до Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” зазначені нежитлові приміщення є окремим індивідуально визначеним майном і підлягають приватизації, як обєкти державної власності групи А.

Таким чином, нежитлові приміщення: частина № 2, частина № 3, №4,6,7,8,9,10,13,14,15,16,19, 20,29,42,46,48,49 розташовані у цокольному поверсі будинку за адресою: м.Євпаторія, вул..Л.Україники, 14, площею 387,3кв.м, в розумінні норм чинного законодавства є окремим індивідуально визначеним майном, а тому, згідно з частиною 1 статті 2 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” є обєктом малої приватизації.

Як вже зазначалося, згідно з пунктом 51 Державної програми приватизації, затвердженої Законом України „Про державну програму приватизації” №1723-ІІІ від 18.05.2000 р., у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, приміщення) орендар одержує право на викуп цього майна, якщо орендарем за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного обєкта без завдання йому шкоди, вартістю не менш як 25 відсотків залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості майна (будівлі, споруди, приміщення). Оцінка вартості обєкта приватизації у цьому разі здійснюється із застосуванням експертної оцінки. Таке ж право одержує орендар у разі прийняття рішення про приватизацію відповідно до законодавства України.

Матеріали справи свідчать, що, ринкова вартість виконаних орендатором невідємних поліпшень орендованого цокольного приміщення за адресою: м. Євпаторія, вул. Л.Українки, 14, складає 238406,00 грн без ПДВ.

Вартість орендованого майна визначена відповідно висновку експерту про вартість обєкта незалежної оцінки на момент укладення договору, а саме: за станом на 30.01.2005р становила 53800,00грн.

Згідно ст. 11 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малій приватизації)» викуп як один із способів приватизації застосовується відносно об'єктів малої приватизації, включених в перелік об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу.

Відповідно до ч. 1 ст.144 Конституції України, ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування», акти міської ради, прийняті в межах наданих ним повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами і організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

При цьому, суд не приймає посилання відповідача Євпаторійської міської ради, що остання не порушувала будь-яких прав позивача, а тому є неналежним відповідачем по справі. При цьому суд виходить з положень ст.26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, згідно до п.30 якої встановлено, що до виключної компетенції міської ради, зокрема, відноситься затвердження місцевих програм приватизації, визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності.

Виходячи зі змісту ст.. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, відповідач під час розгляду даної справи не довів суду необґрунтованість позовних вимог.

В засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення підготовлений та підписаний 25.6.2011р.

Керуючись ст.ст. 49,75,п.4ч.1ст.80,ст.ст.82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Зобов'язати Євпаторійську міську раду (м. Євпаторія, пр.-т. Леніна, 2) включити нежитлові приміщення частина № 2, частина № 3, № 4, № 6, № 7, № 8, № 9, № 10, № 13, № 14, № 15, № 16, №19, № 20, № 29, № 42, № 46, № 48 і № 49, в кількості 19 штук, загальною площею 387,3кв.м., розташовані у цокольному поверсі будинку за адресою: м.Євпаторія, вул..Л.Україники, 14 у перелік обєктів, що підлягають приватизацію шляхом викупу Громадською організацією "Євпаторійська громадська правозахистна організація" (97416, м.Євпаторія, вул. Санаторська, 8/17, поштова адреса: 97416, м. Євпаторія, вул. 60 років ВЛКСМ, буд. 28, кв. 61, ідентифікаційний номер 2648740, р/р 260073012368 у ВАТ «Державний ощадний банк України» Євпаторійське відділення №4551, МФО 384050).

3.У частині зобовязання Євпаторійської міської Ради включити нежитлові приміщення № 5, № 11, № 12, № 17, № 18, № 32, № 33, № 34, № 35, № 36, №37, № 38, № 39, № 40, № 41, № 47, в кількості 16 штук, загальною площею 54,7кв.м за адресою по вул. Лесі Українки, б. 14 міста Євпаторії у перелік обєктів, що підлягають приватизації шляхом викупу припинити провадження по справі у звязку з відмовою позивача.

4.Стягнути з Громадської організації "Євпаторійська громадська правозахистна організація" (97416, м.Євпаторія, вул. Санаторська, 8/17, поштова адреса: 97416, м. Євпаторія, вул. 60 років ВЛКСМ, буд. 28, кв. 61, ідентифікаційний номер 2648740, р/р 260073012368 у ВАТ «Державний ощадний банк України» Євпаторійське відділення №4551, МФО 384050) на користь Кримського науково-дослідницького інституту судових експертиз (м. Сімферополь, вул. Чехова, 55а, р/р 31252272210502, ЗКПО 26225794 у Банку ГУ ДКУ в АРК м.Сімферопоь, МФО 824026, одержувач КримНДІСЕ) 3028грн68коп витрат за проведення судової експертизи.

5.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримТолпиго В.І.