Постанова № 16564236, 20.06.2011, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2011 року Справа № 2а/2370/4051/2011

16 год. 10 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Тимошенко В.П.,

суддів: Гараня С.М., Грицаєнко О.Л.,

при секретарі Кулику О.П.,

за участю: представників позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2 за довіреностями,

представників відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 за довіреностями,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Шполянський молокозавод»до державної податкової інспекції у Шполянському районі Черкаської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

встановив:

23.05.2011 публічне акціонерне товариство «Шполянський молокозавод»звернулося до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Шполянському районі Черкаської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шполянському районі Черкаської області від 05.05.2011 року №0000922301, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2009 року на суму 93063 грн. та за січень 2010 року на суму 97 600 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що викладені в акті висновки не відповідають фактичним даним щодо визначення позивачем як переробним підприємством сум податкових зобовязань та податкового кредиту, які виникають у звязку з переробкою та поставкою продукції, зокрема, щодо застосування методики розподілу податку на додану вартість, сплаченого при придбанні товарів (робіт, послуг), що одночасно використовуються в оподаткованих та неоподаткованих операціях.

На підставі викладеного в позові, позивач вважає, що його безпідставно позбавлено права бюджетного відшкодування на заявлені суми податку на додану вартість за грудень 2009 року та січень 2010 року, а тому податкове повідомлення-рішення від 05.05.2011 року №0000922301, яким відповідач зменшив суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, має бути визнані судом нечинним.

Представники позивача в судовому засіданні заявлений позов підтримали в повному обсязі, крім того зазначили, що позивач виконав всі необхідні дії, передбачені чинним законодавством України, які давали йому право на бюджетне відшкодування, а саме: отримав податкові накладні, включив їх до реєстру отриманих податкових накладних, перерахував кошти з врахуванням ПДВ на рахунки виконавців та постачальників товарів та послуг, зокрема щодо будівництва та введення в дію автомобільної газонаповнювальної компресорної станції, включив суми ПДВ по накладних до податкового кредиту, провів розподіл сум ПДВ між дотаційною та бюджетною деклараціями, а тому, відповідач необґрунтовано та незаконно зменшив суми бюджетного відшкодування, а тому податкове повідомлення-рішення від 05.05.2011 року №0000922301 підлягає скасуванню.

В судовому засіданні та в письмовому запереченні на адміністративний позов представники відповідача просили відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, зазначивши при цьому, що ревізори діючи в межах чинного законодавства та в ході проведення планової виїзної перевірки правомірно встановили завищення позивачем сум бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2009 року на суму 93063 грн. та січень 2010 року на суму 97600, оскільки позивачем не розподілено суми сплаченого податку на додану вартість по придбанню товарів, виконанню будівельно-монтажних робіт та по придбанню природного газу між бюджетною та спеціальною (дотаційною) деклараціями.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, обєктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до наступного.

Публічне акціонерне товариство «Шполянський молокозавод», як субєкт господарювання юридична особа, ідентифікаційний код 03566564, зареєстроване Шполянською районною державною адміністрацією Черкаської області 17.09.1999 року, перебуває на обліку у державній податковій інспекції у Шполянському районі Черкаської області та є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва №100076791, виданого 12.11.2007 року.

Платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на час виникнення спірних правовідносин визначав Закон України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі Закон № 168/97-ВР).

З 28 лютого 2011 року по 11 квітня 2011 року державною податковою інспекцією у Шполянському районі проведено планову виїзну перевірку ПАТ «Шполянський молокозавод»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року.

За результатами перевірки складений акт перевірки № 248/23/03566564 від 18.04.2010 року, в якому зазначено, що в порушення пп. 7.4.1. пп. 7.4.3 та пп. 7.4.5 п 7.4., пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 та п. 11.21. ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 р № 168/97 ( надалі - Закон № 168/97) із змінами та доповненнями, позивачем завищена сума бюджетного відшкодування в розмірі 190 663,00 грн., в т.ч. за грудень 2009 року - 93 063,00 грн. та за січень 2010 року на суму 97 600,00 грн.

