Ухвала суду № 16549599, 16.02.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Мозгова Н.А.

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2011 року справа №2а-9653/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Міронової Г.М.

суддів Ляшенка Д.В. , Сухарька М.Г.

при секретарі Задоєнку О.В., за участю представника позивача: ОСОБА_2, діючої на підставі довіреності від 25.10.2010 року; представників відповідача: ОСОБА_3, діючого на підставі довіреності від 31.12.2010 року № 51764/10/10-113, ОСОБА_4, діючої на підставі довіреності від 12.03.2010 року № 7086/10/10-382; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Макіївської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2010 року у адміністративній справі № 2а-9653/10/0570 за позовом Підприємства «Благо» заснованого на власності обєднання громадян Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» до Макіївської обєднаної державної податкової інспекції у Донецькій області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень рішень № 000017234/0 від 23.02.2009 року, № 0000182340/0 від 23.02.2009 року в частині визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 373758 грн.,

ВСТАНОВИВ:

20.04.2010 року, позивач Підприємство «Благо», засноване на власності обєднання громадян Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України», звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати недійсними та скасувати податкове повідомлення рішення № 000017234/0 від 23.02.2009 року, відповідно до якого зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 114970 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 15810 грн., та № 0000182340/0 від 23.02.2009 року, відповідно до якого визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 380500,5 грн., у тому числі за основним платежем 253667 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 126833,5 грн.

17.06.2010 року позивачем надано до суду заяву про зменшення позовних вимог в частині визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 373758 грн., у тому числі за основним платежем 249172 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 124586 грн.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що основним видом господарської діяльності позивача є надання будівельно монтажних послуг і послуг з ремонту транспортних засобів та обладнання. Здійснення зазначеного виду господарської діяльності відбувається шляхом укладення замовниками договорів підряду на виконання відповідних робіт. Згідно абз. 3 пункту 1.4 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг є поставкою послуг.

Операції з поставки послуг згідно п.п. 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» є обєктом оподаткування податку на додану вартість.

Підпункт 6.2.8 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлює, що за нульовою ставкою податок на додану вартість оподатковується такий обєкт оподаткування як операції з поставки послуг, що безпосередньо виготовляється підприємствами громадських організацій інвалідів. При цьому, відповідно до пункту 6.2 статті 6 вказаного Закону, ставка податку становить 0% до бази оподаткування.

Згідно всіх укладених позивачем за перевіряємий період договорів підряду з замовниками та складених на їх виконання робіт, послуг, довідок щодо вартості виконаних підрядних робіт та витрат, виданих податкових накладних роботи (послуги) виконувались з матеріалів підрядника, вартість матеріалів включалась до складу договірної ціни робіт (послуг), а відповідно і до бази оподаткування виконаних робіт (послуг).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2010 року у справі № 2а-9653/10/0570 адміністративний позов Підприємства «Благо» до Макіївської обєднаної державної податкової інспекції у Донецькій області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень рішень № 000017234/0 від 23.02.2009 року, № 0000182340/0 від 23.02.2009 року в частині визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 373758 грн. задоволено.

Визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення рішення Макіївської обєднаної державної податкової інспекції у Донецькій області № 000017234/0 від 23.02.2009 року, відповідно до якого зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 114970 грн. та застосована штрафна (фінансова) санкція в сумі 15810 грн. Визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення рішення Макіївської обєднаної державної податкової інспекції у Донецькій області № 0000182340/0 від 23.02.2009 року в частині визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 249172 грн. та штрафної (фінансової) санкції в сумі 124586 грн., всього в сумі 373758 грн.

Приймаючи таке судове рішення, суд першої інстанції проаналізував всі укладені позивачем договори підряду за період, що перевірявся, в контексті статей 837, 839, 843 Цивільного кодексу України, та, посилаючись на п.1.4 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», погодився з позицією позивача щодо поставки їм саме послуг, у вартість яких включалась ціна матеріалів, а не поставки товарів, як вказує відповідач. Відповідно до п.п. 6.2.8 п.6.2 ст. 6 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» суд першої інстанції зазначив, що позивачем правомірно було застосовано нульову ставку податку на додану вартість до всієї договірної вартості наданих робіт (послуг), в тому числі до вартості використаних матеріалів. Виходячи з того, що відповідачем не надано нормативно обґрунтованих доказів для підтвердження своєї позиції, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог позивача.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Макіївська обєднана державна податкова інспекція у Донецькій області подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що постанова Донецького окружного адміністративного суду від 29.12.2010 року у справі № 2а-9653/10/0570 підлягає скасуванню. В обґрунтування своєї позицій апелянт посилається на п.1.4, п.п.6.2.8 п.6.2 ст.6 Законну України «Про податок на додану вартість», п.1.31 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», із змісту яких вбачає розмежованість понять «поставка товарів» та «поставка послуг», що, на думку апелянта, має бути враховане при наданні правової оцінки рішенню суду першої інстанції. Також апелянт зазначає, що акти виконаних робіт, довідки щодо вартості товарів, не вважаються «виготовленими товарами» в розумінні п.п.6.2.8 п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість». Таким чином, у 2007 році та за 3 квартали 2008 року при поставці товарів, які ним безпосередньо не виготовлялись, позивач безпідставно користувався пільгами з оподаткування таких товарів, оскільки до складу актів виконаних робіт позивачем включені будівельно-монтажні роботи та товар (який був придбаний підприємством та проданий без понесення витрат на переробку сировини, комплектуючих складових частин, інших покупних товарів, які використовуються у виготовленні таких товарів). Апелянт вважає, що окружним адміністративним судом порушені норми матеріального права п.1.4, п.1.31 ст.1, п.п. 6.2.8 п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість» та норм процесуального права, а саме ст. ст. 69, 70, 79, 86, 159 КАС України, що призвело до прийняття постанови, яка не відповідає вимогам ст.159 КАС України.

