Ухвала суду № 16552449, 10.03.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Савченко О.О.

Суддя-доповідач - Яманко В.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2011 року справа №2а-24419/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Яманко В.Г.

суддів Казначеєва Е.Г. , Васильєвої І.А.

при секретарі судового засідання Балакай І. Л.

за участю представників від:

позивача ОСОБА_2 за дов. № 2 від 1 лютого 2011 року,

ОСОБА_3 за дов. № 2 від 1 лютого 2011 року,

відповідача не зявилися, повідомлені належним чином,

розглянувши у відкритому судовому

засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сніжному

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 07 грудня 2010 року (повний текст 13 грудня 2010 року)

у справі № 2а-24419/10/0570 (суддя Савченко С. В.)

за позовом Приватного підприємства «Лексусс-1»

до Державної податкової інспекції у місті Сніжному

про визнання недійсним та скасування податкового

повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство «Лексусс-1» звернулося 25 жовтня 2010 року до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом (арк. спр. 3-5) до державної податкової інспекції у місті Сніжному про визнання недійсним та скасування рішення ДПІ в м. Сніжному від 5 жовтня 2010 року № 0000462342/0 про стягнення податку на додану вартість на суму 95786 грн. та штрафних санкцій в розмірі 38314 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем вказано, що висновки податкового органу про не підтвердження складу валових витрат та податкового кредиту первинними документами є необґрунтованими, постачання товару ПП «ВКФ «Лугсервіс» на адресу позивача підтверджено накладними, платіжними дорученнями, податковими накладними, заповненими в встановленому законодавством порядку.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 7 грудня 2010 року (арк. спр. 94-96) позовні вимоги приватного підприємства «Лексусс-1» до ДПІ у м. Сніжному були задоволені у повному обсязі, а саме визнане недійсним та скасоване податкове повідомлення-рішення від 5 жовтня 2010 року № 0000462342/0 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість 95786 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 38314 грн. грн.

Суд першої інстанції обґрунтував задоволення позовних вимог тим, що отримання товару від ПП «ВКФ «Лугсервіс» та оплата його вартості документально доведені, фактичне здійснення поставки підтверджено договором, витратними, податковими накладними, придбаний товар використаний в господарській діяльності позивача, вимоги щодо обовязкової наявності товарно-транспортних накладних підчас виконання договору поставки законодавством не передбачені, що доводить правомірність формування позивачем оспорюваного податкового кредиту.

В апеляційній скарзі (арк. спр. 97-101) відповідач просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог ПП «Лексусс-1».

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що судом першої інстанції не правильно застосовані приписи підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статей 628, 712 Цивільного кодексу України, що призвело до ухвалення неправильного судового рішення, оскільки контрагент позивача - ПП «ВКФ «Лугсервіс» відсутні за юридичною адресою, відносно цього підприємства відкрито ліквідаційну процедуру та транспортування товару не доведено товарно-транспортними накладними.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував та просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін. Відповідач на судовий розгляд не зявився, про час, місце та дату судового розгляду був повідомлений належним чином.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися на судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, встановила наступне.

Позивач приватне підприємство «Лексусс-1» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за № 34686228, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію та довідкою статистики (арк. спр. 6, 11). Позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ в місті Сніжному, зареєстрований 16 січня 2007 року платником податку на додану вартість, що підтверджено актом перевірки (арк. спр. 13).

На підставі направлень від 25 серпня 2010 року № 206/23-012 та від 8 вересня 2010 року № 222/23-012 посадовими особами ДПІ у місті Сніжному з 25 серпня 2010 року по 21 вересня 2010 року було проведено планову виїзну перевірку приватного підприємства «Лексусс-1» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 липня 2008 року по 30 червня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 1 липня 2008 року по 30 червня 2010 року, за результатами якої був складений акт № 690/23-34686228 від 24 вересня 2010 року (арк. спр. 12-37). Акт перевірки був підписаний керівником позивача з запереченнями (арк. спр. 38-40).