05 травня 2011 року на підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення № 0000922301 форма «І», яке отримане позивачем 10 травня 2011 року.

Згідно з п. 11.21 ст. 11 Закону №168/97-ВР сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами всіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно на виплату дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі.

Порядок нарахування, виплати і використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02 квітня 2009 року №291 «Про реалізацію пункту 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до п. 6 якої переробні підприємства за результатами діяльності за кожний звітний (податковий) період ведуть окремий податковий і бухгалтерський облік готової продукції, виготовленої з поставлених сільськогосподарськими товаровиробниками молока та м'яса в живій вазі.

За результатами окремого обліку готової продукції, виготовленої з поставлених сільськогосподарськими товаровиробниками молока та м'яса в живій вазі, переробні підприємства відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість»визначають суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, які виникають у зв'язку з переробкою та поставкою такої продукції, і складають окрему податкову декларацію, яка разом з декларацією щодо іншої діяльності подається до органу державної податкової служби за місцем реєстрації переробного підприємства як платника податку на додану вартість у порядку і в строки, встановлені зазначеним Законом, з урахуванням вимог нормативно-правових актів ДПА.

Позивачем як переробним підприємством за результатами діяльності за кожний звітний (податковий) період ведеться окремий податковий і бухгалтерський облік операцій з поставки готової продукції. За результатами зазначеного обліку підприємство визначало відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, які виникають у зв'язку з переробкою та поставкою готової продукції, та складало: податкову декларацію з податку на додану вартість (переробного підприємства), яка разом з податковою декларацією з податку на додану вартість (бюджетна) щодо іншої діяльності подавалася до ДПІ у Шполянському районні в строки, встановлені зазначеним Законом № 168/97-ВР, з урахуванням вимог нормативно-правових актів ДПА України.

Крім того у разі коли придбані товари (роботи, послуги) та основні фонди переробного підприємства використовуються частково для виготовлення готової продукції, а частково для виготовлення (надання) інших товарів (послуг), сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється виходячи з частки використання таких товарів (послуг) та основних фондів за операціями з виготовлення готової продукті* та за іншими операціями, що узгоджується із положеннями пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, а саме у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Таким чином, виходячи із аналізу вищезазначених норм закону товари, роботи та послуги, суми ПДВ по яким віднесені позивачем до власного податкового кредиту, можуть підлягати розподілу між бюджетною та дотаційною (переробного підприємства) деклараціями лише у випадку їх використання в процесі виготовлення готової продукції (тобто та частка їх використання у процесі виготовлення заноситься відповідно до дотаційної декларації).

Судом встановлено, що основним видом діяльності підприємства є перероблення молока та виробництво сиру. Крім цього, позивач здійснює й інші види господарської діяльності, зокрема оптова та роздрібна торгівля та діяльність автомобільного вантажного транспорту.

З метою підвищення економічної ефективності торгівлі та автомобільного вантажного транспорту позивачем у 2008 році розпочато будівництво, налагодження та введення в експлуатацію автомобільної газонаповнювальної компресорної станції (далі газова заправка).

Крім того, як стверджує позивач, і вбачається з акту перевірки суми виявлених відхилень податкового кредиту за листопад та грудень 2009 року виникли в звязку з необхідністю віднесенням за висновком відповідача до податкової декларації (переробного підприємства) позивача сум ПДВ за придбані товари та послуги повязаних з будівництвом та введенням в експлуатацію газової заправки, а також по придбанню стислого газу.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Щодо отриманих податкових накладних, включення їх до реєстру отриманих податкових накладних, перерахування коштів з врахуванням ПДВ на рахунки виконавців та постачальників товарів, послуг повязаних з будівництвом та введенням в експлуатацію газової заправки при проведенні перевірки у відповідача сумніву не викликало.

Підпунктом «а»підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Проте, суд звертає увагу, що автомобільна газонаповнювальна компресорна станція введена в експлуатацію лише 10 травня 2010 року на підставі наказу директора позивача №21/1 від 10.05.2010 року.

Таким чином, у звітних періодах, у листопаді, грудні 2009 року, позивач не використовував газову заправку у виробничому процесі щодо виготовлення готової продукції з поставленого сільськогосподарськими товаровиробниками молока.

