Ухвала суду № 16555901, 23.03.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Михайлик А.С.

Суддя-доповідач - Лях О.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2011 року справа №2а/0570/236/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Лях О.П.

суддів Горбенко К.П. , Чумака С.Ю.

при секретарі Турко І.Б.

за участю :

представника відповідача не зявився;

представника позивача Шугалєєвої І.Г.;

представника третьої особи Телеп О.П.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2011 року у адміністративній справі № 2а/0570/236/2011 за позовом Командитного товариства «ПО Ясинуватський комбінат хлібопродуктів» до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування другої податкової вимоги, третя особа Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області, -

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2011 року у адміністративній справі № 2а/0570/236/2011 позовна заява задоволена :

скасовано другу податкову вимогу Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції від 23 грудня 2010 року № 2/112.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивує неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Відповідач в судове засідання не зявився, про дату, час та місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином.

Представник позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення.

Представник третьої особи просив суд скасувати судове рішення першої інстанції.

Колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Командитне товариство "ПО Ясинуватський комбінат хлібопродуктів" створене шляхом перетворення з Закритого акціонерного товариства «Ясинуватський комбінат Хлібопродуктів», є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 00957643. Як платник податків позивач зареєстрований та перебуває на обліку в Ясинуватській об'єднаній державній податковій;» інспекції.

23 грудня 2010 року на підставі отриманого від Управління державного казначейства у м. Ясинувата Головного управління державного казначейства України в Донецькій області № подання № 84 від 17 грудня 2010 року, відповідачем було сформовано та направлено на адресу позивача другу податкову вимогу № 2/112 (арк. справи 9).

Зазначену вимогу, згідно штампу вхідної кореспонденції позивач отримав 27 грудня 2010 року. За змістом другої податкової вимоги, прийнятої відповідачем на підставі статей 6, 8, 10, 11, 16, 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», позивача було повідомлено про те, що сума податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями станом на 22 грудня 2010 року складає 804123,08 грн., з яких сума заборгованості за бюджетною позичкою на закупівлю сільськогосподарської продукції за держконтрактом 1996 року (код платежу 80138300) складає 246600,00 грн., сума заборгованості за бюджетною позичкою а на закупівлю сільськогосподарської продукції за держконтрактом 1997 року (код платежі 80138400) складає 348323,08 грн. сума нарахованої пені - (код платежу 06030000) складає 348323,08 грн. Крім цього, зазначеною вимогою позивача було повідомлено про те, що з 01 жовтня 1996 року, на його активи поширюється право податкової застави.

Згідно пункту 1.10 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» податковою вимогою є письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу.

Згідно підпункту 6.2.1 пункту 6.2. статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передумовою прийняття податкової вимоги є нездійснення платником податків своєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в установлені строки. У разі, якщо контролюючий орган, що провів процедуру узгодження суми податкового зобов'язання з платником податків, не є податковим органом, такий контролюючий орган надсилає відповідному податковому органу подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі якого податковий орган надсилає податкові вимоги.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що податкова вимога формується органом державної податкової служби після закінчення ним процедури узгодження податкового зобов'язання або внаслідок отримання подання від контролюючого органу, який не є податковим органом, сформованого після закінчення процедури узгодження суми податкового зобов'язання. Здійснення узгодження зобов'язання контролюючим або податковим органом та його несвоєчасна сплата є визначальною умовою прийняття податкової вимоги.

Податковим зобов'язанням є зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України (пункт 1.2. Закону України № 2181). Тобто, зобов'язання сплатити відповідну суму коштів до бюджету є безумовним та виникає за прямою вказівкою щодо обов'язку сплати, що міститься у відповідному законодавчому акті.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, предметом оскаржуваної позивачем другої податкової вимоги відповідачем було визначено сума заборгованості позивача за отримані бюджетні позички у 1996 та 1997 роках. Як було зазначено третьою особою без самостійних вимог на предмет спору, сума боргу позивача, що визначена органом державного казначейства України, являє собою сумою заборгованості за бюджетним позичками, отриманими позивачем на підставі Порядку надання і повернення бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна, елітного та сортового насіння за державним замовленням (контрактом) 1996 року, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 72/113 від 11 квітня 1996 року, прийнятого у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 12 березня 1996 року N 323 "Про задоволення державних потреб у сільськогосподарській продукції на 1996 рік" та Наказу Міністерства фінансів України, Міністерства сільського господарства та продовольства України, Державної акціонерної компанії «Хліб України» № 70/54/18 від 04 березня 1997 року «Про надання і повернення бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна і сортового насіння за державним замовленням (контрактом) 1997 року», прийнятого на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 4 лютого 1997 року N 124 "Про задоволення державних потреб у зерні в 1997 році".