У судовому засіданні представник відповідача наполягав на задоволенні апеляційної скарги, з чим не погоджувався представник позивача.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін виходячи з наступного.

Підприємство «Благо» засноване на власності обєднання громадян Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України». Згідно зі свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 723782 зареєстровано як юридична особа у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за номером 31184475, перебуває на податковому обліку у Макіївській обєднаній державній податковій інспекції.

Відповідачем у справі, Макіївської обєднаною державною податковою інспекцією, була проведена планова виїзна перевірка позивача - підприємства «Благо» засноване на власності обєднання громадян Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України», з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 року по 30.09.2008 року, за результатами якої складено акт перевірки від 11.02.2009 року за № 1370/23-2/31184475.

На підставі зазначеного акту перевірки Макіївської обєднаною державною податковою інспекцією з урахуванням заперечень до акту прийняті наступні податкові повідомлення рішення: № 0000182340/0 від 23 лютого 2009 року, відповідно до якого визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 380500,5 грн.. у тому числі за основним платежем 253667 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 126833,5 грн. У якості правової підстави визначення зобовязання зазначено порушення п.п.6.2.8 п.6.2 ст.6, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», № 000017234/0 від 23 лютого 2009 року, відповідно до якого зменшено суму бюджетного відшкодування у сумі 114970 грн., у тому числі за липень 2007 року 10593 грн., за серпень 2007 року 21027 грн., за листопад 2007 року 83350 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 15810 грн., у тому числі за липень 2007 року 5296,5 грн., за серпень 2007 року 10513,5 грн. У якості правової підстави зменшення суми бюджетного відшкодування та донарахування штрафної (фінансової) санкції зазначено порушення п.п.6.2.8 п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість».

Проблемою даного спору є різне тлумачення сторонами у спорі підстав застосування до господарських операцій позивача нульової ставки оподаткування з податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. 6.2.8 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (надалі Закон № 168/97-ВР) за нульовою ставкою оподатковуються операції з поставки товарів (крім підакцизних товарів) та послуг (крім грального і лотерейного бізнесу та послуг з поставки підакцизних товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого комісіонера здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням комітента без передання права власності на такі товари), що безпосередньо виготовляються підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів, які засновані громадськими організаціями інвалідів і є їх власністю, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат виробництва.

Безпосереднім вважається виготовлення товарів, внаслідок якого сума витрат, понесених на переробку (обробку, інші види перетворення) сировини, комплектуючих, складових частин, інших покупних товарів, які використовуються у виготовленні таких товарів, становить не менше 8 відсотків продажної ціни таких виготовлених товарів.

Зазначені підприємства та організації громадських організацій інвалідів мають право застосовувати цю пільгу за наявності реєстрації у відповідному податковому органі, яка здійснюється на підставі подання позитивного рішення міжвідомчої Комісії з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів та відповідної заяви платника податку про бажання отримати таку пільгу відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Колегія суддів не може погодитися із доводами апеляційної скарги відносно тлумачення відповідачем зазначеної норми Закону № 168/97-ВР, адже позивач правомірно користувався пільгою, передбаченою п.п.6.2.8 п.6.2 ст.6 Закону № 168/97-ВР, що судом першої інстанції було встановлено та доведено шляхом дослідження укладених позивачем за оскаржуваний період договорів підряду, актів прийому-передачі виконаних робіт та іншої первинної документації бухгалтерського та податкового обліку, що позивач надавав саме послуги без поставки товарів.

Тлумачення вищезазначеної норми податковим органом має субєктивний характер та не відповідає її первинному значенню. Згідно зі статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до статті 839 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Судом першої інстанції правомірно було зазначено, що в досліджених ним договорах, укладених позивачем за оскаржуваний період, не передбачено виконання робіт із використанням матеріалів чи засобів придбаних за рахунок замовника.

Згідно з п.1.4 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Системний аналіз нормативно-правових актів, що регламентують спірні правовідносини, у співвідношенні до матеріалів справи, підтверджують виваженість правової позиції позивача.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

З урахуванням викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 198, статтями 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Макіївської обєднаної державної податкової інспекції у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2010 року у адміністративній справі № 2а-9653/10/0570 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2010 року у адміністративній справі № 2а-9653/10/0570 за позовом Підприємства «Благо» заснованого на власності обєднання громадян Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» до Макіївської обєднаної державної податкової інспекції у Донецькій області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень рішень № 000017234/0 від 23.02.2009 року, № 00001823/0 від 23.02.2009 року в частині визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 373758 грн. залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції Вищого адміністративного суду України, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено 21 лютого 2011 року.

Головуючий: Міронова Г.М.

Судді: Ляшенко Д.В.

Сухарьок М.Г.