Ухвала суду № 16549711, 16.02.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Твердохліб Р.С.

Суддя-доповідач - Яковенко М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2011 року справа №2а-3809/10/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Яковенка М.М.

суддів Ханової Р.Ф. , Гайдара А.В.

при секретарі судового засідання Чурікова Я.О.

за участю представників:

від позивача: Антипенко О.О.

від відповідача: немає

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього автотранспортного підприємства «Авторем» Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Ремо» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2010 року по адміністративній справі № 2а-3809/10/1270 за позовом Дочірнього автотранспортного підприємства «Авторем» Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Ремо» до Державної податкової інспекції у місті Свердловську Луганської області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

24 жовтня 2006 року постановою Господарського суду Луганської області по справі №9/459н-ад позовна заява дочірнього автотранспортного підприємства «Авторем» товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Ремо» до Державної податкової інспекції у місті Свердловську Луганської області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000432324/0, №0000442342/0 від 19 червня 2006 року була задоволена частково, податкові повідомлення №0000432324/0 та №0000442342/0 від 19 червня 2006 року на суму 27287,45 грн. визнано недійсними та скасовано, в решті позовних вимог відмовлено.

15 січня 2007 року ухвалою Луганського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ДПІ у м. Свердловську Луганської області на постанову Господарського суду Луганської області від 24 жовтня 2006 року по справі №9/459н-ад залишено без задоволення, постанову Господарського суду Луганської області від 24 жовтня 2006 року залишено без змін.

08 квітня 2010 року ухвалою Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу ДПІ у місті Свердловську Луганської області на постанову Господарського суду Луганської області від 24 жовтня 2006 року та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 15 січня 2007 року по справі №9/459н-ад задоволено частково, постанову Господарського суду Луганської області від 24.10.2006 та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 15.01.2007 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 19 травня 2010 року прийнято до провадження справу №2а-3809/10/1270 за адміністративним позовом дочірнього автотранспортного підприємства «Авторем» товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Ремо» до Державної податкової інспекції у місті Свердловську Луганської області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000432324/0, №0000442342/0 від 19 червня 2006 року та призначено до судового розгляду.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2010 року по адміністративній справі № 2а-3809/10/1270 у задоволенні адміністративного позову дочірнього автотранспортного підприємства «Авторем» товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Ремо» до Державної податкової інспекції у м. Свердловськ Луганської області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000492342/0 та №0000512342/0 від 22.06.2006 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, пославшись на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, прийняту с порушенням норм матеріального та процесуального права, зазначивши що судом не були взяті до уваги докази, які мають значення для вирішення справи, просив постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с.258-260 т.6)

Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Надіслав до апеляційного суду заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій, встановлено, що донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток пов'язано з включенням позивачем до складу валових витрат вартості послуг з оренди транспорту, охорони, постачання газу та електроенергії пов'язаній особі - ТОВ «ПКФ «Ремо».

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97р. №283/97-ВР (далі - Закон України Про прибуток) передбачено, що не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час).

Із змісту вказаного підпункту вбачається, що законодавцем встановлено особливість віднесення до складу валових витрат будь - яких видів виплат винагород або інших видів заохочень (застосовано формулювання, що охоплює всі варіанти можливих передач матеріальних благ) саме стосовно пов'язаних осіб, на відміну від операцій з іншими контрагентами.

Тобто, підпункт 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про прибуток» встановлене обмеження щодо віднесення до складу валових витрат по фінансово - господарським операціям з пов'язаними особами.

Відповідно п.1.26. ст.1 вказаного Закону пов'язана особа - юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку або контролюється таким платником податку, або знаходиться під сумісним контролем з таким платником податку.

Згідно п.п.3.2. ст.3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 23 "Розкриття інформації щодо пов'язаних сторін", затвердженого наказом Міністерством фінансів України від 18.06.2001р. №303, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.2001 року за № 539\5730 пов'язаними сторонами вважаються - особи, які прямо або опосередковано здійснюють контроль над підприємством або суттєво впливають на його діяльність.

