Рішення № 16567970, 24.06.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 301

РІШЕННЯ

Іменем України

24.06.2011Справа №5002-16/1938-2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сатурн Сервис» (95011, м. Сімферополь, вул.. Пушкіна, б.35/2, ідентифікаційний код 22247385)

До відповідача Сільськогосподарського публічного акціонерного товариства Агрофірма «Крим» (98433,с. Віліне, Бахчисарайський район, вул.. Леніна, б.128, ідентифікаційний код 03759754)

Про стягнення 53234,10 грн.

Суддя ГС АР Крим М.О.Білоус

Представники:

Від позивача ОСОБА_1 представ., дов. від 15.10.2010р.

Від відповідача ОСОБА_2 представ., дов. від 14.02.2011р.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сатурн Сервис» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача - Сільськогосподарського публічного акціонерного товариства Агрофірма «Крим» про стягнення 53234,10 грн., в тому числі заборгованість за поставлений товар за договором купівлі-продажу від 20.09.2010р., що складає 43019,98 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 922,99 грн., пені у сумі 3 322,72 грн., штраф у розмірі 4 301,99 грн. та 3% річних у розмірі 666,42 грн. на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою ГС АР Крим від 26.05.2011р. в порядку статті 24 ГПК України відповідач по справі Сільськогосподарське закрите акціонерне товариство Агрофірма «Крим» був замінений на належного відповідача по справі Сільськогосподарське публічне акціонерне товариство Агрофірма «Крим» (а.с. 62 -63)

07 червня 2011 року на адресу суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої внаслідок зміни найменування відповідача просить суд стягнути заборгованості у розмірі 43019,98 грн. саме з Сільськогосподарського публічного акціонерного товариства Агрофірма «Крим». Вказана заява була залучена судом до матеріалів справи ( а.с.82).

14 червня 2011 року на адресу суду від позивача надійшли письмові пояснення на відзив відповідача, які були прийняті судом до розгляду та залучені до матеріалів справи.

Також у судовому засідання 21.06.2011р. представником відповідача були надані засвідчені копії товарно транспортних накладних та податкових накладних, оформлені відповідно до договору від 20.09.2010р., які були залучені судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 21.06.2011р. судом оголошувалась перерва до 24.06.2011р.

Після перерви 24.06.2011р. розгляду справи було продовжено у присутності представників сторін.

Позивач у судовому засіданні 24.06.2011р. підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач проти позову заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову з мотивів, викладених у відзиві від 07.06.2011р., зокрема, звертав увагу суду, що у видаткових накладних на підставі яких позивач просить стягнути суму основного боргу відсутні посилання на договір купівлі продажу від 20.09.2010р, а відтак, сума боргу виникла внаслідок позадоговірних поставок та не повязана з виконанням договору від 20.09.2010р.(а.с.65-67) Проте, відповідач не спростував самого факту отримання товару від позивача.

Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, заслухавши пояснення сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

20.09.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сатурн Сервис» (Постачальник) та Сільськогосподарським закритим акціонерним товариством Агрофірма «Крим» (Покупець), правонаступником якого є позивач, був укладений договір купівлі продажу , згідно п. 1.1 якого Постачальник зобовязується поставити, а Покупець прийняти та сплатити виноград у кількості 100 тон за найменуванням та цінами, вказаними у накладних, які виписуються на кожну партію Товару. Найменування та ціна на Товар зазначаються в Специфікації, узгодженої сторонами та яка є невідємним додатком до Договору. Асортимент Товару визначається при отриманні Товару та вказується у супровідних документах. (а.с. 9-11).

Відповідно до п.2.1. Договору ціна за кожним найменуванням та на кожну партію Товару визначається на підставі Специфікації та вказується у накладних на кожну партію Товару та містить в собі податок на додану вартість, встановлюється у гривнях.

Сторони прийшли до згоди, що товар передається з відстрочкою платежу - 30 календарних днів. (п.2.2. Договору).

Пунктом 2.3. Договору закріплено, що оплата за товар проводиться Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця не пізніше тридцятого календарного дню з дня отримання товару.

Відповідно до п.3.1. договору товар поставляється партіями згідно поданими заявкам Покупця в яких відображається асортимент, кількість товару, строк та умови поставки.

Згідно з п.3.3. Договору датою поставки вважається дата підписання накладної обома сторонами, яка засвідчується представниками Покупця та Постачальника, що діють на підставі Довіреності з правом підпису таких документів. На товар, що відпускається Постачальник виписує накладну, товарно - транспортну накладну, рахунок фактуру, податкову накладну.

Договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 30.12.2010р., а в частині виконання зобовязань до повного їх погашення сторонами за договором. У випадку, якщо сторони за 10 днів до закінчення строку дії договору письмово не заявили про закінчення дії договору, то договір вважається продовженим на 1 рік з можливістю подальшої пролонгації на тих же самих умовах. (п.4.1. Договору)

Однак, відповідач, в порушення умов договору та норм діючого законодавства не розрахувався за отриманий товар, що призвело до виникнення заборгованості у сумі 43019,98 грн., а відтак, на думку позивача, неналежне виконання відповідачем своїх зобовязань за договором від 20.09.2010 р. стало підставою для звернення до господарського суду за захистом своїх порушених прав.

Дослідивши умови договору купівлі продажу від 20.09.2010р, правовідносини, які виникли між сторонами в процесі його виконання, суд дійшов наступного висновку.

Як стверджує позивач на виконання умов укладеного договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Сатурн Сервис» поставило відповідачеві продукцію на загальну суму 43 019,98 грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с.12-20):

-видаткова накладна № С-00000055 від 21.09.2010р. на суму 4459, 98 грн.

-видаткова накладна № С-00000056 від 22.09.2010р. на суму 5800,00 грн.;

-видаткова накладна № С-00000057 від 22.09.2010р. на суму 4000,00 грн.;

-видаткова накладна №С-00000060 від 26.09.2010р. на суму 5000, 00 грн.;

-видаткова накладна №С-00000061 від 27.09.2010р. на суму 4920,00 грн.;

-видаткова накладна № С-00000062 від 28.09.2010р. на суму 5000, 00 грн.;

-видаткова накладна №С-00000063 від 29.09.2010р. на суму 5350,00 грн.;

-видаткова накладна№С-00000094 від 01.10.2010р. на суму 3320,00 грн.;

- видаткова накладна № С- 00000095 від 03.10.2010р. на суму5170,00 грн.

Зазначений товар був отриманий представником відповідача Сущєвим Є.С., повноваження якого підтверджуються відповідною довіреністю на одержання товарно-матеріальних цінностей №175 від 21.09.2010 р., заповненою відповідно до вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України №99 від 16.05.1996 р.(а.с.21).

За таких обставин, заперечення відповідача щодо недоведеності факту виникнення зобовязань судом не приймаються, оскільки у виданій довіреності зазначені паспортні дані вказаної особи на отримання товарно-матеріальних цінностей від позивача на загальну суму 43020,00 грн. (а.с.21) та саме Сущев Є.С. зазначений в якості особи, що отримав товар за накладними від позивача.

Разом з тим, дослідивши довіреність № 175 від 21.09.2010 на отримання товару, судом встановлено, що у переліку найменування цінностей вказаний виноград «Алиготе» на суму 34530,00 грн. та виноград «Каберне» на суму 8490,00 грн., що разом становить 43020,00 грн.

Крім того, за видатковими накладними (а.с.12-18) відповідачем був отриманий виноград «Алиготе» на суму 34 529,98 грн., а за видатковими накладними (а.с.19-20) виноград «Каберне» на суму 8490, 00 грн., тобто вказані суми співвпадають із суму, заявленою до стягнення позивачем.

Таким чином, вказана довіреність на отримання товарно матеріальних цінностей за ціновими показниками не суперчать видатковим накладним, наявним у матеріалах справи.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а за відсутності конкретних умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст. 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1. ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, суд вважає, що між сторонами виникли зобовязання саме на підставі умов договору купівлі продажу від 20.09.2010р. та поставка винограду, яка є предметом договору відбувалась в період його дії (21.09.2010р. - 03.10.2010р.).

Разом з тим, суд не може погодитись з позицією відповідача про те, що заборгованість виникла поза межами договору купівлі продажу від 20.09.2010р. з наступних підстав.

Твердження відповідача основані на тому, що видаткові накладні не містять посилання на дату укладення договору купівлі продажу від 20.09.2010р, що суперечить, на його думку, Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку від 24 травня 1995р. №88, відповідно до якого первинні документи (видаткові накладні) - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п.2.2. Положення № 88 первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Згідно п. 2.4. Положення № 88, залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Натомість, суд повідомляє, що вказані реквізити носять рекомендаційний характер та є не обовязковими. Але, стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачає, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В статті 9 даного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, відповідальність за достовірність даних, відображених в первинних документах несуть особи, які склали та підписали ці документи.

До обовязкових реквізитів належить: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Такої ж думки дотримується Вищий господарський суд України в своїх постановах від 12.11.09 р. у справі № 4/111, від 21.07.10 р. у справі № 39/193, від 09.11.2010 р. у справі № 2-31/5390-2009.

Отже, посилання в первинних документах на договір не є обовязковим у чинність зазначених норм.

