Ухвала суду № 16556965, 01.06.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Михайлик А.С.

Суддя-доповідач - Компанієць І.Д.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2011 року справа №2а/0570/2409/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Компанієць І.Д.

суддів

Сухарька М.Г., Білак С.В.,

секретаря судового засідання Костроміної Г.С.,

за участю представника відповідача ОСОБА_4 за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Торезі на постанову Донецького окружного адміністративного cуду від 07 квітня 2011 року у справі №2а/0570/2409/2011 за позовомдержавного підприємства «З ліквідації збиткових, вугледобувних, вуглепереробних та торфодобувних підприємств «Укрвуглеторфреструктурізація» доДержавної податкової інспекції у м. Торезі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 1/1720/0 від 12 січня 2011 року

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Донецького окружного адміністративного cуду від 07 квітня 2011 року позов державного підприємства «З ліквідації збиткових вугледобувних, вуглепереробних та торфодобувних підприємств «Укрвуглеторфреструктурізація» до Державної податкової інспекції у м. Торезі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 1/1720/0 від 12 січня 2011 року, яким позивачу донараховані податкові зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 133392,11 грн., з яких 76224,06 грн. за основним платежем, 57168,05 грн. за штрафними фінансовими санкціями - задоволено.

Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 1/1720/0 від 12 січня 2011 року, яким Торезькій виконавчій дирекції з ліквідації шахт Державного підприємства «З ліквідації збиткових вугледобувних, вуглепереробних та торфодобувних підприємств «Укрвуглеторфреструктурізація» були донараховані податкові зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 133392,11 грн., з яких 76224,06 грн. за основним платежем, 57168,05 грн. за штрафними фінансовими санкціями.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, ДПІ у м. Торез звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. В апеляції зауважує на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник апелянта підтрима доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи державне підприємство «З ліквідації збиткових вугледобувних, вуглепереробних та торфодобувних підприємств «Укрвуглеторфреструктурізація» (надалі позивач) є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 35703830, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 22).

Згідно статуту, затвердженого наказом Міністра вугільної промисловості України № 30 від 18 січня 2008 року (а.с.16-20) підприємство позивача засновано на державній власності та належить до сфери управління Міністерства вугільної промисловості України, що є органом управління майном підприємства. Підприємство є замовником та виконавцем робіт, передбачених проектами ліквідації збиткових вугледобувних, вуглепереробних та торфодобувних підприємств, що виконуються за рахунок бюджетного фінансування з урахуванням соціальної значимості, масштабності та тривалості ліквідації відповідних підприємств. Згідно підпункту 2.2.5. статуту одним з напрямків діяльності позивача є здійснення заходів з соціального захисту робітників у звязку із ліквідацією збиткових вугледобувних, вуглепереробних та торфодобувних підприємств України згідно з проектами ліквідації.

Торезьку виконавчу дирекцію з ліквідації шахт створено Наказом № 11 від 29 лютого 2008 року (а.с.24) як відокремлений підрозділ Державного підприємства «З ліквідації збиткових вугледобувних, вуглепереробних та торфодобувних підприємств «Укрвуглеторфреструктурізація» без прав юридичної особи.

Згідно довідки № 37/29-014-1 від 27 березня 2008 року (а.с.28) відокремлений підрозділ Державного підприємства «З ліквідації збиткових вугледобувних, вуглепереробних та торфодобувних підприємств «Укрвуглеторфреструктурізація» Торезька виконавча дирекція з ліквідації шахт зареєстровано та обліковується як платник податків в Державній податковій інспекції у м. Торезі.

12 січня 2011 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 1/1720/0 (а.с.13), яким відокремленому підрозділу Державного підприємства «Укрвуглеторфреструктурізація» Торезька виконавча дирекція шахт були донараховані податкові зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 133392,11 грн., з яких за основним платежем 76224,06 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 57168,05 грн.

