Постанова № 16549581, 01.02.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Матвєєва В.В.

Суддя-доповідач - Гайдар А.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2011 року справа №2а-3120/10/1270

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Гайдара А.В.

суддів Ханової Р.Ф. , Бадахової Т.П.

при секретарі Касьяновій В.М.

за участю

представника позивачаОСОБА_2 (за довіреністю)

представника відповідача ОСОБА_3 (за довіреністю)

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2010 р. у справі № 2а-3120/10/1270 (головуючий І інстанції Матвєєва В.В. ) за позовом Луганського міського комунального підприємства " Теплокомуненерго" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00003908021/0 від 14.10.2009 ,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00003908021/0 від 14.10.2009 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2010 р. у справі № 2а-3120/10/1270 позовні вимоги задоволені повністю, а саме визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення №00003908021/0 від 14.10.2009 про визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 1 481 833,50 грн. (в т.ч. за основним платежем 1 411 270,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 70 563,50 грн.), винесене спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права у звязку з чим підлягає скасуванню та просив прийняти нове рішення, яким відмовити у позовних вимогах у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні в поясненнях та у судових дебатів просить задовольнити апеляційну скаргу, скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні та у судових дебатів заперечував проти доводів апеляційної скарги, та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, думку представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Позивач Луганське міське комунальне підприємство “Теплокомуненерго” зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Луганської міської ради 26.01.1996 № запису 1 382 120 0000 002762 (а.с.28), перебуває на обліку в СДПІ ВПП у м. Луганську в якості платника податків.

У період з 08.10.2009 по 09.10.2009 відповідачем було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток ЛМКП „Теплокомуненерго”, про що складено акт перевірки №813/08-4/24047779 від 09.10.2009 (а.с. 81-81). За результатами проведеної перевірки встановлено заниження позивачем податкового зобовязання з податку на прибуток у податковій декларації на 1 411 270,00 грн.

На підставі акту перевірки податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення рішення №00003908021/0 від 14.10.2009 (а.с. 10), яким визначено суму податкового зобовязання ЛМКП “Теплокомуненерго” за платежем: податок на прибуток підприємств і організацій, що належать до комунальної власності (району або міста республіканського (в АРК) та обласного значення), 11020201, в розмірі 1 481 833,50 грн., з яких за основним платежем 1 411 270,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 70 563,50 грн.

Відповідно до ст.9 Закону України “Про систему оподаткування” платники податків і зборів (обовязкових платежів) зобовязані сплачувати належні суми податків зборів (обовязкових платежів) у встановлені законами терміни.

Порядок сплати зобовязань платників податків встановлений Законом України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами.

Згідно п.5.3.1 ст.5 зазначеного Закону, платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобовязаний сплатити штраф.

В судовому засіданні встановлено, що Луганська міська Рада є органом місцевого самоврядування.

30 січня 2009 Луганською міською Радою прийнято рішення № 47/3 „Про міський бюджет на 2009 рік”, у пункті 9 якого зазначено: „Встановити з моменту набрання чинності цього пункту та до кінця 2009 року додаткову пільгу щодо оподаткування податком на прибуток підприємств, який відповідно до Бюджетного кодексу України та ст.35 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік” зараховується до міського бюджету, звільнивши від його сплати на 99 відсотків Луганське міське комунальне підприємство „Теплокомуненерго”, Міське комунальне підприємство „Покоління”, міське комунальне підприємство „Луганськелектротранс”, які знаходяться у комунальній власності м. Луганська.

Згідно пункту 35, зазначене рішення набирає чинності з моменту його опублікування у Луганському громадсько-політичному журналі „Луганское время”, крім п.п. 30-33, які набирають чинності з моменту його прийняття.

Вказане рішення є нормативно-правовим актом органу місцевого самоврядування і стосується позивача як платника податку на прибуток комунальної форми власності.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно із п. 1.2 Статуту ЛМКП „Теплокомуненерго” підприємство є комунальним унітарним комерційним підприємством, власником підприємства є територіальна громада м. Луганська в особі Луганської міської Ради, що передбачено п.1.3 Статуту (а.с.11-23).

Згідно довідки з єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України №286809 Луганське міське комунальне підприємство „Теплокомуненерго” за організаційно-правовою формою КОПФГ є комунальним підприємством (а.с.29).

Таким чином, рішення Луганської міської Ради від 30 січня 2009 № 47/3 „Про міський бюджет на 2009 рік” стосується інтересів Луганського міського комунального підприємства „Теплокомуненерго” як платника податків на прибуток комунальної форми власності.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюється зокрема система оподаткування, податки і збори.

Єдиним органом законодавчої влади в України відповідно до статті 75 Конституції України є парламент - Верховна Рада України.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише па підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та Законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

За статтею 143 Конституції до повноважень органів місцевого самоврядування відноситься затвердження відповідних місцевих бюджетів та вирішення інших питань місцевого значення, віднесених законом до компетенції місцевого самоврядування. Органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади. Держава фінансує здійснення цих повноважень у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України або шляхом віднесення до місцевого бюджету в установленому законом порядку окремих загальнодержавних податків, передає органам місцевого самоврядування відповідні об'єкти державної власності.

