Ухвала суду № 16567526, 25.05.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" травня 2011 р. м. КиївК-38495/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Костенко М.І.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Федоров М.О.,

за участю секретаря:Альошиної Г.А.,

за участю представників позивача:Братерського Г.М., Хренова Д.Ю.,

відповідача:Шкоропад О.В.,

Туман Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.12.2009 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2010 р.

у справі №2а-5076/09/2670

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Сан Інбев Україна»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.12.2009 р. (суддя С.Б.Шелест), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2010 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя А.О.Денісов, судді А.Ю.Кучма, О.І.Лічевецький), задоволено позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Сан Інбев Україна»(далі позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі відповідач). Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 13.11.2008 р. №0000444240/0 та від 14.11.2008р. №0000454240/0. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 6,80 грн. судового збору.

Задоволення позову судами попередніх інстанцій мотивовано відсутністю правового звязку між правом позивача на формування податкового кредиту та отримання суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість та виконанням обовязку щодо перерахування до бюджету суми такого податку його постачальниками у ланцюгу поставок товарів.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати вказані судові рішення та постановити нове про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій було неправильно застосовано нормативні приписи Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР з наступними змінами та доповненнями (далі Закон України №168/97-ВР).

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини справи. Представниками контролюючого органу було проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань правових відносин з ТОВ «Новотрейд»по придбанню товарів (преформ) з 01.07.2007 р. по 31.07.2008 р. За результатами вказаної перевірки було складено акт від 05.11.2008 р. №590/42-40/30965655, яким встановлено порушення позивачем вимог пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР, а саме занижено податок на додану вартість на суму 4.167.751,71 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято оскаржувані у даній справі податкові повідомлення-рішення від 13.11.2008 р. №0000444240/0, яким визначено позивачу суму податкового зобовязання 4.695.775,20 грн. (3.130.516,80 грн. основного платежу та 1.565.258,40 грн. штрафних (фінансових) санкцій), та від 14.11.2008р. №0000454240/0, яким визначено позивачу суму податкового зобовязання 6.177.680,72 грн. (4.167.751,71 грн. основного платежу та 2.009.929,01 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, надані сторонами письмові докази в їх сукупності, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновків, що касаційні скарги не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями підставою для донарахування позивачу податкових зобовязань податку на додану вартість стало встановлення податковою інспекцією факту того, що позивачем неправомірно сформовано склад податкового кредиту на підставі податкових накладних, отриманих за результатами господарської операції (договір поставки від 30.11.2006 р. №30/11) з придбання товару (ПЕТ преформ) у ТОВ «Новотрейд»на загальну суму 114.902.730,05 грн. (в т.ч. податок на додану вартість 19.150.456,08 грн.). Товар за вказаним договором було відвантажено позивачу протягом січня-червня 2008 року. Доводи контролюючого органу ґрунтуються на тому, що ТОВ «Новотрейд»не є виробником придбаних позивачем товарів, їх придбано у ПП «Демол-Сервіс»та ПП «Весна», які не мали відповідних виробничих можливостей для виконання договору поставки товару, а саме не мали технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, крім того, вони неналежно виконували податкові зобовязання зі сплати податку на додану вартість та не звітували до податкових органів. Зважаючи на зазначене контролюючий орган дійшов висновків щодо нікчемності право чинів з поставки вказаного товару, відтак відсутності надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету, а отже відсутності у позивача права на включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість по спірній господарській операції.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, якими спростовано зазначені доводи відповідача та якими встановлено, що результати зустрічних перевірок постачальників позивача не можуть впливати на його право як платника податку на формування складу податкового кредиту з податку на додану вартість, зважаючи на наступне.

Так, нормами п пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 вказаного Закону України №168/97-ВР (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8№ цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї ж статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту).

Положеннями пп.7.7.1 пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України №168/97-ВР передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судами першої та апеляційної інстанцій правильно встановлено, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право платника податку на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту та бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Слід також зазначити, що попередніми судовими інстанціями встановлено правомірність виникнення заявленої позивачем до відшкодування суми податку на додану вартість, що підтверджується долученими до матеріалів справи первинними документами. Невідповідність вказаних первинних документів, на підставі яких товариством включено суми сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість до складу податкового кредиту, вимогам пп.7.4.5 Закону України №168/97-ВР відповідачем не встановлено.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобовязання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Обставини, наведені відповідачем, знаходяться поза межами вимог ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Інші статті цього Закону, так само як і інших законів, не ставлять у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими субєктами господарювання.

За наведених обставин, у відповідача були відсутні правові підстави для визначення підприємству податкових зобовязань, з огляду на що висновок про задоволення позовних вимог відповідає правильному застосуванню положень ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Оскільки, донарахування відповідачем позивачу податкових зобовязань правильно визнано судами необґрунтованим, відповідно скасування податкових повідомлень-рішень у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. №2181-III, також здійснено судами правомірно.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Зважаючи на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.12.2009 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2010 р. у справі №2а-5076/09/2670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Костенко М.І. Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г. Федоров М.О.