Натомість, відповідачем взагалі не оспорується факт поставки та отримання товару від позивача товаро матеріальних цінностей. При цьому, суд приймає до уваги наявний в матеріалах справи акт звірки взаємних розрахунків, підписаний з боку відповідача за 20.09.2010 21.06.2011 р. на суму 39699,98 грн., проте у вказаному акті була залишена поза увагою видаткова накладна № С- 000094 від 01.10.2010р. на суму 3320,00 грн. Але, зазначено, що за даними бухгалтерії Сільськогосподарського публічного акціонерного товариства Агрофірма «Крим» прописом вказана сума сорок три тисячі девятнадцять гривень 98 копійок та скріплено печаткою відповідача ( а.с. 104).

Матеріали справи не містять будь яких доказів того, що між сторонами існує інший договір, ніж той, на який посилається позивач, і який є у матеріалах справи.

Тим більше, що відповідач, у відповідності до приписів статі 33 ГПК України, не надав доказів існування між сторонами іншого договору, на підставі якого цей товар передавався та доказів, що між сторонами є якась інша домовленність.

Аналогічна правова позиція з цього приводу викладена у постанові Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.03.2011р. № 2-16/2342-2010 та у постановах Вищого господарського суду України № 4/111 від 12.11.2009р, по справі № 2-31/5390-2009 від 09.11.2010р.

Видаткові накладні, що містяться в матеріалах справи відповідають вказаним вище положенням, а сума та товар, визначений в ній співпадає з предметом та сумою договору.

Також, відповідач у судовому засіданні звертав увагу суду на відсутність в матеріалах справи Специфікацій, які є невідємною частиною до договору купівлі продажу від 20.09.2010р.(п.2.1. Договору) та виставлених рахунків фактур, заявок.

Проте, вказані твердження є безпідставними, оскільки відповідно до п.2.3 Договору оплата товару проводиться не пізніше 30 днів саме після отримання товару, що також відповідає положенням ч.1. ст.. 692 Цивільного кодексу України.

Водночас, суд звертає увагу, що сторонами у п.8.6. Договору було погоджено, що з моменту підписання та набранням чинності цього договору припиняє дію любий інший договір поставки, який раніше укладався між сторонами відносно того ж самого предмета (незалежно від строку його дії), та весь Товар, поставлений Постачальником Покупцю підсіл підписання цього договору вважається таким, що поставлено виключно на умовах та у відповідності з цим Договором.

Отже, заперечення відповідача щодо відсутності поставки товару в рамках договору є безпідставними.

У чинність ст. 33 ГПК України, відповідач не представив суду доказів повернення поставленого товару або доказів оплати суми у розмірі 43019,98 грн., таким чином, суд дійшов висновку щодо можливості стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 43019,98 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сатурн Сервис» із зазначених вище підстав.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. Причому, згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В п. 6.3. Договору від 20.09.2010 р. сторони передбачили, що у випадку просторчення оплати вартості Товару Покупець зобовязаний виплатити Постачальнику штрафну пеню у розмірі подвійної обілкової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Перевіривши розрахунок пені позивача в сумі 3 322,72 грн., суд приходить до висновку щодо правильного його обчислення.

Також, у п. 6.4. Договору встановлено, що Покупець, який прострочив оплату за цім договором більше ніж на 10 днів, окрім пені повинен сплатити за час прострочення штраф у розмірі 10% від простроченої суми.

Отже, позовні вимоги ТОВ «Сарун Сервис» про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 4301,99 грн. та пені в сумі 3322,72 грн. ґрунтуються на положеннях норм чинного законодавства України, умов договору, підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач, посилаючись на вказані норми просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у розмірі 1922,99 грн. грн. та 3% річних у розмірі 666,42 грн.

Судом встановлено, що суми інфляційних втрат за період з листопада 2010р. по березень 2011 р. у розмірі 1922,99 грн. та 3% річних за цей у же період у розмірі 666,42 грн.(а.с.7-8) обчислені позивачем правомірно, через вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сатурн Сервис» в цій частині також підлягають задоволенню.

Таким чином, з Сільськогосподарського публічного акціонерного товариства Агрофірма «Крим» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сатурн Сервис» слід стягнути 53234,10 грн., у тому числі суму основного боргу на підставі договору купівлі продажу від 20.09.2010р. у розмірі 43019,98 грн., 1 922, 99 грн. інфляційних втрат, 3 322,72 грн. пені, штраф у сумі 4 301,99 грн., 3% у сумі 666,42 грн.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір виник з його вини.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Сільськогосподарського публічного акціонерного товариства Агрофірма «Крим» (98433,с. Віліне, Бахчисарайський район, вул.. Леніна, б.128, ідентифікаційний код 03759754) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сатурн Сервис» (95011, м. Сімферополь, вул.. Пушкіна, б.35/2, ідентифікаційний код 22247385) 53234,10 грн., у тому числі суму основного боргу у розмірі 43019,98 грн., 1 922, 99 грн. інфляційних втрат, 3 322,72 грн. пені, штраф у сумі 4 301,99 грн., 3% у сумі 666,42 грн., а також 532,35 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 29.06.2011р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБілоус М.О.