Перелік пов'язаних сторін визначається підприємством, враховуючи сутність відносин, а не лише юридичну форму (превалювання сутності над формою). Відносини між пов'язаними сторонами це, зокрема, відносини материнського (холдингового) и його дочірніх підприємств; спільного підприємства і контрольних учасників спільної діяльності; підприємства-інвестора його асоційованих підприємств; підприємств і фізичних осіб, які здійснюють контроль або мають суттєвий вплив на це підприємство, а також відносини цього підприємства з близькими членами родини кожної такої фізичної особи; підприємства і його керівника та інших осіб, які належать до провідного управлінського персоналу підприємства, а також близьких членів родини таких осіб.

Згідно Статуту ДАТП "Авторем" ТОВ ПКФ "Ремо" вказане підприємство засноване, як дочірнє підприємство ТОВ ПКФ «Ремо».

Перевіркою встановлено, що в порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про прибуток» підприємством зайво включено до складу валових витрат вартість послуг за договорами по оренді транспорту, охороні, за газ, за електроенергію, згідно накладних, у сумі 16 109,98 грн., отриманих від пов'язаної особи ТОВ ПКФ "Ремо", виплати по яким не здійснені.

Договір від січня 2005 року на надання послуг по обробці документів, приймання та звільнення працівників, оформлення лікарняних листків, оформлення рапортів, надання послуг по охороні території. В обов'язки Замовника (ДАТП "Авторем" ТОВ ПКФ "Ремо") входить забезпечення Виконавця (ТОВ ПКФ "Ремо") необхідними документами, а саме, рапорти, лікарняні листки, накази на працівників, а в обов'язки Виконавця - виконувати роботу по підрахунку заробітної плати, та ін. роботи. В розділі "Порядок розрахунків" передбачено, що за виконання послуг оплата здійснюється шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Виконавця.

Однак, ДАТП "Авторем" ТОВ ВКФ "Ремо" розрахунків за отримані послуги від ТОВ ВКФ "Ремо" у періоді з 01.12.2005р. по 01.04.2006р. не проводило. Станом на 01.04.2006р. за даними бухгалтерського обліку в відомості по рахунку 631 "Розрахунки з постачальниками" по розрахункам з ТОВ ВКФ "Ремо" рахується кредитове сальдо у сумі 461 875,36 грн.

Виходячи з вищенаведеного, позивачем зайво віднесено до складу валових витрат вартість послуг, отриманих від пов'язаної особи згідно накладних у розмірі 16 109,98 грн., виплати по яким не здійснені, у відповідних періодах грудень 2005 року, лютий, березень 2006 року. .

Порушення встановлено при порівнянні даних бухгалтерського обліку - відомості аналітичного обліку розрахунків з постачальниками по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками " та даних податкового обліку - декларації з податку на прибуток.

Враховуючи, що за своїм змістом наведені норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачають, що необхідною умовою для віднесення відповідних витрат до складу валових є фактичне понесення таких витрат та підтвердження їх наявності відповідними платіжними документами.

Висновки відповідача щодо порушення з боку позивача п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є обгрунтованими, оскільки підприємством не надано документальних доказів, щодо виплат по вказаним договорам за фактично надані послуги.

Щодо висновків контролюючого органу про заниження позивачем суми валових доходів у зв'язку з невключенням до їх складу суми у розмірі 239914,62 грн., яка визначена відповідачем як безповоротна фінансова допомога, колегія суддів погоджує правову позицію суду першої інстанції при вирішені питання з цього приводу.

