Ухвала суду № 16560683, 20.06.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2011 р. № 80176/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

Головуючого судді Каралюса В.М.,

суддів Олендера І.Я., Улицького В.З.,

при секретарі судового засідання Зубач Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Видавництво «Вільна Україна» на постанову господарського суду Львівської області від 28 серпня 2009 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Видавництво «Вільна Україна» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова, треті особи товариство з обмеженою відповідальністю «Експерт Захід», товариство з обмеженою відповідальністю «Експерттранском», Регіональне відділення Фонду Державного майна по Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

В лютому 2006 року позивач відкрите акціонерне товариство «Видавництво «Вільна Україна» звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення № 2151/10/23-2 від 10.02.2005 р. та № 16206/10/23-1 від 18.08.2005 р.

В ході розгляду справи судом першої інстанції залучено до участі в справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Експерт Захід», товариство з обмеженою відповідальністю «Експерттранском», Регіональне відділення Фонду Державного майна по Львівській області.

Постановою господарського суду Львівської області від 28 серпня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.

Вказану постанову в апеляційному порядку оскаржив позивач, який в поданій апеляційній скарзі просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким позов задоволити. В обґрунтування вимог поданої апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції помилково вважає, що податковим органом дотримані вимоги норм закону при визначенні звичайної ціни за господарськими операціями при тому, що факт продажу обєкту нерухомості за цінами нижчими від цін, за якими продається аналогічний товар іншими підприємствами, тобто за звичайним цінами не доведено.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Експерттранском» приєдналося до поданої апеляційної скарги та в заяві про приєднання просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що взяли участь у справі, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова проведено перевірку фінансово-господарської діяльності відкритого акціонерного товариства «Видавництво «Вільна Україна» за період з 01.07.2004р. по 01.10.2004р.

За результатами проведеної перевірки складено акт документальної перевірки № 44/23-239/05905697 від 09.02.2005 року, яким встановлено, що в порушення п. 4.1 ст. 4, п. 7.5 ст. 7, пп. 8.4.3 п. 8.4, п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відкрите акціонерне товариство «Видавництво «Вільна Україна» при реалізації будівлі, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Персенківка, занизило валовий дохід за ІІІ квартал 2004 року на 789733 грн., а саме: не в повному обсязі включено вартість реалізованої в липні 2004 року підприємством будівлі за зазначеною адресою, що оформлено податковою накладною від 13.07.2004 року № 969 на загальну суму 1488026,40 грн., в тому числі ПДВ 248004,40 грн. Керівником підприємства до перевірки були представлені два різних звіти про оцінку вартості майна будівлі станом на 29.02.2004 року. Також в порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п. 5.6.1 п.5.6, п.п.5.7.1 п.5.7 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством завищено валові витрати у розмірі 34 600,00 грн., а саме: в III кв. 2004 року зайво віднесено до складу валових витрат витрати на оплату праці фізичних осіб та суми страхових зборів (внесків) до фондів державного загальнообовязкового страхування в сумі 34 600,00 грн. на підставі того, що, відкрите акціонерне товариство «Видавництво «Вільна Україна» протягом III кв. 2004 року фінансово-господарська діяльність не здійснювалася в повному обсязі.

На підставі зазначеного акту перевірки Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова винесено податкові повідомлення-рішення від 10.02.2005 року № 2150/10/23-2 і № 2151/10-23-2.

Державною податковою адміністрацією у Львівській області за результатами розгляду скарги відкритого акціонерного товариства «Видавництвом «Вільна Україна» залишено без змін податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова від 10.02.2005 року № 2151/10/23-2 і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова від 10.02.2005 року № 2150/10/23-2 в частині донарахування податку на прибуток в сумі 8200,00 грн. та в частині штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1640 грн. та в цій частині рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова від 28.03.2005 року № 5685/10/10, рішення Державної податкової інспекції у м. Львові від 03.06.2005 року № 9353/25-0 про результати розгляду скарг. Державна податкова адміністрація України залишила без змін податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова від 10.02.2005 року № 2150/10/23-2 і № 2151/10/23-2 з урахуванням рішення Державної податкової адміністрації у Львівській області від 05.08.2005 року № 12630/10/7/25-005.

Колегія судів вважає, що зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем підставно, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 1.20.1 п.1.20ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотнє, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справед ливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець-бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території. Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що: мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема. їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

В силу п.п. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

Згідно п.п. 1.20.5 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни "справедлива вартість", "ринкова вартість" та "чиста вартість реалізації", які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну "звичайна ціна", визначеного цим Законом.

