Ухвала суду № 16553542, 15.03.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Зеленов А.С.

Суддя-доповідач - Яманко В.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2011 року справа №2а-27646/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Яманко В.Г.

суддів Казначеєва Е.Г. , Васильєвої І.А.

при секретарі судового засідання Балакай І. Л.

за участю представників від:

позивача не зявився, повідомлений належним чином,

відповідача ОСОБА_2 за дов. № 3 від 4 січня 2011 року,

розглянувши у відкритому судовому

засіданні апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції

міста Маріуполя

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 07 лютого 2011 року (повний текст 14 лютого 2011 року)

у справі № 2а-27646/10/0570 (суддя Зеленов А. С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«ТОРГОВИЙ ДІМ БМС»

до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції

міста Маріуполя

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ БМС» звернулося 6 грудня 2010 року до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом (арк. спр. 3-7) до Жовтневої державної податкової інспекції міста Маріуполя про скасування податкових повідомлень-рішень від 24 листопада 2010 року № 0002432342/0 та № 0002442342/0.

В обґрунтування позовних вимог позивачем вказано, що висновки податкового органу про не підтвердження складу валових витрат та податкового кредиту первинними документами є необґрунтованими; висновки відповідача щодо відсутності у контрагентів трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення господарської діяльності зроблені передчасно, без достатнього дослідження, а факт відсутності контрагентів за місцем реєстрації не є доведеним.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 7 лютого 2011 року (арк. спр. 113-120) позовні вимоги ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ БМС» були задоволені у повному обсязі, а саме скасовані податкові повідомлення-рішення від 24 листопада 2010 року: № 000243342/0 про визначення податкових зобовязань з податку на прибуток на загальну суму 1062 грн., з якої основного платежу 708 грн., штрафних (фінансових) санкцій 354 грн., № 0002442342/0 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 851 грн., з якої основного платежу 567 грн., штрафних (фінансових) санкцій 284 грн.

Суд першої інстанції обґрунтував задоволення позовних вимог тим, що отримання товару від ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» та оплата його вартості документально доведені, фактичне здійснення поставки підтверджено витратною та податковою накладними, придбані автошини використані в господарській діяльності позивача, тому не має ознак нікчемності господарського зобовязання, яке має реальні правові наслідки, що в свою чергу доводить правомірність формування позивачем оспорюваних валових витрат та податкового кредиту.

В апеляційній скарзі (арк. спр. 121-122) відповідач просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ БМС».

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що судом першої інстанції не правильно застосовані приписи підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статей 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, що призвело до ухвалення неправильного судового рішення.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги. Позивач на судовий розгляд не зявився, про час, місце та дату судового розгляду був повідомлений належним чином.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися на судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, встановила наступне.

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ БМС» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за № 33393422, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію та довідкою статистики (арк. спр. 70-71). Позивач перебуває на податковому обліку в Жовтневій МДПІ міста Маріуполя, зареєстроване 25 лютого 2005 року платником податку на додану вартість, що підтверджено актом перевірки (арк. спр. 72-73).

На підставі службового посвідчення, керуючись пунктом 1 частини 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» посадовою особою Жовтневої МДПІ міста Маріуполя 15 листопада 2010 року було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ БМС» з питань підтвердження отриманих від платника податків ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» відомостей за період з 1 травня 2009 року по 31 травня 2009 року за результатами якої був складений акт № 3031/23-2/33393422 від 15 листопада 2010 року (арк. спр. 8-19). Акт перевірки був підписаний керівником позивача з запереченнями (арк. спр. 23-25).

В акті перевірки визначено, що господарські операції за період з 1 травня 2009 року по 31 травня 2009 року, відображені у податковій звітності, щодо придбання автошин від ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» на загальну суму 3400 грн., в тому числі ПДВ 566 грн. 67 коп., відповідно до частин 1, 2 статті 215, частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, тому згідно вимог статті 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю. Відомості, викладені у поданій до Жовтневої МДПІ у м. Маріуполі податковій звітності за період з 1 по 31 травня 2009 року не відповідають дійсності, так як придбання ТМЦ від ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» фактично не було. Згідно пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» відсутні підстави для виникнення податкового кредиту по операціям з придбання товарів (робіт, послуг), а тому податковий кредит, задекларований від вищевказаного контрагента, в сумі 566 грн. 67 коп. за травень 2009 року заявлено безпідставно, в результаті чого завищено податковий кредит за травень 2009 року на суму 566 грн. 67 коп. Згідно статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати у сумі 2833 грн. 33 коп. відображені у декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2009 року підлягають коригуванню, внаслідок чого сума заниженого податку на прибуток складає за 2 квартал 2009 року 708 грн. 33 коп.

На підставі акту перевірки № 3031/23-2/33393422 від 15 листопада 2010 року Жовтневою МДПІ міста Маріуполя були прийняті 24 листопада 2010 року податкові повідомлення-рішення (арк. спр. 107-108):

- № 0002432342/0 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 1062 грн., з якої основного платежу 708 грн., штрафних (фінансових) санкцій 354 грн.,

- № 0002442342/0 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 851 грн., з якої основного платежу 567 грн., штрафних (фінансових) санкцій 284 грн.

