Ухвала суду № 16567383, 18.05.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-12461/10/2/0170

18.05.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЩепанської О.А.,

суддів Кучерука О.В. , Іщенко Г.М. секретар судового засіданняШкурлатов Д.Г.

сторони в судове засідання не з'явилися.

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В.) від 16.12.2010 у справі № 2а-12461/10/2/0170

за позовом Комерційного товариства "Лусес Де Валенсія Лімузін, ТОВ" (LUZES DE VALENCIA LIMOUSIN SI" в особі директора Представництва "Лусес Де Валенсія Лімузін, С.Л." Вязовова Романа Сергійовича (вул. Маршала Жукова, 31, кв.31, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95035)

до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. Мате Залки, 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.12.2010 у справі № 2а-12461/10/2/0170 позовні вимоги Комерційного товариства "Лусес Де Валенсія Лімузін, ТОВ" (LUZES DE VALENCIA LIMOUSIN SI" в особі директора Представництва "Лусес Де Валенсія Лімузін, С.Л." Вязовова Романа Сергійовича до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим № 0021982301/0 від 29.07.2010, № 0021982301 від 15.10.2010.

Також, судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.12.2010 та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2011 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим.

Представники сторін у судове засідання не зявилися, про дату, час та місце судового розгляду сповіщені належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомили.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представників сторін.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, встановила наступне.

Позивач Представництво «Лусес Де Валенсія Лімузін, С.Л.»звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим №0021982301/0 від 29.07.2010, №0021982301/1 від 15.11.2010.

Позов мотивовано тим, що під час проведення податковим органом позапланової перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ було неправомірно прийняте рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодах за квітень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з квітня 2009 року по березень 2010 року. За результатами зазначеної перевірки 09.07.2010 був складений акт № 9610/23-4/26585009 від 09.07.2010, в якому зафіксовано порушення позивачем п.п.7.7.1. п.п.7.7.2, п.п. 7.7.4 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в наслідок чого зменшено суму бюджетного відшкодування за квітень 2010 року у сумі 90750грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 16.07.2010 було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0021982301/0, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за 4 місяці 2010 року у розмірі 90570 грн.

Позивач звернувся до відповідача, зі скаргою, в який просив скасувати зазначене податкове повідомлення рішення, у задоволені якої йому було відмовлено.

Відповідачем 15.10.2010 було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0021982301/1, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за 4 місяця 2010 року у розмірі 90570 грн.

На правовідносини сторін що виникли, поширюються норми Закону України «Про податок на додану вартість»

У підпункті 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 цього Закону визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків (п. 7.2.3. п. 7.2 ст.7 Закону).

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

У п.п 7.5.4. п.7.5. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції, яка діяла на час визначення позивачем сум податкового кредиту по ПДВ) датою виникнення права замовника на податковий кредит з контрактів, визначених довгостроковими відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", є дата збільшення валових витрат замовника довгострокового контракту.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При відємному значенні суми розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону).

У п.п. 7.7.11. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” зазначено, що не мають права на отримання бюджетного відшкодування ПДВ особи, яки були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів за рішенням Кабінету Міністрів України); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); не проводили діяльність протягом останніх дванадцяти календарних місяців; а також особи, яки є платником єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності, що передбачають сплату цього податку у спосіб, відмінний від встановленого цим Законом, або звільнення від такої сплати.

Податковим органом було зазначено, що позивача віднесено до «ризикового»платника, який має незначну кількість робітників, мінімальну або нульову вартість основних фондів, який не декларує експортні операції, сплату платежів до бюджету (податок на прибуток) та працює з контрагентами, які мають «сумнівний»стан. Сума в розмірі 90570 грн. відображена платником в ряд. 25 Декларації з конкретизацією її відшкодування (ряд. 25.2) - у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів не підтверджена. На підставі викладеного відповідач зробив висновок що у позивача в порушення п.п 7.7.11 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” відсутнє право на бюджетне відшкодування за квітень 2010р. у розмірі 90570 грн.

Однак, матеріали справи свідчать про те, що позивач взагалі не вимагав відповідно до п.п. 7.7.11 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 90570 грн., оформивши відповідну заяву при наданні Податкової декларації по ПДВ за квітень 2010 року.

З матеріалів справи вбачається, що платник податків, керуючись вимогами п.п.7.4.1, п.п. 7.5.1., п.п. 7.7.1 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, у Податковій декларації по ПДВ за квітень 2010 року зазначив, що підлягає зменшенню податкові зобовязання з ПДВ з наступних періодів на 90570грн., вказавши цю суму у рідку 25.2.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, та правильно визнав протиправними та скасував податкові повідомлення - рішення відповідача, які прийняті ним за результатами розгляду матеріалів перевірки, викладених у акті №9610/23-4/26585009 від 09.07.2010р.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія Севастопольського апеляційного адміністративного суду вважає, що суд першої інстанції повно зясував обставини, що мають значення для справи, викладені в судовому рішенні висновки відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а отже, підстави для його скасування та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтею 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.12.2010 у справі № 2а-12461/10/2/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 24 травня 2011 р.

Головуючий суддяпідписО.А.Щепанська

Судді підпис О.В.Кучерук підпис Г.М. Іщенко З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.А.Щепанська