Як встановлено судом першої інстанції, в липні 2004 року (згідно договору купівлі - продажу від 13 липня 2004 року) відкрите акціонерне товариство «Видавництво «Вільна Україна» реалізувало будівлю центрального складу за адресою: м. Львів, вул. Персенківка, яка належить товариству на підставі наказу від 30 листопада 2001 року №293 Державного комітету інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України та акту передачі нерухомого майна у власність відкритого акціонерного товариства «Видавництво «Вільна Україна», зареєстрованого 6 квітня 2004 року за № 5384107 в Львівському обласному державному комунальному бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки. Купівля-продаж оформлена актом прийому-передачі нежилого приміщення від 21 липня 2004 року та податковою накладною від 13 липня 2004 року №969 на загальну суму 1 488 026 грн. 40 коп., в тому числі 248 004 грн. 40 коп. - податку на додану вартість.

Згідно матеріалів справи, в ході проведення перевірки керівником товариства були надані різні звіти про оцінку вартості майна (будівлі) по вул. Персенківка станом на 29 лютого 2004 року. Згідно із наданими звітами від 18 березня 2004 року № 82/з-4 і № 83/з-4 про оцінку майна, яка проведена товариством з обмеженою відповідальністю «Експертранском», вартість майна становить 1 240 022 грн. без ПДВ, залишкова вартість будівлі становить 1 225 283 грн. 10 коп. Внаслідок проведеної операції з реалізації, товариство включило до складу валового доходу 14 739 грн. Відповідно до звіту від 26 березня 2004 року про оцінку вартості нежитлових приміщень центрального складу, проведену товариством з обмеженою відповідальністю «Експерт Захід», вартість майна становить 2 029 755 грн. без ПДВ, залишкова вартість будівлі становить 1 225283,10 грн. Внаслідок проведеної операції товариство мало б включити до складу валового доходу 804 472 грн. Різниця становить 789 733 грн.

У відповідності до ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», обєктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань. Тобто, розмір сплаченого податку до бюджету буде залежати від суми валового доходу платника податку. Іншими словами: більша сума валового доходу - більше коштів в якості податку надійде до бюджету.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий доход включає, згідно пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів (крім операцій з їх первинного випуску (розміщення) та операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації).

Відповідно до ст. 4 цього ж Закону, валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, в т.ч. отриманого від продажу товарів, її. 1.6 ст. 1 вказаного закону визначено, що товари - матеріальні та нематеріальні активи. В п. 1.7 ст. 1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" зазначено, що активи - кошти, матеріальні та, нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання. Відповідно до п. 8.2.1 ст. 8 Закону України , Дро оподаткування прибутку підприємств", під терміном „основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності. Таким чином, законодавець під товарами розуміє і основні фонди. У відповідності до п. 1.31 ст. 1 зазначеного Закону, продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу та іншими цивільно- правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання. Таким чином, плата (компенсація) за реалізований товар (основні фонди) впливає на суму валового доходу платника податків, а відтак і на розмір сплаченого податку.

Пунктом 7.5 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що до валового доходу платника податку включається прибуток від продажу (обміну, інших видів відчуження) основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації, визначений згідно із статтею 8 цього Закону.

Відповідно до підпункту 8.4.3 пункту 8.4 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у разі виведення з експлуатації окремих об'єктів основних фондів групи 1 у звязку з їх продажем балансова вартість групи і зменшується на суму балансової вартості такого обєкта. Сума перевищення виручки від продажу над балансовою вартістю окремих обєктів основних фондів групи 1 та нематеріальних активів включається до валових доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості над виручкою від такого продажу включається до валових витрат платника податку. А відповідно до п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця або дата відвантаження товарів, робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Закон України «Про оцінку майна, майнових крав та професійно-оціночну діяльність в Україні» визначає правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших субєктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів.

Положення Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійно-оціночну діяльність в Україні» поширюються на правовідносини, які виникають у процесі здійснення оцінки майна, майнових прав, що належать фізичним та юридичним особам України на території України та за її межами, а також фізичним та юридичним особам інших держав на території України та за її межами, якщо угода укладається відповідно до законодавства України, використання результатів оцінки та здійснення професійної оціночної діяльності в Україні.

