Ухвала суду № 16561832, 26.04.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-14393/10/7/0170

26.04.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіКурапової З.І.,

суддів Лядової Т.Р. , Привалової А.В. секретар судового засіданняКарпова І.І.

за участю сторін:

представник позивача, Відкритого акціонерного товариства "Криммолоко"- ОСОБА_2, довіреність № 337 від 20.04.11

представник відповідача, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим- ОСОБА_3 посвідчення НОМЕР_1, довіреність № 25/10-0 від 30.04.10

розглянувши апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м.Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В.) від 25.01.11 по справі №2а-14393/10/7/0170

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Криммолоко" (вул. Севастопольська, буд.35, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95013)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. М. Залки, буд.1/9, м. Сімферополь, Автономної Республіки Крим,95000)

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АРК від 25.01.2011р. по справі №2а-14393/10/7/0170 позов Відкритого акціонерного товариства «Криммолоко»до Спеціальної державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціальної державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі № 0006824001/0 від 19.10.2010 р., яким донараховано Відкритому акціонерному товариству «Криммолоко» зобовязання з ПДВ у розмірі 176698,12 грн., у тому числі: за основним платежем 135921,63 грн., за штрафними санкціями 40776,49 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Спеціальна державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 25 січня 2011 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована відсутністю у суду першої інстанції підстав для визнання спірного податкового повідомлення рішення протиправним. Заявник апеляційної скарги також вважає, що правочин, укладений ВАТ «Криммолоко» з контрагентом ТОВ «ЕОЛЛА» носить протиправний характер, прирівнюється до нікчемного згідно ст. 228 ЦК України, та, що на думку податкової інспекції сума 135 921,63 не підлягає включенню до складу податкового кредиту.

В судовому засідання 26 квітня 2011 року представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник позивача у судовому засіданні 26 квітня 2011 року доводи апеляційної скарги не визнав, просив постанову Окружного адміністративного суду АРКвід 25 січня 2011 р. залишити без змін.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, заслухав доводи позивача та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як слідує із матеріалів справи, 04.10.2010 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим було проведено документальну невиїзну перевірку Відкритого акціонерного товариства «Криммолоко» з питань правильності дотримання норм податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «ЕОЛЛА» за період 01.07.2010 р. по 31.07.2010 р., за результатами якої складено акт № 335/40-01/00450693.

З акту перевірки вбачається, що за даними дослідного програмного забезпечення «Автоматизоване співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» податкова звітність ТОВ НВФ «ЕОЛЛА» за червень та липень 2010 р. має статус «не визнана, як податкова звітність», що на думку відповідача свідчить про відсутність у ТОВ НВФ «ЕОЛЛА»адміністративно господарських можливостей на виконання господарських зобовязань та про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобовязань, та, відсутність наміру у ТОВ НВФ «ЕОЛЛА» для створення правових наслідків тобто така угода вказує на сумнівність фінансово господарських операцій.

Також відповідач дійшов висновку, що вказаний правочин по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, протиречить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, на підставі ч.1 ст.203., ст. ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.207, ст.208 Господарського кодексу України прирівнюється до нікчемного.

На думку відповідача така угода не створює юридичних наслідків, ВАТ «Криммолоко» у порушення п. п. 7.4.1, 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. (зі змінами та доповненнями) включило до складу податкового кредиту у липні 2010 року суму 135921,63 грн., що було покладено в основу податкового повідомлення-рішення № 0006824001/0 від 19.10.2010 р., яким визначено ВАТ «Криммолоко» суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій) з податку на додану вартість в розмірі 176698,12 грн., з яких 135921,63 грн. - основний платіж, 40776,49 грн. штрафні санкції.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання спірних правовідносин сторін регулюються Законом України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. (із змінами та доповненнями) (далі Закон України №168/97-ВР).

