Ухвала суду № 16559668, 21.06.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-5292/10/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Липа В.А.

Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"21" червня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді:

суддів:

при секретарі: Федорової Г.Г.,

Данилової М.В., Губської О.А.,

Петриченко Ю.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою Коростенської обєднаної державної податкової інспекції в Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2010 року по справі за адміністративним позовом Веселівського сільського споживчого товариства до Коростенської обєднаної державної податкової інспекції в Житомирській області про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2010 року Веселівське сільське споживче товариство (далі позивач) звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до Коростенської обєднаної державної податкової інспекції в Житомирській області (далі відповідач), в якому просило скасувати рішення Коростенської ОДПІ в Житомирській області № 0000292302 від 21.06.2010 року про застосування до Веселівського сільського споживчого товариства штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2621,50 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2010 року адміністративний позов Веселівського сільського споживчого товариства, задоволено.

Скасовано рішення Коростенської обєднаної державної податкової інспекції в Житомирській області № 0000292302 від 21.06.2010 року про застосування до Веселівського сільського споживчого товариства штрафної (фінансової) санкції у розмірі 2621,50 грн.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не зявилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обовязкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 17 червня 2010 року службовими особами ДПА у Житомирській області було проведено перевірку господарської одиниці позивача (магазину), який знаходить за адресою: с. Щаривка, Коростенський район, вул. Броварська, 1а. Перевірка проводилася на предмет дотримання позивачем як субєктом господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.

В ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт № 0052/06/09/23/01749929 від 17.06.2010 року, на підставі якого Коростенською обєднаною ДПІ було прийнято рішення від 21.06.2010 року № 0000292302 про застосування до Веселівського сільського споживчого товариства штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2621,50 грн.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, визначаються Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року № 265/95-ВР (далі Закон № 265/95-ВР).

Згідно п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі Закон № 996-XIV), бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Положенням ст. 2 Закону № 996-XIV передбачено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

У відповідності до пунктів 4.1, 4.7 Правил оформлення і обліку руху товарів та готівки у підприємствах, організаціях (об'єднаннях) системи Центральної спілки споживчих товариств України (Укоопспілки),затверджених постановою Правління Укоопспілки від 18.09.1997 року № 153, зі змінами та доповненнями, внесеними згідно з постановами Правління Укоопспілки від 30.12.1997 року № 188, 10.03.1998 року № 28, 11.05.1998 року № 99, об'єкти роздрібної торгівлі ведуть Книги надходження товарів (далі - Книга) за формою № 056. Записи про надходження товарів проводяться в Книзі завідуючим відразу після їх прийняття на підставі відповідних прибуткових документів (товарно-транспортних накладних, прибутково-видаткових накладних, квитанцій про прийняття товарів на комісію, інвентаризаційних описів-актів переоцінки тощо) на загальну суму по роздрібних цінах (цінах продажу), зазначених у відповідних документах, що підтверджують надходження товарів.

До документів, що підтверджують придбання товарів та є підставою для їх оприбуткування, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів.

Однаквідсутність первинних документів у місцях реалізації товарів не свідчить про те, що підприємство у встановленому законодаством порядку не веде облік товарних запасів на складах та /або за місцем їх реалізації.

Слід також зауважити, що облік витрат на придбання, не є обліком запасів на складах тому обов'язковим є ведення обліку саме витрат на придбання. При цьому, чинне законодавство не містить прямого обов'язку вести облік витрат на придбання саме за місцем продажу товарів.

Таким чином, відсутність накладних або їх неправильне оформлення взагалі не може бути віднесене до порушень установленого порядку обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, оскільки вони є підтвердженням витрат на придбання, а не підставою для обліку товарних запасів.

З огляду на викладене колегія суддів зауважує, що відображення позивачем надходження товарів у бухгалтерському обліку відповідачем спростовано не було, що в свою чергу усуває наявність порушення позивачем обліку матеріальних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації.

Крім того, відповідачем не було надано доказів, які б вказували на порушення позивачем вимог п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянтом не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Коростенської обєднаної державної податкової інспекції в Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2010 року залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Суддя:

Суддя: Г.Г. Федорова

М.В. Данилова

О.А Губська