Зазначене рішення було прийнято на підставі висновків акту № 870/23-2/35756290 від 29 грудня 2010 року (а.с.), складеного за наслідками проведення відповідачем позапланової виїзної перевірки відокремленого підрозділу Державного підприємства «Укрвуглеторфреструктурізація», з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 27 березня 2008 року по 01 листопада 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 27 березня 2008 року по 01 листопада 2010 року.

Відповідачем в акті зазначено, що під час перевірки питань правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету встановлено порушення відокремленим підрозділом позивача підпункту 4.3.15. пункту 4.3. статті 4, пункту 7.1. статті 7, підпункту 8.1.1. пункту 8.1. статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого відокремленим підрозділом позивача не було нараховано та перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 76224,06 грн., з яких за січень 2008 року - 374,84 грн., за лютий 2008 року 8621,32 грн., за березень 2008 року 3748,40 грн., за квітень 2008 року - 1687,42 грн., за серпень 2008 року 12463,43 грн., за вересень 2008 року - 38795,94 грн., за жовтень 2008 року - 2623,88 грн., за листопад 2008 року 1124,52 грн., за грудень 2008 року - 93,71 грн., за лютий 2009 року 1115,10 грн., за березень 2009 року 1115,10 грн., за травень 2009 року 1486,80 грн., за червень 2009 року в сумі 2973,60 грн.

Також в акті (сторінка 60) зазначено, що при видачі побутового вугілля за рахунок підприємства колишнім працівникам (пенсіонерам), що отримують пенсії по втраті годувальника та пенсіонерам, що не мають повний стаж роботи на підприємствах з видобутку (переробки) вугілля, вугледобувних підприємствах, на порушення підпункту 4.3.15 пункту 4.3. статті 4, пункту 7.1. статті 7, підпунктів 8.1.1. та 8.1.2. пункту 8.1. статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» відокремленим підрозділом позивача не включено до складу місячного оподатковуваного доходу колишніх працівників (пенсіонерів) вартість наданого вугілля, внаслідок чого не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 37240,70 грн., з яких за січень 2008 року - 374,84 грн., за лютий 2008 року - 8621,32 грн., за березень 2008 року 3748,40 грн., за квітень 2008 року 1687,42 грн., за вересень 2008 року 10120,68 грн., жовтень 2008 року 1499,36 грн., листопад 2008 року - 749,68грн., лютий 2009 року 1115,10 грн., березень 2009 року - 1115,10 грн., травень 2009 року - 1486,80 грн., червень 2009 року - 2973,60 грн.

На сторінці 61 акту зазначено, що відокремленим підрозділом позивача на підставі рішення Сніжнянської міської ради № 5/25-1154 від 29 травня 2008 року "Про надання пільг по оподаткуванню вартості квартирного вугілля, що надається Торезькою виконавчою дирекцією з ліквідації шахт особам, що не мають необхідного стажу роботи у вугільній промисловості", було надано пільгу в розмірі, більшому ніж обсяг податку з доходів фізичних осіб, що має зараховуватися до місцевого бюджету.

Рішенням Сніжнянської міської ради від 29 травня 2008 року встановлено пільгу для податку з доходів фізичних особою у межах обсягу податку, що має зараховуватися до місцевого бюджету - 75%, оскільки 25% податку має надходити до державного бюджету. У відокремленого підрозділу позивача наявний обовязок утримання та перерахування до державного бюджету податку з доходів фізичних осіб у обсязі 25% від загального обсягу податку. Застосування позивачем пільги з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 100% замість 75% обсягу податку, призвело до не утримання та неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 39983,36 грн., з яких за серпень 2008 року 8715,03 грн., за вересень 2008 року - 28675,26 грн., за жовтень 2008 року -1124,52 грн., листопад 2008 року 374,84 грн., грудень 2008 року 93,71 грн.

Наведені порушення виявлені з дослідження трудових книжок пенсіонерів, корінців талонів на виписок вугілля, розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку форми № 1 ДФ за 1-4 квартал 2008 року, 1-2 квартал 2009 року.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожний зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки та збори.