В акті перевірки визначено, що внаслідок перевірки повноти визначення податкового кредиту за період з 1 липня 2008 року по 30 червня 2010 року встановлено його завищення в сумі 4775839 грн., оскільки в процесі перевірки не надано товарно-транспортних накладних, як доказів транспортування паливно-мастильних матеріалів від ПП «ВКФ «Лугсервіс» до ПП «Лексусс-1», або інших документів, які б свідчили про приймання товарів від постачальника. Зустрічна перевірка ПП «ВКФ «Лугсервіс» проведена не була, у звязку з відсутністю вказаного підприємства за місцем реєстрації та порушенням процедури банкрутства. За даними автоматизованої системи співставлень податкових зобовязань та податкового кредиту на рівні ДПА України, встановлені розбіжності між задекларованими зобовязаннями позивача та його контрагента, а також внаслідок документальної перевірки ПП «ВКФ «Лугсервіс» (акт від 13 серпня 2010 року № 1702/16/36901576) встановлено відсутність поставок (робіт, послуг) у квітні - червні 2010 року між ПП «ВКФ «Лугсервіс» та контрагентами.

На підставі акту перевірки № 690/23-34686228 від 24 вересня 2010 року ДПІ у місті Сніжному було прийняте 5 жовтня 2010 року податкове повідомлення-рішення (арк. спр. 41) № 0000462342/0 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 134100 грн., з якої основного платежу 95786 грн., штрафних (фінансових) санкцій 38314 грн.

1 червня 2010 року між ПП «ВКФ «Лугсервіс» та ПП «Лексусс-1» був укладений договір поставки товарів, найменування та кількість яких встановлюється згідно накладних (арк. спр 42). В матеріалах справи відсутні докази визнання в судовому порядку недійсним вказаного договору.

Посилання відповідача на приписи статей 628, 689, 712 Цивільного кодексу України, які містять вимоги до оформлення договорів поставки колегією суддів не приймаються, оскільки за частиною 3 статті 8 Господарського кодексу України безпосередня участь держави, органів державної влади та органів місцевого самоврядування у господарській діяльності може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Законом України «Про державну податкову службу в Україні» № 509-ХІІ від 4 грудня 1990 року (в редакції, яка діяла станом на час існування спірних правовідносин) не передбачено право податкових органів втручатися в порядок укладання й виконання господарських договорів та надавати оцінку порядку визначення сторонами договору своїх взаємних господарських зобовязань.

Згідно видаткових накладних від ПП «ВКФ «Лугсервіс» на адресу позивача було поставлене дизельне пальне (арк. спр. 43-45): за № РН-0406-024 від 4 червня 2010 року на загальну суму 133421 грн. 17 коп., в тому числі ПДВ 22236 грн. 86 коп., № РН-1006-028 від 10 червня 2010 року на загальну суму 166656 грн., в тому числі ПДВ 27776 грн., № РН-1506-024 від 15 червня 2010 року на загальну суму 274640 грн., в тому числі ПДВ 45773 грн. 33 коп., що також підтверджується податковими накладними (арк. спр. 46-48): № 04060000024 від 4 червня 2010 року на загальну суму 133421 грн. 17 коп., в тому числі ПДВ 22236 грн. 86 коп., № 10060000028 від 10 червня 2010 року на загальну суму 166656 грн., в тому числі ПДВ 27776 грн., № 15060000024 від 15 червня 2010 року на загальну суму 274640 грн., в тому числі ПДВ 45773 грн. 33 коп.

За поясненнями позивача (арк. спр. 52) ПП «Лексусс-1» не має власних складських приміщень та ємкостей для зберігання пально-мастильних матеріалів, тому зберігання здійснюється на АЗС, розташованій за адресою: м. Сніжне вул. Лати, 1 згідно договору зберігання № 2/01-08 від 2 січня 2008 року (арк. спр. 53), укладеного між позивачем та фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 Отримане від ПП «ВКФ «Лугсервіс» пальне було передано позивачем на зберігання до АЗС ОСОБА_4 Перевезення пального здійснювалося вантажною паливоцистерною ПП «ВКФ «Лугсервіс» відповідно до пункту 3.3 договору постачання від 1 червня 2010 року, за яким продавець - ПП «ВКФ «Лугсервіс» постачає пальне на умовах СРТ «Перевезення оплачено до складу покупця», тому товарно-транспортна накладна не оформлялася, оскільки цей документ має відношення до договорів перевезення, а не договорів поставки до складу покупця. Довіреності на отримання пального не виписувалися, у звязку з поставкою пального безпосередньо на орендовану позивачем АЗС. Пунктом 15 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року N 99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 р. за N 293/1318, передбачено, що відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпуску за довіреністю цінностей покладається на посадових осіб підприємства-постачальника, які мають право підписувати первинні документи на відпуск цінностей.

