Ухвала суду № 16550377, 16.02.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Смагар С.В.

Суддя-доповідач - Гайдар А.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2011 року справа №2а-26454/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Гайдара А.В.

суддів Ханової Р.Ф. , Яковенка М.М.

у письмовому провадженні розглянула апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голопристанському районі Херсонської області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 р. у справі № 2а-26454/10/0570 (головуючий І інстанції Смагар С.В.) за позовом Державного підприємства "Макіїввугілля" до Державної податкової інспекції у Голопристанському районі Херсонської області про визнання дій протиправними та визнання недійсними податкових повідомлень - рішень від 15 вересня 2010 року № 0004311500/0 та № 0004301500/0 ,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голопристанському районі Херсонської області про визнання дій протиправними та визнання недійсними податкових повідомлень - рішень від 15 вересня 2010 року № 0004311500/0 та № 0004301500/0.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 р. у справі № 2а-26454/10/0570 позовні вимоги задоволені частково, а саме визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голопристанському районі Херсонської області від 15 вересня 2010 року № 0004311500/0, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 75 грн. 01 коп. за платежем: земельний податок. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голопристанському районі Херсонської області від 15 вересня 2010 року № 0004301500/0, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 267 грн. 18 коп. за платежем: земельний податок.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, у звязку з чим підлягає скасуванню та посив прийняти нове рішення, яким відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційний розгляд справи здійснювався у порядку письмового провадження з врахуванням приписів частини 6 статті 128, пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України з огляду на те, що жодна з осіб, яки беруть участь у справі не прибула у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового засідання. За правилами частини першої статті 195 КАС України перегляд судового рішення суду першої інстанції здійснюється в межах апеляційних скарг.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Державне підприємство «Макіїввугілля» зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 32442295, взято на податковий облік у ДПІ у Голопристанському районі Херсонської області як платника земельного податку за місцем знаходження земельної ділянки з 30 червня 2005 року.

15 вересня 2010 року відповідачем складений акт № 0004301500 про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати податків до бюджету, а саме земельного податку за травень, червень та липень 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 15 вересня 2010 року:

№ 0004311500/0, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 10% в сумі 75 грн. 01 коп. за затримку на 15 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання у розмірі 750 грн. 05 коп. за платежем: земельний податок;

№ 0004301500/0, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 20% в сумі 267 грн. 18 коп. за затримку на 76 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання у розмірі 1335 грн. 88 коп. за платежем: земельний податок.

Правовою підставою прийняття спірних податкових повідомлень-рішень визначені норми підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (надалі Закон № 2181).

Згідно з підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Проблемою даного спору є наявність або відсутність обєкту застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкових зобовязань, визначених Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Згідно пункту 1.2 статті 1 зазначеного Закону податкове зобовязання зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України. Відповідно до пункту 1.3 статті 1 цього Закону податковий борг (недоїмка) податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Встановлено, що 28 січня 2010 року за № 407 відповідачем отриманий податковий розрахунок земельного податку від 14 січня 2010 року, згідно з яким загальна сума нарахованого земельного податку за 2010 рік складає 9000 грн. 60 коп., в тому числі 750 грн. 05 коп. щомісячно.

Як вбачається з акту перевірки обєктом застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями стала сплата позивачем податкового зобовязання із земельного податку платіжним дорученням від 14 вересня 2010 року № 3829 на суму 2086 грн., сума сплати співпадає з даними зворотного боку облікової картки позивача, дослідженої судом під час судового розгляду справи. Призначенням платежу, як вбачається з платіжного доручення є сплата позивачем земельного податку як поточного податкового зобов'язання по строку сплати 30 вересня 2010 року.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що у будь-якому випадку відповідач не мав права скерувати вищезазначені кошти в рахунок сплати податкових зобовязань та податкового боргу інших податкових періодів. Також не приймаються посилання відповідача на правомірність зарахування сплаченої позивачем суми в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу з посиланням на приписи пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Відповідно до наведеного пункту податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. Тобто, ця норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобовязаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обовязок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обовязок саме контролюючого органу (у даному випадку органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобовязання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» або іншими законами з питань оподаткування.

Враховуючи зазначене, колегія суддів згодна з висновком суду першої інстанції, що відповідач не довів склад правопорушення, за яке ним застосовані штрафні (фінансові) санкції спірними податковими повідомленнями-рішеннями, внаслідок чого в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню. Також відповідач не довів правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначені рішення прийняті ним не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, що посвідчує порушення відповідачем принципу обґрунтованості, визначеного пунктом 3 частини 3 статті 2 наведеного Кодексу.

Стосовно позовної вимоги позивача про визнання дій відповідача протиправними щодо самостійного зарахування сплачених платником податків сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Норми Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» чи інших законів з питань оподаткування не передбачають обовязку податкового органу враховувати призначення платежу, визначеного у платіжних дорученнях платником податків, внаслідок чого у суду відсутні підстави для визнання дій щодо неврахування призначення платежу протиправними. Право на судовий захист у спірних правовідносинах позивачем реалізоване шляхом визнання недійсними спірних податкових повідомлень-рішень.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування постанови не має.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195-196, п.3 ч.1 ст. 199, 200, 205, 206 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голопристанському районі Херсонської області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 р. у справі № 2а-26454/10/0570 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 р. у справі № 2а-26454/10/0570 за позовом Державного підприємства "Макіїввугілля" до Державної податкової інспекції у Голопристанському районі Херсонської області про визнання дій протиправними та визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 15 вересня 2010 року № 0004311500/0 та № 0004301500/0- залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвала підлягає оскарженню до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції

Головуючий: А.В. Гайдар

Судді: Р.Ф. Ханова

М.М. Яковенко