Постановами Кабінету Міністрів України № 124 від 04 лютого 1997 року та № 323 від 12 березня 1996 року встановлені обсяги закупівлі за державним замовленням сільськогосподарської продукції та продовольства, а також продовольчого зерна, елітного і сортового насіння на 1996 рік та обсяги закупівлі за державним замовленням продовольчого зерна, непродовольчого зерна для спиртової промисловості і сортового насіння зернових культур у 1997 році.

Забезпечення встановлених обсягів закупівлі зерна та іншої сільськогосподарської продукції було здійснено шляхом надання бюджетних позичок виконавцям державного замовлення (сільськогосподарським товаровиробникам усіх форм власності), в порядку, передбаченому Наказом Міністерства фінансів України № 72/113 від 11 квітня 1996 року (далі Наказ № 72/113) та Наказом Міністерства фінансів України, Міністерства сільського господарства та продовольства України, Державної акціонерної компанії «Хліб України» № 70/54/18 від 04 березня 1997 року (далі Наказ № 70/54/18).

Згідно умов зазначених вище нормативно-правових актів, бюджетні позички на закупівлю продовольчого зерна та іншої сільськгоспродукції мали надаватися у межах коштів, передбачених на цю мету, на умовах забезпечення повернення та встановлення відповідальності за цільове ефективне використання коштів. Відділеннями державного казначейства України укладалися договори із заготівельними підприємствами та товаровиробниками про надання бюджетної позички для авансування закупівлі зерна за державним замовленням 1996 та 1997 років на всю суму належного господарству авансу з подальшим уточненням фактичного його розміру. Для остаточних розрахунків за закуплену за державним замовленням продукцію у 1996 та 1997 року, між відділеннями Державного казначейства в районах і заготівельними підприємствами укладалися договори про надання бюджетної позички. Перерахування коштів органами державного казначейства здійснювалося на підставі укладених договорів про надання бюджетних позичок та відбувалося через рахунки державного казначейства України. Зазначені договори мали визначати мету надання бюджетної позички, її суму, терміни повернення та санкції за порушення умов договору.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що бюджетні позички надання яких передбачалося Наказами № 72/113 та № 70/54/18, отримувалися на договірних засадах. Порядок їх отримання та повернення передбачалися умовами укладених договорів. Виникнення в суб'єкта господарювання обов'язку щодо повернення коштів до бюджету, отриманих на підставі укладених договорів про надання бюджетної позички не є податковим зобов'язанням на відміну від виникнення в суб'єкту господарювання безумовного обов'язку перерахувати кошти до бюджету безпосередньо на підставі закону.

Згідно підпункту 6.2.1. пункту 6.2. статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» підставою для прийняття податковим органом податкової вимоги є отримання подання від контролюючого органу є отримання відповідного подання від контролюючого органу, що провів процедуру узгодження.

Згідно пункту 1.12 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» контролюючим є державний орган, який у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та погашенням податкових зобов'язань чи податкового боргу. Вичерпний перелік контролюючих органів визначається статтею 2 цього Закону.

Статтею 2 цього закону до контролюючих віднесені наступні органи: 1)митні органи стосовно акцизного збору та податку на додану вартість, ввізного та вивізного мита, інших : податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України; 2)органи Пенсійного фонду України стосовно збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; 3)органи фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування - стосовно внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у межах компетенції цих органів, встановленої законом; 4)податкові органи стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів.

Таким чином, Управління Державного казначейства у м. Ясинувата Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області не є контролюючим органом у розумінні приписів Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків та державними цільовими фондами».