29 травня 2009 року ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» було продано ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ БМС» автошини Нокиан 205/55R16 в кількості 4 штуки вартістю 2833 грн. 33 коп., сума ПДВ 566 грн. 67 коп., загалом 3400 грн., що підтверджено рахунком, накладною, податковою накладною № 765 від 29 травня 2009 року (арк. спр. 37-39). Платіжним дорученням № 163 від 29 травня 2009 року ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ БМС» було перераховано на рахунок ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» 3400 грн. (арк. спр. 40). Оприбуткування автошин та їх використання підтверджено накладною вимогою (арк. спр. 86). Автошини були отримані 29 травня 2009 року співробітником позивача за довіреністю, зареєстрованою у відповідному журналі (арк. спр. 87-88). Придбання автошин було викликано зносом встановлених на службовому транспорті позивача, що підтверджено наказом № 10 від 8 травня 2009 року (арк. спр. 106).

Вказані первинні документи складені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність», а податкова накладна складена з дотриманням підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі Закон «Про ПДВ»). Відповідач не визначав в акті перевірки конкретизованих зауважень до певних бухгалтерських або податкових документів, а обмежився узагальненим посиланням на їх складання без дотримання вимог чинного законодавства, хоча такі дії субєкта владних повноважень суперечать вимогам процесуального законодавства (стаття 71 КАС України) в частині доведення правомірності своїх дій та рішень.

За частиною 3 статті 8 Господарського кодексу України безпосередня участь держави, органів державної влади та органів місцевого самоврядування у господарській діяльності може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Законом України «Про державну податкову службу в Україні» № 509-ХІІ від 4 грудня 1990 року (в редакції, яка діяла станом на час існування спірних правовідносин) не передбачено право податкових органів втручатися в порядок укладання й виконання господарських договорів та надавати оцінку порядку визначення сторонами договору своїх взаємних господарських зобовязань.

Згідно бази даних ДПА України, ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» станом на час вчинення господарської операції з позивачем було зареєстровано в якості платника податку на додану вартість, а за вимогами Закону «Про ПДВ» підставою формування податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна, видана зареєстрованим у встановленому порядку платником податку на додану вартість, що в даному випадку дотримано.

Податковим органом не надавалися докази визнання в судовому порядку недійсними документів, складених на виконання спірного господарського зобовязання. Посилання відповідача на те, що угода між ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ БМС» та ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» є нікчемною з моменту її укладання за статтями 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, тому не потребує встановлення її недійсності через суд, колегією суддів не приймаються, виходячи з наступного.

Нікчемним за частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. Згідно частини 5 статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, проте недотримання цієї вимоги цивільного законодавства не є ознакою нікчемності договору визначеною законом, оскільки такі ознаки містяться в інших нормах. За частиною 2 статті 228 Цивільного кодексу України нікчемним є правочин, який порушує публічний порядок та спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. В справі відсутні докази того, що спірним правочином порушується публічний порядок та він спрямований на знищення, пошкодження майна держави. Порушення публічного порядку доводиться або вироком суду в кримінальній справі, яким встановлено чи мало місце діяння та чи вчинено воно певною особою, або судовим рішенням, яке набуло законної сили, про визнання договору недійсним, з огляду на укладення та виконання його з порушенням вимог законодавства та інтересів держави. Такі докази відповідачем надані суду не були.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28 грудня 1994 року в редакції станом на час існування спірних правовідносин (далі Закон «Про прибуток») валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. У справі наявні докази отримання позивачем автошин та їх оплати.

За підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону «Про прибуток» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Витрати понесені позивачем, у звязку з придбанням автошин, повязані з господарською діяльністю позивача та відповідач протилежного не доводив.

За абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону «Про прибуток» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Як вже наводилося вище, валові витрати були сформовані позивачем, у звязку з оплатою отриманих автошин при наявності належним чином оформлених первинних документів.

Стосовно посилання відповідача на відсутність у контрагента позивача ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» складських приміщень, торгових площ, виробничих можливостей тощо дляздійснення господарської діяльності, то для продажу 4 автошин не потрібні великі виробничі потужності, тим більше, що продавець є посередником, а не виробником. Акт позапланової невиїзної перевірки ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» № 286/23-1/33504100 від 29 червня 2010 року (арк. спр. 50-54) не свідчить про незаконність господарської операції по продажу ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ БМС» автошин 29 травня 2009 року. В акті визначено, що ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» мав статус платника ПДВ, відсутність основних засобів визначалася не шляхом виходу за місцем здійснення діяльності, а завдяки відсутності додатків до декларації з податку на прибуток, декларації вказаним підприємством до податкового органу подавалася своєчасно на протязі 2009 та 2010 років, а відсутність первинної документації для перевірки, у звязку з її вилученням податковою міліцією, не свідчить про неможливість ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» здійснювати господарську діяльність та здійснювати продаж товарів, в тому числі позивачу.

Господарська операція з придбання товарів (робіт, послуг) відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону «Про ПДВ» дає право платнику податку відобразити у податковому обліку суму ПДВ, сплачену (нараховану) у зв'язку з таким придбанням. Як вже зазначалося податкова накладна складена у відповідності до вимог діючого законодавства, включена до реєстру (арк. спр. 83), тому податок на додану вартість, визначений в цій податковій накладній, обґрунтовано включений до складу податкового кредиту позивача, визначеного в податковій декларації з ПДВ за травень 2009 року (арк. спр. 74-81), що узгоджується з висновками суду першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що постанова прийнята судом першої інстанції з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга відповідача залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції без змін.

Завдяки великому обсягу судового рішення, в судовому засіданні 15 березня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції міста Маріуполя на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 7 лютого 2011 року по адміністративній справі № 2а-27646/10/0570 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 7 лютого 2011 року по адміністративній справі № 2а-27646/10/0570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Ухвала складена в повному обсязі та підписана колегією суддів 16 березня 2011 року.

Головуючий суддя В.Г.Яманко

Судді: Е.Г.Казначеєв

І.А.Васильєва