Ухвала суду № 16560647, 30.05.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2011 р. Справа № 69248/09/9104           

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді Каралюса В.М.,

суддів: Олендера І.Я., Улицького В.З.,

при секретарі судового засідання                     Корчинській О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова, управління Державного казначейства у Залізничному районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова, управління Державного казначейства у Залізничному районі м. Львова про зобов’язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И Л А:

В червні 2009 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова, управління Державного казначейства у Залізничному районі м. Львова, в якому просив зобов’язати відповідача нарахувати суми надмірно сплаченого податку з доходів фізичної особи та штрафу за несвоєчасне повернення суми надмірно сплаченого податку у розмірі 929,40 грн., зобов’язати відповідача нарахувати суми податку, судовий збір 3,40 грн. та витрати на розрахунково-касове обслуговування 25,40 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2010 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова щодо проведення розрахунку сум податку з доходів ОСОБА_1, що підлягають поверненню платнику податків внаслідок застосування права на податковий кредит за 2007 та 2008 роки. Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Залізничному районі м. Львова провести відповідно до вимог чинного законодавства перерахунок сум податку з доходів фізичної особи ОСОБА_1 за 2007 та 2008 роки. Зобов'язано Управління Державного казначейства у Залізничному районі м. Львова Головного управління Державного казначейства України у Львівській області після отримання висновку Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова повернути відповідно до вимог чинного законодавства ОСОБА_1 суми надміру сплаченого ним податку внаслідок застосування права на податковий кредит за 2007 та 2008 роки, нарахувати і повернути йому штрафи за несвоєчасне повернення суми надміру сплаченого податку за 2007 та 2008 роки шляхом перерахунку на р/р 37392004 у Голосіївському відділенні Ощадбанку № 5398/013, МФО 320304, ЄДРПУО 02760525, отримувач - ОСОБА_1. Постановлено стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 З(три) грн. 40 коп. судового збору та 25 (двадцять п'ять) грн. 40 коп. за розрахунково-касове обслуговування.

Вказану постанову в апеляційному порядку оскаржили відповідачі.

Державна податкова інспекція у Залізничному районі м. Львова в апеляційній скарзі, покликаючись не те, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. В обґрунтування позовних вимог, з посиланням на норми Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» зазначає, що при проведенні розрахунку суми податку з доходів фізичних осіб, яка підлягає поверненню платнику податку у зв’язку з нарахуванням податкового кредиту, застосовується сума нарахованої заробітної плати (без включення сум внесків до соціальних фондів податкової соціальної пільги). Таким чином, апелянт при проведенні розрахунків сум податку з доходів фізичних осіб, що підлягають поверненню платнику податку ОСОБА_2 у зв’язку із нарахуванням податкового кредиту, керувався чинним законодавством.

Управління Державного казначейства у Залізничному районі м. Львова покликаючись на те, постанова суду прийнята із неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до її неправильного вирішення, просить скасувати оскаржувану постанову і прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що нарахування штрафу органом Державного казначейства на основі постанови суду не передбачено жодним документом, а встановлення обов’язку по його нарахуванню всупереч законодавчо визначеного порядку є порушенням п. 1 ст. 19 Конституції України. Відтак, висновок щодо покладення обов’язку по нарахуванню та стягненню штрафу на основі постанови суду на згадане вище Управління є, на думку апелянта, необґрунтованим та таким, що призведе перевищення ним своїх функціональних обов’язків.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що взяли участь у справі, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п.п.1.16 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий кредит - сума (вартість) витрат, понесених платником податку - резидентом у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року, у випадках, визначених цим Законом.

