Рішення № 16568033, 29.06.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

29.06.2011Справа №5002-22/1661-2011 за позовом ОП «Кримтеплокоммуненерго», м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3а

до відповідача Фірми «Фарма», м. Сімферополь, бульвар Леніна, 5/7

про стягнення 24957,48 грн.

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивача ОСОБА_1., представник, довіреність у справі

від відповідача не з'явився

Обставини справи:

Позивач - ОП «Кримтеплокоммуненерго» звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - Фірми «Фарма», просить суд стягнути з відповідача 24957,48 грн., у тому числі: заборгованість за теплопостачання в сумі 18284,82 грн., збитки від інфляції 5518,04 грн., 3% річних - 1154,62 грн., мотивуючі позовні вимоги тим, що відповідач, у порушення умов укладеного договору на відпуск теплової енергії № 1087 від 01.10.2006 року, не здійснив належним чином оплату поставленої позивачем теплової енергії.

09.06.2011 року до Господарського суду АР Крим надійшов відзив відповідача на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем не належним чином виконуються прийняті на себе за зобовязання за договором в частині належного теплопостачання. Більш того, відповідач зауважив, що має важкий фінансовий стан, та не має можливості на даний час сплатити суму боргу.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 09.06.2011 року продовжено строк розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з'явився, до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з неможливістю явки в судове засідання по причині відрядження керівництва підприємства.

Однак, суд відхиляє вказане клопотання відповідача у звязку з тим, що відповідач не обмежений кількісному складі уповноважених представників шляхом оформлення відповідної довіреності на представництво інтересів підприємства згідно норм Цивільного кодексу України.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

встановив:

01.10.2006 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) був укладений договір № 1087 на постачання теплової енергії, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник бере на себе зобовязання постачати споживачу теплову енергію у вигляді опалення та підігріву води в необхідних обсягах, а споживач зобовязується прийняти теплову енергію в обємах, визначених даним договором та сплатити її за встановленими тарифами у строки, передбачені договором.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються у грошовій або іншій формі згідно встановлених Постачальником тарифів, в залежності від груп споживачів, до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до пункту 10.1. договору, даний договір укладений строком на 5 років та діє з 01.10.2006 року по 30.09.2011 року.

У звязку з невиконанням умов договору щодо оплати поставленої теплової енергії, за період з 01.12.2006 року по 28.02.2011 року у відповідача виникла заборгованість на суму 18284,82 грн.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідач, згідно наданого суду відзиву на позов, зауважив, що позовні вимоги вважає необґрунтованими посилаючись на неналежну якість послуг, що надавались позивачем.

Однак, суд звертає увагу на те, що згідно статті 21 Закону України «Про житлово комунальні послуги» виконавець зобов'язаний, зокрема, забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, в тому числі шляхом створення систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів.

Крім того, статтею 18 Закону України «Про житлово комунальні послуги» встановлено, що у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо.

Акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі.

Однак, суд звертає увагу на те, що під час розгляду даної справи відповідачем не було надано суду актів, складених в порядку, передбаченому статтею 18 Закону України «Про житлово комунальні послуги», що спростовує твердження відповідача про неналежну якість послуг позивача.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості в сумі 18284,82 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача збитки від інфляції 5518,04 грн., 3% річних - 1154,62 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, з урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, ст. 44-49, 82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Фірми «Фарма» (м. Сімферополь, бульвар Леніна, 5/7, рахунок № 260033013328 в ОПЕРО КРУ Ощадбанк, МФО 324805, ЄДРПОУ 24690802) на користь ОП «Кримтеплокоммуненерго» (м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3а, рахунок № 260363001770 в філії ФКРУ ВАТ «Ощадбанк», МФО 324805, ЄДРПОУ 03358593) 24957,48 грн., у тому числі: заборгованість за теплопостачання в сумі 18284,82 грн., збитки від інфляції 5518,04 грн., 3% річних - 1154,62 грн.

3.Стягнути з Фірми «Фарма» (м. Сімферополь, бульвар Леніна, 5/7, рахунок № 260033013328 в ОПЕРО КРУ Ощадбанк, МФО 324805, ЄДРПОУ 24690802) на користь ОП «Кримтеплокоммуненерго» (м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3а, рахунок № 260363001770 в філії ФКРУ ВАТ «Ощадбанк», МФО 324805, ЄДРПОУ 03358593) 249,57 грн. державного мита.

4.Стягнути з Фірми «Фарма» (м. Сімферополь, бульвар Леніна, 5/7, рахунок № 260033013328 в ОПЕРО КРУ Ощадбанк, МФО 324805, ЄДРПОУ 24690802) на користь ОП «Кримтеплокоммуненерго» (м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3а, рахунок № 260363001770 в філії ФКРУ ВАТ «Ощадбанк», МФО 324805, ЄДРПОУ 03358593) 236,00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

5.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 29.06.2011 року.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКалініченко А.А.