Ухвала суду № 16561836, 10.05.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-15010/09/4/0170

10.05.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІщенко Г.М.,

суддів Кучерука О.В. , Щепанської О.А. секретар судового засіданняКисельова А.О.

за участю сторін:

представник позивача, - ОСОБА_2, довіреність № б/н від 16.11.10

представник відповідача, - ОСОБА_3, довіреність № 5904/9/10-0 від 19.08.09

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Циганова Г.Ю. ) від 13.04.10 у справі № 2а-15010/09/4/0170

за позовом Закритого акціонерного товариства "Золотий пляж" (вул. Алупкінське шосе, 2, Курпати, місто Ялта, Автономна Республіка Крим, 98659)

до Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим (вул. Васильєва, 16, місто Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600)

про визнання протиправними дії та спонукання до виконання певних дій

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.04.2010 адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним зменшення Закритому акціонерному товариству «Золотий пляж»суми податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 53128,96 грн., що оформлено у висновку акту Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим про результати невиїзної документальної перевірки Закритого акціонерного товариства «Золотий пляж»з питань правомірності нарахування податкового кредиту та повноти нарахування податку на додану вартість за червень 2009 року №2321/15-2/02650593 від 11.09.2009, в іншій частині в позові відмовлено, стягнуто з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Золотий пляж»3,40 грн. судових витрат.

Ухвалюючи постанову про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про те, що зміст позовних вимог свідчить про обрання позивачем належного способу захисту порушеного права, але судова колегія вважає, що провадження у справі підлягає закриттю, оскільки зазначені вимоги не є належним способом захисту прав платника податку на додану вартість в суді через наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Судом першої інстанції не враховано, що за змістом цієї норми предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто, впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обовязків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Закріплення частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України положення про можливість оскарження до адміністративних судів будь-яких рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, не означає спростування висновку про юридичне значення рішення, дії чи бездіяльності субєкта владних повноважень як предмета судового оскарження, так само як не означає і нівелювання способу захисту порушеного права, свобод чи законних інтересів.

Судом першої інстанції не враховано, що заявлені позовні вимоги не відповідають встановленому законом способу захисту права і не підлягають розгляду в суді, оскільки за результатами проведеної перевірки були складені висновки акту перевірки, але рішення за результатами перевірки, яке і може бути оскаржене позивачем, не було прийнято, а позивач звертається до суду з вимогами про захист на майбутнє порушеного права.

Слід зазначити, що позивач має право звертатись до суду за захистом саме порушеного права, а тому порушення права особи у майбутньому не може бути підставою для захисту під час розгляду даної справи, оскільки це порушення не може бути умовним, тобто, захисту підлягають лише ті права, свободі та інтереси, які порушені з боку субєкта владних повноважень.

Позов - це процесуальний засіб, яким забезпечується реалізація не лише на звернення до суду, але й на порушення діяльності суду з метою здійснення захисту порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.

Судова колегія зазначає, що акт невиїзної документальної перевірки №2321/15-2/02650593 від 11.09.2009 щодо зменшення позивачу податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 53315,00грн. не є по своєї суті рішенням субєкта владних повноважень, а отже, не може бути оскаржено в порядку адміністративного судочинства.

Виходячи зі змісту наведеної норми, позивач має право звертатись до суду за захистом саме порушеного права, а тому судова колегія прийшла до висновку, що порушення права особи у майбутньому не може бути підставою для захисту під час розгляду даної справи, оскільки це порушення не може бути умовним, тобто захисту підлягають лише ті права, свободи та інтереси, які порушені з боку суб'єкта владних повноважень.

Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права за своїм змістом не відповідає визначеному законом матеріально-правовому способу захисту порушеного права, що не призводить до поновлення порушених прав позивача. У звязку з цим у суду першої інстанції були відсутні підстави для розгляду таких позовних вимог, що є підставою для скасування судового рішення та закриття провадження у справі.

Суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства (пункт 1 частини першої статі 157 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до вимог статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України вирішення питання щодо закриття провадження у справі повинно викладатися окремим документом ухвалою.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 4 частини першої статті 198, пунктом 3 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.04.2010 у справі №2а-15010/09/4/0170 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Провадження в адміністративній справі №2а-15010/09/4/0170 закрити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяпідписГ.М. Іщенко

Судді підпис О.В.Кучерук підпис О.А.Щепанська З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко

Повний текст судового рішення

виготовлений 16 травня 2011року