Оплата позивачем отриманих пально-мастильних матеріалів від ПП «ВКФ «Лугсервіс» підтверджується карткою рахунку 631 та банківськими виписками (арк. спр. 65-79).

Видаткові накладні складені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність», а податкові накладні складені з дотриманням підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі Закон «Про ПДВ»). Відповідач не визначав в акті перевірки конкретизованих зауважень до певних бухгалтерських або податкових документів, а обмежився узагальненим посиланням на їх складання без дотримання вимог чинного законодавства, хоча такі дії субєкта владних повноважень суперечать вимогам процесуального законодавства (стаття 71 КАС України) в частині доведення правомірності своїх дій та рішень.

Згідно бази даних ДПА України (арк. спр. 115), ПП «ВКФ «Лугсервіс» станом на час вчинення господарської операції з позивачем було зареєстровано в якості платника податку на додану вартість, а за вимогами Закону «Про ПДВ» підставою формування податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна, видана зареєстрованим у встановленому порядку платником податку на додану вартість, що в даному випадку дотримано.

Стосовно посилання відповідача на акт Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції міста Луганська № 1723/23-709/36901576 від 7 вересня 2010 року (арк. спр. 88-89), то за цим актом відносно ПП «ВКФ «Лугсервіс» за його заявою ухвалою господарського суду Луганської області від 2 серпня 2010 року порушено справу про банкрутство, постановою суду від 26 серпня 2010 року визнано вказане підприємство банкрутом та призначено ліквідаційну комісію. Оспорювані відповідачем поставки пально-мастильних матеріалів на адресу позивача відбувалися в червні 2010 року, тобто до порушення процедури банкрутства. Наявність реєстрації ПП «ВКФ «Лугсервіс» платником ПДВ у вказаний період підтверджено Ленінською МДПІ у м. Луганську. Остання податкова звітність подавалася за березень 2010 року з ПДВ та за 1 квартал 2010 року з податку на прибуток. Колегія суддів з цього приводу зазначає, що відповідальність платників податків є індивідуальною, Закон України «Про податок на додану вартість» повязує підстави для формування податкового кредиту покупцем з наявністю належним чином оформленої податкової накладної та не повязує з дотриманням продавцем порядку звітування до податкового органу.

Посилання на акт перевірки від 13 серпня 2010 року № 1702/16/36901576 містяться в листі Ленінської МДПІ у м. Луганську від 20 вересня 2010 року (арк. спр. 90), в якому вказано про встановлену при перевірці податковим органом відсутність поставок від ПП «ВКФ «Лугсервіс» контрагентам у квітні червні 2010 року, проте в цьому ж документі визначено, що починаючи з 12 липня 2010 року співробітники Ленінської МДПІ у м. Луганську не мали можливість перевірити це підприємство, у звязку з його відсутністю за юридичною адресою та порушенням справи про банкрутство, тому колегією суддів не приймаються ці суперечливі доводи податкового органу, які заявлені бездоказово.

Господарська операція з придбання товарів (робіт, послуг) відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону «Про ПДВ» дає право платнику податку відобразити у податковому обліку суму ПДВ, сплачену (нараховану) у зв'язку з таким придбанням. Як вже зазначалося податкові накладні були складені у відповідності до вимог діючого законодавства, включені до реєстру, тому податок на додану вартість, визначений в цих податкових накладних, обґрунтовано включений до складу податкового кредиту позивача, визначеного в податковій декларації з ПДВ за червень 2010 року (арк. спр. 80-83), що узгоджується з висновками суду першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що постанова прийнята судом першої інстанції з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга відповідача залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції без змін.

Завдяки великому обсягу судового рішення, в судовому засіданні 10 березня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у місті Сніжному на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 7 грудня 2010 року по адміністративній справі № 2а-24419/10/0570 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 7 грудня 2010 року по адміністративній справі № 2а-24419/10/0570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Ухвала складена в повному обсязі та підписана колегією суддів 11 березня 2011 року.

Головуючий суддя В.Г.Яманко

СуддіЕ.Г.Казначеєв

І.А.Васильєва