Ухвала суду № 16566935, 31.05.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2011 р.Справа № 2-а-3764/09/1470 Категорія:5.2.3Головуючий в 1 інстанції: Зіньковський О.А. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Милосердного М.М.,

суддів Бітова А.І. та Ступакової І.Г.,

при секретарі Гупаловій Н.П.,

за участю: представника відповідача Ковширіна Миколи Миколайовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Миколаївської митниці на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2009 року по справі за адміністративним позовом Миколаївської митниці до товариства з обмеженою відповідальністю "Артіль ЛТД" про стягнення митних платежів,

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2009 року Миколаївська митниця звернулася до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "Артіль ЛТД" про стягнення митних платежів в розмірі 13094,45 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що під час проведення повторної перевірки, яка була здійснена в квітні 2008 року Східною регіональною митницею (м. Донецьк), було виявлено, що при обчислені сум митних платежів, які підлягали сплаті при ввезені відповідачем товарів за вантажними митними деклараціями, до митної вартості товарів включались не в повному обсязі суми витрат на транспортування товарів територією України на загальну суму 13094,45 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2009 року у задоволення позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду, Миколаївською митницею подана апеляційна скарга, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Миколаївська митниця не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач протягом 2005-2006 років ввіз на митну територію України та задекларував в Миколаївський митниці товари - матеріали та вироби, призначені для виготовлення меблів та сплатив відповідні митні платежі за вантажними митними деклараціями.

Відповідно до зазначених декларацій відповідач пройшов у встановленому законодавством порядку митний контроль, посадовими особами Миколаївської митниці здійснено митний контроль у відповідності до вимог ст.41 Митного кодексу України, що підтверджується підписами посадових осіб та відповідними печатками Миколаївської митниці.

Як свідчать матеріали справи підставами для проведення повторної позапланової документальної перевірки відповідача визначено постанову Кабінету Міністрів України від 23.12.2004р. № 1730 "Про затвердження проведення митними органами перевірок на підприємствах системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України" (надалі постанова КМУ № 1730), Розпорядження Заступника Голови Державної Митної служби України №2/8-р від 22.10.2007 року та на підставі Наказу начальника Східної регіональної митниці "Про проведення повторної перевірки" №717 від 31.10.2007 року.

За результатами проведеної перевірки складено акті №6-03/8/700000000/13857386 від 30 квітня 2008 року, відповідно до якого відповідачу було донараховано митних та інших обов'язкових платежів на загальну суму 13094,45 грн. на підставі не включення вартість транспортування товарів територією України до митної вартості.

Вирішуючи спірне питання та відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Згідно ст.69 Митного кодексу України незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи. Такий контроль здійснюється на підставі письмового розпорядження керівника митного органу або особи, яка його заміщує.

Відповідно п. 4 Указу Президента України від 23.07.1998 № 817/98 "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" (далі Указ Президента України № 817/98) вищестоящий контролюючий орган може за власною ініціативою перевірити достовірність висновків нижчестоящого контролюючого органу шляхом перевірки документів обов'язкової звітності суб'єкта підприємницької діяльності або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом. Вищестоящий контролюючий орган вправі прийняти рішення щодо повторної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб контролюючого органу, які проводили планову або позапланову перевірку зазначеного суб'єкта, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу.

Відповідно до пп.2.1.1 п.2.1 ст.2 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі Закон №2181) стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України Харківська митниця, як митний орган, відноситься до контролюючих органів.

Положеннями пп. 2.2.1. п.2.2 ст.2 Закону №2181 передбачено, що контролюючі органи мають право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати лише стосовно тих податків і зборів (обов'язкових платежів), які віднесені до їх компетенції цим пунктом. Порядок контролю з боку митних органів за сплатою платниками податків податку на додану вартість та акцизного збору встановлюється спільним рішенням центрального податкового органу та центрального митного органу.

Крім того, відповідно до Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів та інших предметів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 20.04.05р. № 314 та Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 574 від 09.06.1997р., митне оформлення це виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів та інших предметів. Вантажна митна декларація (далі ВМД) заява, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби і мету їх переміщення через митний кордон України, а також інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування митних платежів. ВМД застосовується під час декларування субєктами зовнішньоекономічної діяльності товарів та інших предметів, що перевозяться через митний кордон України. У разі прийняття ВМД для оформлення їй присвоюється реєстраційний номер та проводиться реєстрація в журналі обліку ВМД. ВМД вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах особистої номерної печатки інспектора митниці, що здійснив митне оформлення товару.

Таким чином, законодавство чітко визначає форму, зміст та порядок складання ВМД, який має бути належним підтвердженням належного здійснення декларування імпортної операції в разі відповідності цього документа вимогам нормативних актів.

Під час митного оформлення товарів декларант зобов'язаний своєчасно надати митному органу додаткові відомості, що підтверджують правильність визначення заявленої митної вартості. При цьому, у разі потреби митний орган може надати декларантові за наявності у базі даних Держмитслужби інформацію про середньоконтрактні ціни або митну вартість товарів, що була визначена під час митного оформлення ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, ввезених в Україну за іншою угодою.

Згідно Постанови КМУ від 28.08.2003р. № 1375 "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України" та Постанови КМУ від 20.12.2006р. № 1766 "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження" для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, що переміщуються підприємствами через митний кордон України, декларант подає: угоду (договір, контракт), на підставі якої здійснюється поставка товарів, і додатки до неї; рахунок-фактуру (інвойс) і банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено) або рахунок-проформу для умовно-вартісних угод (договорів, контрактів), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару; угоду (договір, контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи; рахунок про сплату наданих транспортно-експедиційних послуг або офіційно завірену керівником і головним бухгалтером підприємства калькуляцію транспортних витрат у разі, коли транспортні витрати не були включені до рахунка-фактури (інвойсу); пакувальні листи; ліцензію на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню; сертифікат про походження товару, сертифікат якості, безпеки тощо.

Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів у разі потреби на вимогу митного органу можуть додатково подаватися інші документи, що можуть бути використані для підтвердження відомостей, заявлених у декларації митної вартості.

Згідно п.4 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабміну України № 574 від 09.06.1997 р., митний орган не приймає ВМД до оформлення якщо вона подається без повного комплекту документів, необхідних для здійснення митного оформлення товарів; якщо вона заповнена декларантом з порушенням цього Положення, Інструкції про порядок заповнення ВМД; в інших випадках, передбачених законодавством України.

В даному випадку митне оформлення товарів було проведене митними органами, товари випущені у вільний обіг, у митних органів не виникло питань щодо правильності та обґрунтованості митної вартості, що зазначена у вантажних митних деклараціях у момент митного оформлення.

Відповідно до п.3.1.2 п.3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі імпорту).

Згідно з пунктом 10.3 статті 10 Закону України "Про податок на додану вартість" платники податку, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митним органам.

Відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобовязання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобовязання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.

Враховуючи наведене, позовні вимоги про стягнення митних платежів, суперечить закону, оскільки дія наведеної норми не поширюється на відповідача.

Так, згідно з цим підпунктом контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобовязання.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволені позовних вимог.

Тому колегія суддів надходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана правова оцінка.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Миколаївської митниці залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2009 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: