Ухвала суду № 16555346, 18.03.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Наумова К.Г.

Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2011 року справа №2а-21543/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Гаврищук Т.Г.

суддів Білак С.В. , Компанієць І.Д.

при секретарі судового засідання Чеплигіні П.І.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 довіреність від 04.08.10р.

від відповідача 1: ОСОБА_3 довіреність від 04.10.10р.

від відповідача 2: не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Східної митниці на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2010р. у справі № 2а-21543/10/0570 (головуючий І інстанції Наумова К.Г.) за позовом Закритого акціонерного товариства "Виробниче об'єднання "Конті" до 1) Східної митниці, 2) Головного управління Державного казначейства у Донецькій області про визнання протиправними дій , недійсними карток відмови та рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2010р. у справі № 2а-21543/10/0570 задоволені позовні вимоги Закритого акціонерного товариства "Виробниче об'єднання "Конті" до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області, внаслідок чого визнані протиправними дії Східної митниці щодо видачі карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №700000024/2009/020463 від 09.09.2009року, №700000024/2009/020478 від 17.09.2009 року, №700000024/9/020504 від 02.10.2009 року; визнані недійсними картки відмови Східної митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №700000024/2009/020463 від 09.09.2009 року, №700000024/2009/020478 від 17.09.2009 року, №700000024/9/020504 від 02.10.2009 року; визнані недійсними рішення Східної митниці про визначення митної вартості товарів № 700000024/2009/000584/1 від 09.09.2009року, № 700000024/2009/000607/1 від 17.09.2009року та № 700000024/2009/000655/1 від 02.10.2009 року; стягнуто з коштів Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Виробниче об`єднання «Конті» зайво сплачену при здійсненні митного оформлення товару суму податку на додану вартість у розмірі 164702,91грн. із зарахуванням на поточний рахунок Закритого акціонерного товариства «Виробниче об`єднання « Конті» (код за ЄДРПОУ 25112243) № 26009015110459 в АТ «Укрексімбанк», МФО 334817.

В апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду представник Східної митниці просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Скаржник в апеляційній скарзі вказував на те, що відповідно до ст. 88 Митного Кодексу України декларант зобовязаний надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур, а відповідно до ч. 2 ст. 265 Митного Кодексу України митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості. Судом першої інстанції при визначенні спірного рішення не надано належної оцінки доводам митного органу стосовно причин відмови в митному оформленні, не в повному обсязі досліджені докази, що містіться в матеріалах справи.

Позивач в письмових запереченнях та під час апеляційного розгляду справи проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного зясування обставин в адміністративній справі.

Представник відповідача 2 у судове засідання не зявився, про дату, час і місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

Судом першої інстанції та під час апеляційного розгляду справи встановлено, що для здійснення оформлення в режимі «Імпорт - 40» товару какао масло «PPP NON-DEO BLOCKS» для кондитерської промисловості виробництва Кот Д`івуар (надалі какао), поставленого за укладеним між позивачем (Покупець) та Компанією «GRACOMAR S.L.» Іспанія (Продавець) контрактом № ТР-69 від 07.09.2009р., № ТР-71 від 16.09.2009 року, № ТР-77 від 30.09.2009 року декларантом позивача ЗАТ «Укрсервіс» до митниці 08.09.2009 року, 16.09.2009 року, 01.10.2009 року були надані наступні декларації митної вартості: №700000005/9/009654, митна вартість товару 561568,80 грн. (або 70240 доларів США); митна вартість товару 561737,38грн. (або 70240 доларів США); №700000005/9/010046, митна вартість товару 562376,56грн. (або 70240 доларів США), №700000005/9/010797, митна вартість товару 562200,96 грн. (або 70240 доларів США), в яких митну вартість товару було розраховано відповідно до ціни товару 7024дол.США за 1000 кг какао.

Фактично поставлений товар був оформлений позивачем раніше в режимі «Імпорт - 74» для зберігання на митному ліцензійному складі ЗАТ «Укрсервіс» з метою його подальшого продажу через консигнатора (позивач) третім особам на виконання договору консигнації № 1918/14.1/8 від 31.12.2008 року, додатку № 165 від 25.08.2009 року, додатку № 175 від 07.09.2009 року, додатку № 179 від 14.09.2009року, додатку № 193 від 22.09.2009 року за наступними ВМД: № 700000005/9/009316 від 01.09.2009року, № 700000005/9/009708 від 09.09.2009 року, № 700000005/9/009974 від 15.09.2009 року та № 700000005/9/010465 від 25.09.2009 року.

Для продажу вказаного товару позивачем були проведені переговори із субєктами господарювання та направлення їм пропозицій щодо придбання вказаного товару. У звязку з відмовою субєктів господарювання від придбання какао, позивач, у відповідності до умов п. 2.3. договору консигнації, був вимушений здійснити викуп товару, який знаходиться на ліцензійному складі, для власних потреб.

Під час митного оформлення відповідачем, з метою встановлення митної вартості товару, було витребувано у позивача додаткові документи, що засвідчується відповідною відміткою у графі “Для відміток митниці” декларації митної вартості, а саме: ДМВ №700000005/9/009654 від 08.09.2009 року та №700000005/9/010046 від 16.09.2009 року договір з третіми особами; рахунків про здійснення платежів за товар; рахунки про сплату комісійних, брокерських послуг, повязаних з виконанням умов договору; ліцензійні авторські договори; прайс - листи виробника товару; калькуляція виробника товару; копія експортної ВМД; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; інформація зовнішньоторгівельних та біржових організацій про вартість товару або сировини; ВМД №700000005/9/010797 від 01.10.2009 року висновок спеціалізованої установи про вартість товару; експортні ВМД; відповідні бухгалтерські документи; прайс - листи виробника товару; калькуляція виробника товару; інформація щодо вартості товару з мережі Інтернет; договір між третіми особами, що пов'язаний з договором на поставку товару; розрахунки між третіми особами на користь продавця.