Кваліфікація суми як безповоротної фінансової допомоги здійснена відповідачем у зв'язку з тим, що у бухгалтерському обліку позивача станом на 01.04.2006 обліковується кредиторська заборгованість по підприємствах - ПП «Рембуддизайн», ПП «Авторемплюс», які згідно даних ДПІ у м. Свердловську Луганської області реорганізовані шляхом приєднання до інших підприємств та зняті з податкового обліку у січні 2004 року.

Відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

При цьому, за визначенням п.п. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 цього Закону безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Зміст наведеної правової норми можливість визнання суми заборгованості сумою безповоротної фінансової допомоги пов'язує з відсутністю підстав для компенсації чи повернення отриманих коштів.

У бухгалтерському обліку ДАТП «Авторем» ТОВ ВКФ «Ремо» станом на 01.04.2006 обліковувалась кредиторська заборгованість по: ПП «Ремобуддизайн» та ПП «Авторем плюс».

Згідно даних облікових справ ДПІ в м. Свердловську вказані підприємства в січні 2004 року реорганізовані, зняті з податкового обліку ДПІ у м. Свердловську, державна реєстрація вказаних підприємств скасована в 13.01.2004 та 08.01.2004 відповідно.

Реорганізація відбулася шляхом приєднання до наступних приватних підприємств: 08.01.04 до ПП «Ремобуддизайн» - ПП «Авторем плюс»; 13.01.04 до ДП «Добувник 2002» - ПП «Рембуддизайн»; 23.01.04 до ПНПП «Схід-Техсервіс» (м. Харків) -ДП «Добувник 2002».

Підтвердженням того, що ПП «Рембуддизайн» та ПП «Авторем плюс» станом на січень 2004 року ліквідовані є повідомлення про скасування державної реєстрації СПД - юридичної особи, надані Виконавчим комітетом Свердловської міської ради.

В ході проведення перевірки відповідачем встановлено, що у бухгалтерському обліку сальдо по розрахунках з вищевказаними приватними підприємствами не перенесено на розрахунки з їх правонаступниками.

Також, згідно довідки Державного реєстратора (Виконавчого комітету Харківської міської Ради) станом на 07.09.2006 в Державному реєстрі відсутній запис про державну реєстрацію злиття, приєднання або перетворення ПНПП «Схід-Техсервіс» (правонаступник).

ДАТП «Авторем» ТОВ ПКФ «Ремо» не проводило звірок з ПНПП «Схід-Техсервіс», у підприємства були відсутні документи, які підтверджують передачу заборгованості. До перевірки не надані документи, які підтверджують проведення ПНПП «Схід-Техсервіс» претензійної роботи щодо стягнення з ДАТП «Авторем» ПКФ «Ремо» кредиторської заборгованості.

Судом першої інстанції в ході судового розгляду встановлено, що позивачем при проведенні перевірки не надано акту про правонаступництво, акту прийому-передачі заборгованості, або будь-які інші документи, що підтверджують передачу заборгованості по підприємствах, що були реорганізовані.

Законодавче регулювання цього питання свідчить на користь висновку, що передавальний акт є саме тим документом, який врегульовує питання правонаступництва щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, та який є підставою для встановлення факту існування таких зобов'язань взагалі.

Отже, враховуючи факт реорганізації контрагентів позивача до неіснуючого суб'єкта господарської діяльності, колегія суддів погоджує висновки відповідача стосовно того, що кредиторська заборгованість по ПП «Рембуддизайн» та ПП «Авторем плюс» в сумі 239914,00 грн. є безповоротною фінансовою допомогою і підлягає віднесенню підприємством до складу валових доходів.

Щодо посилання позивачем в апеляційній скарзі про недослідженість висновку експерта, колегія суддів зазначає.

Відповідно до ч.5 ст. 82 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.

Період, за який проводилась перевірка та який відображено в акті перевірки №129/23-21815968 це період з 01.01.2004р. по 31.03.2006р., а у висновку судово-бухгалтерської експертизи досліджувались суми валових витрат за період з 11.01.2005р. по 01.06.2006р., який не відповідає перевіряємому періоду, відображеному в акті перевірки.