Згідно статті 1 Закону «Про систему оподаткування», який діяв до 01.01.2011 року, ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Платники податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до законів України.

В розумінні пункту 4 частини 1 статті 14 Закону України «Про систему оподаткування» податок з доходів фізичних осіб віднесений до загальнодержавних податків і зборів.

Основним нормативно - правовим актом з питань оподаткування доходів фізичних осіб є Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб", який набрав чинності з 1 січня 2004 року, та був чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

Статтею 2 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" встановлено, що платниками податку є резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи.

Статтею 3 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» визначено, що об'єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний оподатковуваний дохід; чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року; доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.

Загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року (пункт 4.1. статті 4 Закону).

Згідно підпункту 4.2.9 пункту 4.2. статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу місячного оподатковуваного доходу фізичної особи платника податків включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо. У розумінні пункту 1.1. статті 1 Закону додатковим благом є кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку (далі - інші виплати і винагороди).

Право на отримання певними категоріями працівників підприємств з видобутку вугілля та вуглебудівних підприємств вугілля на побутові потреби або компенсації передбачено частинами 7, 8 статті 43, статтею 48 Гірничого закону України. Таким чином, у розумінні приписів пункту 1.1. статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» вартість отриманого вугілля на побутові потреби є додатковим благом та підлягає включенню до складу місячного оподатковуваного доходу фізичної особи за винятком випадків, визначених підпунктом 4.3.9. пункту 4.3. статті 4 цього закону.

Статтею 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначені особи, що є відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів фізичних осіб. Згідно пункту 17.1. цієї статті особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи). Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є, для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України - податковий агент (пункт 17.2 статті 17 цього Закону).

Поняття терміну «податковий агент» міститься в пункті 1.15 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». За змістом цієї статті податковим агентом є фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Позивач не є працедавцем осіб, яким було надано побутове вугілля, з огляду на що в позивача відсутній обовязок здійснення нарахування, утримання та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб в порядку, визначеному пунктом 17.1. статті 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Згідно частини 3 підпункту 4.2.9. пункту 4.2. статті 4 Закону якщо додаткові блага надаються особою, що не є працедавцем платника податку, чи особою, яка діє від імені або за дорученням такого працедавця, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням.

Пункт 14.1. статті 14 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», яким визначений порядок оподаткування дарунків, містить відсильну норму, згідно якої кошти, майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку, оподатковуються за правилами, встановленими цим Законом для оподаткування спадщини.

Порядок оподаткування доходу, отриманого платником податку внаслідок прийняття ним у спадщину коштів, майна, майнових чи немайнових прав встановлений статтею 13 Закону. При цьому, згідно пункту 13.4. Закону особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину. Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, включається до складу загального річного доходу платника податку і відображається ним у річній податковій декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації). Подання податкової декларації та сплата податку із зазначеного доходу здійснюються згідно із законодавством.

На підставі зазначеного суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що при виплаті на користь платника податку з доходів фізичних осіб доходу, що є додатковим благом у розумінні приписів Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», особою, що не є працедавцем такого платника податків, відповідальною особою за нарахування та сплату цього податку є особа, що отримала такий доход.

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги доводи відповідача на обмеження застосування положень статті 13 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» приписами статті 1216 Цивільного кодексу України, з наступних підстав.

Згідно частини 3 статті 1 Закону України «Про систему оподаткування» ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб встановлений Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб». Приписами цього закону порядок оподаткування отриманих платником податку доходів у вигляді додаткових благ від особи, що не є працедавцем такої особи, прирівняний до порядку оподаткування спадщини. Тобто, порядок оподаткування доходів фізичної особи, отриманих від не працедавця, тотожній порядку оподаткування спадщини. Отримані платником податку доходи від не працедавця не є спадщиною у розумінні положень Цивільного кодексу України.