Отже, суд дійшов висновку, що у звязку з тим, що основні фонди (газова заправка) не брали участь у виробничому процесі позивача по переробці молока, отриманого у сільськогосподарських товаровиробників, суми ПДВ, сплачені при придбанні товарів та послуг повязаних з будівництвом та введенням в експлуатацію газової заправки, а також по придбанню стислого газу для заправки правомірно відображались позивачем у складі податкового кредиту загальної податкової декларації з ПДВ за листопад та грудень 2009 року.

Далі суд зауважує, що Рішенням Конституційного суду України від 24.11.09 р. № 29-рп/2009 - Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання негативним наслідкам впливу світової фінансової кризи на розвиток агропромислового комплексу»від 04.02.2009 року, яким запроваджено виплату дотацій переробними підприємствами сільгосптоваровиробникам за поставлені ними молоко та м'ясо в живій вазі визнано не конституційним і він втратив чинність з 24.11.2009 року.

Таким чином суми податку на додану вартість не повинні бути нараховані переробними підприємствами відповідно до абзацу першого пункту 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»(168/97-ВР) за період з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 24 листопада 2009 року N 29-рп/2009 до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо підтримки агропромислового комплексу в умовах світової фінансової кризи»№ 1782 -V (надалі Закон № 1782 -V)

Тобто, починаючи з 24.11.2009 року позивачем відображалися обсяги поставок в податковій декларації з податку на додану вартість (бюджетна) та подавалася до ДПІ у Шполянському районі в строки, встановлені зазначеним Законом № 168/97-ВР, з урахуванням вимог нормативно-правових актів ДПА України, а саме за періоди: з 01.11.2009 по 24.11.2009 року подавалася податкова декларація з податку на додану вартість (переробного підприємства) та податкова декларація з податку на додану вартість (бюджетна), із 24.11.2009 по 30.11.2009 лише податкова декларація з податку на додану вартість (бюджетна), з 01.12.2009 року по 31.12.2009 року також лише податкова декларація з податку на додану вартість (бюджетна), а з 31.12.2009 року - податкова декларація з податку на додану вартість (переробного підприємства) та податкова декларація з податку на додану вартість (бюджетна) в зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо підтримки агропромислового комплексу в умовах світової фінансової кризи»№ 1782 -V (надалі Закон № 1782 V), яким відновлено пільговий режим оподаткування ПДВ переробних підприємств, який був встановлений п. 11.21 ст. 11 Закону України про ПДВ № 168/97-ВР та скасований у зв'язку з рішенням Конституційного суду України від 24.11.09 р. № 29-рп/2009.

Відповідно до п. З Прикінцевих положень прийнятого Закону № 1782 -V суми податку на додану вартість, нараховані переробними підприємствами відповідно до абзацу першого пункту 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»(168/97-ВР) за період з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 24 листопада 2009 року N 29-рп/2009 до дня набрання чинності цим Законом, не підлягають сплаті до бюджету та включаються до податкових зобов'язань платників податку у звітному податковому періоді, на який припадає день набрання чинності цим Законом. При цьому фінансові санкції за несплату сум податку на додану вартість до бюджету, нараховані протягом такого строку, не застосовуються до переробних підприємств. Вказаний Закон набрав чинності з 31.12.2009 р.

Тому лише з 31.12.09 р, згідно вимог чинного законодавства України, можливим є нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що нараховуються переробними підприємствами відповідно до абзацу першого пункту 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»(168/97-ВР).

В порушення вищезазначених норм відповідачем в ході проведення планової перевірки за період дії Рішення Конституційного суду України від 24.11.09 р. № 29-рп/2009 проведений розподіл між деклараціями з податку на додану і вартість (переробного підприємства) та податковою декларацією з податку на додану вартість (бюджетна), з грубими порушеннями вимог діючого законодавства України та арифметичними помилками, що вказує на протиправність висновків вказаного акту перевірки та прийнятого за результатами його розгляду податкового повідомлення-рішення.