Частиною 2 статті 1 Закону «Про систему оподаткування» передбачено, що міські Ради можуть встановлювати додаткові пільги щодо оподаткування у межах сум, що ходять до підвідомчого їм бюджету.

Пунктами 28 та 29 статті 26 Закону "Про місцеве самоврядування" визначено виключну компетенцію міських рад щодо прийняття рішень про надання пільг по місцевих податках і зборах, встановлення для підприємств комунальної власності відповідних територіальних громад розміру частки прибутку, що підлягає зарахуванню до місцевого бюджету.

А статтею 25 цього Закону передбачено, що місцеві ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією, цим та іншими законами до їх ведення. Надання органам місцевого самоврядування повноважень щодо розпорядження часткою прибутку окремих підприємств, яка зараховується до місцевого бюджету, не дає їм права встановлювати пільги з податку на прибуток, приймати рішення щодо розміру сум цього податку, що мають зараховуватися до бюджетів.

Частиною 3 статті 1 Закону України "Про систему оподаткування" передбачено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) і пільг щодо оподаткування не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Одночасно статтями 14 та 15 цього Закону визначено загальнодержавні податки та збори, а також місцеві податки та збори. Податок на прибуток підприємств належить до загальнодержавних податків.

Статтею 15 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що ставки податку на прибуток, пільги щодо податку, об'єкт оподаткування, порядок обчислення оподатковуваного прибутку, строки і порядок сплати та зарахування податку до бюджетів можуть встановлюватися та змінюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону. Вказані положення узгоджуються із загальними принципами, викладеними в частині 3 статті 1 Закону "Про систему оподаткування", зміст якої було зазначено вище.

Відповідно до пункту 15 частини 1 статті 69 Бюджетного кодексу України податок на прибуток підприємств комунальної власності належить до місцевих бюджетів, що не враховується при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.

Встановивши додаткове джерело надходження коштів до місцевих бюджетів, Верховна Рада України не наділяла органи місцевого повноваженнями надавати пільги з податку на прибуток. Ці кошти не віднесено до міжбюджетних трансферів, до механізму вирівнювання бюджету, а тому на них не поширюються місцеві програми, які б передбачали звільнення підприємств від сплати загальнодержавних податків.

Встановивши пільгу такого роду, орган місцевого самоврядування порушив норми прямої дії Конституції України, законів та перевищив свої повноваження. Кошти в рахунок сплати податку на прибуток мали зараховуватися до місцевого бюджету та в разі відсутності у них потреби орган місцевого самоврядування, розпорядник цього бюджету, повинен був їх скерувати до державного бюджету.

Закони "Про систему оподаткування", "Про оподаткування прибутку підприємств", Закони про Державний бюджет на певний період, "Про місцеве самоврядування" регулюють різні сфери правового регулювання. Віднесення податку на прибуток в окремий період до джерел поповнення місцевого бюджету не породжує в його розпорядника права звільнення від сплати цього податку, тому що такий податок є загальнодержавним.

З огляду на зазначене підстави для звільнення від сплати податку на прибуток у ради відсутні, рішення прийняте за межами компетенції даного органу.

Колегія суддів не приймає посилання на рішення Конституційного Суду України у справі №1-5/10 від 16 лютого 2010 року за конституційним зверненням Акціонерного товариства „Страхова компанія „Аванте” щодо офіційного тлумачення положень ч.2 ст.1 Закону України „Про систему оподаткування” від 25 червня 1991 року № 1251-XII, з наступними змінами та ст.15 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР з приводу неоднозначного застосування положень ч.2 ст.1 Закону України „Про систему оподаткування”, ст.15 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” судами загальної юрисдикції та органами державної податкової служби, в аспекті конституційного звернення положення ч.2 ст.1 Закону України „Про систему оподаткування” від 25 червня 1991 року № 1251-XII та ст.15 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР у системному звязку з положеннями статей 5, 7, 8, 67, 92, 140, 142, 143 Конституції України, статей 7, 9, 69, 96, 97, 103, 108 Бюджетного кодексу України, статей 16, 61, 62, 63, 66 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, з огляду на приписи статті 152 Конституції України відповідно до якої рішення зазначеного Суду набувають чинності з дня ухвалення. Рішення міської ради прийняте 31 січня 2009 року (арк. справи 47), спірне рішення податкового органу прийняте 14 жовтня 2009 року (арк. справи 10), тобто до моменту ухвалення зазначеного рішення КС України. Виходячи із дії загально правового принципу норми права у часі застосування даного рішення до спірних відносин є безпідставним.

Відповідно до ст. 198 КАС України суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову суду.

Згідно п.4 ч.1 ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та ухвалює нове рішення, якщо судом першої інстанції при ухваленні рішення допущено порушення норм матеріального або процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ч.ч.1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2010 р. у справі № 2а-3120/10/1270 задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2010 р. у справі № 2а-3120/10/1270 за позовом Луганського міського комунального підприємства " Теплокомуненерго" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00003908021/0 від 14.10.2009 скасувати.

В задоволенні позовних вимог Луганського міського комунального підприємства " Теплокомуненерго" відмовити повністю.

Повний текст виготовлений та підписаний колегією суддів 4 лютого 2011 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: А.В. Гайдар

Судді: Т.П. Бадахова

Р.Ф. Ханова