Ухвала суду № 16562420, 06.06.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-11527/10/7/0170

06.06.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЯковенко С.Ю.,

суддів Дадінської Т.В. , Дугаренко О.В. секретар судового засіданняСаматова М.А.

за участю сторін:

представник позивача: Державного підприємства "Агрофірма "Магарач" Національного інституту винограду і віна "Магарач"- ОСОБА_2, довіреність № 298 від 11.08.08

представник відповідача: Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України- ОСОБА_3 довіреність № 3525/32-0817 від 03.06.11

розглянувши апеляційну скаргу Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В. ) від 02.11.10 у справі № 2а-11527/10/7/0170

за позовом Державного підприємства "Агрофірма "Магарач" Національного інституту винограду і віна "Магарач" (вул. Чапаєва, 9, с. Віліне, Бахчисарайський район, Автономна Республіка Крим, 98433)

доДепартаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України (вул. Б. Грінченка, 1, м.Київ, 1,01001)

про визнання нечинним рішення про застосування фінансових санкцій

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 02.11.2010 ( суддя Маргарітов М.В.) задоволено позов Державного підприємства «Агрофірма «Магарач»Національного інституту винограду і вина «Магарач»до Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України про визнання нечинним рішення про застосування штрафних санкцій. Визнано протиправним та скасовано рішення відповідача від 04.06.2010 №000263 про застосування фінансових санкцій у розмірі 22 391 022,12 грн.

Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій у звязку з порушенням норм матеріального права, неповним зясуванням обставин у справі просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що факт здійснення позивачем оптової торгівлі алкогольними напоями без відповідної ліцензії підтверджується податковими та товаро-транспортними накладними. При реалізації алкогольних напоїв за договором комісії субєкт підприємницької діяльності повинен отримати відповідну ліцензію на право торгівлі алкогольними напоями.

У судовому засіданні 06.06.2011 представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній.

Представник позивача з апеляційною скаргою не погодилась, вважаючи рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, заслухавши представників сторін, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведена перевірка дотримання позивачем вимог податкового , валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 31.12.2009.

За результатами перевірки складено акт №149/23/31332064 від 05.05.2010, яким встановлені порушення вимог статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», здійснення діяльності з оптової торгівлі алкогольними напоями без наявності ліцензії.

Актом перевірки встановлено факт оптової торгівлі алкогольною продукцією в кількості 1147915 пляшок на суму 29 834 712,95 грн. на адресу підприємств оптової та роздрібної торгівлі без наявності ліцензії на оптову торгівлю: ТОВ ТД «Ресурс»- у кількості 257 383 пляшок на суму 6982184,08грн., НІВІВ «Магарач»- у кількості 25897 пляшок на суму 613349,87грн., ПКФ «Ресурс ЛТД»- у кількості 324947 пляшок на суму 8593517,00 грн., ТОВ «Ельбор»- у кількості 539661 пляшок на суму 13645662,00 грн.

Ні підставі цього акту перевірки відповідачем прийнято рішення №000263 від 04.06.2010 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 22391022,12 грн.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування,їх посадові та службові особи зобовязані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 14 Господарського кодексу України ліцензування деяких видів господарської діяльності є засобом державного регулювання в сфері господарювання, що спрямовано на забезпечення єдиної державної політики в цієї сфері та захист економічних та соціальних інтересів держави, суспільства та окремих споживачів. Ліцензія - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання - ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов. Відносини, пов'язані з ліцензуванням певних видів господарської діяльності, регулюються законом.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва i обігу спирту етилового, коньячного i плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»оптова торгівля алкогольними напоями може здійснюватися суб'єктами підприємницької діяльності всіх форм власності за наявності ліцензій.

У відповідності зі статтею 1 Закону України «Про ліцензування деяких видів господарської діяльності»торгівлею є будь-які операції, що здійснюються за договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на товари.

Згідно абзацу 9 статті 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва i обігу спирту етилового, коньячного i плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» оптова торгівля - діяльність по придбанню і відповідному перетворенню товарів для наступної їх реалізації суб'єктам господарювання роздрібної торгівлі, іншим суб'єктам господарювання.

Пункт 1.4 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»визначає, що поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Відповідно до пункту 1.31 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»продаж товарів це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

Згiдно з пп. 6.2 пункту 6 Стандартiв бухгалтерського облiку П(С)БУ 15, затвердженого наказом Міністерства фiнансів України від 29.11.1999 №290, надходження за договорами комісії не визнаються прибутками від реалізації продукції.

Таким чином, договори, якими не передбачається перехід права власності, не відносяться до поняття «торгівля», «купівля-продаж», «поставка».

З матеріалів справи вбачається, що позивачем були укладені договори комісії на продаж товарів за №1 від 04.01.2007 - з ТОВ “Ельбор”, за № 2 від 07.02.2007 - з ПКФ «Ресурс ЛТД», за №4 від 04.01.2007 - з Національним інститутом винограду та вина «Магарач», за №3-09 від 01.01.2009 - з Торгівельним домом «Ресурс»( т.1 а.с.47-61).

Відповідно до умов вказаних договорів правочин з продажу товарів здійснює Комісіонер за рахунок Комітента (п.1.2.). За правочином, укладеним Комісіонером з третьою особою, набуває права та є зобовязаним Комісіонер (п.1.6.). Комісіонер доручається перед Комітентом за виконання третіми особами договору, що укладений Комісіонером в інтересах та за рахунок Комітента та приймає на себе обовязок сплатити Комітенту ціну проданого товару у разі невиконання або несвоєчасного виконання третьою особою своїх зобовязань за договором з Комісіонером (п.2.1.) Товари, що надійшли до Комісіонера від Комітента на продаж, є власністю Комітента. Право власності зберігається за Комітентом до моменту передачі товару Комісіонером третьої особі у відповідності з умовами укладеного між ними договору.

Згiдно зі статтею 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Стаття 1018 цього Кодексу визначає: майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента.

Відповідно до статті 1013 Цивільного кодексу України комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії. Якщо договором комісії розмір плати не визначений, вона виплачується після виконання договору комісії виходячи із звичайних цін за такі послуги.

Таким чином, комісіонер не є власником грошових коштів, які він отримує у звязку з продажем товарів комітента, оскільки товар йому не належить, а є власником лише комісійної винагороди, яка йому сплачується комітентом.

Операції з надання позивачем алкогольної продукції комісіонеру в межах договорів комісії не передбачають передачу права власності на цю продукцію, зазначена діяльність не підпадає під визначення «поставка»або «оптова торгівля», тому не потребує наявності ліцензії.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності з боку позивача порушень статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Рішення суду першої інстанції прийняте з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195,196, пунктом 1 частини першої статті 198, п.1 частини першої статті 205, статтями 200, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 02.11.2010 у справі №2а-11527/10/7/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 14 червня 2011 р.

Головуючий суддяпідписС.Ю. Яковенко

Судді підпис Т.В. Дадінська підпис Т.В. Дадінська З оригіналом згідно

Головуючий суддя С.Ю. Яковенко