До переліку витрат, дозволених до включення до складу податкового кредиту відповідно до пп.5.3.5 ст.5 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» відносяться суми витрат платника податку на сплату за власний рахунок страхових внесків, страхових премій та пенсійних внесків страховику-резиденту, недержавному пенсійному фонду, установі банку за договорами довгострокового страхування життя, недержавного пенсійного забезпечення, за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом, а також внесків на банківський пенсійний депозитний рахунок, на пенсійні вклади як такого платника податку, так і членів його сім'ї першого ступеня споріднення, яка не перевищує ( у розрахунку за кожний з повних чи неповних місяців звітного податкового року, протягом яких діяв договір страхування):

а) при страхуванні платника податку або за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом платника податку або на банківський пенсійний депозитний рахунок чи за сукупністю - суму, визначену у пп.6.5.1 статті 6 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме: страхового полісу № 100079647 від 20.12.2007 року ОСОБА_1 в грудні 2007 року уклав договір довгострокового страхування життя «Золотий капітал». За вказаним договором позивач сплатив страхові внески: у 2007 році 3 000 грн. (квитанція № 96 від 20.12.2007 року) та у 2008 році 3 353 грн. (квитанція б/н від 04.12.2008 року).

Зазначені суми страхових внесків були ним включені до відповідних Переліків сум витрат, що включаються до складу податкового кредиту згідно із статтею 5 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», які є додатком № 1 до своєчасно поданих позивачем. до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова декларацій про доходи, одержані ним у 2007 та 2008 роках.

В Розрахунках сум податку з доходів фізичних осіб (ПДФО), що підлягає поверненню платнику податку або сплаті до бюджету, у тому числі у зв'язку з нарахуванням податкового кредиту, які є додатком № 2 до декларації про доходи, ОСОБА_1 вказав суми ПДФО, які підлягають йому до повернення як зайво сплачені: за 2007 рік - 249 грн.48 коп., за 2008 рік - 430 грн.35 коп. При цьому позивач виходив із алгоритму розрахунків суми ПДФО до поверненню з бюджету у зв'язку з нарахуванням податкового кредиту і податкового зобов'язання, визначеного розділом І та п.1 розділу IV вищевказаного Розрахунку (додаток № 2).

Державна податкова інспекція у Залізничному районі м. Львова, погоджуючись із обраним позивачем алгоритмом розрахунків і посилаючись на пп.5.3.5, 5.4.3 ст.5 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», змінила суми витрат, включені ОСОБА_1 до складу податкового кредиту за 2007 та 2008 роки, а саме: зменшили у 2007 році до суми прожиткового мінімуму за грудень вказаного року (740 грн.) та збільшили у 2008 році на одержану різницю (3 000 - 740 = 2260; З 353 + 2 260 = 5 613) з тих мотивів, що одержані від'ємні значення підрахунків є сумами недоутриманого з позивача протягом задекларованих ним років податку, тому підстав для повернення йому з бюджету податку у зв'язку з нарахуванням податкового кредиту немає.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що такі проведені ними без дотримання вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», зокрема п. п. 4.3.6 ст. 4 цього закону, відповідно до якого до складу загального місячного або річного оподаткованого доходу платника податку не включаються такі доходи (що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації) як сума внесків на обов'язкове страхування платника податку відповідно до закону, інших ніж збір на державне пенсійне страхування або внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Довідками про доходи № 6/1-335/14 від 08.02.2008 року та № 6/1-335-22 від 29.01.2009 року підтверджується, що ОСОБА_1 в 2007 році було сплачено 4663 грн. 24 коп. внесків , а в 2008 році сума сплачених внесків становила 6222 грн. 22 коп.

Таким чином, при розрахунку сум податку з доходів фізичних осіб (ПДФО), що підлягає поверненню ОСОБА_1, вказані суми слід відняти від нарахованого річного доходу за 2007 та 2008 роки і всі подальші розрахунки проводити виходячи з одержаних сум:

2007          рік: 87 499.5 - 4 663.24 = 82 836.26 ;

(82 836.26 - 740) х 15% = 12 314.44 - сума ПДФО з оподаткованого доходу, зменшеного на суму податкового кредиту;

12 425.44- 12 314.44= 111 грн. - сума ПДФО до повернення.