Крім цього, в наявних в матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про здійснення Управлінням державного казначейства у м. Ясинувата Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області узгодження суми боргу позивача у розмірі 804 123,08 грн., з яких сума заборгованості за бюджетною позичкою на закупівлю сільськогосподарської продукції за держконтрактом 1996 року (код платежу 80138300) складає 246600,00 грн. сума заборгованості за бюджетною позичкою на закупівлю сільськогосподарської продукції за держконтрактом 1997 року (код платежу 80138400) складає 348323,08 грн. сума нарахованої пені - (код платежу 06030000) складає 348323,08грн.

Колегія суддів зазначає, що неможливість визначення суми заборгованості за бюджетною позичкою податковим зобов'язанням та не проведення процедури узгодження зазначеної суми зобов'язання, свідчить про відсутність визначених підпунктом 6.2.1. пункту 6.2. статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами підстав для прийняття податкової вимоги.

Відповідно до підпункту 8.2.1. пункту 8.2. статті 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» право податкової застави виникає у разі: неподання або несвоєчасного подання платником податків податкової декларації - з першого робочого дня, наступного за останнім днем строку, встановленого законом про відповідний податок, збір (обов'язковий платіж) для подання такої податкової декларації; несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, визначеної контролюючим органом, - з дня, наступного за останнім днем граничного строку такого погашення, визначеного у податковому повідомленні.

Право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу.

Приписами статті 8 Закону № 2181 виникнення права податкової застави пов'язано із настанням однієї з визначеній в підпункті 8.2.1. пункту 8.2. статті 8 Закону обставин. При цьому, в будь-якому випадку право податкової застави не може виникати раніше 01 квітня 2001 року - дати набрання чинності Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами».

Таким чином, колегія суддів зазначає на допущенні відповідачем порушення застосування статті 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» при зазначенні в другій податковій вимозі № 2/112 від 23 грудня 2010 року про поширення права податкової застави на активи позивача з 01 жовтня 1996 року.

Черговість направлення податкових вимог визначена підпунктом 6.2.3. пункту 6.2. статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами». Перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк. Друга податкова вимога надсилається не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду по справі № 2а-26762/10/0570 від 23 грудня 2010 року було зупинено дію першої податкової вимоги №1/98 від 11 листопада 2010 року до набрання законної сили рішенням у справі № 2а-26762/10/0570.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду у справі № 2а-26762/10/0570 від 20 грудня 2010 року задоволені вимоги Командитного товариства "ПО Ясинуватський комбінат хлібопродуктів" до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції в Донецькій області в частині визначення в податковій вимозі від 11 листопада 2010 року № 1/98 суми боргу як узгодженого податкового зобов'язання та в частині розповсюдження права податкової застави на активи позивача. Зазначене судове рішення не набрало законної сили, на день прийняття другої податкової вимоги та день розгляду цієї справи судом.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року вжиті заходи забезпечення позову та продовжують діяти.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що прийняття відповідачем другої податкової вимоги № 2/112 від 23 грудня 2010 року при зупиненні дії першої податкової вимоги свідчить про порушення відповідачем встановленої підпунктом 6.2.3. пункту 6.2. статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» черговості прийняття податкових вимог.

Таким чином, враховуючи порушення відповідачем підпунктів 6.2.1. та 6.2.3. пункту 6.2. статті 6, статі 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» при прийнятті другої податкової вимоги № 2/112 від 23 грудня 2010 року, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята при правильному застосуванні норм матеріального права, висновки суду відповідають обставинам справи, тому не вбачає підстав для скасування постанови.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, ст. 2, 9, ст. 71, ст. 72, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2011 року у адміністративній справі № 2а/0570/236/2011 за позовом Командитного товариства «ПО Ясинуватський комбінат хлібопродуктів» до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування другої податкової вимоги, третя особа Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2011 року у адміністративній справі № 2а/0570/236/2011 за позовом Командитного товариства «ПО Ясинуватський комбінат хлібопродуктів» до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування другої податкової вимоги, третя особа Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

В повному обсязі судове рішення складено 25.03.2011 року.

Колегія суддівО.П.Лях

К.П.Горбенко

С.Ю.Чумак