Згідно пункту 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України №327 від 10 серпня 2005 року N 327 за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства посадові особи податкового органу повинні висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання. Зазначене положення нормативного акту Державної податкової адміністрації України підтверджує можливість встановлення будь-якого порушення податкового законодавства податковою інспекцією лише за наслідками виявлення цього порушення у первинних документах бухгалтерського обліку.

За змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Первинним документом відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно статті 8 цього Закону бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Підприємство самостійно визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Враховуючи наявні в матеріалах справи документи та зазначене в акті, вбачається що підставою для висновків про наявність в позивача обовязку нарахування, утримання та перерахування податку стало встановлення відповідачем факту виписування позивачем талонів на відпуск вугілля (а.с.131-134).

Оформлення талонів на відпуск вугілля передбачено Інструкцією про порядок забезпечення працівників підприємств та організацій Мінвуглепрому України паливом на побутові потреби, затвердженого наказом Міністра вугільної промисловості (арк. справи 126). Згідно розділу 9 цього Порядку талон на отримання вугілля підтверджує право певної особи на отримання побутового вугілля, корінець зазначеного талону залишається на підприємстві. Вугілля на побутові потреби отримується особами виключно на за умови наявності талону.

Згідно пункту 10 цієї інструкції відпуск вугілля зі складу проводиться на підставі талону. Завідуючий складом щоденно здає до бухгалтерії звіти про відпущене зі складу паливо із доданням до нього талонів.

Відповідно до підпункту 8.1.2 пункту 8.1. статті 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Згідно приписів цієї статті передумовою для здійснення нарахування, утримання та сплати суми податку з доходів фізичних осіб є виплата оподатковуваного доходу.

Корінці талонів на видачу вугілля на побутові потреби не є первинними документами та не можуть вважатися належним та допустимим доказом того, що позивач дійсно здійснював будь-які додаткові виплати доходів на користь платників податків. З огляду на таке, суд дійшов висновку про не доведення відповідачем здійснення відокремленим підрозділом позивача фактичної виплати доходу чи надання додаткових благ, що прирівнюються до виплати доходу у вигляді видачі палива, що є передумовою для встановлення в особи обовязку нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб у певних звітних податкових періодах.

На підставі викладеного судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність донарахування відповідачем відокремленому підрозділу позивача податкових зобовязань з податку з доходів фізичних осіб, що свідчить про неправомірність податкового повідомлення-рішення № 1/1720/0 від 12 січня 2011 року в частині донарахування податкових зобовязань з податку з доходів фізичних осіб в сумі 76224,06 грн.

Також судом першої інстанції правильно визначено, що відповідач визначив штрафнеі санкції в порушення норм Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», суд зазначає наступне.

З податкового повідомлення-рішення № 1/1720/0 від 12 січня 2011 року вбачається, що штрафні фінансові санкції донараховані позивачу на підставі статті 127 Податкового кодексу України, який набрав чинності 01 січня 2011 року.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

На підставі статті 11 Закону України «Про систему оподаткування», який діяв до 01 січня 2011 року відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України. Фінансові санкції за наслідками документальних перевірок та ревізій, які здійснюються органами державної податкової служби України та іншими уповноваженими державними органами, застосовуються у розмірах, передбачених законодавчими актами, чинними на день завершення таких перевірок або ревізій.

З матеріалів справи вбачається,що перевірку закінчено 29 грудня 2010 року, тобто до набрання чинності Податковим кодексом України.

За таких обставин у відповідача не було законних підстав визначати позивачеві штрафні (фінансові) санкції, виходячи з положень Податкового кодексу України.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

З огляну на викладене апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись статями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Торезі на постанову Донецького окружного адміністративного cуду від 07 квітня 2011 року у справі №2а/0570/2409/2011 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного cуду від 07 квітня 2011 року у справі №2а/0570/2409/2011 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення в повному обсязі.

У повному обсязі ухвала складена та підписана колегією суддів 06 червня 2011 року.

Головуючий суддя І.Д.Компанієць

Судді М.Г.Сухарьок

С.В.Білак