Також судом встановлено, що позивач у перевіряємий відповідачем період вів окремий податковий облік молока та молочної продукції, виготовленої з сировини, поставленої сільськогосподарськими товаровиробниками молока та із сировини, отриманої від посередників та посилаючись на розяснення ДПА України - лист від 28.01.2003 року №1399/7/15-3317, для визначення витрат, сум податкових зобов'язань та податкового кредиту розраховував коефіцієнт, виходячи з частки закупленого у звітному періоді за нульовою ставкою молока в загальному обсязі молока, придбаного у всіх категорій постачальників.

Пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України від 02 квітня 2009 року №291 Про реалізацію пункту 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», яка втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2010 року №152, переробні підприємства проводять щомісяця розрахунок сум дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставку молока та м'яса в живій вазі згідно з додатком 2 за фактичними даними про обсяги закупленого молока та м'яса в живій вазі і надходження на небюджетний рахунок сум податку на додану вартість. На підставі цього розрахунку переробними підприємствами проводиться остаточне перерахування за платіжними дорученнями сум дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені молоко та м'ясо в живій вазі за звітний період, крім особистих селянських господарств.

Аналогічне зазначено в п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2010 року №152 «Деякі питання реалізації пункту 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість».

За змістом п. 11.21 ст. 11 Закону №168/97-ВР при розподілі сум податкового зобовязання і податкового кредиту між бюджетною і дотаційною деклараціями слід виходити саме із співвідношення обсягу молока, закупленого за ставкою податку на додану вартість у розмірі 20% до загального обсягу молока, закупленого у всіх категорій постачальників.

Таким чином, аналізуючи наведені правові норми, суд дійшов висновку, що для визначення витрат, сум податкових зобовязань та податкового кредиту використовуються методи з визначення коефіцієнту розподілу, який дорівнює частці обсягу закупленого у звітному періоді від загального обсягу молока, придбаного у всіх категорій постачальників, а не з частки вартості закупленого молока про, що стверджує відповідач

Далі суд зауважує, що на сторінці 37 акту планової перевірки № 248/23-03566564 (а.с. 53) відображено матеріали перевірок ПАТ «Шполянський молокозавод», проведені ДПІ у Шполянському районі щодо підтвердження показників податкової звітності з податку на додану вартість за листопад та грудень 2009 року - довідки від 19.01.2010 № 35/15-03566564 та № 164/15-03566564 від 18.02.2010.

На вимогу суд відповідач надав довідку про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість від 19.01.2010 № 35/15-03566564 та акт про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість № 164/15-03566564 від 18.02.2010, якими підтверджено правомірність сум бюджетного відшкодування, які задекларовані підприємством у податковій декларації з податку на додану вартість за листопад в сумі 60848,00 грн. та грудень 2009 року в сумі 93063,00 грн..

З огляду на викладені вище обставини та норми законодавства, суд приходить до висновку, що відповідач, провівши планову перевірку та прийнявши за її результатами спірне податкове повідомлення-рішення, діяв не у точній відповідності та не у спосіб, що передбачений законодавством України.

Згідно ч. 1 та 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Судом встановлено, що субєкт владних повноважень, не довів, що діяв в межах Закону, а тому зважаючи на обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, докази щодо їх підтвердження, керуючись актами законодавства щодо цих правовідносин, суд дійшов висновку, що заявлені в адміністративному позові вимоги підлягають задоволенню.

Натомість, суд звертає увагу, що позивачем невірно визначено спосіб захисту його порушеного права, оскільки вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним лише індивідуального акта.

Вимоги про визнання протиправним, недійсним, незаконним, неправомірним, скасування індивідуального акта не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах, разом з тим суд повинен скасувати рішення чи окремі його положення, якщо йдеться про правовий акт індивідуальної дії.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 86, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 05 травня 2011 року №0000922301, прийняте державною податковою інспекцією у Шполянському районі Черкаської області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Шполянський молокозавод»85 (вісімдесят пять) грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягомдесяти днів з дня проголошення постанови, а в разі проголошення судом вступної та резолютивної частини постанови апеляційна скарга подається протягомдесяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.П. Тимошенко

Судді С.М. Гарань

О.Л. Грицаєнко