Ухвала суду № 16566180, 10.06.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № А4/358-07/6/3 Головуючий у 1-й інстанції: Лопатін А.В.

Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"10" червня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Федотова І.В.,

суддів Бабенка К.А. та Мельничука В.П.,

при секретарі Конюшенко Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрексіммоніторінг» на постанову Господарського суду Київської області від 19 травня 2010 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрексіммоніторінг»до Баришівської обєднаної державної податкової інспекції смт. Баришівка, Київська область про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрексіммоніторінг» (далі позивачі) звернулося до суду з позовом до Баришівської обєднаної державної податкової інспекції (далі відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 18.01.2007 року №0000022332/0, №0000012332/0, від 27.04.2007 року №0000022332/2, №0000012332/2, №0000242332/2.

Постановою Господарського суду Київської області від 19 травня 2010 року в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та не повно відображає обставини справи.

Так, у своїй апеляційній скарзі відповідач зазначив, що перевірка за результатом якої винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконною, як і відповідні податкові повідомлення-рішення, крім того висновки акту перевірки, на думку позивача ґрунтуються лише на припущеннях податкового органу, а при розгляді справи судом першої інстанції не враховано обставини на які посилався позивач, відтак рішення суду першої інстанції є необґрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони, які прибули в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції всебічно, повно та обєктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, дав вірну правову оцінку наданим доказам і прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.01.2006 року відповідачем було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства позивачем за період з 01 по 31 грудня 2004 року, під час проведення якої встановлено порушення п. 3.1 ст. 3, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті завищення валових витрат на суму витрат які не підтверджені документально, та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 та п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено податок на додану вартість.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 18.01.06р. №9/23-2-32119260, на підставі висновків якого, відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач проводив господарські операції з субєктом господарювання ТОВ «Хозімпорт», а саме: 14.07.2004 року між ТОВ «Хозімпорт»(Виконавець) та Позивачем (Замовник) було укладено договір на створення науково-дослідної продукції на суму 1361000,00 грн. Відповідно до рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 23.08.2005 року №2-4949/3 було визнано недійсним ТОВ «Хозімпорт»: зміни до статуту; зміни до Установчого договору ТОВ «Хозімпорт», зареєстрованих Голосіївською районною в м. Києві державною адміністрацією за №1254 з моменту її реєстрації тобто з 29.11.2001 року; свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість за №37027055 з моменту його внесення в реєстр платників податків на додану вартість, тобто з 07.02.2002 року.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як встановлено судом, постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 28.11.2006 року та ухвалою від 12.12.2006 року №125/4-06 договір №002/07-04 від 14.07.2004 року між ТОВ «Хозімпорт»(Виконавець) та Позивачем (Замовник) на створення науково-дослідної продукції на суму 1361000,00 грн. визнано недійсним.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що головною метою, яку переслідували сторони при укладенні Договору, було одержання доходу винятково за рахунок необґрунтованої податкової вигоди у вигляді безпідставного формування податкового кредиту та валових витрат за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність, та, як наслідок, несплата податків до Державного бюджету України, що суперечить інтересам держави і суспільства та порушує публічний порядок з урахуванням чого, вказаний Договір є нікчемним відповідно до ст. 228 ЦК України. .

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 та п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Згідно з п.п 7.2.6 п. 7. 2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином Позивачем в порушення вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»віднесено суму по податковій накладній ТОВ «Хозімпорт», в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 226833,33 грн.

Крім того, відповідно до ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином сума валових витрат, яка була віднесена позивачем у звязку з укладанням нікчемного договору, в порушення вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»призвела до заниження податку на прибуток за 2004 рік на суму 283541,67 грн.

За таких обставин, оскільки доводи апеляційної скарги спростовуються висновками суду першої інстанції та матеріалами справи, а суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрексіммоніторінг»- залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Київської області від 19 травня 2010 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: І.В. Федотов

Судді: К.А. Бабенко

В.П. Мельничук

Повний текст ухвали виготовлено 14.06.2011 року.