У відповідності до п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Для банківських установ при одержані ними права власності на заставлене майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Пункт 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» дає визначення поставка товарів будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

З матеріалів справи, судова колегія вбачає, що 21.06.2010 р. між ТОВ НВФ «ЕОЛЛА» (Продавець) та ВАТ «Криммолоко»(Покупець) було укладено договір про закупівлю молока. У відповідності до п.1 договору Продавець зобовязується передати у власність Покупця молоко коровяче, цільне (далі сировина), а Покупець зобовязується прийняти сировину та оплатити у відповідності до умов цього договору.

П.п. 3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону України № 168/97-ВР встановлює операції платників податку з поставки товарів на митній території України є обєктом оподаткування.

Відкрите акціонерне товариство «Криммолоко» є платником податку на додану вартість, що підтверджується наявним у матеріалах справи свідоцтвом про реєстрацію у якості платника ПДВ № 00395664 від 23.09.1997 р., його контрагент - Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «ЕОЛЛА» також відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»зареєстровано у якості платника ПДВ, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість.

За перевіряє мий період, а саме - у липні 2010 року ВАТ «Криммолоко» придбало у ТОВ НВФ «ЕОЛЛА» згідно договору від 21.06.2010 р., накладної № 30/07-2 від 30.07.2010 р. та податкової накладної № 539 від 30.07.2010 р. молоко на загальну суму 815529,80 грн. у т.ч. ПДВ - 135921,63 грн., яке було оплачено позивачем та використане у господарській діяльності.

За таких обставин, враховуючи приписи п.п. 7.2.4 Закону України № 168/97-ВР судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що операції, проведені ВАТ «Криммолоко» з його контрагентом (ТОВ НВФ «ЕОЛЛА»), є обєктом оподаткування податком на додану вартість.

Судова колегія не погоджується з висновками відповідача про нікчемність укладеної між ТОВ НВФ «ЕОЛЛА» та ВАТ «Криммолоко» угоди з огляду на таке:

У відповідності до ч.2 ст. 228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частина 1 ст. 216 ЦК України передбачає: недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що повязані з його недійсністю.

Стаття 215 ЦК України встановлює: недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У відповідності до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частина 1 ст. 207 ГК України передбачає: господарське зобовязання , що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Одночасно, ст. 204 ЦК України визначає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

У відповідності до ст.19 Конституції України органи державної влади і їхні посадові особи повинні діяти лише на підставі й у спосіб, передбачені Конституцією й законами України.

З огляду на наведене, судова колегія вважає вірними висновки суду першої інстанції, що між сторонами укладена угода про закупівлю молока, яка відповідає усім вимогам діючого законодавства, виконана сторонами, є оспорюванню у розумінні діючого законодавства, та, відповідно, не може бути визнана особисто відповідачем нікчемною, з огляду на що суд вважає висновки відповідача про нікчемність угоди передчасними та невірними.

Вимоги про порядок складання податкової накладної та сплати податку визначені п.п. 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України № 168/97-ВР та п. 6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165, судова колегія погоджується з висновками, що ВАТ «Криммолоко»віднесено суму 135 921,63 грн. до складу податкового кредиту на підставі відповідним чином оформленої податкової накладної, вартість придбаного товару була сплачена у повному обсязі.

Судова колегія не приймає до уваги посилання відповідача на порушення позивачем Закону України № 168/97-ВР, оскільки вказаний Закон не встановлює обовязок покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, якщо такий податок не сплачено продавцем, або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару.

Відповідно до Закону України № 168/97-ВР сума податку на додану вартість включена до ціни товару, є податковим зобовязанням продавця товару, і саме продавець товару має сплачувати цей податок до бюджету.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції: якщо контрагент не виконав свого зобовязання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Чинним законодавством на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обовязку з перевірки дотримання постачальниками товару вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобовязань до бюджету.

З огляду на наведене, судова вважає, що судове рішення першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені у судовому рішенні, не спростовуються, підстави для скасування постановленого по справі судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціальної державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21 січня 2011 у справі №2-а-14393/10/7/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 04 травня 2011 р.

Головуючий суддяпідписЗ.І.Курапова

Судді підпис Т.Р.Лядова підпис А.В.Привалова З оригіналом згідно

Суддя З.І.Курапова