Ухвала суду № 16563588, 20.06.2011, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

20.06.11 Справа №19/2-10. Суддя господарського суду Сумської області Спиридонова Н.О.,

розглянувши матеріали справи

за заявою кредитора Управління Пенсійного фонду України в Недригайлівському районі

до боржника Томашівського сільського споживчого товариства (Сумська область, Недригайлівський район, с. Томашівка, ід. код 05291918)

про банкрутство,

встановив:

Постановою господарського суду Сумської області від 05.05.2011р. боржника було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором Пономарьова І.І.

В межах справи про банкрутство до суду звернувся ліквідатор Пономарьов І.І. із заявами про визнання не чинним восьми договорів купівліпродажу нерухомого майна, що були укладені банкрутом Томашівським ССТ в особі ліквідатора Сидоренка Г.А. з фізичними особами громадянами України: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

Перевіривши подані матеріали суд дійшов висновку про відмову у їх прийнятті, враховуючи наступне.

Згідно з абз. 13 ч. 1 статті 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Відповідно до п.2 ч.2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним.

Отже, визнання правочину недійсним є самостійним способом захисту цивільних прав та інтересів, що здійснюється шляхом подання відповідного позову до суду.

Згідно статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Угода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами:

підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів;

державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України;

прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави;

Рахункової палати, яка звертається до господарського суду в інтересах держави в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Господарський суд порушує справи про банкрутство за письмовою заявою будь-кого з кредиторів, боржника.

Господарський суд розглядає справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу виконавчих документів на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди".

Згідно з статтею 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:

спорів про приватизацію державного житлового фонду;

спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;

інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів;

5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;

6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті, та інших спорів, передбачених законом. Рішення третейського суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Враховуючи, що спірні договори були укладені банкрутом в особі ліквідатора Сидоренка Г.А. з фізичними особами громадянами України: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, то і відповідачами у спорі про визнання договорів недійсними повинні бути зазначені фізичні особи.

Разом з тим, господарському суду не підсудні справи в яких відповідачем є фізична особа, що не має статусу приватного підприємця.

Згідно п.1 ч.1 статті 62 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, відмовити ліквідатору Пономарьову І.І. у прийнятті заяв про визнання не чинним восьми договорів купівліпродажу нерухомого майна, що були укладені банкрутом Томашівським ССТ в особі ліквідатора Сидоренка Г.А. з фізичними особами громадянами України: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

Ліквідатор має право звернутися в межах своєї компетенції до місцевого загального суду з позовами про визнання недійсними зазначених договорів.

Керуючись п.1 ч.1 статті 62, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ухвалив:

1. Відмовити Ліквідатору Пономарьову І.І. у прийнятті заяв про визнання не чинним восьми договорів купівліпродажу нерухомого майна, що були укладені банкрутом Томашівським ССТ в особі ліквідатора Сидоренка Г.А. з фізичними особами громадянами України: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

2. Заяви з доданими до них документами направити заявнику (вх. №8975, №8971, №8973, №8972, №8974, №8977, №8976, №8970).

Суддя (підпис) Н.О.Спиридонова