У відповідності із ст.2 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійно-оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав та професійна оціночна діяльність регулюються цим Законом, іншими нормативно-правовими актами з оцінки майна, що не суперечать йому. Якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлено інші правові норми щодо оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності, застосовуються правила міжнародного договору.

У відповідності до ч.5 ст.З Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійно-оціночну діяльність в Україні» датою оцінки є дата, за станом на яку здійснюються процедури оцінки майна та визначається вартість майна. Нормативно-правовими актами з оцінки майна можуть бути передбачені строки дії звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) від дати оцінки або дати її затвердження (погодження) замовником.

Згідно ст.7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійно-оціночну діяльність в Україні» оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін. Проведення оцінки майна є обов'язковим, зокрема, у випадках: приватизації та іншого відчуження у випадках, встановлених законом, а також повернення цього майна на підставі рішення суду; переоцінки основних фондів для цілей бухгалтерського обліку; оподаткування майна згідно з законом тощо. Проведення незалежної оцінки майна є обов'язковим у випадках відчуження державного та комунального майна способами, що не передбачають конкуренцію покупців у процесі продажу, або у разі продажу одному покупцю, визначення збитків або розміру відшкодування, під час вирішення спорів та в інших випадках, визначених законодавством або за згодою сторін.

У відповідності із ст.13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійно-оціночну діяльність в Україні» рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

В силу ст. З Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійно-оціночну діяльність в Україні» оцінка майна - це процес визначення його вартості. Відповідно від результатів оцінки буде залежати і сума валового доходу, оскільки від вартості об'єкта, як вбачається із наведеного вище аналізу правових норм, буде залежати доходу платника податків та розмір податку, які слід йому сплатити до бюджету

Згідно Звіту від 18.03.2004р. проведеного ТзОВ «Експерттранском», вартість майна становить 1 240 022 грн. без ПДВ при тому, що залишкова вартість будівлі становить 1 225 283,10 грн. Внаслідок проведеної операції підприємством включено до складу валового доходу 14 739,00 грн.

А згідно Звіту від 24.03.2004р. проведеного товариством з обмеженою відповідальністю «Експерт Захід» вартість майна становить 2 029 755,00 грн. без ПДВ при тому, що залишкова вартість будівлі становить 1 225 283,10 грн. Внаслідок проведеної операції підприємство мало б включити до складу валового доходу 804 472,00 грн. Різниця становить 789 733,00 грн.

При складанні акту документальної перевірки та винесенні податкових повідомлень-рішень ревізором брався до уваги останній звіт, а саме, проведений 24.03.2004р. товариством з обмеженою відповідальністю «Експерт Захід», згідно якого вартість майна становить 2 029 755,00 грн. без ПДВ, оскільки відповідно до абз. 6 ст. З Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» датою оцінки є дата, за станом на яку здійснюються процедури оцінки майна та визначається вартість майна. Нормативно-правовими актами з оцінки майна можуть бути передбачені строки дії звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) від дати оцінки або дати її затвердження (погодження) замовником.

В липні 2004р. підприємством реалізовано будівлю за адресою: м.Львів, вул. Персенківка, що оформлено податковою накладною від 13.07.2004р. № 969 на загальну суму 1 488 026,40 грн., в т.ч. ПДВ 248 004,40 грн.

В силу ч. 1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно рішення Львівського апеляційного господарського суду від 25.05.2005 р., залишеного в силі постановою Вищого господарського суду України від 16.11.2005 р., вищезазначене приміщення товариства з обмеженою відповідальністю «Західна виробничо-комерційна компанія» за договором купівлі-продажу від 28.07.2004 р. перепродано товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий центр «Аврора» за 3 710 000 грн., а останнім за договором купівлі-продажу від 05.10.2004 р. перепродано товариству з обмеженою відповідальністю «Ніка Захід» за 3 715 000 грн.

Разом з тим, ні позивачем, ні експертом ТзОВ «Експерттранском» не доведено в ході судового розгляду справи наявність чи виникнення будь-яких обставин, які би спричинили кратне збільшення ціни даних приміщень.