В матеріалах справи достатньо доказів, що сприятимуть правильному вирішенню справи, а саме акт перевірки від 09.06.2006 р. № 129/23-21815968, яким чітко визначені встановлені документальною перевіркою порушення платником норм діючого законодавства з посиланням на матеріали перевірки.

Колегія суддів вважає акт перевірки належним доказом, який містить інформацію щодо предмету доказування у відповідності зі статтею 70 КАС України, що має значення для правильного, повного і всебічного розгляду та вирішенню справи.

Стосовно віднесення до податкового кредиту сум податку, нарахованого у звітному періоді у зв'язку з придбанням вартості послуг з оренди транспорту, охорони, постачання газу та електроенергії пов'язаній особі - ТОВ «ПКФ «Ремо» встановлено, що в ході перевірки встановлено заниження податку на додану вартість у розмірі 19 055,39 грн., а саме: у серпні 2004 -516,67 грн.; у травні 2005 - 347,09 грн.; у грудні 2005 -2744,01 грн.; у січні 2006.- 4948,06 грн.; у лютому 2006 - 8207,01 грн., у березні 2006 -2292,55 грн.

Згідно підпункту 7.4.5 п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В порушення вимог зазначеної норми підприємством двічі включено податкові накладні на загальну суму 863,73 грн., у тому числі: податкова накладна № 87 від 21.07.2004 від ТОВ «Гідравлика-Сервіс» (ремонтні роботи) -516,67 грн. (проведена у липні і серпні 2004 р.) та податкова накладна № 212 від 29.04.2005 від ТОВ ВКФ «Ремо» (масло) - 347,09 грн. (проведена у квітні і травні 2005)

Крім того, в порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» до складу податкового кредиту позивачем віднесено суму податку, нарахованого у звітному періоді в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) від ТОВ ВКФ «Ремо», вартість яких не відноситься до складу валових витрат (згідно п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств») на загальну суму 21172,93 грн.

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час), а також, будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Договором передбачено порядок розрахунків замовника, а саме, замовник виплачує виконавцю суму вартості виконаних робіт не пізніше 10 числа кожного місяця (пред'явлення рахунку-фактури) ДАТП «Авторем» ТОВ ВКФ «Ремо» розрахунків за отримані послуги від ТОВ ВФК «Ремо» у періоді з 01.12.2005 по 01.04.2006 не проводило.

За даними бухгалтерського обліку з ТОВ ВКФ «Ремо» рахується кредитове сальдо: станом на 01.01.2006 у сумі 166674,25 грн.; станом на 01.02.2006 у сумі 8846,67 грн.; станом на 01.03.2006 у сумі 23182,81 грн. та станом на 01.04.2006 у сумі 171226,78 грн.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів погоджує висновки суду першої інстанції відносно того, що підприємство ДАТП «Авторем» ТОВ ВКФ «Ремо» зайво віднесло до складу податкового кредиту вартість послуг, отриманих від пов'язаної особи ( ТОВ ВКФ «Ремо»), виплати по яким не здійснені на загальну суму-19 055,39 грн.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що актом перевірки встановлені порушення позивачем норм чинного законодавства, що стали підставою для винесення спірних податкових повідомлень -рішень, у задоволені вимог апеляційної скарги Дочірнього автотранспортного підприємства «Авторем» Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційної фірми "Ремо", слід відмовити.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі зясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статтями 2, 11, 160, 167, 184, 195, 1951, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу дочірнього автотранспортного підприємства «Авторем» товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Ремо» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2010 року по адміністративній справі № 2а-3809/10/1270 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2010 року по адміністративній справі № 2а-3809/10/1270 залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина ухвали постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 16 лютого 2011 року. Ухвала у повному обсязі складена 21 лютого 2011 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя М.М. Яковенко

Судді Р.Ф.Ханова

А.В.Гайдар