2008          рік: 130 877.16 - 6 222.62 = 124 654.54;

(124 654.54 - 5 613) х 15% = 17 856.23 - сума ПДФО з оподаткованого доходу, зменшеного на суму податкового кредиту;

18 698.18 - 17 856.23 = 841.95 грн. - сума ПДФО до повернення.

Проведені судом першої інстанції розрахунки свідчать, що позивач ОСОБА_1 мав право на податковий кредит як за наслідками 2007 року, так і за наслідками 2008 року.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного, висновку, що дії Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова щодо несвоєчасного повернення ОСОБА_1 сум надміру сплаченого податку внаслідок застосування права на податковий кредит за 2007 та 2008 роки здійсненні без урахування вимог п. п. 4.3.6 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та з порушенням передбачених ст. 2 КАС України принципів.

В силу вимог ч.2 ст. 71 КАС України в справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова не надано суду доказів щодо правомірності своїх дій по відмові ОСОБА_1 у поверненні сум надміру сплаченого податку внаслідок застосування права на податковий кредит.

Ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачає відповідальність за порушення норм цього Закону.

Оскільки судом першої інстанції вірно встановлено, що несвоєчасне повернення ОСОБА_1 сум надміру сплаченого податку внаслідок застосування права на податковий кредит за 2007 та 2008 роки відбулося з вини Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова, то відповідно до п.п.20.4.1 а) ст. 20 згаданого закону саме податковий орган несе відповідальність у вигляді штрафів у розмірах, встановлених п.п.20.4.2 ст. 20 цього ж закону.

Нарахування таких штрафів самостійно здійснюється органом Державного казначейства України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до наказу Державного казначейства України від 04.05.2005 року № 82 «Про затвердження форми рішення та Порядку перерахування штрафів за неповне або несвоєчасне повернення суми надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб», орган Державного казначейства приймає рішення про нарахування штрафу на користь платника податку за неповне або несвоєчасне повернення йому суми надміру сплаченого податку на підставі інформації, що міститься у висновку органу державної податкової служби про повернення суми надміру сплаченого податку, з урахуванням дати надходження до органу Державного казначейства такого висновку та даних про його виконання.

Відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та спільного наказу ДПА України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України № 58/78/22 від 03.02.2005 року «Про Порядок взаємодії органі Державної податкової служби України, фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) платникам податків» повернення надміру утриманої суми податку з доходів фізичних осіб та штрафів здійснюється органом Держаного казначейства України на банківський рахунок платника податку на підставі висновку, поданого органом Державної податкової служби України до відповідного органу Державного казначейства України.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимоги позивача про зобов'язання Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова нарахувати надмірно сплачену суму податку з доходів фізичної особи за 2007 та 2008 роки та про зобов'язання Управління Державного казначейства у Залізничному районі м. Львова повернути суму надмірно сплаченого податку з доходів фізичної особи за 2007 та 2008 роки, нарахувати і повернути йому суми штрафів за несвоєчасне повернення сум надмірно сплаченого податку з доходів фізичної особи за 2007 та 2008 роки на вказаний ним у позовній заяві розрахунковий рахунок, є обґрунтованими, тому позов в цій частині підлягає до задоволення.

Оскільки встановлено, що несвоєчасне повернення ОСОБА_1 сум надміру сплаченого ним податку відбулося з вини Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова, суд першої інстанції підставно вийшов за межі позовних вимог та визнав протиправними дії відповідача щодо проведення розрахунку сум податку з доходів позивача, що підлягають поверненню йому внаслідок застосування права на податковий кредит за 2007 та 2008 роки.

В силу ст. 200 КАС України – суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.          

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 195, 197, п.1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова, управління Державного казначейства у Залізничному районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2009 року у справі № 2а-4027/09 – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя                               В.М. Каралюс

суддя           І.Я. Олендер

суддя                     В.З. Улицький