Крім того, Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова було скеровано до Регіонального відділення Фонду Державного майна по Львівській області для проведення рецензування звіт про оцінку нерухомого майна (будівлі складу площею 5284,4 кв. м за адресою м. Львів, вул. Персенківка, б/н), виконаний ТзОВ «Експерттранском». У відповідь відповідачем отримано рецензію № 118 від 12.03.2009 р. на звіт про оцінку майна, підготовлену начальником відділу оцінки майна Регіонального відділення Фонду Державного майна по Львівській області Дурицьким В.В. З висновку рецензента вбачається, звіт про оцінку майна не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, має недоліки, що могли вплинути на достовірність оцінки і може використовуватися з метою, визначеною у звіті, після виправлення зазначених недоліків

Такий висновок ставить під сумнів правомірність використання звіту про оцінку нерухомого майна, який виконаний товариством з обмеженою відповідальністю «Експертгранском», при укладанні позивачем договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 13.07.2004 р. з товариством з обмеженою відповідальністю «Західна виробничо-комерційна компанія».

Таким чином, використавши при проведенні перевірки результати оцінки, яка була проведена товариством з обмеженою відповідальністю «Експерт Захід», податковим органом встановлено, що ціна продажу нерухомості, яка визначена позивачем у договорі купівлі- продажу не відповідає її результатам, що призвело до заниження податкових зобов"язань з податку на прибуток.

Щодо твердження апелянта про недійсність результатів оцінки на момент проведення перевірки, результати якої датовані 9 лютого 2005 роком, то слід зазначити про те, що в акті перевірки чітко вказано період, коли мало місце заниження податкового зобовязання - III квартал 2004 року, тобто в період, коли результати оцінки були дійсними.

Щодо твердження апелянта про наявність судових рішень, якими підтверджується правомірність укладеного договору купівлі-продажу, то, як вбачається із представлених апелянтом копій судових рішень, ціна продажу, зокрема, її відповідність чи не відповідність законодавству не була предметом судового дослідження, тому їх не слід вважати налдежними доказами по даній справі.

Підставою для застосування штрафних санкцій є норми п.п. «б» п.4.2.2. ст. 4 та п.п.17.1.3.п.17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», згідно яких у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункіу 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобовязання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обовязкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми

Таким чином, використавши при проведенні перевірки результати оцінки, яка була проведена товариством з обмеженою відповідальністю «Експерт Захід», податковим органом встановлено, що ціна нерухомості, яка визначена позивачем у договорі купівлі- продажу не відповідає результатам, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток.

Отже, відповідачем правомірно визначено звичайну ціну при оподаткуванні прибутку, отриманого позивачем.

Відповідно до вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) повязаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

У відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704.

Відповідно до п.2.1 ст.2 зазначеного Положення первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

В силу ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні» сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», одним із основних принципів на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, є обачність застосування в бухгалтерському обліку методу оцінки, яка повинна запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат.

Щодо посилання апелянта на те, що нормами чинного законодавства України не підлягають державному регулюванню ціни на об'єкти нерухомості, слід відзначити, що при проведенні перевірки відповідачем використано дані не для обмеження договірної ціни, а для визначення звичайної ціни об'єкта з метою оподаткування.

Таким чином, підприємством не в повному обсязі включено до валових доходів вартість реалізованої будівлі на суму 789 733,00 грн., чим порушено п.4.1 ст.4, п.7.5. ст.7, пп.8.4.3. п.8.4. ст.8, п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно п.4.1. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових) платежів, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку. Податок на додану вартість сплачений позивачем в сумі 248 004,00 грн. (з суми 1 240 022,00 грн.). Сума ПДВ повинна становити 405 951,00 грн. (20% від суми 2 029 755,00 грн.), тому сума не задекларованого зобов'язання по ПДВ становить: 405 951,1)0 - 248 004,00 = 157 947,00 грн. Отже, в результаті порушення, описаного в попередньому пункті, підприємством порушено п.4.1.ст.4., п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" за № 168/ВР-97 від 03.04.1997р. (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість в розмірі 157 947,00 грн. Таким чином, використавши при проведенні перевірки результати оцінки, яка була проведена товариством з обмеженою відповідальністю «Експерт Захід» податковим органом встановлено, що ціна нерухомості, яка визначена позивачем у договорі купівлі-продажу не відповідає результатам, що призвело до заниження з податку на додану вартість.

Таким чином податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем відповідають нормам чинного законодавства і винесені підставно. Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність заявлених позовних вимог та необхідності в відмови у їх задоволенні.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, п.1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Видавництвом «Вільна Україна» залишити без задоволення, а постанову господарського суду Львівської області від 28 серпня 2009 року у справі № 5/150-25/49 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.М. Каралюс

суддя І.Я. Олендер

суддя В.З. Улицький

Повний текст ухвали виготовлено 24.06.2011 р.