Позивач листами від 09.09.2009 року № 2699/11/940, від 16.09.2009р. №2805/11/990, від 01.10.2009р. №2914/11/1063 виклав митниці підстави щодо підтвердження правильності визначення заявленої вартості товару та що ним надані документи для підтвердження митної вартості товару у повному обсязі.

Митним органом складені картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №700000024/2009/020463 від 09.09.2009 року за ВМД №700000005/9/009654 від 08.09.2009 року, №700000024/2009/020478 від 17.09.2009 року за ВМД №700000005/9/010046 від 16.09.2009 року та №700000024/9/020504 від 02.10.2009 року за ВМД №700000005/9/010797 від 01.10.2009 року.

Підставою відмови є відсутність підтверджуючих документів для визначення митної вартості товару згідно вимог п.11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006р. N 1766.

Рішеннями про визначення митної вартості товарів (здійснення митної оцінки) № 700000024/2009/000584/1 від 09.09.2009 року, № 700000024/2009/000607/1 від 17.09.2009 року та № 700000024/2009/000655/1 від 02.10.2009 року митну вартість какао скориговано митницею у бік збільшення та визначено у розмірі 8310 доларівСША за 1000 кг, у звязку з чим митна вартість товару за ДМВ №700000005/9/009654 склала 83100 доларів США ( або 664550,70 грн.); за№700000005/9/010046 83100 доларів США (або 665340,15 грн.) та за №700000005/9/010797 83100 доларів США (або 665547,90 грн.), загальна вартість товару склала 1995438,75 грн. (або 249300 доларів США). У вказаних рішеннях зазначено, що для розрахунку митної вартості товару митним органом були застосовані 2, 3 методи та використана інформація рівня вартості раніше оформлених ідентичних та подібних товарів, ст. 269 Митного кодексу України, Постанова кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006 року.

В наслідок зазначених дій відповідача, позивачем було здійснено митне оформлення товару за ціною, яка була визначена митним органом, було сплачено ПДВ на 164702,91грн. більше, що підтверджується відповідним розрахунком, та не заперечується відповідачем.

Статтею 265 Митного кодексу України встановлено, що митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу.

Відповідно до ст. 264 цього Кодексу заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною другою цієї статті встановлено, що у разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006р. N 1766 ( надалі Порядок), згідно до вимог п. 7 якого для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

За приписами п.11 цього Порядку для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів. Тобто, чинним законодавством не встановлений обовязок декларанта подавати митному органу виключно всі документи, які перелічені у п.11 Порядку.

На виконання наведених вище вимог позивачем було надано до митного органу, як обовязкові, так і додаткові документи, необхідні для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару, а саме: контракт, доповнення до контракту, інвойс, коносамент, сертифікат походження товару, СМR, проформа-інвойс.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем була висунута вимога щодо надання додаткових документів, частина з яких не могла існувати та документів, які у позивача взагалі не могли бути в наявності.

Колегія суддів вважає, що витребування додаткових документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Витребувавши додаткові документи митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в достовірності наданої інформації.

Відповідно до ст.266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У статті 268 Митного кодексу України встановлено, у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, за митну вартість береться вартість операції з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна походження; 4) виробник.

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних умовах, що й оцінювані товари.

У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних умовах. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5-7 частини другої статті 267 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці в таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними ідентичними товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більше, ніж одна вартість операції з ідентичними товарами, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

При застосуванні другого методу митницею було застосовано інформацію, яка міститься в ЄАІС ДМСУ, де у якості ідентичного товару митницею було враховано какао масло недеодороване «PPP NON-DEO BLOCKS» та недеодороване «Unicao», яке не може бути ідентичними з какао масло «PPP NON-DEO BLOCKS», оскільки ці масла не є однаковими за фізичними характеристиками та іншими ознаками.

Порядок визначення митної вартості за третім методом врегульовано ст. 269 Митного кодексу, за приписами якої у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 267 та 268 цього Кодексу, за митну вартість береться вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продаються на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються такі ознаки:1) якість, наявність торгової марки та їх репутація на ринку;2) країна походження;3) виробник.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних умовах, що й оцінювані товари.

У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних умовах. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5-7 частини другої статті 267 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці у таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними подібними (аналогічними) товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що при визначенні митної вартості митницею не були враховані наведені умови. Відмова митниці в митному оформленні не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДМСУ, оскільки таке рішення повинно базуватися на оцінці і інших доказів у сукупності. З матеріалів справи також вбачається, що митницею була застосована ціна з цінової бази ЄАІС ДМСУ, яка внесена до вказаного реєстру на підставі рішень митниці про визначення митної вартості товарів, а не ціни, яка безпосередньо була визначена субєктом господарювання або його декларантом.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що в порушення вимог ст.ст.266, 267 Митного кодексу України відповідач не надав доказів в обґрунтування необхідності надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів та не навів доводів щодо неможливості митного оформлення товару за першим методом, яким бажав скористатися позивач.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Східної митниці на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2010р. у справі № 2а-21543/10/0570 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2010р. у справі № 2а-21543/10/0570 залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 18 березня 2011 року. Ухвала у повному обсязі буде складена у нарадчій кімнаті 23 березня 2011 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: І.Д. Компанієць

С.В. Білак